Решение № 139927769, 22.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2026Справа № 910/13644/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/13644/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромост-ЛС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Буд Проект»

про стягнення 156286,46 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромост-ЛС» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Буд Проект» (далі - відповідач) про стягнення 156286,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу пального №01/09/23-1 від 01.09.2023, не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 117871,08 грн, 30% річних у розмірі 17729,09 грн, пеню у розмірі 18320,06 грн та інфляційні втрати у розмірі 2366,23 грн.

При цьому, одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про нарахування відсотків та пені до моменту виконання судового рішення в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13644/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард Буд Проект» має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, яке отримане з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 19.11.2025 по справі №910/13644/25 (суддя Васильченко Т.В.) було надіслано одержувачу ТОВ «Авангард Буд Проект» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 19.11.25 о 18:35 год.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромост - ЛС» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард Буд Проект» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу №01/09/23-1 (далі - договір), за умовами пункту 2.1 якого продавець зобов`язується передавати певну кількість товару у власність покупця в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в договорі, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору.

Передача (відпуск) пального продавцем та його приймання (заправка) покупцем здійснюються партіями відповідно до обраного покупцем згідно до умов договору способу отримання товару за Бланками-дозволу або за ЕК. Передача та приймання пального здійснюється при пред`явленні покупцем, або уповноваженим ним держателем електронної картки або карток (далі разом або окремо - ЕК), або Бланку-дозволу на автозаправних станціях (далі - АЗС), що входять у систему безготівкових розрахунків, список яких повідомляється продавцем (пункт 2.2 договору).

За умовами пункту 2.3 договору право власності на певну кількість пального і ризик його випадкової загибелі переходить до покупця в момент передачі пального. Момент передачі пального підтверджується первинними документами; чеками терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС; Бланками-дозволами, що передані на АЗС при одержанні палива; у випадку відсутності вище перелічених документів - Операційним звітом електронної системи обробки та обліку даних про здійснення операцій із використанням ЕК та розрахунків за такими операціями (далі - звіт процесингового центру або операційний звіт).

Ціна на товар є договірною, встановлюється в національній валюті України за 1 (один) літр, включає податок на додану вартість і визначається наступним чином: (1). для товару, що продається покупцю за Бланками-дозволу виходячи з поточної ціни продавця на момент оформлення видаткової накладної; (2). для товару, що продається покупцю за ЕК ціна формується на момент відпуску покупцю пального по ЕК і дорівнює поточній роздрібній ціні товару на АЗС на відповідну марку палива, на якому проводиться відпуск товару. Ціни на види та марки товару установлюються та привселюдно оголошуються на ціновому табло АЗС (пункт 3.1 договору).

Пунктами 3.2, 3.3 договору сторони визначили, що ціна, асортимент та загальна вартість товару зазначається у рахунках, що надаються продавцем покупцю, а також відображається у первинних документах на товар (видаткові накладні). Ціна товару під час дії договору є змінною та нетвердою: збільшується або зменшується у зв`язку з загальним подорожанням / здешевленням товару на ринку палива.

Приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в особі держателя ЕК при одержанні товару на АЗС. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості на підставі показника індикаційного табло паливного стовпчика у момент заправлення та даним чека торгівельного терміналу, виданого держателю ЕК. Держатель ЕК зобов`язаний перевірити правильність оформлення проведеної операції (пункти 4.1, 4.4 договору).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що розрахунки за договором відбуваються наступним чином:

а) Рахунок за частину звітного (розрахункового) періоду продавець направляє, а покупець отримує щотижня, кожного вівторка, за допомогою факсу або електронною поштою. У разі не отримання покупцем щотижневого рахунку у порядку передбаченому цим пунктом, покупець, зобов`язаний письмово звернутися до продавця з повідомленням про це, та вимогою про надання щотижневого рахунку, в строк до закінчення тижня, в якому покупець його (рахунку) не отримав. Звернення має відбутися відповідно до 7го, 14го, 21го та 28го числа поточного місяця, в залежності від того, в якій частині розрахункового періоду покупець не отримав рахунок.

б) Сторони дійшли згоди, що за відсутності письмового звернення покупця з приводу неотримання щотижневого рахунку, днем отримання щотижневого рахунку, за частину звітного періоду вважається відповідно 7-ме, 14-те, 21-ше та 28-ме число поточного місяця.

в) У разі якщо покупець не виконає вимоги п.п. (а) п. 7.1. цього договору, стосовно письмового звернення до продавця, то він (покупець) позбавляється права, у разі несвоєчасної сплати, або неповної сплати, посилатися на неотримання ним рахунку продавця. Не отримання рахунку не є підставою для несплати за поставлений товар.

г) Покупець зобов`язаний здійснити розрахунки за поставлений на протязі частини звітного (розрахункового) періоду товар, протягом двох робочих днів, від дати отримання щотижневого рахунку згідно з умовами п.п. б) п. 7.1. цього договору. У разі порушення строку оплати за поставлений товар, до покупця застосовуються штрафні санкції у відповідності з умовами цього договору. Крім того, для зменшення розміру збитків продавець має право в односторонньому порядку припинити відвантаження товару за ЕК.

д) Видаткова накладна в цілому за звітний (розрахунковий) період виписується в останній день звітного (розрахункового) періоду. Покупець отримує видаткову накладну від продавця за допомогою факсимільного зв?язку або врученням на руки представникові покупця (про що робиться відповідний запис в книзі реєстрації вихідної документації) або поштовим відправленням або із застосуванням електронного документообігу.

Якщо протягом 10 (десять) календарних днів з моменту вручення представникові покупця, або направлення поштового відправлення документів, що зазначені в п.п. д) п. 7.1 продавцеві документи не повернуті, підписані з боку покупця, й продавцем не отримана мотивована відмова від їхнього підписання, видаткова накладна, вважається підписаною та повністю прийнятою покупцем, а розмір заборгованості покупця підтвердженим. Продавець має право підписати видаткову накладну в односторонньому порядку, а в графі де має бути розміщений особистий підпис повноважного представника покупця та його печатка (у разі використання печатки) покупець вказує фразу «від підпису відмовився». Таким чином оформлений документ є належним доказом настання наступних юридичних фактів, у зв?язку з якими у покупця настає обов?язок сплатити за поставлений товар: факт поставки товару продавцем покупцеві у повному обсязі, у вказаному у накладній кількості та асортименті, без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару; факт виникнення у покупця обов?язку сплатити за поставлений товар у розмірі вказаному в накладній (пункт 7.2 договору).

У випадку, якщо документи, зазначені в пп. а) - д) п. 7.1 договору підписанні з боку продавця, направлені покупцеві, та не повернуті ним, у строки встановлені п. 7.2. цього договору; відсутні докази їх вручення або направлення покупцеві; чи заявлена покупцем відмова від їх підписання, - також належним підтвердженням факту поставки товару покупцю, разом з вищенаведеним, є також й операційний звіт (п. 1.9. цього договору). Цей документ є належним доказом настання наступних юридичних фактів: факт поставки товару продавцем покупцеві у повному обсязі, у вказаному у накладній кількості та асортименті, без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару; факт виникнення у покупця обов?язку сплатити за поставлений товар у розмірі вказаному в накладній. Усі ризики настання негативних наслідків для сторін, які можуть настати, у зв?язку з неотриманням покупцем розрахункових документів покладені на покупця (пункт 7.3 договору).

За умовами пунктів 7.5, 7.6 договору сплата вартості товару, що передається за бланками-дозволу здійснюється, на умовах 100 (сто) % попередньої оплати товару (тобто до моменту їх фактичного отримання) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Не отримання від продавця документів, зазначених в п. 7.1 договору, не звільняє покупця від обов`язку сплатити вартість відвантаженого товару за звітній (розрахунковий) період. У разі виникнення заборгованості за поставлений товар та нарахування штрафних санкцій, розрахунки за договором відбуваються за наступною черговістю: погашення штрафних санкцій; погашення заборгованості; оплата за поставлений товар.

Застосування такого порядку розрахунків провадиться продавцем одноособово, в незалежності від призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні покупця. Вказаний режим діє до сплати покупцем усіх штрафних санкцій та погашення усієї існуючої заборгованості за поставлений товар за цим договором.

Пунктом 7.8 договору визначено, що датою виконання покупцем своїх грошових зобов?язань за цим договором - є дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем, на поточний рахунок Продавця.

В разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період часу, за який нараховується пеня від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми - вартості товару, що зазначена у відповідних рахунках та видаткових накладних, або від суми, що встановлюється на підставі квитанцій терміналів та чеків АЗС, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товару з АЗС, або вказані в операційному звіті (вираховані на підставі операційного звіту), за кожний день такої несвоєчасної сплати або несплати по дату виконання грошових обов?язків (згідно з п. 7.8. цього договору) включно. Пеня нараховується від дати наступної після закінчення строку, на протязі якого покупець мав сплатити за поставлений товар (п.п. (d) п. 7.1 цього договору) по дату повного погашення заборгованості (пункт 9.1 договору).

Пунктами 9.2, 9.3 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару у відповідності до умов цього договору покупець зобов?язаний сплатити на користь продавця суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь термін прострочення платежу. У разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору покупець зобов?язаний сплатити 30% річних від суми заборгованості, починаючи від дати виникнення заборгованості по дату її погашення включно з урахуванням особливостей, передбачених п. 7.8 цього договору.

Пунктом 9.5 договору сторони домовилися, що строк позовної давності по стягненню заборгованості та штрафних санкцій за цим договором складає п`ять років.

Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та є чинним до 31 серпня 2024 року. У випадку, якщо жодна із сторін за 20 (двадцять) календарних днів до моменту закінчення дії даного договору не заявляє про його припинення, договір вважається автоматично пролонгованим на той же період і на попередніх умовах. Наступні автоматичні пролонгації, за бажанням сторін, можуть відбуватися необмежену кількість разів, до того моменту поки одна із сторін не забажає розірвати цей договір (пункти 11.1, 11.2 договору).

Доказів припинення дії договору купівлі-продажу пального від 01.09.2023 сторонами не надано, отже він є діючим та обов`язковим для сторін в силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України.

06.09.2023 року між сторонами договору був підписаний акт №37 прийому-передачі смарт-карт, за умовами якого відповідач прийняв від позивача смарт карти в кількості 1 шт за №7825990005994637.

Протягом 2025 року, на виконання умов договору, позивач відвантажив на користь позивача паливо на загальну суму 522409,28 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні №РН-0000074 від 31.01.2025, №РН-0000092 від 31.01.202025, №РН-0000099 від 28.02.2025 та акт звірки розрахунків, які підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень шляхом накладення електронно-цифрових підписів сторін.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору купівлі-продажу пального.

Позаяк, відповідач свої зобов`язання щодо сплати вартості отриманого пального виконав неналежним чином, сплативши 404538,20 грн, про що свідчать виписки по рахунку, у зв`язку з чим виник борг за отриманий товар в сумі 117871,08 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що розрахунки за договором відбуваються наступним чином: а) Рахунок за частину звітного (розрахункового) періоду продавець направляє, а покупець отримує щотижня, кожного вівторка, за допомогою факсу або електронною поштою. У разі не отримання покупцем щотижневого рахунку у порядку передбаченому цим пунктом, покупець, зобов`язаний письмово звернутися до продавця з повідомленням про це, та вимогою про надання щотижневого рахунку, в строк до закінчення тижня, в якому покупець його (рахунку) не отримав. Звернення має відбутися відповідно до 7го, 14го, 21го та 28го числа поточного місяця, в залежності від того, в якій частині розрахункового періоду покупець не отримав рахунок. б) Сторони дійшли згоди, що за відсутності письмового звернення покупця з приводу неотримання щотижневого рахунку, днем отримання щотижневого рахунку, за частину звітного періоду вважається відповідно 7-ме, 14-те, 21-ше та 28-ме число поточного місяця. в) У разі якщо покупець не виконає вимоги п.п. (а) п. 7.1. цього договору, стосовно письмового звернення до продавця, то він (покупець) позбавляється права, у разі несвоєчасної сплати, або неповної сплати, посилатися на неотримання ним рахунку продавця. Не отримання рахунку не є підставою для несплати за поставлений товар. г) Покупець зобов`язаний здійснити розрахунки за поставлений на протязі частини звітного (розрахункового) періоду товар, протягом двох робочих днів, від дати отримання щотижневого рахунку згідно з умовами п.п. б) п. 7.1. цього договору. У разі порушення строку оплати за поставлений товар, до покупця застосовуються штрафні санкції у відповідності з умовами цього договору. Крім того, для зменшення розміру збитків продавець має право в односторонньому порядку припинити відвантаження товару за ЕК.

Втім, як встановлено судом, відповідач у встановлені договором строки оплату за отримане пальне в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем зобов`язань за договором купівлі-продажу пального та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 117871,08 грн.

Статтею 611 Цивільний кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період часу, за який нараховується пеня від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми - вартості товару, що зазначена у відповідних рахунках та видаткових накладних, або від суми, що встановлюється на підставі квитанцій терміналів та чеків АЗС, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товару з АЗС, або вказані в операційному звіті (вираховані на підставі операційного звіту), за кожний день такої несвоєчасної сплати або несплати по дату виконання грошових обов?язків (згідно з п. 7.8. цього договору) включно. Пеня нараховується від дати наступної після закінчення строку, на протязі якого покупець мав сплатити за поставлений товар (п.п. (d) п. 7.1 цього договору) по дату повного погашення заборгованості.

Відтак, оскільки відповідач допустив порушення строку оплати товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 9.1 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 18320,06 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

При цьому, як вбачається зі змісту приписів статті 625 ЦК України три проценти річних - це законодавчо встановлений мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, який не підлягає зменшенню, втім сторони можуть визначити інший збільшений процент річних в договорі.

Пунктом 9.3 договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору покупець зобов?язаний сплатити 30% річних від суми заборгованості, починаючи від дати виникнення заборгованості по дату її погашення включно з урахуванням особливостей, передбачених п. 7.8 цього договору.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 30% річних у розмірі 17729,09 грн та інфляційні втрати у розмірі 2366,23 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 30% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивач, на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, просить суд у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатом розгляду справи №910/13644/25, вирішити питання про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення пені та 30% річних на суму основного боргу у розмірі 117871,08 грн з 31.10.2025 до моменту фактичного виконання судового рішення в частині погашення суми основного грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання компенсаційних втрат та штрафних санкцій.

За змістом ч. 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів та пені, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 30% річних та пені на основний борг починаючи з 31.10.2025 (наступний день після закінчення визначеного позивачем періоду нарахування 30% річних та пені) до моменту сплати суми основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України та пункту 9.1 договору, яким сторони погодили, що пеня нараховується по дату повного погашення заборгованості.

Перерахунок пені та 30% річних, вказаних у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступними формулами: СОБхОхКДП/КДР/100= сума пені, де: СОБ - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; КДП - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість; СОБх30хКДП/КДР/100= сума річних, де СОБ - сума основного боргу, 30 - 30 відсотків річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, пеня та 30% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеними вище формулами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромост -ЛС» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 76-80, 129, 165, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромост-ЛС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Буд Проект» про стягнення 156286,46 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Буд Проект» (03028, місто Київ, проспект Науки, будинок 42/1, корпус 10, офіс 17; ідентифікаційний код 42007789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромост-ЛС» (49040, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 38, приміщення 9; ідентифікаційний код 34513865) основний борг у розмірі 117871 (сто сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 08 коп, пеню у розмірі 18320 (вісімнадцять тисяч триста двадцять) грн 06 коп., 30% річних у розмірі 17729 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн 23 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2026 у справі №910/13644/25 в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховувати пеню та 30% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 31.10.2025 до повної сплати суми основного боргу. Розрахунок пені здійснювати за формулою: СОБхОхКДП/КДР/100= сума пені, де: СОБ - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; КДП - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість. Розрахунок 30% річних здійснювати за формулою: СОБх30хКДП/КДР/100= сума річних, де СОБ - сума основного боргу, 30 - 30 відсотків річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2026.

СуддяТ.В. Васильченко