Решение № 139932243, 18.09.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4612/26

2/296/3376/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира у складі: головуючої судді Рожкової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

1.1. 10.04.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі також - позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») Усенко М.І. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач), у якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором №56011-02/2025 від 25.02.2025 у загальному розмірі 52 700 грн.

1.2. На обґрунтування позову зазначав, що 25.02.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено кредитний договір №56011-02/2025, відповідно до якого первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу 20 000 грн, а відповідач - повернути кредит, сплатити проценти, комісію та виконати інші передбачені договором обов`язки.

1.3. Позивач стверджував, що первісний кредитор належно виконав обов`язок із надання кредиту шляхом перерахування 20 000 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , проте відповідач кредит не повернув. Згідно з поданим розрахунком заборгованість становить: 20 000 грн - основна сума кредиту, 20 700 грн - проценти, 2 000 грн - комісія та 10 000 грн - штраф.

1.4. 19.06.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №19062025, за яким, як зазначає позивач, до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №56011-02/2025.

1.5. Крім суми заборгованості позивач просив стягнути з відповідача 2 662,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. Ухвалою суду від 30.04.2026 відкрито провадження у справі №296/4612/26 та вирішено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

2.2. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ «Райффайзен Банк» інформацію: чи була успішною транзакція від 25.02.2025 на суму 20 000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої в клопотанні названо відповідача, та чи були кошти зараховані на відповідний рахунок власника цієї картки.

2.3. 09.06.2026 до суду надійшов лист АТ «Райффайзен Банк» від 03.06.2026 №81-15-9/9442-БТ. Банк повідомив, що банківська картка № НОМЕР_1 не емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Для надання запитуваної інформації щодо картки банк просив зазначити її повний номер.

2.4. Після надходження відповіді банку позивач уточненого або повторного клопотання про витребування доказів не подав, повного номера картки суду для направлення нового запиту не повідомив, хоча повний номер картки наведений у поданому самим позивачем листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua).

2.5. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця його проживання. Поштове відправлення повернулося до суду із зазначенням причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

2.6. Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

2.7. У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

2.8. Ураховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, за правилами процесуального закону відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи, відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

3.1. У матеріалах справи наявні заявка-анкета клієнта, паспорт споживчого кредиту, кредитний договір №56011-02/2025 від 25.02.2025, додатки до нього та довідка про ідентифікацію клієнта, сформовані в електронній формі із зазначенням одноразових ідентифікаторів.

3.2. За умовами пунктів 1.1-1.4 кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 20 000 грн строком на 120 днів, до 24.06.2025. Процентна ставка визначена у розмірі 0,90% на день, одноразова комісія - 2 000 грн.

3.3. У паспорті споживчого кредиту зазначено суму кредиту 20 000 грн, загальні витрати за кредитом 23 600 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту 43 600 грн та реальну річну процентну ставку 2572,74%.

3.4. Відповідно до пункту 1.6 договору кредитні кошти мали бути перераховані на платіжну картку №4149-51хх-хххх-9054. Цим же пунктом передбачено, що кредит вважається наданим у день перерахування коштів.

3.5. Пункт 1.7 договору окремо регулює випадок, коли після ініціювання кредитодавцем платіжної операції кошти не можуть бути зараховані з причин, що не залежать від кредитодавця. Отже, сам договір розмежовує ініціювання переказу та фактичне зарахування коштів одержувачу.

3.6. У заявці-анкеті відповідача номер картки отримувача зазначено №4149-51хх-хххх-9054.

3.7. На підтвердження переказу коштів позивач подав лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua) від 17.02.2026 №3426_260217121506, у якому зазначено, що 25.02.2025 о 11:30:00 на картку № НОМЕР_1 успішно перераховано 20 000 грн, номер транзакції 663444772, код авторизації 298573. У призначенні платежу в цьому листі наведено повний номер картки - НОМЕР_3 .

3.8. Лист iPay.ua складено постачальником платіжних послуг за результатами обліку операції в його системі. До нього не додано виписки банку-емітента з рахунку одержувача, первинного документа банку про зарахування коштів на рахунок відповідача або іншого документа, який одночасно підтверджував би належність картки відповідачу та фактичне зарахування йому 20 000 грн.

3.9. Відповідь АТ «Райффайзен Банк» від 03.06.2026 не підтвердила ані належність картки відповідачу, ані успішність зарахування кредитних коштів. Навпаки, банк повідомив, що картка з указаним у запиті маскованим номером на ім`я відповідача не емітована, та вказав на необхідність надати повний номер картки для перевірки операції.

3.10. Поданий позивачем розрахунок заборгованості містить визначені ним суми основного боргу, процентів, комісії та штрафу, однак не є банківським документом про рух коштів і не підтверджує первинної обставини - отримання відповідачем суми кредиту.

3.11. З витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19062025 вбачається включення вимоги за договором №56011-02/2025 щодо відповідача на суму 52 700 грн, з яких 20 000 грн - основний борг, 20 700 грн - проценти, 2 000 грн - комісія та 10 000 грн - штраф.

3.12. Акт приймання-передачі реєстру боржників від 19.06.2025 та платіжна інструкція №11887 від 19.06.2025 підтверджують оформлення відступлення портфеля вимог і сплату фактором фінансування первісному кредитору, однак самі по собі не підтверджують виникнення спірної вимоги до відповідача.

IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

4.2. За частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

4.3. Згідно зі статтями 76-80 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними - ті, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми - докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин предмета доказування.

4.4. Відповідно до частин першої, п`ятої - сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається; докази подаються сторонами; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, установлених законом.

4.5. Стаття 84 ЦПК України надає учаснику справи, який не може самостійно подати доказ, право заявити клопотання про його витребування судом. Реалізація судом цього повноваження не змінює розподілу обов`язку доказування та не покладає на суд обов`язку самостійно уточнювати за сторону реквізити доказу або повторно ініціювати його витребування.

4.6. За статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

4.7. Відповідно до статей 202, 205, 207, 626, 628, 638 та 639 ЦК України правочин може бути вчинений в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем і підписаний у передбачений законом спосіб, прирівнюється до договору у письмовій формі.

4.8. Частини третя, шоста і дванадцята статті 11 та стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають можливість укладення електронного договору шляхом оферти та акцепту і його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

4.9. За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

4.10. Відповідно до статей 512 та 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відступлення права вимоги не створює зобов`язання, якого не існувало у первісного кредитора, і не усуває обов`язку довести підстави та розмір вимоги.

4.11. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 виходила з того, що поверненню підлягають фактично отримані та використані позичальником кошти. Отже, факт реального надання коштів є необхідною передумовою виникнення обов`язку позичальника повернути кредит.

V. ОЦІНКА та ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Суд виходить із того, що електронна форма кредитного договору та використання одноразового ідентифікатора самі по собі не виключають виникнення договірних правовідносин. Водночас документи про погодження умов договору не є тотожними доказам фактичного виконання кредитодавцем окремого обов`язку з надання кредитних коштів.

5.2. Для задоволення позову позивач повинен довести послідовно: погодження сторонами умов кредитування; фактичне надання коштів саме відповідачу; виникнення та розмір непогашеної заборгованості; перехід існуючого права вимоги до позивача. Недоведеність факту надання коштів виключає можливість установити виникнення основного грошового зобов`язання незалежно від наявності документів про подальше відступлення вимоги.

5.3. Зміст пунктів 1.6 і 1.7 кредитного договору підтверджує, що сторони пов`язали надання кредиту з перерахуванням коштів на картку та окремо передбачили можливість незарахування коштів після ініціювання кредитодавцем платіжної операції. Отже, для встановлення виконання кредитодавцем договору мають значення як здійснення переказу, так і зарахування коштів на картку, яка належить відповідачу.

5.4. Лист iPay.ua містить відомості про успішне проведення платіжної операції в системі платіжного сервісу, однак походить не від банку, в якому відкрито рахунок одержувача, та не містить виписки з такого рахунку. Цей лист не підтверджує самостійно, що картка № НОМЕР_3 належала відповідачу і що 20 000 грн були зараховані на відкритий на його ім`я рахунок.

5.5. Відповідь банку не лише не підтвердила зарахування коштів, а й містить відомості про те, що картку з маскованим номером № НОМЕР_1 не емітовано на ім`я відповідача. Позивач доказів на спростування цієї інформації не надав.

5.6. Таким чином, лист iPay.ua та відповідь АТ «Райффайзен Банк» не утворюють узгодженої сукупності доказів фактичного надання коштів відповідачу. За відсутності банківського підтвердження належності картки та зарахування коштів на рахунок відповідача надання кредиту не може вважатися доведеним лише на підставі повідомлення платіжного сервісу.

5.7. Суд створив позивачу процесуальну можливість одержати від банку відомості, які становлять банківську таємницю, задовольнивши клопотання про витребування доказів. Після повідомлення банком конкретної причини неможливості надати повну відповідь позивач міг подати уточнене клопотання із повним номером картки НОМЕР_3 , який уже містився в поданому ним листі iPay.ua, однак цього не зробив.

5.8. Повторне витребування доказу з ініціативи суду за наведених обставин означало б виправлення недоліків процесуальної поведінки однієї сторони та покладення на суд функції зі збирання доказів замість позивача, що не узгоджується із принципами змагальності й диспозитивності та частиною сьомою статті 81 ЦПК України. Позивач відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик наслідків невчинення необхідної процесуальної дії.

5.9. Неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку доказування та не є підставою для визнання недоведених обставин установленими.

5.10. Договір факторингу, акт приймання-передачі та витяг з реєстру боржників підтверджують волевиявлення первісного і нового кредиторів щодо передачі портфеля вимог. Проте за статтею 514 ЦК України до позивача могла перейти лише та вимога, яка реально існувала. Ці документи, складені без участі відповідача, не доводять фактичного отримання ним кредитних коштів.

5.11. Розрахунок заборгованості є одностороннім розрахунком кредитора і має похідний характер. За відсутності належного та достатнього доказу виникнення основного боргу він не може самостійно підтвердити ані основну суму кредиту, ані нараховані проценти, комісію та штраф.

5.12. Суд ураховує висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23 (провадження №61-4595сво25), щодо оцінки вимог про стягнення процентів за споживчим мікрокредитом. Водночас у цій справі перевірка розміру процентів, комісії та штрафу не може змінити результат вирішення спору, оскільки позивач не довів первинної передумови для виникнення цих платежів - фактичного надання кредиту відповідачу.

5.13. За сукупністю досліджених доказів суд не може встановити без припущень, що 20 000 грн були зараховані на рахунок, відкритий на ім`я відповідача, і ним отримані. Відтак позивач не довів виникнення у відповідача обов`язку повернути основну суму кредиту, а вимоги про стягнення процентів, комісії та штрафу як похідні також задоволенню не підлягають.

5.14. З огляду на викладене у задоволенні позову слід відмовити повністю.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Відповідно до частини першої та пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судовий збір та інші судові витрати покладаються на позивача.

6.2. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та заявлені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн не підлягають стягненню з відповідача і залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 84, 89, 133, 137, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

зареєстроване місцезнаходження за адресою:

79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх,

код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач:

ОСОБА_1 ,

дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складене 18 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Олена РОЖКОВА