Постановление суда № 139917311, 21.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 вересня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/10415/26

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Виноградова Д.О. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обрання та застосування стосовно старшого прапорщика ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та підстави звільнення у вигляді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» під час дії особливого періоду, всупереч імперативній забороні, встановленій абзацом «е» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 усунути триваюче порушення законодавства про проходження військової служби стосовно старшого прапорщика ОСОБА_1 у вигляді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» під час дії особливого періоду, всупереч імперативній забороні, встановленій абзацом «е» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» шляхом внесення змін до кадровий наказів та облікових документів у частині зміни кваліфікації та підстави звільнення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 заяву про самовідвід судді Чернігівського окружного адміністративного суду Клопота С.Л. у справі № 620/10415/26 задоволено. Відведено суддю Клопота С.Л. від розгляду справи №620/10415/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Виноградовій Д.О.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України з наступних підстав.

Частиною першою статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Так, позовна заява подана з порушенням вимог статті 161 КАС України, а саме позивачем не додано копій документів для направлення судом відповідачу, а саме: паспорту позивача (вказані документи, додані до позову в одному примірнику для суду).

Частиною п`ятою статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно із частинами 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 3 статті 2 КАС України регламентує основні засади (принципи) адміністративного судочинства, якими є, зокрема: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: який доказ не може бути поданий, причини неподання, та підтвердити, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Аналіз вказаних вище норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що учасники справи в адміністративному судочинстві є рівними перед законом і судом та не повинні зловживати своїми процесуальними правами, вирішення справ здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює певні обов`язки для відповідних сторін, серед яких є обов`язок позивача разом з позовною заявою подати докази, якими він обґрунтовує свої вимоги та підтверджує обставини, за яких на його думку відбулось порушення його прав.

Втім, у разі неможливості подати певні докази, такий учасник справи повинен повідомити суд про об`єктивні причини, за яких доказ подано не може бути та підтвердити, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Позивачем у позовній заяві зазначено низку обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог. Водночас на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б об`єктивно підтверджували викладені ним доводи. Саме лише посилання на певні обставини без їх належного документального підтвердження не може свідчити про їх доведеність.

Таким чином, наведені у позовній заяві твердження фактично ґрунтуються лише на позиції позивача та не підтверджені відповідними доказами, у зв`язку з чим відсутні достатні підстави вважати зазначені обставини доведеними. Позивачем не виконано обов`язок щодо належного обґрунтування своїх вимог та підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу позову.

Суд зазначає, що кожна особа (позивач) має право звернутися за захистом свого порушеного права, порушення якого допущено особою, до якої заявлено позов. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Однак, гіпотетичний інтерес не охоплюється судовим захистом. Наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно.

Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Слід наголосити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Суд також зауважує, що у позовній заяві не конкретно викладено зміст позовних вимог. Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

Таким чином, позовна заява має містити максимально чіткі і зрозуміло сформовані позовні вимоги, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо обрання та застосування стосовно позивача дисциплінарного стягнення та підстави звільнення у вигляді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» під час дії особливого періоду, всупереч імперативній забороні, встановленій абзацом «е» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

зобов`язати відповідача усунути триваюче порушення законодавства про проходження військової служби стосовно старшого прапорщика позивача у вигляді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» під час дії особливого періоду, всупереч імперативній забороні, встановленій абзацом «е» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» шляхом внесення змін до кадровий наказів та облікових документів у частині зміни кваліфікації та підстави звільнення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таке формулювання позовних вимог позбавляє можливості суд встановити чіткий предмет позову, оскільки заявлені позивачем вимоги сформульовані неналежним та неконкретним чином, у зв`язку з чим неможливо однозначно встановити, до яких саме кадрових наказів та облікових документів позивач просить внести відповідні зміни. Позивачем не конкретизовано реквізити таких документів, їх дати та номери, а також не зазначено, які саме відомості в них підлягають зміні та в який спосіб такі зміни мають бути внесені.

За таких обставин зміст заявлених вимог є недостатньо визначеним, що унеможливлює встановлення її конкретного предмета. Відсутність конкретизації документів, до яких необхідно внести зміни, фактично не дає можливості встановити, які саме дії має вчинити відповідач на виконання відповідного судового рішення.

Суд звертає увагу, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України, і вказаний обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог статей 160, 161 КАС України.

Згідно частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, позовна заява подана з порушенням вимог частин третьої статті 161 КАС України, а саме: до позовної заяви не додано оригіналу документа про сплату судового збору у порядку та розмірі, визначених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» або документу, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Однак, у позовній заяві позивачем зазначено, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 1, 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Варто вказати, що пунктом 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Отже, згідно вказаних правових приписів судовий збір не справляється військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і які саме у цьому становищі подають позов до суду у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Проте доказів, які б підтверджували статус позивача як військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, на момент звернення з позовною заявою, позивачем до позовної заяви не додано, а тому посилання позивача на пункт 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як підставу звільнення від сплати судового збору є безпідставними.

Більше того, частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ встановлено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов`язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.

Таким чином, на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори проводяться при проходженні військової служби у військовому резерві чи виконанні військового обов`язку в запасі. Натомість військова служба за призовом під час мобілізації є одним із видів військової служби, проходження якої не врегульоване приписами статті 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зважаючи на викладене, на позивача не поширюється дія пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору.

Вказане узгоджуються із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного у постанові від 27.02.2020 по справі № 826/12929/17, де зазначено, що визначальною обставиною для застосування пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» є наявність у особи статусу військовослужбовця (або військовозобов`язаного чи резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори) на момент подання відповідної позовної заяви (апеляційної скарги тощо).

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 06.02.2020 (справа №640/21075/19), від 23.07.2020 (справа №240/12008/19).

Таким чином позивач не звільнений від сплати судового збору у порядку п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір.

Також, позивач у позові вказав на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту1 частини 1 статті 5 Закону України» Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Із змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 не заявив вимоги про стягнення заробітної плати та (або) поновлення на роботі.

Разом з тим, пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» чітко вказує на категорію справ у яких позивачі звільняються від сплати судового збору, а саме про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відтак, пред`явлений позивачем позов безпосередньо не стосується питання стягнення заробітної плати та (або) поновлення на роботі, з порушенням яких Закон № 3674-VI власне й пов`язує звільнення від сплати судового збору.

Зважаючи на те, що підстави та предмет позову у цій справі безпосередньо не стосується питання стягнення заробітної плати та (або) поновлення на роботі, суд вважає, що відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, і останній має бути сплачений на загальних підставах.

Приписами статті 2 Закону № 3674-VI, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру фізична особа сплачує 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328,00 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» з 01.01.2026 за подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн).

За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн на рахунок UA348999980313191206084025739, отримувач - ГУК у Черніг.обл /тг м. Чернігів/ 22030101, код отримувача ЄДРПОУ - 37972475, банк - Казначейство України (ел.адм. подат), код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням вищевикладеного, вказані недоліки позивач може усунути у 5-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом приведення поданих матеріалів у відповідність до вимог законодавства та з урахуванням підстав і обґрунтувань, викладених в ухвалі (у разі подання у паперовому вигляді відповідно до кількості учасників справи).

При цьому суд звертає увагу, що згідно частини дев`ятої статті 44 КАС України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу 5-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА