Решение № 139934279, 21.09.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2149/26

Провадження 2-1883/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Рабчуна Р.О., розглянувши порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 10.09.2025 року уклало з відповідачем кредитний договір (оферти) №10.09.2025-100002142, за яким ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 168 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1% за кожний день користування.

ТОВ «Споживчий центр» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000 гривень. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 10590 гривень 00 копійки, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 3000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 3990 гривень 00 копійки, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 150 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 450 грн., відсотків, нарахованих по 625 ЦК України 3000 грн.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 визначено вказану справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи відповідно до вимог ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Копію позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами було направлено Позивачем Відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу, визначену у матеріалах справи, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Судом на зареєстровану адресу проживання відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження, яка повернулась до суду без вручення.

З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред`явлено.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити відповідне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положенням статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 10.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 10.09.2025-100002142 шляхом надсилання кредитодавцем Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 10.09.2025 року, подання відповідачем Заявки кредитного договору від 10.09.2025 року та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) від 10.09.2025 року.

Укладені документи підписані одноразовим ідентифікатором «Е727», що надсилався на фінансовий номер позичальника 0991877841.

За умовами пунктів 1-7 Договору №10.09.2025-100002142 від 10.09.2025 року кредит надається у сумі 3000 грн. на 168 днів з застосуванням денної процентної ставки «Стандарт» 1% за один день користування кредитом, що застосовується протягом перших трьох періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, а також із застосуванням процентної ставки «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Окрім того, за умовами договору передбачено стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 150 грн. та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 450 грн., що застосовується у кожному з двох періодів, наступних за першим черговим періодом.

На виконання вимог кредитного договору позивач здійснив перерахування коштів 10.09.2025 року, о 18:05:00 суму 3000 грн. на номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за Договором кредиту № 10.09.2025-100002142, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 20341-1391-275418433.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 10.09.2025-100002142 від 10.09.2025 року. Зокрема, заборгованість відповідача перед ТОВ «Споживчий центр» складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 3990 гривень 00 копійки, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 150 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 450 грн., відсотків, нарахованих по 625 ЦК України 3000 грн, а всього 10590 гривень 00 копійки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положення частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.

За положенням частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини другої статті 1050, частини другої статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких ТОВ «Споживчий центр» виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а відповідач ОСОБА_1 - споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов`язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.

Керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши надані у справі докази, суд вважає доведеними факт укладення Договору № 10.09.2025-100002142 від 10.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр і ОСОБА_1 .

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 10.09.2025-100002142 від 10.09.2025 року заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 3000 грн., заборгованість за процентами 3990 грн. 00 коп.

Суд погоджується з наведеним позивачем розрахунком заборгованості відповідача за нарахованими процентами, що відповідає умовам пунктів 6 - 7 Договору 10.09.2025-100002142 від 10.09.2025 року та вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку, що нарахована позивачем сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000 грн., заборгованість за процентами 3990 грн. 00 коп. у встановлений договором строк відповідач не повернув, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 6990 грн. 00 коп.

Аналізуючи умови пункту 8 Договору № 10.09.2025-100002142 від 10.09.2025 року, суд дійшов до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням того, що укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 договором передбачено нарахування вказаного виду комісії. При підписанні кредитного договору відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з умовою даного договору.

Тому заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 150 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 450 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 9 кредитного договору комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії по обслуговуванню кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Комісія за обслуговування сплачується в останній день кожного з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальними витратами за споживчим кредитом, є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що встановлення комісії за надання послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, зазначених в Договорі № 08.10.2025-100000886 від 08 жовтня 2025 року є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 450 грн., тому позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за вказаною комісією, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З приводу стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. неустойки, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору 10.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 , так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу,пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка(штраф,пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання(невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, у стягненні неустойки з відповідача на користь товариства слід відмовити.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за основним зобов`язання у розмірі 3000 грн., заборгованість за процентами у розмірі 3990 грн. 00 коп., заборгованість за комісією за надання кредиту - 150 грн., що у сумі складає 7140 грн.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони,суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, то, керуючись ч. 9 ст. 141 ЦПК України, суд повністю покладає на відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 10.09.2025-100002142 від 10.09.2025 у розмірі 7140 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.О. Рабчун