Решение № 139909587, 21.09.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6225/25

Номер провадження 2/404/2084/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького

в ск ладі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Котової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у червні 2026 року подано позов про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 200172433 від 05.11.2018 року в загальній сумі 26757,45 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредитом в сумі 14874,11 грн, заборгованості за відсотками в сумі 4297,60 грн, заборгованості за комісією в сумі 7585,74 грн. Позов мотивований тим, що 05.11.2018 року між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та відповідачем був укладений кредитний договір № 200172433. 25 липня 2024 року між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № GL1N426202/1, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 200172433 від 05.11.2018 року. Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договором № 200172433 від 05.11.2018 року належним чином не виконав та відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 в загальній сумі 26757,45 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредитом в сумі 14874,11 грн, заборгованості за відсотками в сумі 4297,60 грн, заборгованості за комісією в сумі 7585,74 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 31 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с. 11).

В свою чергу відповідачем подано до суду письмові пояснення (вх. № 32189 від 03.07.2026 року), в яких позов визнає частково. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 7585,74 грн та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 1000,00 грн. Вказує, що розмір комісії не відповідає вимогам чинного законодавства та не підтверджена належними і допустимими доказами, не зазначено, що зазначена комісія встановлена саме за конкретні додаткові чи супутні банківські послуги (а.с.34-38).

Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 32188 від 03.07.2026 року), просить при вирішенні питання про розподіл судових витрат врахувати доводи відповідача щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та визначити розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, у сумі 1000,00 грн (а.с. 39-42).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву (вх. № 17240 від 10.04.2026 року) про розгляд справи за відсутності представника позивача, та підтримання позовних вимог, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с. 21-23).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 52), причини неявки суду не відомі, заяв, клопотань до суду не подавала.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

На підставі заяви (оферти) № 200172433 від 05.11.2018 року ОСОБА_2 було відкрито відновлювальну кредитну лінію, сума кредиту 50000,00 грн, строк кредитування 13 місяців, ставка по ліміту 24 % річних.

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується випискою по особовому рахунку на ім`я ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 22 жовтня 2024 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка: ОСОБА_4 , дружини: ОСОБА_4 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 22 жовтня 2024 року (а.с. 33).

Отже, відповідач внаслідок укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 25 липня 2024 року укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426202/1. За умовами пункту 1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами, застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору (а.с. 60-65).

Згідно Додатку № 1, який є витягом з реєстру боржників до договору факторингу № GL1N426202/1 від 25 липня 2024 року Акціонерне товариство «Банк Форвард» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , за кредитним договором № 200172433 від 05.11.2018 року.

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 200172433 від 05.11.2018 року в загальній сумі 26757,45 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредитом в сумі 14874,11 грн, заборгованості за відсотками в сумі 4297,60 грн, заборгованості за комісією в сумі 7585,74 грн, яку і заявив до стягнення позивач.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За визначенням, що міститься у статтях 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Обов`язок позичальника повернути позику встановлений статтею 1049 Цивільного кодекс України згідно якої позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1082 Цивільного кодексу України, передбачено боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки попереднього кредитора Акціонерного товариства «Банк Форвард» які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за основною сумою боргу в сумі 14874,11 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам в сумі 4297,60 грн.

У відповідності до положень частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України та згідно частини першої статті 1048 Цивільного Кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Обов`язок позичальника повернути позику встановлений статтею 1049 Цивільного кодексу України згідно якої позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За умовами кредитного договору сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитом. Відповідач ознайомилася з даними умовами кредитування, про що засвідчила підписом на вказаному договорі. Будь-яких доказів, які б спростовували факт укладання кредитного договору, чи спростовували б факт ознайомлення відповідача з умовами кредитування, останньою до суду не надано.

Таким чином, оскільки докази виконання відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе зобов`язань за договором в матеріалах справи відсутні, а також враховуючи, те, що відповідач при оформленні договору кредиту ознайомлена з відсотковою ставкою за договором, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованості по відсоткам в сумі 4297,60 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача комісію в сумі 7585,74 грн.

Відповідно до пункту 3.12 заяви (оферти) передбачено, що всі комісійні винагороди (плати) та інші платежі згідно з Тарифами належать до оплати клієнтом на вимогу Банком і списуються банком з рахунку без надання клієнтом платіжного доручення за наявності залишку грошових коштів на рахунку, а у разі відсутності коштів на рахунку за рахунок кредиту в межах платіжного ліміту, і в порядку черговості, установленої умовами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 Правління затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» . Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11 , частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Однак у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 1.5.1 та 1.5.2 договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від lj.07.2022 у справі №496/3134/19.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У зв`язку з викладеним, відсутні підстави стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредиту в сумі 7585,74 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійно-правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0206 від 02.06.2025 року, акт наданих правової (правничої) допомоги за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 536 від 09.06.2025 року; детальний опис наданих послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 536 від 09.06.2025 року.

Враховуючи, категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в порядку пункту 1 частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем у справі судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1735,65 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1735,65 грн виходячи з такого розрахунку.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 19171,71 грн, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1735,65 грн (19171,71 грн х 100 % : 26757,45 грн х 2422,40 грн).

Керуючись статями 516, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 10, 11-13, 137-141, 263-265, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 200172433 від 05.11.2018 року в загальній сумі 19171,71 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредитом в сумі 14874,11 грн, заборгованості за відсотками в сумі 4297,60 грн, а також судовий збір в сумі 1735,65 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

В задоволенні заборгованості за комісією в сумі 7585,74 грн, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок № 1, корпус № 28;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 21.09.2026 року.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка