Решение № 139928097, 03.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2026Справа № 910/10113/25

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/10113/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючий Лан"

до 1) Міністерства юстиції України

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ»

про визнання наказу протиправним та його скасування

За участю представників сторін:

від позивача: Янчишин Т.І.;

від відповідача-1: Барановська А.М.;

від відповідача-2: Удовицький Є.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Родючий Лан" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 16.07.2025 № 2003/5 "Про задоволення скарги", виданого на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.07.2025 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро-Львів" від 27.03.2025, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2025 за № СК-1080-25.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 16.07.2025 № 2003/5 "Про задоволення скарги" прийнято з порушенням положень ст. 19 Конституції України, ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 4, 9 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 відкрито провадження у справі № 910/10113/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.12.2025.

26.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

28.11.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 задоволено заяву представника позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

08.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Захід-Агро-Львів» надійшла заява про залучення Товариства в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки скасування наказу Міністерства юстиції України від 16.07.2025 № 2003/5 в частині визнання прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювання рішень державного реєстратора Лопатинської селищної ради Шептицького району Львівської області Лотоцької Оксани Ярославівни стосуються майнових прав ТОВ «Захід-Агро-Львів».

08.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ», оскільки спір стосується права користування (оренди) земельними ділянками, який був предметом розгляду центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.07.2025, у зв`язку з поданням скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» від 27.03.2025, а відтак, рішення у даній справі безпосередньо впливає на права та обов`язки вказаної особи.

11.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив.

Присутній у підготовчому засіданні представник позивача підтримав подані раніше клопотання про залучення третьої особи та продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив до 15.12.2025.

Представник відповідача залишив розгляд клопотань на розсуд суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 відкладено підготовче засідання по справі № 910/10113/25 на 15.01.2026 та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ». При цьому, враховуючи положення ст. 168, 179 ГПК України суд запропонував третій особі подати пояснення по суті спору.

07.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

08.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» надійшло клопотання, в якому останні просить суд: продовжити ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» процесуальний строк, визначений в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.12.2025, на подання письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до 25.01.2026 року, у зв`язку з не отриманням третьою особою позовної заяви ТОВ «Родючий Лан» з додатками до неї; зобов`язати ТОВ «Родючий Лан» у строк до 16.01.2026 направити ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» через електронну систему ЄСІТС позовну заяву з додатками по даній справі.

12.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли пояснення на клопотання третьої особи від 08.01.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» Удовицького Євгенія Миколайовича про продовження процесуального строку, визначеного в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.12.2025, на подання письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог, та про зобов`язання позивача направити ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» через електронну систему ЄСІТС позовну заяву з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 задоволено заяву представника ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» Удовицького Євгенія Миколайовича про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

14.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи надійшли пояснення на пояснення позивача.

Проте, ураховуючи, що на дату проведення судового засідання 15.01.2026 суддя Привалов А.І. перебував на лікарняному, з метою дотримання прав учасників судового процесу ухвалою суду від 19.01.2026 розгляд справи призначено на 19.02.2026.

20.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» надійшли пояснення третьої особи щодо позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 пояснення третьої особи - ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» щодо позову, які надійшли до Господарського суду міста Києва 20.01.2026 через підсистему «Електронний суд», залишено без розгляду, у зв`язку з поданням даних пояснень з порушенням строку, визначеного в ухвалі від 11.12.2025 та без клопотання про поновлення строку на подання цих пояснень.

18.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

19.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до справи, в якому позивач також просив поновити строк на подання цих доказів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 19.02.2026 в режимі відеоконференцзв`язку представник позивача просив задовольнити клопотання, подані 18.02.2026 та 19.02.2026.

Представники відповідача та третьої особи заперечили щодо поданих позивачем клопотань.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, відмовив у задоволенні поданих позивачем клопотань, оскільки ані докази, які позивач просить витребувати, ані докази, які він просить долучити до матеріалів справи, не стосуються предмету заявлених позовних вимог.

В подальшому відеоконференція з представниками позивача та третьої особи з технічних причин була перервана.

Відтак, з метою дотримання прав усіх учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання у справі на 05.03.2026.

04.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 05.03.2026 не з`явилися.

Представник відповідача залишив розгляд клопотання на розсуд суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 19.03.2026.

19.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2003/5 від 16.07.2025 року «Про задоволення скарги» виданий на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.07.2025 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» від 27.03.2025, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2025 року за №СК-1080-25;

- зобов`язати Міністерство юстиції України здійснити державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за кадастровими номерами: 4623983800:07:000:0191; 4623983800:07:000:0193; 4623983800:07:000:0251; 4623983800:06:000:0081; 4623983800:06:000:0086; 4623983800:06:000:0098; 4623983800:06:000:0099; 4623983800:06:000:0103; 4623983800:06:000:0104; 4623983800:06:000:0139; 4623983800:06:000:0150; 4623983800:06:000:0174; 4623983800:06:000:0196; 4623983800:06:000:0197; 4623983800:06:000:0198; 4623983800:06:000:0227; 4623983800:06:000:0229; 4623983800:06:000:0234; 4623983800:06:000:0239; 4623983800:06:000:0241; 4623983800:06:000:0242; 4623983800:06:000:0248; 4623983800:06:000:0257; 4623983800:06:000:0258; 4623983800:06:000:0270; 4623983800:06:000:0271; 4623983800:06:000:0272; 4623983800:06:000:0285; 4623983800:06:000:0295; 4623983800:06:000:0296; 4623983800:06:000:0302; 4623983800:06:000:0316; 4623983800:06:000:0317; 4623983800:06:000:0329; 4623983800:06:000:0330; 4623983800:06:000:0373; 4623983800:06:000:0641; 4623983800:06:000:0642; 4623983800:06:000:0643 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧИЙ ЛАН» ЄДРПОУ 35307602, адреса: 80256, Львівська область, село Оглядів, вул. Каштанова, 1;

- залучити до справи №910/10113/25 в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО ЛЬВІВ».

Присутній у підготовчому засіданні 19.03.2026 представник позивача просив прийняти заяву про зміну предмету позову.

Представники відповідача та третьої особи повідомили, що з поданою позивачем заявою не ознайомлені.

Розглянувши подану позивачем заяву про зміну предмета позову, суд дійшов висновку про її прийняття до розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Як убачається з поданої заяви, позивач доповнив свої позовні вимоги новою вимогою, яка фактично пов`язана з наслідками скасування оспорюваного наказу Міністерства юстиції України №2003/5 від 16.07.2025, у випадку задоволення позовних вимог.

Ураховуючи наведе та те, що суд не перейшов до розгляду справи по суті, суд визнав подану заяву про зміну предмету позову такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, у зв`язку з чим прийняв її до розгляду.

Крім того, позивач просив суд залучити в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО ЛЬВІВ», враховуючи правові висновки, наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2025 року по справі №910/2546/22.

Дослідивши матеріали справи та ураховуючи доводи позивача, наведені в заяві про зміну предмету позову, а також дотримання строків, визначених ст. 48 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для залучення в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО ЛЬВІВ».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючий Лан" про зміну предмета позову. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО ЛЬВІВ». Підготовче засідання у справі № 910/10113/25 відкладено на 23.04.2026. Запропоновано відповідачам подати суду не пізніше десяти днів з дня отримання даної ухвали відзиви на позов з урахуванням заяви про зміну предмету позову, складені з урахуванням вимог ст. 165 ГПК, а позивачу у строк не пізніше п`яти днів з моменту отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив.

30.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «ЗАХІД-АГРО ЛЬВІВ» надійшов відзив на позовну заяву.

22.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «ЗАХІД-АГРО ЛЬВІВ» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, оскільки, на думку відповідача-2, позивач не у повному обсязі сплатив судовий збір за розгляд вимоги майнового характеру, до якої відноситься вимога про зобов`язання Міністерство юстиції України здійснити державну реєстрацію права оренди 39 земельних ділянок.

22.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Присутній у підготовчому засіданні 23.04.2026 представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів та заперечив щодо клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху, посилаючись на його безпідставність.

Представники відповідачів заперечили щодо клопотання позивача про витребування доказів, оскільки аналогічне клопотання подавалося позивачем раніше та суд відмовив у його задоволенні.

Представник відповідача-2 також просив задовольнити клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Заслухавши пояснення учасників справи, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, яке фактично позивачем заявлено вдруге та як вже розглядалося судом раніше. При цьому, докази, які просить позивач витребувати у відповідача-2, не входять до предмету доказування у даній справі.

Також суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з тим, що вимога про зобов`язання Міністерство юстиції України здійснити державну реєстрацію права оренди 39 земельних ділянок не є вимогою майнового характеру, оскільки не підлягає вартісній оцінці.

Крім того, представником позивача було заявлено усне клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - державного реєстратора Лопатинської селищної ради Шептицького району Львівської області Лотоцьку Оксану Ярославівну, рішення якої були скасовані оспорюваним наказом.

Представники відповідачів заперечили щодо залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - державного реєстратора, оскільки строк на заявлення такого клопотання вже сплинув і позивач навмисно затягує розгляд даної справи, а також рішення у даній справі не може вплинути на права або обов`язки державного реєстратора.

Заслухавши пояснення учасників справи та ураховуючи предмет заявлених позовних вимог, суд відмовив у задоволенні усного клопотання представника позивача про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - державного реєстратора, та постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.05.2026.

У судовому засіданні 14.05.2026, на підставі ст. 216 ГПК України, було оголошено перерву до 04.06.2026.

04.06.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його хворобою.

Присутні у судовому засіданні 04.06.2026 представники відповідачів залишили вирішення

Заслухавши думку учасників справи та дослідивши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 відкладено судове засідання у справі на 09.07.2026.

У судовому засіданні 09.07.2026, на підставі ст. 216 ГПК України, було оголошено перерву до 03.09.2026.

Представник позивача під час розгляду справи позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зміну предмету позову, з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.

Представники відповідачів під час розгляду справи по суті заперечили проти позовних вимог з посиланням на обставини, зазначені у відзивах на позовну заяву, поданих під час попереднього розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 03.09.2026, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, зареєстровану у Міністерстві юстиції України за № СК-1080-25 від 27.03.2025 року.

Відповідно до оголошення про засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України (далі - Колегія) її розгляд було призначено на 22 квітня 2025 року.

Згідно Витягу з протоколу №46 від 22.04.2025, Колегія, розглянувши скаргу ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ», перевіривши відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, подані документи, встановивши обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, дійшла висновку про її потребує відкладення.

Відповідно до оголошення про засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України, її розгляд було призначено на 08 липня 2025 року.

08.07.2025 центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції подано Висновок із рекомендацією часткового задоволення скарги - визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Лопатинської селищної ради Шептицького району Львівської області Лотоцької Оксани Ярославівни від 03.02.2025, 04.02.2025, 05.02.2025 згідно переліку (далі - Висновок).

На підставі Висновку центральної Колегії від 08.07.2025, Міністерством юстиції України 16.07.2025 видано Наказ № 2003/5 «Про задоволення скарги» (надалі - Наказ №2003/5), яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» від 27.03.2025 задоволено частково. Визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювано рішення державного реєстратора Лопатинської селищної ради Шептицького району Львівської області Лотоцької Оксани Ярославівни від 03.02.2025 №№ 76973827, 76970790, 76971233, 76973458, 76975075, 76969861, 76974760, 76974145, 76975628, 76972152, 76971759, 76967865, 76970243, 76975328, 76968270, 76972754, 76973104, 76969304, 76968710, 76974461, 76973951, 76970944, 76971405, 76973612, 76975158, 76970017, 76974889, 76974269, 76975743, 76972535, 76971934, 76968002, 76970509, 76975439, 76968437, 76972887, 76973248, 76969543, 76968960, 76974574, від 04.02.2025 №№ 76995497, 76994527, 76994927, 76996367, 76995950, 76994670, 76995098, 76996671, від 05.02.2025 №№ 77020671, 77019732, 77025320, 77024845, 77022542, 77021269, 77024042, 77020397, 77020957, 77020139, 77023021, 77019561, 77021729, 77022126, 77020758, 77019817, 77020023, 77025548, 77025071, 77022700, 77021424, 77024406, 77020491, 77021060, 77020248, 77023300, 77019620, 77021901, 77022261.

Позивач вважає, що наказ Міністерства юстиції України №2003/5 від 16.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий із порушенням положень ст.19 Конституції України, ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 4, 9 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Крім того, приймаючи до уваги правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 по справі № 910/2546/22, позивач подав заяву про зміну предмету позовних вимог, у якій також просив суд за наслідками визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2003/5 від 16.07.2025 «Про задоволення скарги», виданого на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.07.2025 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» від 27.03.2025, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2025 року за №СК-1080-25, зобов`язати Міністерство юстиції України здійснити державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за кадастровими номерами: 4623983800:07:000:0191; 4623983800:07:000:0193; 4623983800:07:000:0251; 4623983800:06:000:0081; 4623983800:06:000:0086; 4623983800:06:000:0098; 4623983800:06:000:0099; 4623983800:06:000:0103; 4623983800:06:000:0104; 4623983800:06:000:0139; 4623983800:06:000:0150; 4623983800:06:000:0174; 4623983800:06:000:0196; 4623983800:06:000:0197; 4623983800:06:000:0198; 4623983800:06:000:0227; 4623983800:06:000:0229; 4623983800:06:000:0234; 4623983800:06:000:0239; 4623983800:06:000:0241; 4623983800:06:000:0242; 4623983800:06:000:0248; 4623983800:06:000:0257; 4623983800:06:000:0258; 4623983800:06:000:0270; 4623983800:06:000:0271; 4623983800:06:000:0272; 4623983800:06:000:0285; 4623983800:06:000:0295; 4623983800:06:000:0296; 4623983800:06:000:0302; 4623983800:06:000:0316; 4623983800:06:000:0317; 4623983800:06:000:0329; 4623983800:06:000:0330; 4623983800:06:000:0373; 4623983800:06:000:0641; 4623983800:06:000:0642; 4623983800:06:000:0643 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧИЙ ЛАН» ЄДРПОУ 35307602, адреса: 80256, Львівська область, село Оглядів, вул. Каштанова, 1.

Відповідачі проти позову заперечують та вказують на недоведеність позивачем порушень вимог чинного законодавства під час прийняття оспорюваного Наказу №2003/5 від 16.07.2025 Міністерством юстиції України, а також зазначають про недоведеність позивачем порушення його прав вказаним Наказом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

27.03.2025 до Міністерства юстиції України надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро-Львів» (надалі також - скаржник/відповідач-2), зареєстрована за № СК-1080-25 від 27.03.2025, на рішення від 03.02.2025 №№ 76973827, 76970790, 76971233, 76973458, 76975075, 76969861, 76974760, 76974145, 76975628, 76972152, 76971759, 76967865, 76970243, 76975328, 76968270, 76972754, 76973104, 76969304, 76968710, 76974461, 76973951, 76970944, 76971405, 76973612, 76975158, 76970017, 76974889, 76974269, 76975743, 76972535, 76971934, 76968002, 76970509, 76975439, 76968437, 76972887, 76973248, 76969543, 76968960, 76974574, від 04.02.2025 №№ 76995497, 76994527, 76994927, 76996367, 76995950, 76994670, 76995098, 76996671, від 05.02.2025 №№ 77020671, 77019732, 77025320, 77024845, 77022542, 77021269, 28.11.2025 12 77024042, 77020397, 77020957, 77020139, 77023021, 77019561, 77021729, 77022126, 77020758, 77019817, 77020023, 77025548, 77025071, 77022700, 77021424, 77024406, 77020491, 77021060, 77020248, 77023300, 77019620, 77021901, 77022261 (надалі разом - оскаржувані рішення) державного реєстратора Лопатинської селищної ради Шептицького району Львівської області Лотоцької Оксани Ярославівни (далі - державний реєстратор Лотоцька О.Я.) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4623983800:06:000:0229, 4623983800:06:000:0103, 4623983800:06:000:0104, 4623983800:06:000:0197, 4623983800:06:000:0198, 4623983800:06:000:0642, 4623983800:06:000:0643, 4623983800:06:000:0641, 4623983800:06:000:0174, 4623983800:06:000:0285, 4623983800:06:000:0317, 4623983800:06:000:0316, 4623983800:06:000:0099, 4623983800:06:000:0098, 4623983800:06:000:0257, 4623983800:06:000:0081, 4623983800:06:000:0302, 4623983800:06:000:0242, 4623983800:06:000:0086, 4623983800:06:000:0241, 4623983800:06:000:0329, 4623983800:06:000:0330, 4623983800:06:000:0239, 4623983800:06:000:0248, 4623983800:07:000:0191, 4623983800:06:000:0258, 4623983800:06:000:0139, 4623983800:06:000:0150, 4623983800:06:000:0295, 4623983800:06:000:0296, 4623983800:06:000:0271, 4623983800:06:000:0272, 4623983800:06:000:0373, 4623983800:06:000:0270, 4623983800:07:000:0193, 4623983800:07:000:0251, 4623983800:06:000:0227, 4623983800:06:000:0234, 4623983800:06:000:0196 (далі - земельні ділянки), з вимогою вжити заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб.

У вказаній вище скарзі скаржник зазначив, зокрема, що він був орендарем вищевказаних земельних ділянок на підставі договорів оренди, строк дії яких, на його думку, не закінчився.

Однак, державний реєстратор Лотоцька О.Я. незаконно припинила право оренди скаржника на земельні ділянки та зареєструвала право оренди на ці земельні ділянки за ТОВ «Родючий Лан».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015р. №1127 (надалі - Порядок №1127).

Згідно із пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення № 228), Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Згідно з підпунктом 8310 пункту 4 Положення № 228 Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту та приймає обов`язкові до виконання рішення.

Пунктом 10 Положення № 228 визначено, що Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 37 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон № 1952-IV, в редакції, що була чинною на момент розгляду скарги) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно з абзацом п`ятим частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: 1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання; 2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні; 3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав; 4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено; 5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень; 6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду; 7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані; 8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року. Просимо звернути увагу суду, що Мін`юст вивчає скаргу на предмет наявності або відсутності порушених прав за первинними матеріалами, за результатами чого приймається відповідне рішення чи буде розглядатися скарга по суті і в якому порядку (одноособово або колегіально)

Оскаржувані рішення державним реєстратором були прийняті 03.02.2025, 04.02.2025, 05.02.2025, а скарга до Міністерства юстиції України подана 27.03.2025, тобто скарга подана у строк, передбачений абзацом першим частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Під час підготовки скарги та в ході колегіального розгляду з відкритих відомостей веб-порталу судової влади України (court.gov.ua) та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень не встановлена наявність інформації про відкриті за заявами скаржника судові провадження, предметом яких є оскарження тих самих рішень, дій у сфері державної реєстрації прав.

При цьому, Мін`юст здійсню є розгляд скарг у сфері державної реєстрації у межах компетенції, визначеної законом, зокрема, на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора. Тобто Міністерство юстиції України під час розгляду скарг перевіряє правильність оскаржуваних реєстраційних дій та не встановлює або спростовує (тобто, не може визнавати чи не визнавати) дійсність правочинів, які стали підставою для набуття чи припинення майнових прав, за винятком, якщо такі правочини є недійсними в силу закону (нікчемними).

Під час дії воєнного стану та з урахуванням вимог, встановлених пунктом 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (зі змінами), (далі - Порядок № 1128), за 15 днів до дня засідання Колегії на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було забезпечено оприлюднення інформації про дату засідання розгляду даної скарги (дата публікації оголошення 20.06.2025) та додатково повідомлено зазначену інформацію скаржнику, державному реєстратору Лотоцькій О.Я., ТОВ «РОДЮЧИЙ ЛАН» засобами електронної пошти.

Абзацом п`ятим пункту 10 Порядку № 1128 регламентовано, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи).

Пунктом 12 Порядку № 1128 передбачено, що заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються Колегією до розгляду.

Так, до Мін`юсту після призначення колегіального розгляду скарги надійшли пояснення по суті скарги від державного реєстратора Лотоцької О.Я. від 07.04.2025, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.04.2025 за № СК-1258-25, від ТОВ «РОДЮЧИЙ ЛАН» від 10.04.2025 за № 31, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 10.04.2025 за № СК-1324-25, які долучено до матеріалів скарги та досліджено в ході колегіального розгляду.

Під час розгляду скарги Колегією було установлено, що згідно з відомостями Державного реєстру прав на підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором Лотоцькою О.Я. припинено записи про право оренди скаржника на земельні ділянки №№ 29533821, 28878794, 28896859, 28637264, 28919133, 28453624, 28481841, 28480078, 29459739, 28626863, 28670659, 29026665, 29377186, 29383529, 28671496, 28889839, 30810802, 29348292, 28624789, 28191194, 29385135, 28398182, 31020686, 29393034, 29373456, 29839342, 29063095, 29387991, 29032459, 28627911, 31522421, 28385451, 28666558, 28913134, 28943591, 28942925, 29352751, 30455861, 29025666 на підставі листів власників земельних ділянок від 11.09.2024, 12.09.2024, 13.09.2024, 16.09.2024, 19.09.2024, 23.09.2024, 24.09.2024, 25.09.2024, 01.10.2024, 02.10.2024, 08.10.2024, 15.10.2024, 23.10.2024, 28.10.2024, 30.10.2024, 01.11.2024, 12.11.2024, 29.11.2024, адресованих ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ», про небажання продовжувати дію договорів оренди землі після закінчення строку їх дії, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 15.06.2024 № 8025600151861, від 10.08.2024 №№ 8025600151152, 8025600151128, від 12.09.2024 № № 8025600151330, 8025600151560, 8025600151276, 8025600151411, 8025600151306, від 14.09.2024 № 8025600151454, від 19.09.2024 №№ 8025606095319, 8025606095300, 8025606095297, 8025606095327, від 24.09.2024 № 8025606095408, від 26.09.2024 №№ 8025606095602, 8025606095440, 8025606095432, 8025606095459, 8025606095467, 8025606095475, 8025606095645, 8025606095653, 8025606095610, 8025606095556, від 01.10.2024 №№ 8025606095726, 8025606095718, від 23.11.2024 №№ 8025606096382, 8025606096390, 8025606096498, 8025606096331, 8025606096285, 8025606096269, 8025606096277, 8025606096404, від 30.11.2024 № 8025606096579 з відмітками про отримання 20.06.2024, 15.08.2024, 19.09.2024, 27.09.2024, 03.10.2024, 29.11.2024, 09.12.2024, відомостей з Державного земельного кадастру від 30.01.2025 №№ 80960918, 80957627, 80958283, 80960315, 80963082, 80956395, 80962465, 80961443, 80964549, 80959055, 80958751, 80952274, 80956883, 80963955, 80953088, 80959583, 80959883, 80954248, 80953629, 80962045, від 31.01.2025 №№ 81095088, 81093846, 81091982, 81092355, 81096547, 81097147, 81092728, 81093212, 81099984, 81099528, 81097825, 81095979, 81091424, 81090650, 81099021, 81091084, 81094566, 81095511.

Відповідно пункту 2 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації прав є подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1952-IV0 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Як убачається з п. 3.1 договорів оренди землі, укладених між ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» та власниками земельних ділянок, копії яких наявні у матеріалах справи, договори укладено строком на 7 років, але з огляду на особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення, в будь-якому випадку, договори діють до 31 грудня останнього року строку договорів (включно). Перебіг строку дії договору розпочинається з дня державної реєстрації права оренди за цим договором. Договори оренди землі було укладено 02.01.2018 та 03.01.2018.

Державна реєстрація права оренди на підставі вищезазначених договорів відбулася 28.09.2018, 12.10.2018, 24.10.2018, 26.10.2018, 10.11.2018, 12.11.2018, 19.11.2018, 05.12.2018, 12.12.2018, 17.12.2018, 10.01.2019, 22.02.2019, 19.03.2019, 01.04.2019, 10.05.2019.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на дату укладання договорів оренди землі), строк дії договору оренди є істотною умовою договору оренди землі.

Також, відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на дату укладання договорів оренди землі) строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При цьому, при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Відповідно до частини першої статті 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Частиною другою статті 251 ЦК України визначено, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Також, згідно зі статтею 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Зважаючи на вищезазначене, початок строку дії договору та права оренди слід рахувати з моменту державної реєстрації цього права, а саме з 28.09.2018, 12.10.2018, 24.10.2018, 26.10.2018, 10.11.2018, 12.11.2018, 19.11.2018, 05.12.2018, 12.12.2018, 17.12.2018, 10.01.2019, 22.02.2019, 19.03.2019, 01.04.2019, 10.05.2019.

Відтак, датою закінчення строку дії права оренди землі, яке було зареєстровано 28.09.2018, 12.10.2018, 24.10.2018, 26.10.2018, 10.11.2018, 12.11.2018, 19.11.2018, 05.12.2018, 12.12.2018, 17.12.2018, відповідно є 31.12.2025. Датою закінчення строку дії права оренди землі, яке було 6 зареєстровано 10.01.2019, 22.02.2019, 19.03.2019, 01.04.2019, 10.05.2019, відповідно є 31.12.2026.

Така позиція повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 902/1207/22.

Так, Верховний Суд надаючи оцінку правовідносинам та ухвалюючи постанову досліджував обставини на предмет їх відповідності законодавству, зокрема, змінам до Закону України «Про оренду землі», які набрали чинності 16.01.2020, щодо набрання чинності договором оренди землі, оскільки предметом судового розгляду був спір щодо договору оренди, укладеного після 2020 року.

Водночас, Верховний Суд виснував, що принцип свободи договору прийнятний для застосування сторонами у правовідносинах щодо визначення дати набрання чинності та строків дії договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеними змінами до Закону та не відступив від попередніх позицій у цій частині.

Як установлено судом, сторони договорів оренди землі від 02.01.2018 і від 03.01.2018 пов`язали початок та строк дії договору саме з моментом державної реєстрації права, а не з датою підписання договору, що також відповідає позиціям Верховного Суду.

Натомість, державним реєстратором Лотоцькою О.Я. вказані законодавчі норми враховані не були.

На підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором Лотоцькою О.Я. внесено записи про право оренди на земельні ділянки №№ 58307866, 58305336, 58305776, 58307616, 58348115, 58309174, 58304494, 58308701, 58308162, 58309632, 58306713, 58306175, 58347404, 58347554, 58352205, 58351782, 58349677, 58348619, 58326747, 58325631, 58302798, 58351369, 58326020, 58347938, 58304950, 58348357, 58309406, 58303173, 58306998, 58307309, 58304116, 58303621, 58347746, 58350458, 58327327, 58347253, 58308420, 58349048, 58349369 за ТОВ «РОДЮЧИЙ ЛАН» на підставі договорів оренди землі від 03.01.2025, 04.01.2025, відомостей з Державного земельного кадастру від 30.01.2025 №№ 80961171, 80958141, 80958529, 80960632, 80963380, 80956729, 80962831, 80961811, 80964848, 80959196, 80958988, 80952746, 80957329, 80964333, 80953460, 80959654, 80960185, 80955670, 80953946, 80962356, від 31.03.2025 №№ 81095393, 81093083, 81093659, 81100342, 81099848, 81098162, 81096298, 81091723, 81090904, 81099301, 81091376, 81094907, 81095797, 81094394, 81098912, 81092179, 81092537, 81097046, 81097507.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону однією із загальних засад державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону за результатами розгляду скарги на рішення, у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема, про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав).

Підпунктами «а», «б» пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону визначено, що підставою для визнання прийнятим з порушенням Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є встановлення Міністерством юстиції України, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону.

У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав, за наявності підстав для залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі, Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону.

Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Оскільки оскаржувані рішення державним реєстратором прийнято за наявності підстави для відмови у державній реєстрації прав, визначеної пунктом 4 частини першої статті 24 Закону та загальної засади державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, то допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою, оскільки впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, ці рішення підлягали анулюванню, а скарга - задоволенню.

Щодо порушення Міністерством юстиції України строків розгляду скарги, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128) розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

При цьому, частиною шостою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка була чинною на момент розгляду скарги) визначалося, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

- про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

- про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

- про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: 1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання; 2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні; 3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав; 4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено; 5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень; 6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

- оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

- наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

- наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

- наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

- здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

- подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

- закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

- розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що законодавством встановлено виключні обставини, за яких Мін`юстом може бути відмовлено у задоволенні скарги. Підстави для відмови у задоволенні скарги, як пропуск 45-тиденного строку розгляду скарги закон не визначає.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Статтею 8 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Мін`юстом не було установлено обставин, за яких скарга ТОВ «ЗахідАгро-Львів» могла бути віднесена до звернень, які не підлягають розгляду.

При цьому, саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його неправомірності. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття.

Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у вищевказаній справі зауважив, що в певних випадках, коли йдеться про процедурні порушення, які є суто формальні, то вони взагалі не впливають на правомірність акта. Порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Таким чином, законодавством передбачено, що скарга, як вид звернення громадян, підлягає обов`язковому прийняттю та розгляду.

З огляду на викладене, посилання позивача на порушення строків розгляду Скарги зводиться виключно до формальних підстав та жодним чином не спростовує законність прийнятого наказу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Міністерством юстиції України правомірно та з дотриманням вимог закону був прийнятий наказ № 2003/5 "Про задоволення скарги" від 16.07.2025, за результатами розгляду скарги ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» на дії державного реєстратора.

Разом з тим, варто наголосити, що функцією державної реєстрації є лише офіційне підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речового права. Визнання права власності на нерухоме майно, яке не визнається або оспорюється іншими особами, є одним із способів захисту права на майно, передбачених статтею 392 Цивільного кодексу України, що реалізовується шляхом подання позову до особи, яка таке право не визнає чи оспорює. Визначений позивачем відповідач - Мін`юст не оспорює право оренди позивача спірних земельних ділянок, а лише здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав і розглядає скарги на рішення, дії державних реєстраторів. подані особами, які не визнають або ж оспорюють набуття, зміну чи припинення речового права заявника.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 707/477/20.

Вищенаведене свідчить про те, що відповідач-1, приймаючи оскаржуваний наказ, здійснювало лише контролюючі функції у сфері державної реєстрації, зокрема, шляхом перевірки відповідності реєстраційних дій чинному законодавству.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Під час розгляду даної справи, судом також були ураховані висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 у подібних правовідносинах.

Так, Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові щодо оскарження до Мін`юсту рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, зазначила у п. 9.1. - 9.11. наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру (пункт 1 частини першої статті 2 Закону; тут і далі, якщо не вказано інше, - у редакції, чинній на момент ухвалення Наказу).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону).

Разом із цим Закон, крім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямований на їх захист.

Так, частиною першою статті 37 Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Мін`юсту, його територіальних органів або до суду.

Згідно із частиною другою цієї ж статті Мін`юст розглядає скарги 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Мін`юсту.

За загальним правилом, захист порушених прав особи здійснюється у судовому порядку.

Крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Мін`юсту є додатковим механізмом захисту речових прав на нерухоме майно. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав, однак не може підміняти собою судовий розгляд.

Мін`юст у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав на нерухоме майно.

Тобто Мін`юст оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір. При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Мін`юст не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно.

Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду. Розглядаючи спори, пов`язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право та забезпечує правову визначеність [див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (пункти 76-82) та від 24.04.2024 у справі № 752/30324/21 (підпункти 6.18-6.21)].

Так, вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов (див. пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19). Вирішення цього питання передує з`ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або ухвалення наказу.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

За таких обставин, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, за висновком суду, позивач не довів належними, допустимими та вірогідними доказами порушення його прав відповідачами, оскільки припинення договорів оренди земельних ділянок, укладених з ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» було здійснено всупереч вимогам статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на дату укладання договорів оренди землі).

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, актуальної судової практики та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Родючий Лан» є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано після повернення з відрядження: 22.09.2026.

Суддя А.І. Привалов