Постановление суда № 139933954, 22.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16832/25

Провадження №4-с/369/41/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

за участі

заінтересованої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_2 (боржник) на дії державного виконавця

заінтересована особа Хаджибейський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 (стягувач)

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року скаржник звернувся до суду з вказаною скаргою. В обґрунтування скарги заявник зазначив, що головним державним виконавцем при винесенні постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні № 78947863 від 05.09.2025 було допущено порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. На думку заявника, оскаржувана постанова не містить належного мотивування, не визначає правових підстав внесення змін до реєстраційних даних, є незрозумілою щодо особи, на користь якої здійснюється стягнення аліментів, та порядку виконання рішення суду. Крім того, заявник вважає, що державний виконавець безпідставно відкрив окреме виконавче провадження, не об`єднав його із вже відкритим виконавчим провадженням щодо стягнення аліментів, не здійснив належного розрахунку заборгованості та порушив його права як сторони виконавчого провадження.

Просить суд:

визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.09.2025 «Про зміну (доповнення) реєстраційних даних» у виконавчому провадженні № 78947863;

зобов`язати державного виконавця внести відповідні записи до реєстру Автоматизованої системи виконавчого провадження;

вирішити питання про судові витрати відповідно до закону.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2025 скарга залишена без руху, надано строк для усунення недоліків.

11 жовтня 2025 року надійшла заява щодо усунення недоліків.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.10.2025 відкрито провадження у справі та витребувано копії матеріалів виконавчих проваджень: ВП №78947863 та ВП №45701156.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.10.2025 залишено без задоволення клопотання скаржника про зупинення виконавчого провадження №78947863 до прийняття рішення по скарзі ОСОБА_2 заінтересована особа ОСОБА_1 , Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Хаджибейський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на постанову від 05.09.2025 року у ВП №78947863 та зобов`язання внести відповідні записи до реєстру АСВП.

29 листопада 2025 року Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надали належним чином завірені копії матеріалів ВП №45701156.

25 грудня 2025 року представник Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав заперечення на скаргу. Вказував, що державний виконавець діяв у межах повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зазначав, що виконавче провадження № 78947863 відкрито на підставі виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення витрат виконавчого провадження винесені у встановленому законом порядку, а 05.09.2025 державним виконавцем відповідно до заяви боржника внесено зміни до реєстраційних даних автоматизованої системи виконавчого провадження. Також зазначав, що підстав для зупинення виконавчого провадження не існувало, оскільки такі підстави визначені статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, вказував, що виконавчі дії здійснюються за місцем проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходженням його майна, а тому правові підстави для передачі виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби та його об`єднання з іншим виконавчим провадженням відсутні. Також зазначав, що виконавче провадження №45701156 завершено, а розрахунок заборгованості зі сплати аліментів буде здійснений після отримання інформації про доходи боржника. Просив у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

05 січня 2026 року від заявника ОСОБА_2 надійшла заява про долучення доказів. Зазначає, що постановою Київського апеляційного суду від 12.11.2025 рішення Києво-Святошинського районного суду від 15.01.2025 змінено: скасовано рішення в частині збільшення розміру аліментів на утримання доньки з 1/6 до 1/4 частини доходу та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Вказує, що апеляційним судом встановлено факт закінчення навчання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою навчального закладу, а тому аліменти на його утримання мали стягуватися лише до цієї дати. Вважає, що після 30.06.2024 здійснення виконавчих дій щодо стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина є неправомірним, оскільки суперечить постанові апеляційного суду та виконавчому листу. Зазначає, що державний виконавець не врахував його неодноразові звернення щодо правильного розрахунку заборгованості. що стягнення аліментів здійснювалося за рішенням, яке в подальшому було змінено судом апеляційної інстанції. Стверджує, що внаслідок виконання рішення, яке було змінено, утворилася переплата аліментів: 74 020,55 грн. у зв`язку зі стягненням аліментів на доньку у збільшеному розмірі; 6 557,25 грн. різниця, пов`язана з нарахуванням виконавчого збору (винагороди виконавчого органу); загальна сума переплати, за твердженням заявника, становить 80 577,80 грн.

09 березня 2026 року від представника Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшло клопотання про долучення доказів.

У судове засідання скаржник ОСОБА_2 не з`явився. Подав суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, доводи та вимоги скарги підтримав, просив задоволити у повному обсязі.

У судовому засідання ОСОБА_1 просила відмовити в задоволенні скарги.

У судове засідання представники Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явилися. Подали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явилися всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дана ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підляга. з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, N 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 липня 2014 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.06.2014 року, а також аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.06.2014 року.

Рішення суду виконувалось у примусовому порядку ВП45093805, ВП45701156.

У подальшому заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.03.2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 , про збільшення розміру аліментів на утримання дітей задоволено частково.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.06.2024 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.03.2023 року у цивільній справі № 369/4270/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 , про збільшення розміру аліментів на утримання дітей, скасовано.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:

стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 31.05.2022 року і до закінчення навчання, але не більше до досягнення ним 23 років;

збільшено розмір аліментів, призначений заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.07.2014 року у справі №369/6368/14-ц, на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.05.2022 року до досягнення дитиною повноліття.

Постановою Київського апеляційного суду від 12.11.2025 року по справі №369/4270/22 скасовано Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2025 року в частині збільшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.05.2022 року, відмовивши у цій вимозі позовую

Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чорнобай Оленою Валентинівною від 29.09.2025 року виконавче провадження ВП № 45701156 за виконавчим листом № 369/4270/22 виданим 19.07.2023 року щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 31.05.2022 року, закінчено у зв`язку з повним стягненням заборгованості.

Також встановлено, що за заявою ОСОБА_1 на примусовому виконанні у Хаджибейському відділі Державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №78947863.

Постановою державного виконавця від 29.08.2025 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №369/4270/22, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 02.04.2025 про стягнення аліментів, а саме: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу ( заробітку) щомісячно, починаючи з 31.05.2022 року і до закінчення навчання, але не більше до досягнення 2023 років. Збільшити розмір аліментів, призначений заочним рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 23.07.2014 року у цивільній справі № 369/6368/14-ц на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % ПМ для дитини відповідного віку, починаючи з 31.05.2022 року до досягнення дитиною повноліття.»

Одночасно державним виконавцем винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05 вересня 2025 року прийнято постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні №78947863.

А саме:

«замість З періодичними платежами: Ні зазначити З періодичними платежами: Так»;

замість Резолютивна частина: Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 31.05.2022 року і до закінчення навчання, але не більше до досягнення 2023 років. Збільшити розмір аліментів. призначений заочним рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 23.07.2014 року у цивільній справі № 369/6368/14-ц на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу ( заробітку) щомісячно, але не менше 50 % ПМ для дитини відповідного віку, починаючи з 31.05.2022 року до досягнення дитиною повноліття

зазначено: Резолютивна частина: Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу ( заробітку) щомісячно, починаючи з 31.05.2022 року і до закінчення навчання, але не більше до досягнення ним 23 років»

Як убачається з матеріалів справи, зазначені зміни були внесені державним виконавцем на підставі заяви самого боржника, що сторонами не заперечується.

Відповідно до статей 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює примусове виконання судових рішень на підставі виконавчого документа, зобов`язаний діяти в межах наданих законом повноважень та вживати всіх передбачених законом заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення суду.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження відкрито на підставі належного виконавчого документа, який на момент відкриття провадження був чинним та підлягав виконанню.

Доводи скарги щодо незаконності постанови державного виконавця від 05.09.2025 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Доказів порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» чи Інструкції з організації примусового виконання рішень матеріали справи не містять.

Також суд не знаходить підстав для задоволення вимог щодо передачі виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби, його об`єднання з виконавчим провадженням №45701156 та зобов`язання державного виконавця провести розрахунок заборгованості, оскільки такі вимоги не підтверджені належними доказами, а виконавче провадження №45701156 на час розгляду справи було завершено.

Посилання заявника на постанову Київського апеляційного суду від 12.11.2025 суд оцінює критично, оскільки зазначене судове рішення було ухвалене вже після винесення оскаржуваної постанови державного виконавця від 05.09.2025. Сам по собі факт подальшої зміни судового рішення не свідчить про незаконність процесуальних дій державного виконавця, які були вчинені на підставі чинного на той час виконавчого документа. Питання перерахунку аліментів, визначення наявності чи відсутності переплати та можливого повернення надмірно стягнутих коштів не є предметом розгляду цієї скарги та вирішуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності порушень закону при винесенні державним виконавцем постанови від 05.09.2025, а тому підстав для задоволення скарги не встановлено.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.12,81,141,200,206,263-265,447-453ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_2 (боржник) на дії державного виконавця, заінтересована особа Хаджибейський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 (стягувач) - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст виготовлений 22 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ