Решение № 139923865, 16.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1975/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Базаки А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45; код ЄДРПОУ: 00032767),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКСОЛЛ» (61145, місто Харків, вулиця Мирна, будинок 19; код ЄДРПОУ: 43767155),

про стягнення пені у розмірі 70 346,00 грн, -

за участю представників учасників процесу:

позивача: Прохорова Є.І.

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Антимонопольний комітет України, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 1975/26 від 03.06.2026) до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКСОЛЛ», про стягнення пені у розмірі 70 346,00 грн і зарахування зазначеної суми у дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Також, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, що складаються із суми судового збору.

Підставою позову визначено рішення Антимонопольного комітету України № 380-р від 07.08.2025. Позов обґрунтований несвоєчасним виконання зазначеного рішення, що призвело до нарахування пені у відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

08.06.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1975/26. Справу №922/1975/26 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 08 липня 2026 року об 11:00. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку із відпусткою судді, судове засідання 08.07.2026 не відбулося. Після виходу з відпустки, 03.08.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, призначено підготовче засідання на 19 серпня 2026 року о 10:30.

19.08.2026, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 вересня 2026 року.

16.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відносно реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, а отже у позивача не виникло право на подання відповіді на відзив.

При цьому, ухвалу Господарського суду Господарського суду Харківської області від 08.06.2026 відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копію в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України двічі направлено відповідачу засобами оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення двічі 09.06.2026 (трек номер R067195090677) який повернувся на адресу суду з довідкою працівника відділення поштового зв`язку за датою 01.07.2026 року та направлено повторно 08.07.2026 (трек номер R067220909570), який повернувся на адресу суду з довідкою працівника відділення поштового зв`язку за датою 24.07.2026 року. Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд справи за допомогою публікації ухвал суду на офіційному сайті Господарського суду Харківської області, а також публікації оголошення на сайті Судової влади України.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації. Із повідомленням про зміну свого місцезнаходження чи місця перебування відповідач до суду не звертався. У зв`язку із вищевикладеним, судом скеровано ухвалу про відкриття провадження саме на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Господарського суду Харківської області від 08.06.2026 у справі №922/1975/26 направлена судом до зазначеного реєстру 08.06.2026 та оприлюднена 10.06.2026 року.

Виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов`язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов`язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.

Отже, учасники справи повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов`язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, є належно повідомленим про відкриття провадження у даній справі, оскільки ухвалу суду було направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яка повідомлена суду позивачем у позовній заяві, а також ухвала опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач у строк, встановлений ГПК України, а саме до 16.07.2026 року не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання відповідачем зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже його відсутність не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі викладеного, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об`єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд констатує про те, що ним дотримані строки розгляду справи, з урахуванням відпустки судді.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Як зазначено у позовній заяві, Антимонопольний комітет України (далі - Комітет, Позивач), розглянувши матеріали справи № 145-26.13/49-25 про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Марксолл» (Відповідач) законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв рішення від 07.08.2025 № 380-р (далі - рішення Комітету), яким визнано, що ТОВ «Марксолл»: 1) вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю «Пластикові касети» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2024-05-10-003428-a), які проводило державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ». За зазначене порушення на Відповідача накладено штраф у розмірі 35 173 гривень (п. 1 та 2 рішення Комітету); 2) вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю «Бирки для маркування деревини» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA2023-03-28-010878-a), які проводило державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ». За зазначене порушення на Відповідача накладено штраф у розмірі 35 173 гривень (п. 4 та 5 рішення Комітету).

Загальна сума штрафів, накладених на Відповідача, становить 70 346,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення Комітету набирають чинності з дня їх прийняття. Відповідач рішення Комітету у судовому порядку не оскаржував. Отже, рішення Комітету є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов`язковим до виконання

Позивач зазначає, що вжив всі заходи, що передбачені Законом України «Про захист економічної конкуренції», для належного повідомлення Відповідача про ухвалене рішення Комітету.

Рішення Комітету вважається врученим Відповідачу 06.10.2025. Отже, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, закінчився 08.12.2025 (оскільки 06.12.2025 та 07.12.2025 припадають на неробочі дні).

Позивач зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов`язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій.

Як зазначено у позові, позивачем нараховано пеню за прострочення сплати штрафу у розмірі 140 340,27 грн, однак відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету. Отже, розмір пені становить 70 346,00 грн.

Відповідно до ч. 7 та 14 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати пені органи Комітету стягують пеню у судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Таким чином, позивач просить стягнути пеню у розмірі 70 346,00 грн і зарахувати зазнчену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Антимонопольний комітет України, розглянувши матеріали справи № 145-26.13/49-25 про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Марксолл» законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв рішення від 07.08.2025 № 380-р, яким визнано, що ТОВ «Марксолл»:

1) вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю «Пластикові касети» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2024-05 10-003428-a), які проводило державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ». За зазначене порушення на Відповідача накладено штраф у розмірі 35 173,00 грн (п. 1 та 2 рішення Комітету);

2) вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю «Бирки для маркування деревини» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA2023-03-28-010878-a), які проводило державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ». За зазначене порушення на Відповідача накладено штраф у розмірі 35 173,00 грн (п. 4 та 5 рішення Комітету).

Загальна сума штрафу, що був застосовний до Відповідача, становить 70 346,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення Комітету набирають чинності з дня їх прийняття. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення органу Комітету до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Зазначений строк не підлягає поновленню

Як зазначає Позивач, Відповідач рішення Комітету у судовому порядку не оскаржував.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Комітету інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі) надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Як вбачається із матеріалів справи, копія рішення Комітету була надіслана Комітетом Відповідачу разом із супровідним листом від 20.08.2025 № 145-26.13/07-8954е, який був повернутий із відділення Укрпошти як не вручена.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення органів Комітету вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Як вбачається із матеріалів справи, інформація про прийняте рішення Комітету була оприлюднена в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур`єр» від 26.09.2025 № 197 (8122).

Таким чином, рішення Комітету вважається врученим Відповідачу 06.10.2025. Отже, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, закінчився 08.12.2025.

Відповідно до ч. 13 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», протягом п`яти днів з дня сплати штрафу та пені суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу та пені.

Як стверджує позивач, а відповідачем не було спростовано, на день подання позовної заяви Комітет не отримував від Відповідача, а також і від органів Державної виконавчої служби документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного рішенням Комітету, а також Комітет не отримував від Відповідача документів, що підтверджують сплату пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету.

Як вбачається із позову, хоча позивач нарахував відповідачу пеню за період з 09.12.2025 по 20.04.2026 включно у загальному розмірі 140 340,27 грн, однак у відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» обмежив заявлений до стягнення розмір пені у розмірі 70 346,00 грн, що відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 7 та 14 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати пені органи Комітету стягують пеню у судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Беручи до уваги, що рішення Комітету № 380-р від 07.08.2025 набрало чинності та у встановлений ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» двомісячний строк відповідачем оскаржене не було, а відтак є обов`язковим до виконання; враховуючи, що зазначене рішення в порядку абз. 2 ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вважається врученим відповідачу 06.10.2025, у зв`язку з чим строк для добровільної сплати штрафу в розмірі 70 346,00 грн сплив 08.12.2025, проте доказів сплати штрафу, як і передбачених документів на підтвердження такої сплати, відповідачем ні Комітету, ні суду не надано та наявними у справі матеріалами не підтверджується; зважаючи на те, що за кожний день прострочення сплати штрафу згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нараховується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу, розмір якої не може перевищувати розміру накладеного штрафу, а позивачем правомірно обмежено заявлену до стягнення пеню сумою 70 346,00 грн, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача пені у зазначеному розмірі із зарахуванням її в дохід загального фонду Державного бюджету України обґрунтованими, доведеними та такими, що не спростовані відповідачем.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКСОЛЛ» (61145, місто Харків, вулиця Мирна, будинок 19; код ЄДРПОУ: 43767155) пеню у розмірі 70 346,00 грн і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКСОЛЛ» (61145, місто Харків, вулиця Мирна, будинок 19; код ЄДРПОУ: 43767155) на користь Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45; код ЄДРПОУ: 00032767; банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA438201720343120001000001719) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2026.

СуддяН.А. Новікова