Решение № 139929301, 21.09.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2901/26

Провадження № 2/165/1393/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю секретаря судового засідання Степанець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

17 серпня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М.Е. через систему «Електронний суд» звернувся до Нововолинського міського суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 20.05.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем укладено кредитний договір № 258521 відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн., шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 , а відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого, 23.12.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 258521 від 20.05.2024 року.

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 17 440,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн., заборгованість за відсотками 4 440,80 грн., заборгованість за комісіями 1 000,00 грн., заборгованість за пенею 8 000,00 грн.

Таким чином, позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 19.08.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, не заперечив щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 правом подати відзив не скористався, в судове засідання не з`явився. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим, судовий виклик за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання не вручений через відсутність адресата (а.с. 63).

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі № 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Крім того, судову повістку про виклик у судове засідання доставлено у додаток «Viber» 20.08.2026 на номер мобільного телефону та на електронну адресу відповідача, зазначені у позовній заяві, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 66-67).

Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 21.09.2026 року.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що 20.05.2024 року ОСОБА_1 та ТОВ «Клай Інвест» укладений договір про надання фінансового кредиту № 258521, відповідно до умов якого товариство надає клієнту кредит в розмірі 4 000,00 грн. (п. 1.1.), строк кредиту 90 днів, тобто до 17.08.2024 року, але строк дії договору визначено до його повного виконання (п. 1.2), за користування кредитом клієнт сплачує товариству 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована, збільшувати яку без згоди клієнта товариство не має права (п. 1.3.).

Вказаний договір, відповідно до п. 6.1 підписаний одноразовим ідентифікатором (електронним підписом) КL5597 та у ньому наведені реквізити сторін, в тому числі рахунок позичальника № НОМЕР_1 (а.с. 22-26).

Згідно з п. 1.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 4 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 22).

Кредит надається позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п. 1.5), за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок що пов`язані з наданням і обслуговуванням кредиту, клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту (п. 1.4). Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (п. 1.6). Відповідно до п. 1.7 невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства www.cly.com.ua.

Відповідно до п.п. 4.4.2 договору клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом та комісію, що вказана в п. 1.4 цього договору, в порядку, встановленому договором.

Порядок та строки сплати процентів та внесення платежів визначені у п. 3 договору. Відповідно до п. 3.1. договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 22 зворотній бік).

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту (перерахування коштів на банківський рахунок вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування та сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язання на підставі договору, не може перевищувати подвійної суми одержаної споживачем за таким договором і не може бути збільшена за домовленістю сторін (п. 3.3, а.с. 22 зворотній бік).

Відповідно до п. 7.11 договору, сторони домовилися, що договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний клієнтом одноразовим ідентифікатором, а товариством кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою позначкою часу, вважається таким, що укладений в письмовій формі (а.с. 25).

Відповідно до п.п. 8.7.1 підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства (а.с. 25).

У додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 258521 від 20.05.2024 року визначено графік платежів, яким встановлено кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, а також визначено загальну вартість кредиту для позичальника та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит (а.с. 27).

Відповідно до довідки ТОВ «Клай Інвест» від 01.07.2026 року про ідентифікацію клієнта, клієнт ОСОБА_1 20.05.2024 року ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Клай інвест», акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 258521 здійснено за допомогою унікального ідентифікатора KL5597, надісланого на номер телефону НОМЕР_2 20.05.2024 о 19:10:01 год., номер картки НОМЕР_1 (а.с. 10).

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення авторизації та входу в особистий кабінет на веб-сайті, кредитний договір між кредитором та позичальником не був би укладений. Електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Таким чином, суд доходить висновку, що договір про надання фінансового кредиту № 258521 від 20.05.2024 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України. Підстав вважати, що кредитний договір укладений з порушенням вимог Закону Україну «Про електронну комерцію» немає.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко розєяснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд також звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір про надання фінансового кредиту № 258521 року від 20.05.2024 підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора KL5597.

Отже, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору, які є предметом позову. Факт підписання кредитного договору відповідачем не заперечується.

У встановленому законом порядку вказаний договір недійсним не визнавався і є чинним.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та у встановлений законом або договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов`язанням.

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «Клай Інвест» виконало та надало відповідачу кредитні кошти, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід», якою підтверджено, що платником ТОВ «Клай інвест» 20.05.2024 о 19.19 год. за договором № 258521 видано кредит шляхом перерахування 4 000 грн. на платіжну картку отримувача № НОМЕР_1 , емітентом якої є MONOBANK (UNIVERSAL BANK), номер транзакції 41622-14014-81304 (а.с. 19).

Відповідно до інформації АТ « Універсал Банк» № БТ/Е-37360 від 27.08.2026 року, наданої на виконання ухвали суду про витребування письмових доказів, та виписки про рух коштів по картці за 20.05.2024 року, на ім`я відповідача ОСОБА_2 в банку емітовано картку НОМЕР_1 , на яку 20.05.2024 року о 19:10:03 надійшло 4 000,00 грн. (а.с. 61-62).

Отже, судом встановлено, що кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав грошові кошти у розмірі встановленому договором.

Відповідач не спростував факт перерахування коштів належними та допустимими доказами.

Водночас, судом встановлено, що відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем суду не надано, контррозрахунок заборгованості відповідачем - не приведений.

Також встановлено, що в подальшому, 23.12.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 258521 від 20.05.2024 року (а.с. 11-15).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що за цим договором, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги зазначені у Реєстрі права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах визначених цим договором.

Згідно із п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеній в Додатку № 1 до цього договору (а.с. 11 зворотній бік).

Реєстр прав вимог за договором факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 був прийнятий новим кредитодавцем (фактором) відповідно до акту приймання-передачі від 23.12.2024 (а.с. 40).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 року, ОСОБА_1 є боржником за договором про надання фінансового кредиту № 258521 від 20.05.2024 року та загальна сума заборгованості перед новим кредитором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» становить 17 440,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн., заборгованість за відсотками 4 440,80 грн., заборгованість за комісіями 1 000,00 грн., заборгованість за пенею 8 000,00 грн. (а.с. 48).

Заборгованість відповідача у вищевказаній сумі підтверджується також розрахунком заборгованості по договору № 258521 від 20.05.2024 року, відповідно до якого станом на 16.12.2024 року заборгованість відповідача становить 17 440,80 грн, при цьому нарахування відсотків здійснювалось до 18.08.2024 (в межах строку дії договору), пені до 26.07.2024 року, а новим кредитором будь-які нарахування за договором не здійснювалися (а.с. 49-50).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки на підставі вказаного договору відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості за кредитним договором.

Відповідач у справі не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним в розумінні вимог ст. 516 ЦК України.

Враховуючи те, що за умовами договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, однак їх у встановлені строки не повернув, та враховуючи правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту.

При цьому, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, крім заборгованості за основним боргом, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за процентами у розмірі 4 440,80 грн., розрахунки яких надані позивачем, містять щоденне їх нарахування, розмір зазначених процентів є повністю обґрунтованим та таким, що підтверджений документально та не спростований відповідачем, та заборгованість по комісії у розмірі 1 000,00 грн., яку погоджено сторонами у п. 1.4 договору.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 000,00 грн. заборгованості за пенею у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 258521 від 20.05.2024 року суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 5.3 договору, у разі якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цього договору, та /або в додатках до цього договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. Сукупна сума неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язання на підставі договору, не може перевищувати розміру подвійної суми одержаної споживачем за таким договором і не може бути збільшена за домовленістю сторін (а.с. 24).

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд зробив правові висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положення» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, зазначив, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положення» ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки, з 24.02.2022 року і до часу ухвалення рішення у даній справі в Україні діє воєнний стан, тому нарахування позивачем заборгованості за пенею у розмірі 8 000,00 гривень за договором про надання кредиту № 258521 від 20.05.2024 року у період дії воєнного стану є безпідставними, а тому в цій частині позовна заява задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 6 000,00 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 року (а.с. 16-18), актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026 року (а.с. 41) та детальним описом робіт (наданих послуг) щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 51), копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 31-32).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 441,17 грн., що підтверджується документально (а.с. 8) та є пропорційним задоволеним вимогам.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому документально підтверджені витрати позивача на правничу допомогу, підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 3 247,83 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 137, 141, 211, 259, 263, 279, 280-282 ЦПК України, на підставі ст. 610, 611, 625, 1050 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 258521 від 20.05.2024 року у розмірі 9 440 (дев`ять тисяч чотириста сорок) гривень 80 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на оплату судового збору в сумі 1 441 (одна тисяча чотириста сорок одна) гривня 17 копійок та 3 247 (три тисячі двісті сорок сім) гривень 83 копійки витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ» МФО: 334851).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_5 ).

Повний текст рішення складено 21.09.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС