Решение № 139928686, 10.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2632/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (код ЄДРПОУ 00100227, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.25)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Каланчак" (код ЄДРПОУ 37390074, 75800, Херсонська область, Каланчацький р-н, смт. Каланчак, вул. Херсонська, буд. 98)

про стягнення 297499,51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Руслана Тараненко

відповідач: не з`явився

Позивач Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Каланчак" про стягнення 297499,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії №1356-02015 від 11.11.2019.

Ухвалою від 26.06.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою суду від 16.08.2023 (суддя Степанова Л.В.) позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.09.2023; вирішено інші процесуальні питання.

У судовому засіданні 05.09.2023 господарський суд оголосив перерву до 10.10.2023.

06.10.2023 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до моменту припинення тимчасової окупації території Херсонської області.

У судовому засіданні 10.10.2023 господарський суд оголосив перерву до 24.10.2023.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Степанової Л.В. судове засідання, призначене на 24.10.2023, не відбулось.

Ухвалою суду від 25.10.2023 призначено підготовче засідання у справі на 14.11.2023.

У судовому засіданні 14.11.2023 господарський суд оголосив перерву до 21.11.2023.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги судове засідання, призначене на 21.11.2023, не відбулось.

Ухвалою суду від 21.11.2023 призначено підготовче засідання у справі на 28.11.2023.

Ухвалою суду від 28.11.2023 відкладено підготовче засідання на 19.12.2023.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Степанової Л.В. судове засідання, призначене на 19.12.2023, не відбулось.

Ухвалою суду від 22.12.2023 призначено підготовче засідання у справі на 25.01.2024.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Степанової Л.В. судове засідання, призначене на 25.01.2024, не відбулось.

Ухвалою суду від 31.01.2024 призначено підготовче засідання на 29.02.2024.

У судовому засіданні 29.02.2024 господарський суд оголосив перерву до 21.02.2024.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Степанової Л.В. судове засідання, призначене на 21.02.2024, не відбулось.

21.03.2024 позивачем подано додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 22.03.2024 призначено підготовче засідання на 18.04.2024.

У судовому засіданні 18.04.2024 господарський суд оголосив перерву до 30.04.2024.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Степанової Л.В. судове засідання, призначене на 30.04.2024, не відбулось.

Ухвалою суду від 07.05.2024 призначено підготовче засідання на 07.05.2024.

Ухвалою суду від 08.05.2026 виправлено описку в ухвалі суду від 07.05.2024 про призначення підготовчого засідання по справі №916/2632/23 та зазначено правильну дату підготовчого засідання - 14.05.2024.

У судовому засіданні 14.05.2024 господарський суд оголосив перерву до 11.06.2024.

У судовому засіданні 11.06.2024 господарський суд оголосив перерву до 11.07.2024.

У судовому засіданні 11.07.2024 господарський суд оголосив перерву до 08.08.2024.

Ухвалою суду від 08.08.2024 відкладено підготовче засідання на 10.09.2024.

У зв`язку із відсутністю інтернет-з`єднання, що унеможливлює запис судового засідання в підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ), судове засідання, призначене на 10.09.2024, не відбулось.

Ухвалою суду від 10.09.2024 призначено підготовче засідання на 15.10.2024.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Степанової Л.В. судове засідання, призначене на 15.10.2024, не відбулось.

Ухвалою суду від 21.10.2024 призначено підготовче засідання на 19.11.2024.

У судовому засіданні 19.11.2024 господарський суд оголосив перерву до 28.11.2024.

27.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Каланчак" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги судове засідання, призначене на 28.11.2024, не відбулось.

Ухвалою суду від 28.11.2024 призначено підготовче засідання на 12.12.2024.

У зв`язку з повідомленням про мінування адміністративної будівлі суду судове засідання, призначене на 12.12.2024, не відбулось.

Ухвалою суду від 12.12.2024 призначено підготовче засідання на 09.01.2025.

У судовому засіданні 09.01.2025 господарський суд оголосив перерву до 13.02.2025.

У судовому засіданні 13.02.2025 господарський суд оголосив перерву до 20.03.2025.

Ухвалою суду від 20.03.2025, окрім іншого, зупинено провадження у справі №916/2632/23 до закінчення перегляду справи №908/1162/23 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

03.10.2025 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 908/1162/23.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №211 від 23.10.2025 було здійснено повторний автоматизований розподіл справи №916/2632/23 у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 21.10.2025 №2163/0/15-25 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку".

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025 справу №916/2632/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Сулімовській М.Б.

Ухвалою суду від 29.10.2025 поновлено провадження у справі №916/2632/23; прийнято справу №916/2632/23 до свого провадження; призначено підготовче засідання на 19.11.2025.

13.11.2025 від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.11.2025 відкладено підготовче засідання на 11.12.2025.

Ухвалою суду від 11.12.2025, окрім іншого, зупинено провадження у справі №916/2632/23 до розгляду справи №280/5808/23 Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою суду від 25.05.2026 поновлено провадження у справі №916/2632/23; призначено підготовче засідання на 25.06.2026.

Ухвалою суду від 25.06.2026, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.08.2026.

Ухвалою від 26.08.2026 відкладено судове засідання на 10.09.2026

У судове засідання з`явилась представник позивача, яка надала пояснення по суті спору, підтримала позов та просить його задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Так, адресою місцезнаходження відповідача згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 75800, Херсонська область, Каланчацький р-н, смт Каланчак, вул. Херсонська, буд. 98.

Водночас, незважаючи на те, що зареєстроване місцезнаходження відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території України, відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

З огляду на наявність у відповідача електронного кабінету, Господарським судом Одеської області процесуальні документи у даній справі надсилалися відповідачу через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до його електронного кабінету.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив, отже останній не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Водночас, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

В судовому засіданні в порядку абз.1 ч.1 ст.219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 11.11.2019 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - оператор системи передачі (ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Каланчак" (далі - користувач) укладено договір №1356-02015 про надання послуг з передачі електричної енергії.

Згідно з п.1.1 договору, ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

За умовами договору, ОСП має право отримувати від користувача своєчасну оплату послуг; користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.

У додатку 7 договору визначено перелік об`єктів електроенергетики виробника електричної енергії, а саме: ВЕС "Мирненська" (1 черга), за місцезнаходженням Херсонська обл., Каланчацький р-н, с/рада Червоночабанська.

До договору сторонами укладалися додаткові угоди від 27.01.2020, 27.05.2020 та 28.12.2021, які є невід`ємною частиною договору.

Так, додатковою угодою до договору від 27.01.2020 до переліку об`єктів електроенергетики виробника електричної енергії було долучено об`єкти ВЕС "Мирненська" (2, 3, 4 та 6 черги), розташовані на території Каланчацького району Херсонської області. При цьому у пункті 2 зазначеної додаткової угоди визначено, що права та обов`язки, які виникають у зв`язку з її підписанням, виникають з 05.11.2019 відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України.

Додатковою угодою від 28.12.2021, яка є новою редакцією договору, сторонами погоджено відповідний порядок визначення обсягів послуги та проведення розрахунків за неї.

Відповідно до пункту 5.1 договору, розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Згідно з пунктом 5.2 договору, користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

У пункті 5.5 договору визначено, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).

Відповідно до пункту 5.6 договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

Пункт 6 визначає права сторін договору.

У пункті 8 договору зазначені обов`язки та відповідальність сторін.

Згідно з пунктом 8.3 договору, користувач зобов`язується, зокрема, здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за послуги, надані в березні 2022 року.

На підтвердження надання послуги позивач посилається на акт приймання-передачі послуги від 18.08.2022 за період з 01.03.2022 по 31.03.2022, відповідно до якого загальна вартість послуги з ПДВ визначена у розмірі 271994,90 грн.

Разом з тим, при визначенні заявленої до стягнення суми основної заборгованості позивачем враховано коригування вартості послуги за листопад 2019 року у розмірі 10,63 грн., у зв`язку з чим до стягнення заявлено 271984,27 грн.

Позивач також заявив вимоги про стягнення 5655,78 грн. 3% річних та 19859,46 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, предметом якого є надання послуг з передачі електричної енергії.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, що регулюють договірні зобов`язання з надання послуг, спеціальні норми законодавства у сфері функціонування ринку електричної енергії, а також відповідні умови укладеного сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку електричної енергії, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг.

Загальні засади договірного забезпечення функціонування ринку електричної енергії визначені статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", тоді як порядок та умови надання послуг з передачі електричної енергії, права та обов`язки учасників відповідних правовідносин визначаються, зокрема, Кодексом системи передачі та умовами відповідного договору.

Згідно з положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу комерційного обліку електричної енергії та умовами укладеного між сторонами договору, визначення обсягів електричної енергії, що підлягають врахуванню при розрахунках за послуги з передачі електричної енергії, здійснюється на підставі даних комерційного обліку, отриманих у встановленому законодавством порядку від адміністратора комерційного обліку.

На підставі таких даних та відповідно до умов договору сторонами оформлюються документи, що підтверджують обсяги та вартість наданих послуг, зокрема акти приймання-передачі наданих послуг.

Як встановлено судом, правовідносини сторін щодо передачі електричної енергії у спірний період (березень 2022 року) врегульовані договором про надання послуг з передачі електричної енергії №1356-02015 від 11.11.2019, з урахуванням укладених додаткових угод, якими до переліку об`єктів електроенергетики долучено об`єкти ВЕС "Мирненська".

При цьому позивач (ОСП) наполягає, що на виконання цього договору у березні 2022 року ним надано, а відповідачем спожито послуги з передачі електричної енергії, що, на думку позивача, підтверджується актом приймання-передачі послуги за березень 2022 року на загальну суму 271994,90 грн., який складений в односторонньому порядку.

За умовами пункту 5.1 договору, розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Відповідно до пункту 5.5 договору, вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (АКО). Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За твердженням позивача, відповідачем не здійснено оплату послуг з передачі електричної енергії за березень 2022 року (з урахуванням суми коригування), чим порушено умови укладеного між сторонами договору.

Як встановлено матеріалами справи, об`єкти електроенергетики ВЕС "Мирненська", щодо яких позивачем нараховано вартість послуги за березень 2022 року, розташовані на території Каланчацького району Херсонської області.

На підставі постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 №807-ІХ Каланчацький район Херсонської області був ліквідований, а територія Каланчацької селищної територіальної громади включена до Скадовського району Херсонської області.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", який був чинним з 27.12.2022 по 19.03.2025, вся територія Скадовського району Херсонської області визначена як тимчасово окупована російською федерацією з 24.02.2022.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, який набрав чинності 20.03.2025, вся територія Скадовського району Херсонської області визначена як тимчасово окупована російською федерацією з 24.02.2022.

Станом на час розгляду цієї справи територія Скадовського району Херсонської області, в тому числі Каланчацька територіальна громада, є тимчасово окупованою.

При цьому суд враховує, що спірним періодом у цій справі є березень 2022 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях, а також внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова та відповідні внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих російською федерацією територій України (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

Законом України від 15.03.2022 № 2138-IX "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України", який набрав чинності 20.03.2022, статтю 13-1 зазначеного Закону було доповнено частиною першою, якою визначено, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону. Водночас в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті могли бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 с. 3 цього Закону.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, аналізуючи розвиток правового регулювання статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зазначив, що до тимчасово окупованих територій, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, правила статті 13-1 застосовуються в силу прямого припису частини першої цієї статті, тоді як для територій, передбачених п. 3 ч.1 ст. 3 Закону, необхідним є відповідне рішення Кабінету Міністрів України про поширення на них такого правового режиму.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що правовий статус тимчасово окупованої російською федерацією території у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив і коли саме відповідний уповноважений орган державної влади України рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення має не конститутивне, а інформативне значення, підтверджуючи дату, з якої фактична окупація відповідної території почалася або припинилася.

Отже, з урахуванням встановленого матеріалами справи факту окупації території Скадовського району Херсонської області з 24.02.2022, а також того, що зазначена територія належить до територій, визначених п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", суд виходить з того, що правовий режим, встановлений ст. 13-1 цього Закону, поширюється на відповідну територію.

За приписами ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

При цьому Верховний Суд у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 дійшов висновку, що заборона передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію України є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення плати за відповідну електроенергію.

Зважаючи на встановлену ч. 2 ст. 13-1 Закону України № 1207-VII заборону переміщення товарів (робіт, послуг) на тимчасово окуповану територію, у тому числі лініями електропередач, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем плати за послуги з передачі електричної енергії щодо об`єктів відповідача, розташованих на такій території.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача 271984,27 грн. основної заборгованості задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення 5655,78 грн. 3% річних та 19859,46 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Враховуючи, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є акцесорними (похідними) стосовно вимоги про стягнення основної заборгованості, у задоволенні якої судом відмовлено, зазначені похідні вимоги також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи решту аргументів учасників справи, суд зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. З огляду на встановлену імперативну заборону щодо надання послуг на окуповані території, інші аргументи позивача не спростовують висновків суду та не впливають на кінцевий результат вирішення спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 21 вересня 2026 р.