Постановление суда № 139928693, 16.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"16" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/466/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (68609, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Дмитрівська, 63) в інтересах держави в особі

позивача-1: Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (код ЄДРПОУ 03363772, 68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вулиця Соборна, буд. 31)

позивача-2: Південного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477150, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-56" (код ЄДРПОУ 42241692, 68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Вербицького Михайла, буд. 11)

про визнання додаткової угоди до договору недійсною та стягнення неустойки

за участю прокурора: Ірини Коломійчук

представників сторін:

позивач-1: не з`явився

позивач-2: не з`явився

відповідач: Володимир Воронков

в с т а н о в и в:

Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі позивача-1 Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, позивача-2 Південного офісу Держаудитслужби до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-56" про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення неустойки.

Ухвалою суду від 17.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

27.02.2026 до суду від позивача-1 надійшла заява про залишення позову без розгляду.

10.03.2026 до суду від позивача-2 надійшли пояснення по суті позовних вимог та заява про розгляд справи за відсутності представника позивача-2.

У судовому засіданні 12.03.2026 господарський суд оголосив перерву до 19.03.2026.

13.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку на його подання.

19.03.2026 від прокурора надійшла відповідь на відзив та заперечення на заяву позивача-1 про залишення позову без розгляду.

У судовому засідання 19.03.2026 господарський суд задовольнив клопотання відповідача, поновив строк на подання відзиву та прийняв його до розгляду; оголосив перерву в судовому засіданні до 01.04.2026.

31.03.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) та заява про зупинення провадження у справі.

01.04.2026 від прокурора надійшли заперечення на заяву відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.04.2026 у задоволенні заяви Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради про залишення позову без розгляду відмовлено; у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-56" про зупинення провадження у справі відмовлено; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрито підготовче провадження у справі №916/466/26; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 22.04.2026.

У судовому засіданні 22.04.2026 господарський суд оголосив перерву до 13.05.2026.

06.05.2026 до суду від відповідача надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

12.05.2026 до суду від відповідача надійшли пояснення, від прокурора - заперечення на заяву відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги судове засідання, призначене на 13.05.2026, не відбулося.

Ухвалою суду від 13.05.2026 призначено судове засідання на 21.05.2026.

19.05.2026 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 21.05.2026, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути справу у розумні строки; відкладено судове засідання у справі №916/466/26 на 11.06.2026.

04.06.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів та поновлення строку на його подання.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. судове засідання, призначене на 11.06.2026, не відбулося.

Ухвалою суду від 19.06.2026 призначено судове засідання на 02.07.2026.

30.06.2026 до суду від відповідача надійшли доповнення до заяви про зупинення провадження у справі.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги судове засідання, призначене на 02.07.2026, не відбулося.

Ухвалою суду від 02.07.2026 призначено підготовче засідання на 27.08.2026.

27.08.2026 від відповідача надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження; про долучення доказів та поновлення строку на їх подання; заява про відкладення судового засідання.

16.09.2026 від відповідача надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження; про долучення доказів та поновлення строку на їх подання.

У судовому засіданні 16.09.2026 суд залишив додаткові пояснення відповідача від 12.05.2026 без розгляду з огляду на ч.5 ст.161 ГПК України; відмовив у задоволенні клопотань відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження; залишив без розгляду докази, надані відповідачем 04.06.2026, 27.08.2026, 16.09.2026.

Крім того, у судовому засіданні 16.09.2026 судом розглянуто заяву про зупинення провадження у справі, з урахуванням доповнень, поданих відповідачем 30.06.2026.

Представник відповідача підтримав подану ним заяву, просив суд її задовольнити, прокурор, в свою чергу, заперечив щодо задоволення заяви відповідача.

Розглянувши заяву відповідача, заслухавши учасників провадження, суд дійшов наступних висновків.

Так, обґрунтовуючи заяву про зупинення провадження у справі відповідач зазначає, що в провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 916/270/25 за позовом заступника керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області; 2) Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський асфальтобетонний завод" про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою від 07.04.2026 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2026 було прийнято до розгляду справу № 916/270/25.

Відповідач звертає увагу, що правовідносини у даній справі та справі №916/270/25 є подібними. Дослідження Верховним Судом питання неефективності обраного прокурором способу захисту про визнання недійсною додаткової угоди, на переконання відповідача, є підставою для зупинення провадження у цій справі.

Прокурор у своїх запереченнях стверджує, що підстави для зупинення провадження у справі відсутні, оскільки правовідносини, які є предметом судового дослідження у межах даних справи, не є подібними. Предмет позовів у межах справ №916/270/25, №916/466/26 однаковий, але обставини справ та їх правове обґрунтування не є подібними, оскільки у справі №916/270/25 сторонами не було передбачено відповідальності підрядника у вигляді сплати пені у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання. Водночас, у даній справі №916/466/26 договором передбачена відповідальність підрядника за несвоєчасне виконання зобов`язань, що, відповідно, виключає існування передбачених законом підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").

Пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Згідно статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз.3 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абз.1 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 31.03.2015 №1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення КСУ від 05.06.2019 №3-р(І)/2019).

Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumrrescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п. 123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).

Як встановлено судом, 11.02.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №916/270/25 за позовом заступника керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський асфальтобетонний завод" про визнання недійсною укладеною між радою та товариством додаткової угоди до договору про закупівлю, якою продовжено строк його дії та терміни виконання робіт, та про стягнення з товариства на користь ради штрафних санкцій за прострочення термінів виконання робіт.

Справу №916/270/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі № 916/1199/25, шляхом викладення правової позиції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту у подібній категорії справ про визнання недійсною додаткової угоди до договору щодо продовження строку його дії через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на час звернення з позовом, а договором сторони не передбачили відповідальності підрядника за прострочення виконання зобов`язання.

Необхідність передачі справи №916/270/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду обумовлена тим, що:

(1) Верховний Суд вже переглядав у касаційному порядку судові рішення у подібних правовідносинах.

Зокрема, у справі №916/1199/25 про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення штрафних санкцій між тими самими сторонами, що й у справі №916/270/25, суд апеляційної інстанції також відмовив у позові з підстав обрання неефективного способу захисту, оскільки задоволення позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди не здатне поновити будь-які права ради та спричинить лише правову невизначеність сторін договору у спірних правовідносинах. При цьому суд встановив, що укладений договір не є державним контрактом, сторони в договорі не узгодили жодних штрафних санкцій за порушення підрядником строку виконання зобов`язань та не укладали будь-яких додаткових угод до договору щодо забезпечення виконання зобов`язань, отже, зважаючи на положення статті 231 Господарського кодексу України, будь-які підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення з нього на користь ради штрафних санкцій, у цьому випадку відсутні.

Проте, постановою від 15.01.2026 Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та передав справу на новий розгляд з тих підстав, що такі висновки щодо обрання прокурором неефективного способу захисту порушених прав є необґрунтованими, Верховний Суд зауважив, що визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України (пункт 65 постанови).

(2) задля дотримання принципу правової визначеності та з метою формування єдиної правозастосовчої практики, Суд вважає за необхідне відступити від наведених вище висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №916/1199/25, шляхом викладення правової позиції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту у подібній категорії справ про визнання недійсною додаткової угоди до договору щодо продовження строку його дії через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на час звернення з позовом, а договором сторони не передбачили відповідальності підрядника за прострочення виконання зобов`язання.

Тобто на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передана справа для вирішення правового питання, яке частково збігається з питанням, що підлягає з`ясуванню під час розгляду цієї справи, зокрема щодо ефективності / неефективності обраного прокурором в межах позову в інтересах держави способу захисту у виді визнання недійсною додаткової угоди до договору про публічну закупівлю на підставі пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою продовжено строк дії такого договору через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на час звернення з позовом.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 07.04.2026 прийняв до розгляду справу №916/270/25.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними в порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Суд зазначає, що предмети і підстави позовів, нормативно-правове регулювання у справі №916/466/26 і у справі №916/270/25 схожі, а правовідносини в цих справах є подібними.

Зокрема в обох справах заявлені позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору щодо продовження строку його дії через відтермінування виконання робіт та стягнення неустойки у зв`язку з простроченням виконання робіт. При чому підставами позовів було вказано те, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Отже, на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 916/270/25 для вирішення правового питання, яке частково збігається з питанням, що підлягає з`ясуванню під час розгляду позову в цій справі, зокрема, щодо ефективності/неефективності обраного прокурором способу захисту у вигляді визнання недійсною додаткової угоди до договору про публічну закупівлю на підставі пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою продовжено строк дії такого договору через відтермінування виконання робіт, що вже виконані та оплачені на момент звернення з позовом.

Посилання прокурора на неподібність даних справ у зв`язку з тим, що у справі №916/270/25 договором сторони не передбачили відповідальності підрядника за прострочення виконання зобов`язання, водночас, у поточній справі № 916/466/26 договором передбачена відповідальність підрядника за несвоєчасне виконання робіт, суд не приймає до уваги з огляду на те, що на переконання суду відповідні умови договору щодо наявності або відсутності підстав та порядку притягнення підрядника до відповідальності будуть оцінюватися судом під час розгляду справи по суті.

Також, судом встановлено, що ухвалами Верховного Суду від 04.03.2026 у справі №908/2571/24, від 04.03.2026 у справі №915/276/25, від 19.05.2026 у справі №904/1662/25 зупинено касаційне провадження в цих справах до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/270/25. Водночас, у справах №908/2571/24, №915/276/25, №904/1662/25 договорами передбачена відповідальність підрядника за прострочення виконання зобов`язання.

Наведеним спростовуються доводи прокурора про неподібність правовідносин у справах №916/466/26, №916/270/25 та його посилання на висновки Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, викладені в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 та постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/7, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16, від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.

З огляду на наведене та враховуючи, що правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №916/270/25 щодо ефективності/неефективності обраного прокурором способу захисту інтересів держави шляхом визнання недійсною додаткової угоди про продовження строку виконання робіт за договором про публічну закупівлю може мати суттєве значення для з`ясування відповідного питання у межах цієї справи №916/466/26, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі №916/270/25, а також з метою забезпечення єдності та сталості судової практики, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №916/466/26 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/270/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Згідно з п.11 ч.1 ст.229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

При цьому суд враховує, що наразі провадження у цій справі перебуває на стадії розгляду справи по суті.

В свою чергу, відповідно до п.3 ст.195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Таким чином, у разі виникнення обставин, визначених п.7 ч.1 статті 228 ГПК України, зупинення провадження у справі можливо лише на стадії підготовчого провадження.

Отже, оскільки зупинення провадження у справі можливе лише на стадії підготовчого провадження, суд, з урахуванням наведених обставин справи, вважає за доцільне повернутися до стадії підготовчого провадження.

При цьому суд зауважує, що ГПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема, зі стадії розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, господарський суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21 зроблено висновок, що: відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі №234/11607/20 (провадження № 61-15126св21) зроблено висновок, що: при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя".

Також, близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №204/6085/20 від 05.10.2022.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Відтак, з урахуванням вище викладеного, задля справедливого та неупередженого вирішення спору у справі, ефективного захисту порушених прав і законних інтересів, забезпечення додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, що мають значення для розгляду цієї справи, господарський суд вважає за можливе повернутись до стадії підготовчого провадження у справі №916/466/26.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 177, 181, 195, п.7 ч.1 ст.228, ст.ст.229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Повернутися до стадії підготовчого провадження у справі №916/466/26 та замінити судове засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-56" про зупинення провадження у справі - задовольнити.

3. Зупинити провадження у справі №916/466/26 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/270/25 та оприлюднення повного тексту постанови.

4. Ухвалу направити учасникам провадження.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала господарського суду набрала законної сили 16.09.2026 та може бути оскаржена у строки та порядку, визначені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 21.09.2026.