Решение № 139928099, 22.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2026Справа № 916/2331/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ"

про стягнення 412927,33 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" про стягнення 412927,33 грн (невикористаної попередньої оплати за комунальні послуги).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення, що розміщене за адресою: м.Київ, пр.Героїв Сталінграду, 14Г, №0101/20 від 06.02.2020, в частині повернення авансової оплати за комунальні послуги.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою від 10.06.2026 Господарський суд Одеської області передав вказану позовну заяву за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 для розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" було визначено суддю Турчина С.О.

Ухвалою від 01.07.2026 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху.

08.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 07.07.2026.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №916/2331/26 розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

05.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві на позов позивач просить суд прийняти часткове визнання позовних вимог у розмірі 125 171,37 грн, а у задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

17.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь відзив на позов. У відповіді на відзив позивач просить суд:

прийняти часткову відмову від позовних вимог у частині стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №0101/20 від 06.02.2020 у розмірі 287755,96 грн, що виникла внаслідок неповернення невикористаної попередньої оплати за комунальні послуги та закрити провадження в цій частині;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №0101/20 від 06.02.2020 року у розмірі 125171,37 грн, що виникла внаслідок неповернення невикористаної попередньої оплати за комунальні послуги.

Також позивач просить здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши заяву від 24.07.2026 про відмову від позову, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч.1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що відмова від позову не суперечить законодавству України та не порушує права інших осіб. Заява про відмову від позову (викладена у відповіді на відзив) підписана уповноваженою представником, адвокатом Васильченко О.М., що діє на підставі довіреності №2 від 15.11.2024, якою передбачено право представника на відмову від позову (всіх або частини позовних вимог).

Пунктом 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Враховуючи наведене, оскільки відмова від позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 287755,96 грн не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, заява підписана уповноваженою особою, суд знаходить достатньо підстав для прийняття заяви позивача про відмову від позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 287755,96 грн і закриття провадження у справі №916/2331/26, на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст.240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що станом на день подання позову до суду, розмір авансової попередньої оплати за комунальні послуги по договору оренди нежитлового приміщення №0101/20 від 06.02.2020, що не використані орендарем (позивачем), становить 412927,33 грн.

Відповідно до умов додаткового договору від 28.08.2025 до договору оренди орендодавець зобов`язаний здійснити повернення авансової оплати за комунальні послуги в строк до 12.09.2025.

09.01.2026 позивач надіслав відповідачу вимогу вих.№09/01/2026-1 про повернення авансових платежів за комунальні послуги.

Однак, на вимогу позивача відповідач грошові кошти не повернув. Несплата відповідачем попередньої оплати за комунальні послуги стала підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного майнового права.

У подальшому позивач заявив про відмову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №0101/20 від 06.02.2020 у розмірі 287755,96 грн, що виникла внаслідок неповернення невикористаної попередньої оплати за комунальні послуги та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №0101/20 від 06.02.2020 року у розмірі 125171,37 грн, що виникла внаслідок неповернення невикористаної попередньої оплати за комунальні послуги.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позов заявив про часткове визнання позовних вимог у розмірі 125171,37 грн. Відповідач зазначив, що в іншій частині заявлена позивачем сума не враховує повного обсягу комунальних послуг, фактично спожитих ним до 28.08.2025, та не підтверджується належним розрахунком.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

06.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" (орендар, позивач) укладено договір оренди нежитлового приміщення №0101/20 (надалі - договір оренди).

Відповідно до п.1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) частину нежитлового приміщення, площею 299,60 и кв.м, на цокольному поверсі будівлі, відмічену на схемі (Додаток №1), що розташована за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграду 14-Г, та іменується надалі "об`єкт оренди".

Відповідно до пункту 3.8 договору оренди до складу орендної плати не входять витрати орендодавця на оплату спожитих орендарем комунальних послуг (електроенергії, водопостачання і водовідведення, опалення, кондиціонування, вентиляції).

Пунктом 3.11 договору оренди встановлено, що розрахунок вартості витрат орендаря на оплату комунальних послуг, що компенсуються орендарем, проводиться наступним чином:

за послуги водопостачання, водовідведення - на підставі даних приладів обліку, згідно діючих тарифів від постачальників послуг;

за послуги електропостачання - на підставі даних приладів обліку, згідно діючих тарифів від постачальників послуг;

за послуги теплопостачання - згідно приладу обліку тепла та діючих тарифів від постачальників послуг.

Згідно із пунктами 3.12-3.13 договору оренди рахунки на оплату компенсації витрат по комунальним послугам, орендодавець надає орендареві і/або уповноваженій особі під підпис в поточному місяці протягом 5 календарних днів за попередній місяць. орендар здійснює оплату рахунку до 10 числа поточного місяця за попередній місяць.

Сума компенсації витрат по комунальним послугам оплачується орендарем в безготівковому розрахунку на поточний рахунок орендодавця.

За змістом підпунктів 4.1.6-4.1.8 договору оренди орендодавець зобов`язаний: забезпечити функціонування, обслуговування і ремонт інженерних систем опалювання, водопостачання, електропостачання об`єкту оренди; проводити своєчасний ремонт інженерних систем, усунення надзвичайних ситуацій і аварій, які сталися не з вини орендаря; організувати забезпечення об`єкту оренди електроенергією, водопостачанням, відповідно до встановлених нормативів; забезпечити до моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди для проведення оздоблювальних робіт та фактичного початку використання орендарем об`єкту оренди за цільовим призначенням за свій рахунок в об`єкті оренди електропостачання у розмірі 98 кВт; забезпечити орендареві об`єм постачання води не менше 320 куб.м. на місяць.

Згідно п.6.2. договору оренди сторони погодили, що припинення дії договору оренди не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли до припинення цього договору або після припинення договору, але у зв`язку з ним.

09.07.2020 між орендодавцем та орендарем укладено додаткову угоду №2 до договору оренди.

Відповідно до п.3.9. договору у редакції додаткової угоди №2 орендар компенсує орендодавцеві витрати на оплату комунальних послуг згідно з показаннями лічильника, норм і діючих тарифів постачальників послуг на підставі наданих орендодавцем рахунків, один раз на місяць, у продовж 5 робочих днів з дня отримання рахунку з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди для проведення ремонтно-оздоблювальних робіт.

У разі документальної вимоги постачальника відповідних комунальних послуг щодо авансування (передоплати) комунальних послуг, орендар на вимогу орендодавця зобов`язаний здійснити авансування (передоплату) таких послуг орендодавцю на основі наданих орендодавцем рахунків постачальника комунальних послуг та виставленого рахунку, з урахуванням заявки Орендаря на кількість таких послуг. Сплата орендарем авансування передоплати за цим пунктом договору здійснюється впродовж п`яти робочих днів з моменту отримання орендарем від орендодавця відповідних рахунків та документації яка підтверджує обсяг та вартість такої передоплати.

У разі якщо сума авансованої орендарем попередньої плати буде складати більше суми фактично спожитих у приміщенні відповідних комунальних послуг за останній місяць, який передує місяцю закінчення або достроковому завершенні цього договору, різниця суми авансового платежу враховується у рахунок подальших платежів за відповідним постачальником вказаних коштів.

28.08.2025 між орендодавцем та орендарем укладено додатковий договір до договору оренди.

Відповідно до п.2 додаткового договору до договору оренди сторони погодили розірвати договір з 28.08.2025.

У пункті 3 додаткового договору сторони погодили, що гарантійний платіж у сумі 83888,00 грн з ПДВ, який орендар сплатив орендодавцю, зараховується за останній місяць оренди відповідно до умов п.3.7 договору оренди.

Відповідно до п.4 додаткового договору сторони зобов`язалися протягом десяти робочих днів провести звірку взаємних розрахунків за комунальні послуги, спожиті орендарем станом на дату розірвання договору, та здійснити остаточні розрахунки.

Позивач зазначає, що припинив фактичне користування об`єктом оренди 28 серпня 2025 року.

Згідно із наявним у матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2025 заборгованість ТОВ "СКІФ-СВ" на користь ТОВ "ОМЕГА" на вказану дату становила 334589,06 грн (78243,34 грн - попередня оплата з орендної плати, а 256345,72 грн - попередня оплата за комунальні послуги). Зазначений акт підписаний, скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до платіжних інструкцій за період з квітень - червень 2025 року позивач сплатив на користь відповідача 574 769,32 грн за відшкодування комунальних послуг.

Отже, з урахуванням погодженого сторонами залишку попередньої оплати за комунальні послуги станом на 31.03.2025 у розмірі 256 345,72 грн, загальна сума коштів, що підлягала врахуванню у подальших комунальних розрахунках, становить 831 115,04 грн (256345,72 грн + 574769,32 грн).

Згідно із наявними у матеріалах справи актами та рахунками постачальників комунальних послуг вартість спожитих позивачем у період з квітня 2025 року по серпень 2025 року комунальних послуг становить 705943,67 грн.

Отже, залишок невикористаної попередньої оплати за комунальні послуги становить 125171,37 грн (831115,04 грн ? 705943,67 грн).

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги у сумі 125171,37 грн визнав.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом вище, позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) укладений договір оренди нежитлового приміщення №0101/20 від 06.02.2020, на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нежитлове приміщення, площею 299,60 и кв.м, на цокольному поверсі будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграду 14-Г.

Факт передачі позивачу об`єкта оренди, користування ним протягом погодженого сторонами строку відповідачем не заперечується.

Відповідно до додаткового договору від 28.08.2025 сторони погодили розірвати договір оренди з 28.08.2025.

Позивач зазначає, що припинив фактичне користування об`єктом оренди 28 серпня 2025 року. Відповідач вказану обставину не заперечує.

Умовами договору оренди, зокрема, пунктами 3.8, 3.9, 3.11- 3.13, передбачено, що вартість комунальних послуг не входить до складу орендної плати та підлягає окремій компенсації позивачем. Обсяг і вартість таких послуг визначалися на підставі даних приладів обліку, чинних тарифів постачальників та рахунків відповідача, а в разі вимоги постачальника про попередню оплату позивач зобов`язувався авансувати відповідні витрати.

Оскільки позивач припинив користування об`єктом оренди 28.08.2025, то саме до цієї дати у позивача було зобов`язання з оплати орендної плати та компенсації вартості спожитих комунальних послуг.

Згідно з наявним у матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2025 заборгованість ТОВ "СКІФ-СВ" перед ТОВ "ОМЕГА" становила 334589,06 грн, з яких: 78243,34 грн - залишок попередньої оплати за орендною платою, а 256345,72 грн - залишок попередньої оплати за комунальними послугами.

У подальшому, у період з квітня по червень 2025 року, позивачем на користь відповідача відповідно до платіжних інструкцій було сплачено 574769,32 грн у рахунок відшкодування витрат на комунальні послуги.

Таким чином, з урахуванням погодженого сторонами за актом звірки залишку попередньої оплати за комунальні послуги станом на 31.03.2025 у розмірі 256 345,72 грн та здійснених позивачем у подальшому платежів у сумі 574 769,32 грн, загальна сума коштів, яка підлягала врахуванню при проведенні розрахунків за спожиті комунальні послуги, становила 831 115,04 грн (256 345,72 грн + 574 769,32 грн).

Водночас, відповідно до наявних у матеріалах справи актів та рахунків постачальників комунальних послуг, вартість фактично спожитих Позивачем у період з квітня по серпень 2025 року комунальних послуг становила 705 943,67 грн.

Отже, із загальної суми коштів, сплачених Позивачем у рахунок майбутньої компенсації комунальних послуг, у розмірі 831 115,04 грн, фактично використано на оплату вартості спожитих комунальних послуг 705 943,67 грн.

Таким чином, розмір невикористаної попередньої оплати за комунальні послуги, що підлягає поверненню позивачу, становить 125171,37 грн (831 115,04 грн - 705 943,67 грн).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач у строк встановлений пунктом 4 додаткового договору від 28.08.2025 до договору оренди повернення позивачу залишку оплати за комунальні послуги 125171,37 грн не здійснив.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 125171,37 грн належним чином доведена, а також визнана відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 125171,37 грн.

Також відповідач у відзиві на позов заявив про визнання позовних вимог у розмірі 125171,37 грн.

Відповідно частини 2 статті 46 ГПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно частин 1, 2, 5 статті 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відзив на позов, у якому серед іншого, відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 125171,37 грн та не заперечує щодо їх задоволення підписана уповноваженим представником (адвокатом Обертовичем Д.М., який діє на підставі ордеру від 04.08.2026 серії ВН №1673532, в якому зазначено, що повноваження адвоката не обмежуються).

Згідно частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частиною 6 статті 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача, підписавши заяву про визнання позову, має повноваження на вчинення цих дій і його дії не суперечать інтересам ТОВ "СКІФ-СВ". Внаслідок цього суд дійшов висновку про можливість прийняття визнання відповідачем позову в частині в частині стягнення заборгованості у сумі 125171,37 грн.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 125171,37 грн та закриття провадження у справі №916/2331/26 в частині стягнення заборгованості у розмірі 287755,96 грн, на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно частини 1 статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки заяву про визнання позову подано відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до статей 123, 130 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується 751,03 грн судового збору. Судовий збір у сумі 751,03 грн повертається позивачу з Державного бюджету України.

З огляду на те, що позивач відмовився від позову до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого за подання позовної вимоги в частині стягнення 287755,96 грн, а саме у сумі 1726,54 грн.

Отже загальна сума судового збору, що належить повернути позивачу з Державного бюджету України становить 2477,57 грн.

Роз`яснити позивачу, що для повернення судового збору необхідно звернутися із заявою до Господарського суду міста Києва, зміст якої повинен відповідати пункту 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, враховуючи зміни, внесені наказом Міністерства фінансів України №606 від 26.11.2024. Разом із заявою також подається оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 287755,96 грн.

Закрити провадження у справі №916/2331/26 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 287755,96 грн

Прийняти заяву від 04.08.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" (викладену у відзиві) про визнання позову в частині стягнення заборгованості у сумі 125171,37 грн.

Позов в частині стягнення заборгованості у сумі 125171,37 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ-СВ" (65053, Одеська обл., місто Одеса, пр. Добровольського, будинок 82А, ідентифікаційний код 31287405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" (49041, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Панікахи, будинок 15, ідентифікаційний код 30982361) заборгованість у розмірі 125171,37 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 751,03 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" (49041, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Панікахи, будинок 15, ідентифікаційний код 30982361) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 2477,57 грн, сплаченого платіжною інструкцією №144827364 від 04.06.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.09.2026.

Суддя С.О. Турчин