Постановление суда № 139930382, 21.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

21.09.2026м. ХарківСправа № 922/2659/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом 3-я особа, яка Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, м. Харків в особі: в інтересах держави, в особі: 1. Харківської обласної державної (військової) адміністрації, м. Харків; 2. Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів - Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», село Черкаська Лозова, Харківський район, Харківська область до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар", м. Харків про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за участю представників:

прокурора - Клейн Л.В.

1-го позивача - Баранчук О.Б.

1-го відповідача - Горобинської Н.М.

2-го відповідача - Халабурдіна С.В.

третьої особи - Мухи А.І. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова (надалі - Прокурор) подано 31 липня 2025 року до Господарського суду Харківської області позовну заяву в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації (надалі - 1-й Позивач), Державного агентства лісових ресурсів України (надалі - 2й Позивач) де у якості відповідачів визначено: Харківську міську раду (надалі - 1-й Відповідач), Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" (надалі - 2-й Відповідач) з вимогами про усунення перешкоди власнику - державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791га, розташованою за адресою: вул. Лозовенківська (перспективна, в районі вул. Архітекторів) в м. Харкові, шляхом:

- визнання незаконним та скасування п. 4 додатку 1 до рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів» від 10.09.2008 №226/08 стосовно надання Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» в приватну власність земельної ділянки загальною площею 8,7791 га для зміни функціонального призначення об`єкту під будівництво житлової забудови по вул. Лозовенківській (перспективна, в районі вул. Архітекторів) та подальшої експлуатації об`єкту;

- визнання недійсним виданого Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 806269, на підставі рішення сесії Харківської міської ради від 10.09.2008 №226/08, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 120967100008;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543) на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1136091163101; запис про право власності 18368214 від 27.12.2016 внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33232013 від 28.12.2016 10:37:47) з одночасним припиненням речових прав Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543) і закриттям розділу 1136091163101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень, у тому числі права власності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543);

- зобов`язання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543) повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га, розташовану за адресою: вул. Лозовенківська (перспективна, в районі вул. Архітекторів) в м. Харкові.

Судом постановлено ухвалу від 30.07.2026 якою: 1. відповідь (вх. №18426 від 28.07.2026) Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області на відзив Харківської міської ради долучити до матеріалів справи;

2. заперечення (вх. №18427 від 28.07.2026) Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області на заяву Харківської міської ради про застосування позовної давності долучити до матеріалів справи;

3. заперечення (вх. №18457 від 29.07.2026) Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області на додаткові пояснення ОК "ЖБК" Вправний господар" - долучити до матеріалів справи;

4. клопотання (вх. №18094 від 24.07.2026) Харківської міської ради про відкладення - задоволено та долучено до матеріалів справи.

5. судове засідання відбудеться 27 серпня 2026 року о(б) 11:30 год. у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, Україна, місто Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал № 105.

Ухвалою суду від 27.08.2026 судом повідомлено всіх учасників справи, що судове засідання буде 17.09.2026 об 11:30.

Прокурор у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх.

Представник першого Відповідача проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх.

Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 липня 2026 року по cправі № 910/16365/25, де викладена позиція щодо позовів поданих прокурором.

Отже, враховуючи обставини справи та певну позицію Верховного Суду, суд зазначає наступне.

Частиною першою ст.2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктами 1, 2, 4, 5 ч.3 ст.2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Відповідно до ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клінік дез Акація та інші проти Франції» вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, встановлено, що кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями «proprio motu», щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Приписами п. 7 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов`язковість судового рішення.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною першою статті 7 та статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Як вже зазначалось судом, посилаючись на норми статей 2 та 3 ГПК України, здійснюючи господарським судом судочинство, яке є справедливим, неупередженим керуючись метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, суд діє в межах процесуальних норм, що покликані забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, де сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються.

Так, принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року, заява № 19164/04, § 47).

З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (ухвала ВП ВС від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц).

Під час розгляду справи по суті судом встановлено, що між сторонами існує ряд невирішених питань, які безпосередньо впливають на правильність визначення та розгляду дано справи.

Враховуючи складність правовідносин, можливої об`єктивної необхідності у вчиненні процесуальних дій, проведення яких нормами ГПК України чітко обмежено стадією підготовчого провадження, керуючись завданнями господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення спору, з метою недопущення формалізму та забезпечення права сторін на всебічний судовий розгляд, суд вважає за необхідне вийти за межі стадії розгляду справи по суті та повернутися до стадії підготовчого провадження для належної підготовки справи до винесення законного рішення

Тому, Суд вважає за доцільне звернути увагу на Постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.03.2023 по справі №921/174/21, де викладена позиція вищих судів щодо прийняття рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження: "Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому суд враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими".

Разом з тим, суд враховує, що у пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18".

У пункті 4.12 постанови від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19 Верховний Суд зазначив: "Суд апеляційної інстанції, посилаючись на ч. 3 ст. 269 ГПК України, відмовив у прийнятті додаткових доказів, наданих позивачем, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, залишивши при цьому поза увагою, що ТОВ "Азотфострейд" звертався до суду першої інстанції з відповідними клопотаннями про повернення до стадії підготовчого провадження для подання доказів у зв`язку із обставинами, зазначеними відповідачем у відзиві. Отже висновок суду апеляційної інстанції про неприйняття наданих позивачем доказів на підставі зазначеної норми є передчасним".

З врахуванням наведених правових висновків, Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 також зазначив про те, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження після його закриття, виходячи з фактів неотримання відповідачем копій ухвали від 09.06.2020 про відкриття провадження у справі, ухвали від 15.07.2020 про відкладення розгляду справи, ухвали від 11.08.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, які (ухвали) повернулися до господарського суду, що підтверджується наявними у справі доказами. При цьому господарськими судами було враховано клопотання відповідача про відновлення підготовчого провадження, яке (клопотання) обґрунтовується тим, що про судову справу відповідач дізнався тоді, коли підготовче провадження вже було закрито, що позбавило його можливості надати відзив на позовну заяву та скористатися іншими правами, наданими сторонам на стадії підготовчого провадження.

Отже, відповідно до практики Верховного Суду, яку суд враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, за наявності певних обставин може прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті."

У Постанові у справі № 907/651/18 від 26 січня 2022 року Верховним Судом зроблено висновки, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Схожі за змістом правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19.

Отже, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності повернення у підготовче провадження для можливості встановлення обставин, які є необхідними для правильного вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приписами ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Частиною 8 статті 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Як визначено статтею 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальної дії. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частини 1, 4, 7 стаття 116 ГПК України).

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина 1 статті 118 ГПК України).

Поряд із цим, частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 4 статті 119 ГПК України встановлено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Правова позицію Верховного Суду, викладено у постанові від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне повідомити, що у разі розгляду справи с початку, сторонам поновлено строк на подання доказів.

Враховуючи вищенаведене, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, керуючись ст.ст.13, 14, 15, 42, 80, 118, 119, 120, 121, 177, 181 183, 185, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі №922/2659/25.

2. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначити на 01 жовтня 2026 року о 11:30

3.Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал № 105.

4. Запропонувати учасникам справи надати відповідні пояснення з урахуванням викладеної позиції в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 липня 2026 року по cправі № 910/16365/25.

5. Повідомити учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою на офіційну адресу суду або дистанційними засобами зв`язку.

Суд звертає увагу сторін, що документи, отримані судом електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. Враховуючи зазначене, такі документи є неналежно оформленими, відтак не належить до офіційних і судом залишаються без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу складено та підписано 21.09.2026.

СуддяІ.П. Жигалкін