Постановление суда № 139913615, 18.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4915/25

1-кс/308/5685/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області, підполковника поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором групи прокурорів ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42025070000000035 від 19.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про накладення арешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні №42025070000000035 ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025070000000035 від 19.02.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.

У клопотанні слідчий просить з метою забезпечення збереження речових доказів накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування майном, вилученим під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільним телефоном марки Apple iPhone 17 Pro, з номером мобільного зв`язку НОМЕР_1 , IMEI: 1) НОМЕР_2 , 2) НОМЕР_3 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025070000000035 від 19.02.2025 року, розпочатому за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановленому у ході досудового розслідування місці та часі у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне отримання прибутку шляхом обману в особливо великих розмірах, який, за версією органу досудового розслідування, полягав у внесенні недостовірних відомостей до документів щодо відповідності встановлених генеруючих установок приватних домогосподарств, укладенні договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватними домогосподарствами на території с. Березинка Мукачівського району Закарпатської області та продажу електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання, постачальнику універсальних послуг ТОВ «Закарпаттяенергозбут» за «зеленим» тарифом.

Як зазначено у клопотанні, з метою реалізації вказаного умислу ОСОБА_7 залучив ряд осіб, зокрема свою матір ОСОБА_8 , адміністратора Центру надання адміністративних послуг Мукачівської РДА ОСОБА_9 , експерта-інженера з інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_10 , директора ТОВ «Солр Україна» ОСОБА_6 та інших невстановлених у ході досудового розслідування осіб.

Органом досудового розслідування встановлено, що 30.08.2019 року ОСОБА_7 придбав у с. Березинка Мукачівського району земельну ділянку з кадастровим номером 2122785000:11:000:0145, яку оформив на ОСОБА_8 . У подальшому цільове призначення земельної ділянки було змінено з визначенням кадастрового номера 2122785000:11:000:0261.

Не пізніше 17.10.2019 року, згідно з повідомленням про початок будівельних робіт №ЗК061192901954, розпочато будівництво будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 291,50 кв.м, житловою площею 239,00 кв.м та нежитловою площею 52,50 кв.м.

Водночас, згідно з протоколом огляду місця події від 05.06.2025 року, Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ТО01:8640-2829-2199-4218 від 05.06.2025 року та Звітом про проведення технічного обстеження будівель і споруд, складеним ФОП ОСОБА_11 , будівля за адресою: АДРЕСА_2 на час обстеження мала до 50 % готовності, була непридатною до нормальної експлуатації та не відповідала вимогам ДБН В.2.5-67 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» та ДБН В.2.2-15:2015 «Житлові будинки. Основні положення», а також була непридатною для експлуатації як житловий багатоквартирний будинок.

За версією органу досудового розслідування, ФОП ОСОБА_10 було виготовлено технічні документи щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна, які стали підставою для отримання декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 05.12.2019 року №ЗК 141193531817, подальшої державної реєстрації об`єкта та його поділу на окремі квартири.

У подальшому, 27.12.2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Мукачівської РДА ОСОБА_12 , яка, відповідно до матеріалів клопотання, не була обізнана зі злочинними намірами ОСОБА_7 , шляхом відкриття нових розділів та закриття розділу щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано дванадцять окремих об`єктів нерухомого майна квартир АДРЕСА_3 .

Позиція сторін:

В судове засідання прокурор та слідчий не з`явилися. Слідчий подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути клопотання без його участі. Зазначив, що сторони повідомлені про розгляд клопотання.

Власник майна ОСОБА_7 та його захисник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Неприбуття в судове засідання слідчого, прокурора, власника майна чи його представника відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 19.02.2025 року внесені до ЄРДР за №42025070000000035, попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 190 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2026 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено санкціонований обшук, у ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки Apple iPhone 17 Pro, з номером мобільного зв`язку НОМЕР_1 , IMEI: 1) НОМЕР_2 , 2) НОМЕР_3 .

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 від 16.09.2026 року вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон марки Apple iPhone 17 Pro, з номером мобільного зв`язку НОМЕР_1 , IMEI: 1) НОМЕР_2 , 2) НОМЕР_3 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42025070000000035 від 19.02.2025 року.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно положень ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України).

Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК України, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу на певне майно, що, як наслідок, може перешкодити встановленню обставин кримінального провадження.

Також арешт майна з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для власника, володільця та третіх осіб.

Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Щодо відповідності майна ознакам речового доказу

Надаючи оцінку тому, чи майно, на яке просить слідчий накласти арешт, відповідає ознакам речового доказу, слідчим суддею ураховуються зміст поняття «речові докази» та обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Так, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для власника або володільця майна.

За ч. 7 ст. 236 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту на вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон марки Apple iPhone 17 Pro, з номером мобільного зв`язку НОМЕР_1 , IMEI: 1) НОМЕР_2 , 2) НОМЕР_3 , з метою збереження речового доказу, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України, а тому клопотання підлягає до задоволення.

Метою накладення арешту на це майно слідчим суддею визначається забезпечення кримінального провадження у частині збереження речового доказу.

Одночасно слідчий суддя вважає, що слідчим дотримано вимог ст. ст. 170, 171 КПК України і в клопотанні слідчого наявне обґрунтування необхідності арешту на вилучене майно, конкретизовано підстави та мету накладення арешту на нього.

Слідчим суддею встановлено, клопотанням та матеріалами, доданими до клопотання, доведено, що вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон марки Apple iPhone 17 Pro, з номером мобільного зв`язку НОМЕР_1 , IMEI: 1) НОМЕР_2 , 2) НОМЕР_3 , має значення для кримінального провадження та відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

Так, відповідно до обставин, викладених у клопотанні, органом досудового розслідування перевіряється причетність ОСОБА_6 до обставин оформлення та подання документів, необхідних для укладення договорів із ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та ТОВ «Закарпаттяенергозбут», пов`язаних із виробництвом та реалізацією електричної енергії за «зеленим» тарифом щодо об`єктів нерухомого майна за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Березинка, вул. Митрака, буд. 1.

З урахуванням характеру та обставин кримінального правопорушення, що розслідується, ролі ОСОБА_6 , яка зазначена органом досудового розслідування у клопотанні, а також того, що мобільний телефон вилучено безпосередньо за місцем його фактичного проживання, на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави вважати, що вказаний мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

При цьому постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 від 16.09.2026 року мобільний телефон марки Apple iPhone 17 Pro, з номером мобільного зв`язку НОМЕР_1 , IMEI: 1) НОМЕР_2 , 2) НОМЕР_3 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42025070000000035 від 19.02.2025 року.

Таким чином, вказане майно у відповідності до ст. 98 КПК України має значення у кримінальному провадженні як речовий доказ, оскільки може містити відомості, які можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.

Слідчим суддею встановлена необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки його незастосування може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати або знищення речового доказу чи відомостей, які можуть міститися на ньому, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Враховуючи правову підставу для арешту майна, можливість використання вилученого мобільного телефону як доказу у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування обставин кримінального правопорушення, а тому клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, пошкодження, втрати, знищення, зміни або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а тому наявні правові підстави для арешту майна шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.

За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження у разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна. Така шкода може виразитися у втраті речового доказу стороною обвинувачення та ускладнити подальше проведення досудового розслідування і встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника або володільця майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому підстав сумніватися у співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає.

Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник або володілець і обмежується у реалізації правомочностей щодо такого майна. Такий захід є тимчасовим, а відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таким чином, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором групи прокурорів ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42025070000000035 від 19.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про накладення арешту на майно задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення санкціонованого обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-мобільний телефон марки Apple iPhone 17 Pro, з номером мобільного зв`язку НОМЕР_1 , IMEI: 1) НОМЕР_2 , 2) НОМЕР_3 ,

шляхом тимчасового обмеження права на відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.

Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонногосуду Закарпатської області ОСОБА_1