Решение № 139930537, 16.09.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 754/3370/26

Провадження № 2/177/2129/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

16 вересня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Факторинг партнерс» Сердійчук Я.Я. через підсистему «Електронний суд» звернулася 02.03.2026 до суду з указаним позовом та просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Факторинг партнерс» заборгованість за договором від 26.12.2021 № 4748536 у розмірі 29250,00 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що 26.12.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4748536, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 10000,00 грн. Кредитодавець зі своєї сторони належним чином виконав зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» 26.07.2024 укладено договір № 26-07/2024, за яким ТОВ «Мілоан» відступив на користь ТОВ «Факторинг партнерс» право вимоги за договорами до позичальників, у тому числі за договором № 4748536. Відповідач не погашає заборгованість за договором, загальний розмір його заборгованості становить 29250,00 грн, із яких: 10000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 18250,00 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1000,00 грн заборгованість за комісіями.Оскільки відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «Факторинг партнерс», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 06.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10.03.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Від АТ КБ «Приватбанк» 30.03.2026 надійшла інформація щодо банківського рахунку, належного ОСОБА_1 (а.с.79-82).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.06.2026 справа передана за підсудністю та 07.08.2026 надійшла до Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником позивача в тексті позову зазначено про розгляд справи за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, однак до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав. Відзиву не подано.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.12.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 4748536, за умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених договором надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки / терміни, що визначені договором (а.с.21-23, 49).

Умовами договору визначено, що сума кредиту складає 10000,00 грн, строк кредитування 30 днів, до 25.01.2022. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії складають 4750,00 грн в грошовому виразі та 11215,00 % річних у процентному значенні. Комісія за надання кредиту 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

До договору надано паспорт споживчого кредиту, де зазначені основні умови кредитування та наслідки прострочення виконання та / або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (а.с.48).

Указаний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та / або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено розділом 6 договору.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 26.12.2021 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір про споживчий кредит № 4748536, чим погодився із запропонованими умовами договору.

Договір та анкета-заява на кредит містить докладну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , зокрема ідентифікаційний код, номер паспорту, адресу місця реєстрації, електронну адресу, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Мілоан» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн на банківську карту НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією від 26.12.2021 про переказ від ТОВ «Мілоан» коштів на рахунок ОСОБА_1 згідно з договором № 4748536 (а.с.25).

АТ КБ «Приватбанк» надано інформацію, що у банку емітовано карту № НОМЕР_2 н ім`я ОСОБА_1 , на яку 26.12.2021 нараховано 10000,00 грн (а.с.79-82).

Відповідно до графіку платежів, що є додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 4748536, відповідач після отримання 26.12.2021 кредиту у розмірі 10000,00 грн, через 30 днів мав повернути заборгованість за кредитом у розмірі 10000,00 грн, сплатити 1000,00 грн комісії та 14750,00 грн відсотки за користування кредитом (а.с.47).

Із розрахунку заборгованості, виконаному ТОВ «Мілоан» слідує, що після надання 26.12.2021 кредитних коштів, кредитодавцем одноразово в день видачі кредиту нараховано комісію та щоденно нараховувалися відсотки в узгодженому у договорі розмірі (а.с.26).

У свою чергу відповідачем кошти на повернення боргу не сплачувалися.

Оскільки своєчасно та в повному обсязі відповідачем умови договору № 4748536 не виконувалися, станом на 04.03.2022 утворилася заборгованість за кредитом 10000,00 грн, за процентами за користування кредитом 18250,00 грн, із комісії 1000,00 грн, а загалом 29250,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Пунктом 3.2.6 договору № 4748536 від 26.12.2021 визначено право товариства відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії договору без згоди позичальника.

Між ТОВ «Мілоан»та ТОВ «Факторинг партнерс» 26.07.2024 укладено договір факторингу № 26-07/2024, за яким ТОВ «Факторинг партнерс» набуває права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у реєстрах боржників (а.с.8-10).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 26.07.2024 та реєстру боржників, що є додатком №3 до договору факторингу № 26-07/2024від 26.07.2024, право вимоги за договором № 4748536 від 26.12.2021, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Факторинг партнерс» (а.с.14-19).

На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості за даним договором складає 29250,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 10000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 18250,00 грн, заборгованість за комісією 1000,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Факторинг партнерс», з моменту відступлення права вимоги до звернення до суду з даною повною заявою, ОСОБА_1 заборгованість за даним договором не погашав, та новим кредитором відсотки та неустойка відповідачу не нараховувалися (а.с.7).

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків і комісії у строки передбачені договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.

Суд враховує, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, який, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Факторинг партнерс» (а.с.29).

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» із зазначенням виду послуг та ціни за виконану роботу, заявку №2723 від 01.12.2025 на надання юридичної допомоги із зазначенням послуг з усної консультації та складання позовної заяви, кількістю витрачених адвокатом годин та вартості наданих послуг у розмірі 13000,00 грн, витяг з акту №25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 (а.с.42-46).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2022 у справі №534/14/20 (провадження №61-6638св22), аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Суд, розглянувши вказані докази, зокрема, акт про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, згідно з яким за надані послуги визначено вартість в сумі 13000,00 грн. До вказаної суми включено послуги за надання усної консультації упродовж 2 годин, що склало ціну в розмірі 4000,00 грн та за складання позовної заяви 3 години, що склало вартість послуг у розмірі 9000,00 грн. Разом із тим, вартість витрат на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн, із урахуванням обсягу поданих документів (розрахунків, складених первісним кредитором, договору кредиту та факторингу з додатками), а також суми заборгованості, у розмірі 29250,00 грн, є явно завищеною, оскільки зміст позову є нескладним, ґрунтується на незначній кількості документів, сам позов подано через підсистему «Електронний суд», що не вимагало додаткових часових та ресурсних витрат.

Оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, суд приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Із огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, є співмірним з ціною позову.

Керуючись ст.ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521, м. Київ) заборгованість за договором про споживчий кредит № 4748536 від 26.12.2021 у загальному розмірі 29250 (двадцять дев`ять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, яка складається іззаборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок; заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 18250 (вісімнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок; заборгованості з комісії в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521, м. Київ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 21.09.2026

Суддя: