Решение № 139925293, 21.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3812/25

Провадження № 2/522/2677/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 27.02.2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 69 349,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.11.2024 року о 12 год 00 хв. у м. Одеса, площа Привокзальна, буд. 2, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Daewoo Matiz, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Середньофонтанська вбік вул. Пироговської навпроти залізничного вокзалу не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Toyota Land Cruizer 200, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду під керуванням водія ОСОБА_3 , в результаті чого останній транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2024 року у справі № 522/20304/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке призвело до пошкодження транспортного засобу позивача. На момент ДТП, транспортний засіб Daewoo Matiz, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач, був застрахований у ПАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.222323463, терміном дії з 27 липня 2024 до 26 липня 2025 року. 11.11.2024 представник позивача звернувся до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши всі необхідні документи. 28.11.2024 позивач отримав страхове відшкодування у розмірі 30399, 59 грн. Відповідно до страхового акту №49982/1 вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Land Cruizer 200, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 82 428, 38 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 30 399, 59 грн без ПДВ. Після здійснення ремонту на СТО пошкодженого у ДТП транспортного засобу Toyota Land Cruizer 200, д.н.з. НОМЕР_2 , представником позивача направлено заяву до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» з вимогою здійснити доплату страхового відшкодування відповідно до Акту виконаних робіт №00000009878 від 12.12.2024, у якій відповідачем було відмовлено. На думку позивача, ПАТ «СК «ПЗУ Україна» має доплатити страхове відшкодування, з урахуванням коефіцієнту зносу, у розмірі 208, 65 грн та суму податку на додану вартість у розмірі 6121, 69 грн. Крім того, позивач просить стягнути з винуватця ДТП ОСОБА_2 різницю між вартістю матеріальної шкоди та страховою виплатою у розмірі 63 019, 31 грн з урахуванням ПДВ у розмірі 10503, 22 грн. Також просив стягнути з відповідачів судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 року справа була розподілена на суддю Приморського районного суду м. Одеси Павлик І.А.

Ухвалою суду від 20.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15.10.2025 року надійшов відзив ОСОБА_2 згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що дійсно 08.11.2024 року відбулося ДТП за участю автомобіля ToyotaLandCruizer 200, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля DaewooMatiz, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 внаслідок чого було завдано збитків застрахованому майну, належному позивачу. Відповідач ОСОБА_2 не згоден з розміром заявлених вимог, оскільки ліміт відповідальності СК покриває суму шкоди, є пенсіонером, має посвідчення учасника бойових дії, тому сплатити таку суму відшкодування не має можливості.

За розпорядженням керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Шарага А.О. від 28.04.2026 року № 1186/26, на підставі службової записки помічника судді Бубнової Н.В., було здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та отримана суддею 30.04.2026 року.

Ухвалою суду від 27.05.2026 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 25.06.2026 року.

Про розгляд справи 25.06.2026 року сторони були повідомлені належним чином. Відповідач ПАТ «СК «ПЗУ Україна» про розгляд справи був повідомлений належним чином, відзив та заяв по суті справи суду не надав. Розгляд справи було відкладено на 10.09.2026 року.

20.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Чернявської О.Д. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи ВКЗ з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 29.07.2026 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Чернявської О.Д. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції залишено без задоволення.

Про розгляд справи 10.09.2026 року сторони були повідомлені належним чином.

Згідно з вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення судового рішення є 15.09.2026 року.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що автомобіль Toyota Land Cruizer 200, д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2024 року у справі № 522/20304/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Зі змісту цієї постанови вбачається, що 08.11.2024 року о 12 год 00 хв. у м. Одеса, площа Привокзальна, буд. 2, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Daewoo Matiz, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Середньофонтанська вбік вул. Пироговської навпроти залізничного вокзалу не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Toyota Land Cruizer 200, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду, в результаті ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. За складеним на місці протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.2.3.б, 13.1 ПДР, за шо передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo Matiz, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «СК «ПЗУ Україна», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.222323463. Строк дії полісу з 27.07.2024 року до 26.07.2025 року включно. Страхова сума за договором за шкоду заподіяну майну 160 000 грн., розмір франшизи 0,00 грн.

11.11.2024 року представником позивача було подане страховику повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку та заяву про страхове відшкодування.

20.11.2024 представник страховика оглянув транспортний засіб Toyota Land Cruizer 200, д.н.з. НОМЕР_2 , та склав протокол технічного огляду КТЗ на підставі якого в програмному комплексі «AUDATEX» було складено калькуляцію відновлювального ремонту. Відповідно до ремонтної калькуляції №49982 від 25.11.2024 вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, складає 82 428, 38 грн., а розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota Land Cruizer 200, д.н.з. НОМЕР_2 (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових), складає 30 399,59 грн.

28.11.2024 ПАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 30 399, 59 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ, про що зазначається у позові.

12.12.2024 позивачем було виконано фактичний відновлювальний ремонт автомобіля Toyota Land Cruizer 200, д.н.з. НОМЕР_2 , вартість робіт з ремонту автомобіля позивача склала 13716, 00 грн, а вартість запчастин 86 033, 44 грн. Загальна вартість послуг складає 99 749, 44 грн з урахуванням ПДВ 16 624, 91 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт №00000009878.

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4594924 від 12.12.2024, позивачем на рахунок ТОВ «ВТП «Інжпроект» здійснено оплату у розмірі 99 749, 44 грн, як вартості наданих послуг за ремонт автомобіля Toyota Land Cruizer 200.

31.01.2025 представник позивача звернувся до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою щодо здійснення доплати страхового відшкодування з урахуванням Акту виконаних робіт №00000009878 від 12.12.2024.

Листом від 04.02.2025 №171-31 відповідач відмовив у здійсненні доплати страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України №3720-ІХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У Законі №3720-ІХ, в редакції чинній на дату виникнення правовідносин 08.11.2024 року, визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

За загальним принципом, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим винна особа володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).

Страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV, тут і далі в редакції, чинній на момент ДТП)).

Одночасно за положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою».

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина другастатті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Згідно з п. 36-1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі №545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі №754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі №206/3219/15-ц, висновком Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року справа №755/18006/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 (провадження № 61-26508св18) зроблено правові висновки щодо відшкодування величини втрати товарної вартості транспортного засобу, які полягають у такому.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

При цьому пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Судом встановлено, що згідно ремонтної калькуляції №49982 вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 82 428,38 грн. без урахування ПДВ. Відповідно до акту виконаних робіт від 12.12.2024 №00000009878 вартість фактично виконаного відновлювального ремонту складає 83 124,53 грн. без урахування ПДВ.

Отже з ПАТ «СК «ПЗУ Україна» підлягає стягненню на користь позивача різниця між фактичним виконаним ремонтом з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та виплаченою ними сумою страхового відшкодування, а саме 208, 85 грн. (83 124,53 грн. 82 428,38 грн.) 70%.

Таким чином передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Оскільки франшиза за договором становить 0 грн., то вона не враховується. Зазначене є законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком.

Водночас реальними збитками, які підлягають відшкодуванню потерпілому, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу (висновок Верховного Суду щодо застосування статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України у постановах від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16, від 08 вересня 2025 року у справі № 161/3803/24). І якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації (постанова Верховного Суду від 08.09.2025 у справі № 161/3803/24).

Якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт (висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18)). Такі висновки викладено також у постановах Верховного Суду у справах: № 753/19288/14-ц від 30.10.2019 року; № 591/3152/16-ц від 25.03.2019 року, у яких Верховний Суд зазначив, що коли автомобіль вже фактично відновлений, то суд не може взяти до уваги експертне дослідження та повинен визначати розмір відновлювального ремонту на підставі саме документів, які підтверджують здійснення такого ремонту.

Тому правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати) (висновок Верховного Суду України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15).

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що з винної особи підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

У статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У справі, що розглядається, транспортний засіб фактично відремонтований, тому розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт.

Позивачем на підтвердження розміру завданих матеріальних збитків у сумі 69 349, 85 грн та обґрунтування розміру заявлених позовних вимог було надано рахунок ТОВ «Виробнично-технічне підприємство «Інжпроект» від 20.11.2024 року, Акт виконаних робіт №00000009878 від 12.12.2024 року, квитанція про оплату послуг СТО.

ПАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило на користь позивача 30399, 59 грн суму страхового відшкодування без ПДВ, що є вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу.

Отже, враховуючи норми чинного законодавства та наявні у справі докази, що підтверджують понесення позивачем витрат на ремонт транспортного засобу, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, що становить 52 516, 09 грн без ПДВ (83124, 53 грн (реальний збиток/ вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ) 30 399, 59 грн. (розмір матеріального збитку, який відшкодувало ПАТ «СК «ПЗУ Україна») 208, 85 грн.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20.

З наданого позивачем Акту виконаних робіт №00000009878 від 12.12.2024 вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Land Cruizer 200, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 99 749, 44 грн, в тому числі ПДВ: 16 624, 91 грн.

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4594924 від 12.12.2024, позивачем на рахунок ТОВ «ВТП «Інжпроект» здійснено оплату у розмірі 99 749, 44 грн, як вартості наданих послуг за ремонт автомобіля Toyota Land Cruizer 200.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ВТП «Інжпроект» (ЄДРПОУ 20928262) є платником ПДВ.

Таким чином, оскільки факт оплати проведеного ремонту з урахуванням ПДВ позивачем підтверджено, відповідний акт виконаних робіт був наданий до суду, то в даному випадку саме страховик мав відшкодувати потерпілому вказану суму страхового відшкодування з ПДВ, у зв`язку з чим саме на страховика покладається обов`язок сплати потерпілому ПДВ у розмірі 16 624, 91 грн.

При цьому суд зауважує, що відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача ПАТ «СК «ПЗУ Україна» ПДВ у розмірі 6079,92 грн., а вимог про стягнення більшого розміру шкоди з цього відповідача позивачем не заявлено, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову на 83,3% в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , з ПАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн, а з відповідача ОСОБА_2 504,46 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 15, 16, 526, 525, 629, 999, 1166 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 19, 43, 44, 76-82, 84, 89, 210, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (Код ЄДРПОУ: 20782312, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 6 079 (шість тисяч сімдесят дев`ять) гривень 92 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 52 516 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістнадцять) гривень 09 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (Код ЄДРПОУ: 20782312, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п?ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 504 (п?ятсот чотири) гривні 46 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 21 .09.2026 року.

Суддя: Домусчі Л.В.

21.09.26