Решение № 139935137, 21.09.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1217/26

Провадження № 2/135/781/26

РІШЕННЯ

іменем України

21.09.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Нікандрової С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №97591823000 від 22.04.2021 у розмірі 19 958,92 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 8 000 грн.

Позов обґрунтований тим, що 22.04.2021 між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №97591823000, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 24 448,02 грн для придбання товару, зазначеного в п. 3.3 Договору, шляхом здійснення банком оплати платіжних документів отримувача з позичкового рахунку позичальника. Умовами Договору визначено процентну ставку за кредитом в розмірі 0,00001% річних, а також передбачено можливість нарахування комісії відповідно до умов Договору.

На виконання умов Договору Банк у повному обсязі виконав покладені на нього зобов`язання, надав відповідачу кредитні кошти в сумі та на умовах, передбачених Договором.

Всупереч умовам укладеного Договору відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, не здійснює своєчасного внесення платежів в рахунок погашення кредитної заборгованості, сплати процентів та інших передбачених Договором платежів.

19.06.2023 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу №244, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за Кредитним договором №97591823000 від 22.04.2021, укладеним з ОСОБА_1 .

Заборгованість відповідача за договором №97591823000 від 22.04.2021 складає 19 958,92 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 13 618,02 грн, заборгованість за відсотками 0 грн, заборгованість за комісією 6 340,90 грн.

Відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором за вимогою нового кредитора, що є підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 24.07.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі з цивільним позовом і долученими до нього матеріалами надсилалася відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося у зв`язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд цивільної справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подала, суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.04.2021 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №97591823000, згідно з умовами якого, відповідачу було надано кредит для придбання товару, зазначеного в п. 3.3 Договору, шляхом здійснення Банком оплати платіжних документів отримувача з позичкового рахунку Позичальника.

Пунктами 3.1 та 3.3 Договору передбачено надання позичальнику кредиту на загальну суму 24 449,02 грн, з яких 24 398,02 грн спрямовано на придбання товару, а 50 грн - на оплату комісії за надання довідок про стан розрахунків за кредитними зобов`язаннями за Договором.

Згідно з пунктами 3.6, 3.7 та 3.8 Договору повернення кредиту та сплати здійснюються щомісяця до 22 числа згідно з графіком платежів у вигляді ануїтетних платежів (1028 грн до 22.06.2022, та 1689 грн з 23.06.2022), із кінцевим терміном повернення не пізніше 22.05.2023.

Відповідно до пунктів 3.9 та 3.10 Договору за користування кредитом встановлено процентну ставку в розмірі 0,00001% річних, яка у разі прострочення зобов`язань збільшується до 7,00001% річних на всю суму простроченого основного боргу.

Крім того, відповідно до пункту 3.12 Договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати банку комісії згідно з умовами договору та додатків до нього.

22.04.2021 ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, у якому викладено істотні умови, які за своїм змістом є аналогічними викладеними у кредитному договорі.

З виписки за кредитним договором з 22.04.2021 по 19.06.2023, вбачається, що 22.04.2021 здійснено зарахування 24 448,02 грн на рахунок ОСОБА_1 , як надання кредиту згідно угоди 97591823000 від 22.04.2021.

Таким чином, АТ «УКРСИББАНК» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

19.06.2023 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №244, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні АТ «УКРСИББАНК» права вимоги до Боржників вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 19.06.2023 до Договору факторингу №244 до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 19 958,92 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 13 618,02 грн, заборгованість за комісією 6 340,90 грн.

10.07.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачу ОСОБА_1 претензію, у якій поінформувало відповідача про перехід до позивача права вимоги за Кредитним договором №97591823000 від 22.04.2021 з вимогою про сплату заборгованості, яка залишена нею без виконання та відповіді.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідач не надала суду доказів на підтвердження виконання зобов`язання за кредитним договором зі сплати тіла кредиту в повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти, не надала доказів, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості за основною сумою у повному обсязі, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту сумі 13 618,02 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з цим, пред`являючи вимоги про погашення тіла кредиту, позивач просить стягнути заборгованість за комісією в сумі 6 340,90 грн.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тобто Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування Правління Національного банку України постановою від 08.06.20217 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як встановлено судом, згідно п.3.12 Договору, позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов Договору та додатків до Договору.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №97591823000 від 22.04.2021, передбачені наступні комісії:

- щомісячна комісія за управління кредитом 2,75% від суми наданого кредиту (включається до суми ануїтетного платежу) починаючи з 23.06.2022;

- комісія за надання довідок про стан розрахунків за кредитними зобов`язаннями за Договором (щомісячна) в сумі 50 грн;

- комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника, яка розраховується, як різниця між сумою останнього ануїтетного платежу та сумою останнього ануїтетного платежу згідно Графіку платежів, але не більше 10 грн;

- комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні чергового платежу в сумі 500 грн, яка сплачується при простроченні чергових платежів. Банк має право не застосовувати цю комісію або застосовувати не в повній мірі, про що Банк повідомляє Клієнтів шляхом розміщення оголошення на сайті Банку;

- комісія за розрахунково-касове обслуговування згідно тарифів банку.

В Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за управління кредитом.

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язані з обслуговуванням кредиту, погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору №97591823000 від 22.04.2021 та Додатку №1 до Договору щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №755/11636/21, від 08.02.2023 у справі №168/349/20, від 16.11.2022 у справі №755/9486/21.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по комісії в сумі 6 340,90 грн задоволенню не підлягає.

Отже враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором №97591823000 від 22.04.2021 кредитні кошти в добровільному порядку нею не повернуті, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково в розмірі 13 618,02 грн, в тому числі: 13 618,02 грн заборгованість за тілом кредиту.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог (13 618,02 грн (розмір задоволених вимог) х 100 %/19 958,92грн (розмір заявлених позовних вимог) = 68,23% задоволених вимог; 2662,40 грн х 68,23%/100 = 1 816,55 грн розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» 01.07.2025 укладений Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107. Згідно акту наданих послуг правової (правничої) допомоги №1609 від 10.07.2026 та Детального опису наданих послуг до акту №1609 від 10.07.2026 на виконання договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 АО «Апологет» надало послуги на суму 8000 грн.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 5000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволені частково, розмір витрат на правничу допомогу адвоката підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам в сумі 3 411,50 грн (5000 грн. х 68,23%).

Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус) заборгованість за Кредитним договором №97591823000 від 22.04.2021 в розмірі 13 618 (тринадцять тисяч шістсот вісімнадцять) гривень 02 копійки, в тому числі: 13 618,02 грн - заборгованість за тілом кредиту.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус) судовий збір в сумі 1 816,55 грн, витрати за надання правничої допомоги в сумі 3 411,50 грн, а всього - 5 228 (п`ять тисяч двісті двадцять вісім) гривень 05 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова