Решение № 139928479, 16.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 Справа № 914/1964/26

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача: Відділу освіти Трускавецької міської ради

про: стягнення 701 929,63 грн.,

представники:

позивача: Верхацький І.В.,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2026р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача: Відділу освіти Трускавецької міської ради про стягнення 701 929,63 грн.

29.06.2026р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 19.08.2026р.; явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

Хід справи викладено в ухвалах суду і відображено в протоколах судових засідань.

14.07.2026р. через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№19965/26).

05.08.2026р. через систему «Електронний суд» позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та про повернення судового збору (вх.№3621/26).

19.08.2026р. суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду вказану заяву. Крім того, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Суть спору та правова позиція сторін справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору з оплати поставленого природного газу у березні 2026 року.

Оскільки відповідач оплату за поставку природного газу здійснив не в повному розмірі, утворилась заборгованість у сумі 676 867,01 грн. за поставлений газ у березні 2026 року, за стягненням якої позивач звернувся до суду.

У зв`язку з порушенням строків оплати за поставку природного газу у відповідача виникло прострочення грошових зобов`язань та позивач нарахував додаткові вимоги у формі пені 17 246,20 грн., трьох відсотків річних 1 724,62 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 091,80 грн.

Відповідач у відзиві вказує наступне.

Платіжними інструкціями № 181, 24, 137 та 1430 від 17 квітня 2026 року відповідачем було оплачено позивачу поставлений в березні газ у повному розмірі в загальній сумі 676867,01 грн. Одночасно зауважено, що в платіжних інструкціях відповідач допустив помилку, правильно зазначивши місяць поставки природного газу березень 2026 року, але не правильно зазначивши реквізити договору, згідно якого такий газ було поставлено. Однак, листом від 19.06.2026 року відповідач повідомив позивача про зміну призначення платежу у відповідних платіжних інструкціях, зазначивши правильний Договір постачання природного газу від 11.03.2026р. № 12-12024/25-БО-Т.

Отже, як вказує відповідач, позивач був належним чином повідомлений про допущену технічну помилку та мав усі можливості здійснити відповідне коригування призначення платежу. При цьому, фактично кошти перебували у володінні позивача ще з 17.04.2026р., тобто задовго до звернення до суду із позовом, а саме: 24.06.2026р. Відсутність правильного зазначення номера договору у призначенні платежу, на переконання відповідача, не свідчить про несплату вартості поставленого природного газу, оскільки грошові кошти були отримані саме позивачем, не вибули з його володіння та не були повернуті відповідачу. Тобто, на момент звернення до суду у позивача були відсутні підстави стверджувати про існування основної заборгованості у сумі 676 867,01 грн. Таким чином, відповідач вважає, що оплатив поставлений природний газ у розмірі та у строки, передбачені Договором, а тому позовні вимоги про стягнення боргу, нарахованих штрафних санкцій, інфляційних та трьох відсотків річних є безпідставними.

Позивач, в свою чергу, повідомив суд про наступне.

Відповідачем були повністю сплачені кошти (шляхом зміни призначення платежу) за поставлений природний газ, отже, розмір основної заборгованості за поставлений природний газ станом на 19.07.2026р. зменшився та становить 0,00 грн (оновлений розрахунок суми основної заборгованості станом на 19.07.2026 додано до матеріалів справи). Разом із цим, позивачем, враховуючи, що відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ, здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань на дату остаточного розрахунку за спожитий газ.

Таким чином, розмір позовних вимог із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, склав 36 077,93 грн, в тому числі: пеня - 27 260,12 грн; 3% річних - 2 726,01 грн; інфляційні втрати - 6 091,80 грн.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень сторін, суд встановив наступне:

Відділом освіти Трускавецької міської ради (відповідач, Споживач) було подано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач, Постачальник) Заяву від 09.03.2026 року про приєднання до Договору постачання природного газу, що був розміщений за посилання https://www.naftogaztrading.com.ua/на період березня 2026 року.

11.03.2026р. позивачем надано Згоду на приєднання до Договору постачання природного газу, повідомлено, що між позивачем та відповідачем укладений Договір постачання природного газу від 11.03.2026 № 12-12024/25-БО-Т (надалі Договір), шляхом приєднання Споживача до умов Договору, розміщеного за посиланням: https://www.naftogaztrading.com.ua/wp content/uploads/2025/10/bodogovir-postachannya-gazu-2025-2026.pdf, з врахуванням умов та інформації, зазначених Споживачем в Заяві приєднання до договору постачання природного газу від 09.03.2026 року. Дата набрання чинності Договору 11.03.2026р.

Згідно п. 1.1 та 1.2 Договору, постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства, тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі також газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб. У п.1.5 визначено, що Договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання Споживача до всіх його умов в цілому. Договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п.5.2 Договору, Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер Договору є обов`язковим. Номер Договору формується Постачальником при укладанні цього Договору та зазначається у Згоді на приєднання до Договору постачання природного газу. Зміна Споживачем призначення платежу здійснюється виключно на підставі листа, який надається Постачальнику, але в будь якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника.

Згідно п.3.5 Договору, приймання - передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов Договору, протягом березня 2026р. позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 676 867,01 грн згідно акту приймання передачі природного газу, що долучено до позовної заяви. Акт приймання-передачі за березень 2026р. був підписаний сторонами без будь-яких зауважень.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання - передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

Як стверджує позивач, оплату за переданий газ відповідач не здійснив та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В ході розгляду справи, позивач повідомив суд про те, що відповідачем були повністю сплачені кошти (шляхом зміни призначення платежу) за поставлений природний газ, отже, розмір основної заборгованості за поставлений природний газ станом на 19.07.2026р. зменшився та становить 0,00 грн (оновлений розрахунок суми основної заборгованості станом на 19.07.2026 додано до матеріалів справи). Разом із цим, позивачем, враховуючи, що відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ, здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань на дату остаточного розрахунку за спожитий газ.

Розмір позовних вимог, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, склав:

36 077,93 грн, в тому числі: пеня - 27 260,12 грн; 3% річних - 2 726,01 грн; інфляційні втрати - 6 091,80 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 676 867,01 грн. протягом наведеного у остаточному розрахунку періоді прострочення (01.05.2026р-18.06.2026р.).

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведеного позивачем періоду прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

При цьому, в даному випадку, погашення основного боргу не звільняє боржника від відповідальності за період існування простроченого боргу відповідно до остаточного розрахунку, здійсненого позивачем, виходячи із наступного.

Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж, а тому до списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит «призначення платежу», шляхом відкликання платіжного доручення.

Однак, у випадку, якщо грошові кошти зараховано на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (ч. 1 ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги»). Аналогічні положення містить Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена Постановою Правління НБУ від 29.07.2022р. № 163.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством. Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Відповідно до п. 37 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022р. №163, платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такий обов`язковий реквізит, як «призначення платежу».

Пунктом 41 Інструкції передбачено, що платник заповнює реквізит «призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до пункту 28 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, ініціатор має право відкликати платіжну інструкцію до списання коштів з рахунку платника або до настання дати валютування платіжної інструкції (до настання моменту безвідкличності платіжної інструкції). Умови, за яких платіжна інструкція може бути відкликана ініціатором, визначені в розділах II, IV та VI цієї Інструкції.

Платіжна інструкція може бути відкликана тільки в повній сумі. Ініціатор для відкликання платіжної інструкції надає надавачу платіжних послуг розпорядження за формою та в порядку, визначених у договорі з надавачем платіжних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. Закону України «Про платіжні послуги», після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції.

Тобто, з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджувалося Національним Банком України в листі від 09.06.2011р. №25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «призначення платежу», яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку.

Отже, саме на відповідача, як платника, покладено обов`язок заповнення платіжного документа в частині реквізиту «призначення платежу» та саме він відповідає за дані, що зазначені в цьому реквізиті платіжного доручення.

Визначальним у змісті наведених законодавчих норм, якими регулюється правильність заповнення платіжного доручення, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.

У даній справі це договір постачання природного газу від 11.03.2026р. № 12-12024/25-БО-Т.

Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 19.06.2018 р. у справі № 809/34/17, від 01.07.2020р. у справі № 824/74/19-а.

Окрім цього, Верховний Суд у постановах від 14.02.2023 р. та від 05.09.2023 р. у справі № 917/1283/21 зазначив, що за змістом висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 809/34/17, від 01.07.2020 р. у справі № 824/74/19-а, йдеться про можливість наступного уточнення, а не зміни інформації, вказаної у реквізиті «призначення платежу» виконаного платіжного доручення.

Поняттям «уточнення призначення платежу» охоплюються вчинені після списання коштів за платіжним дорученням дії конкретних суб`єктів господарювання (платника та отримувача коштів) з внесення окремих несуттєвих правок, виправлення описок, надання уточнень до реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, які повністю не змінюють підставу платежу та здійснюються суб`єктами господарювання за взаємним волевиявленням на договірних засадах, але без участі банку.

Тобто «уточнення призначення платежу» передбачає можливість обміну платника та отримувача коштів листами-уточненнями із внесенням окремих незначних правок, виправленням описок, наданням уточнень до реквізиту «призначення платежу» виконаного платіжного доручення.

Листом від 19.06.2026 року відповідач повідомив позивача про зміну призначення платежу у відповідних платіжних інструкціях, зазначивши правильний Договір постачання природного газу від 11.03.2026р. № 12-12024/25-БО-Т.

В даному випадку, суд бере до уваги, що відповідач не дотримався порядку, передбаченого п.5.2 Договору, за змістом якого, зокрема, зміна Споживачем призначення платежу здійснюється виключно на підставі листа, який надається Постачальнику, але в будь якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно наданого позивачем розрахунку пеня, річні та інфляційні втрати нараховані на суму боргу за фактичний період прострочення та у відповідності до умов укладеного між сторонами Договору і вимог чинного законодавства.

Однак, перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх часткову невірність, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 408,84 грн.

В частині стягнення 682,96 грн інфляційних втрат суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги, у зв`язку з невірним розрахунком.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені та трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача, який міститься в остаточному розрахунку є вірним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 260,12 грн - пені, 2 726,01 грн 3% річних, 5 408,84 грн. інфляційних втрат є правомірними і обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково правомірними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Отже, у зв`язку частковою відмовою у позові в частині стягнення інфляційних втрат з підстав невірного розрахунку інфляційних втрат, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №0000036566 від 24.06.2026р. на суму 8 423,16 грн.

Відповідно до остаточної (актуальної) ціни позову позивач за подання цього позову мав сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (застосовується коефіцієнт 0,8). Відповідна сума підлягає розподілу між сторонами.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення частково, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме у сумі 2 612,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відділу освіти Трускавецької міської ради (місцезнаходження: Україна, 82200, Львівська обл., місто Трускавець, вулиця Бориславська, будинок 1; ідентифікаційний код - 02144513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (місцезнаходження: Україна, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 42399676; поточний рахунок: НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк», МФО банку: 322313) 27 260,12 грн - пені, 2 726,01 грн 3% річних, 5 408,84 грн. інфляційних втрат та 2 612,00 грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 22.09.2026 р.

Суддя Король М.Р.