Решение № 139908842, 18.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1408/26

Провадження №2/338/1245/26

18 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1659-2275 від 08 лютого 2026 року в загальному розмірі 54097,58 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 08 лютого 2026 року між сторонами за допомогою вебсайту кредитодавця укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1659-2275, за умовами якого позивач надав відповідачу 19800 грн строком на 365 календарних днів. Договором передбачено знижену процентну ставку 0,90 % на день, стандартну процентну ставку 1,00 % на день та одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 20 % від суми кредиту. Позивач свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на вказану відповідачем платіжну картку, натомість відповідач належно зобов`язань не виконав.

Згідно з розрахунком позивача відповідач 08 березня 2026 року сплатив 8074,42 грн. Із цієї суми позивач зарахував 5167,80 грн у рахунок процентів та 2906,62 грн у рахунок комісії. Станом на 08 липня 2026 року позивач визначив непогашеними 19800,00 грн основного боргу, 23344,20 грн процентів, 9900,00 грн процентів річних за ст. 625 ЦК України та 1053,38 грн комісії.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими документами отримав, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подали.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08 лютого 2026 року о 18 год 43 хв між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1659-2275 продукту «MaxiKasa». Договір містить персональні дані позичальника, істотні умови кредитування та відмітку про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором А9810.

Зі змісту договору вбачається, що він укладався дистанційно в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця. Для отримання кредиту відповідач заповнив електронну заявку, пройшов ідентифікацію та верифікацію, зазначив персональні й контактні дані, а також реквізити платіжної картки для одержання коштів. Після прийняття кредитодавцем рішення про можливість надання кредиту в особистому кабінеті відповідача було розміщено індивідуальну пропозицію з текстом договору, Правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту та таблицями обчислення його загальної вартості.

Відповідно до п. 3.1-3.11 договору його укладенню передувало ознайомлення позичальника з умовами кредитування в особистому кабінеті. Акцепт оферти здійснено шляхом введення одноразового ідентифікатора А9810, направленого на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час реєстрації. Уведення такого ідентифікатора мало наслідком приєднання електронного підпису до електронного повідомлення про прийняття пропозиції та завершення укладення договору. Зазначені дії могли бути вчинені лише особою, яка мала доступ до наданого кредитодавцю номера телефону й особистого кабінету.

За п. 2.1, 2.2 договору кредитодавець відкрив відповідачу кредитну лінію та надав кредит на умовах строковості, зворотності й платності для задоволення особистих потреб, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти в порядку та строки, визначені договором. Розмір кредиту становив 19800,00 грн, строк кредитування - 365 календарних днів, дата повернення кредиту - 07 лютого 2027 року.

Договір визначає не лише загальний розмір кредиту та строк його повернення, а й порядок надання коштів, тип і розмір процентної ставки, базовий період, черговість здійснення платежів, наслідки прострочення, право дострокового повернення кредиту та порядок взаємодії сторін. Отже, електронний документ містить істотні умови кредитного договору, передбачені цивільним законодавством та Законом України «Про споживче кредитування», і дає змогу встановити зміст волевиявлення обох сторін.

Відповідно до ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а використання при його вчиненні аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом або письмовою згодою сторін. За ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі у вигляді електронного документа, створеного відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», з урахуванням особливостей, установлених Законом України «Про електронну комерцію». За ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ має юридичну силу, а його оригіналом є електронний примірник з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним законом до власноручного.

Згідно зі ст. 3, ч. 3-6 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а підписання електронного правочину може здійснюватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений і підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором не вимагає накладення кваліфікованого електронного підпису, оскільки ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прямо передбачає такий самостійний спосіб підписання електронного правочину. Вирішальним є те, чи дозволяють надані докази встановити особу, яка прийняла оферту, зміст погоджених умов та послідовність дій, без яких укладення договору й одержання коштів були б неможливими.

У постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 сформульовано висновок, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, є укладеним у письмовій формі. Без отримання одноразового ідентифікатора, входу до особистого кабінету та вчинення позичальником дій, спрямованих на акцепт оферти, такий договір не міг би бути укладений, а кредитні кошти - перераховані.

Подібний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19: належними доказами укладення електронного договору є не лише його паперова роздруківка, а сукупність відомостей про направлення і використання одноразового ідентифікатора, персоналізацію позичальника, визначені сторонами істотні умови та фактичне виконання договору кредитодавцем. Оцінюючи такі докази, суд має з`ясувати, чи утворюють вони послідовний і взаємопов`язаний механізм укладення та виконання правочину.

Надання кредиту підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне виконання 08 лютого 2026 року операції № 1752918194 з перерахування 19800,00 грн на платіжну картку, номер якої закінчується цифрами 0127, а також довідкою позивача про перерахування суми кредиту. Призначення платежу містить номер кредитного договору та анкетні дані відповідача. Часткова оплата відповідачем 8074,42 грн додатково підтверджує отримання ним кредиту та визнання зобов`язання.

Квитанція платіжної установи містить дату й час операції, суму переказу, номер транзакції, маскований номер платіжної картки, відомості про платника, призначення платежу та статус «Виконано». Ці реквізити узгоджуються з довідкою кредитодавця і даними кредитного договору. Водночас відповідач не подав відзиву, не заперечив належність йому зазначеної платіжної картки, не навів обставин несанкціонованого використання його номера телефону чи персональних даних і не спростував факту одержання коштів.

Здійснення відповідачем платежу 08 березня 2026 року саме за договором № 1659-2275 є поведінкою, яка відповідає змісту прийнятого ним зобов`язання. Така оплата узгоджується з фактом укладення договору та отримання кредиту, тому оцінюється судом разом з електронним договором і документами про перерахування коштів, а не ізольовано від них.

Отже, надані докази у взаємному зв`язку підтверджують укладення сторонами електронного кредитного договору, належне виконання позивачем обов`язку з надання коштів та виникнення у відповідача обов`язку повернути кредит і сплатити правомірно нараховані проценти.

Щодо суми заборгованості суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю отриману суму та сплатити проценти, розмір і порядок одержання яких установлюються договором.

Пунктами 4.4-4.6 договору погоджено фіксовані процентні ставки: знижену - 0,90 % на день і стандартну - 1,00 % на день. Нарахування здійснюється на фактичний залишок кредиту за кожний день користування. Такий розмір не перевищує граничної денної процентної ставки 1 % для відповідного споживчого кредиту, встановленої Законом України «Про споживче кредитування».

Пунктом 4.7 договору встановлено, що комісія за видачу кредиту становить 20 % від суми кредиту, тобто 3960,00 грн, та нараховується одноразово в день видачі коштів. Після зарахування частини платежу позивач просить стягнути 1053,38 грн залишку цієї комісії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору кредитодавець безоплатно надає споживачу інформацію про поточний розмір заборгованості та іншу інформацію, надання якої передбачене законом і договором. Умови договору про споживчий кредит, якими передбачені платежі за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь кредитодавця, є нікчемними. Аналогічні засади випливають зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначила, що банк чи інший кредитодавець може встановлювати плату за додаткові та супутні послуги лише за умови, що такі послуги мають самостійний зміст і надаються споживачу. Умова про плату за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь або для виконання власних обов`язків за кредитним договором, є нікчемною, а визнання її недійсною судом не вимагається.

Видача кредиту є виконанням основного обов`язку самого кредитодавця за ст. 1054 ЦК України. Позивач не довів, що за 20 % комісії відповідачу було надано окрему додаткову чи супутню послугу, відмінну від укладення і виконання кредитного договору. Назва платежу безпосередньо пов`язує його з видачею кредиту, тобто дією кредитодавця у власних інтересах та на виконання власного договірного обов`язку.

Таким чином, п. 4.7 договору в частині встановлення комісії за видачу кредиту є нікчемним, а вимога про стягнення 1053,38 грн комісії задоволенню не підлягає. Сплачені відповідачем 2906,62 грн, які позивач зарахував у рахунок цієї комісії, підлягають урахуванню при визначенні дійсної заборгованості за процентами

Наданий позивачем розрахунок містить щоденні нарахування за період із 08 лютого до 07 липня 2026 року включно. Загалом позивач нарахував 28512,00 грн договірних процентів. Після платежу відповідача залишок процентів позивач визначив у сумі 23344,20 грн.

Водночас із платежу 8074,42 грн позивач зарахував 2906,62 грн на погашення комісії за видачу кредиту. Оскільки, умова договору про таку комісію є нікчемною, сплачена сума не могла погашати недійсну вимогу. Відповідно до черговості, визначеної ст. 534 ЦК України, її належить зарахувати в рахунок процентів.

Тому обґрунтований залишок заборгованості за договірними процентами становить 20437,58 грн: 23344,20 грн - 2906,62 грн. У стягненні решти 2906,62 грн процентів слід відмовити.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що в разі прострочення сплати процентів у позичальника без окремої вимоги виникає обов`язок достроково повертати частини кредиту відповідно до рекомендованого графіка, останній платіж за яким мав бути здійснений 08 серпня 2026 року. Позов сформовано 17 серпня 2026 року. Отже, на час звернення до суду весь основний борг у сумі 19800,00 грн був таким, строк повернення якого настав.

Додана позивачем вимога про дострокове повернення кредиту від 10 липня 2026 року та список рекомендованих відправлень підтверджують її направлення 16 липня 2026 року, однак не містять доказу отримання вимоги відповідачем. Ця обставина не змінює висновку щодо основного боргу, оскільки обов`язок повернення всієї суми виник до подання позову на підставі погодженого сторонами п. 8.5 договору та графіка.

Щодо процентів річних за статтею 625 ЦК України суд зазначає, що пунктом 8.2 договору передбачено сплату в разі прострочення 401500 % річних від суми заборгованості, але не більше 2% від неповернутої суми кредиту за кожний день прострочення та не більше половини отриманого кредиту. На цій підставі позивач нарахував 9900,00 грн.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення, підлягають списанню кредитодавцем.

Заявлені 9900,00 грн мають не регулятивну природу плати за користування кредитом, а є відповідальністю за прострочення грошового зобов`язання, прямо названою сторонами процентами річних за ст. 625 ЦК України. Вони нараховані в період дії воєнного стану, тому стягненню не підлягають.

Щодо судових витрат суд приходить до такого висновку.

Позивач сплатив 2662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 65606 від 11 серпня 2026 року.

За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що розподіл судових витрат здійснюється за результатом вирішення спору з урахуванням принципів пропорційності, обґрунтованості та доведеності відповідних витрат.

Позов заявлено на 54097,58 грн, обґрунтованими є вимоги на 40237,58 грн, що становить 74,3796 % ціни позову. Тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 1980,28 грн судового збору: 2662,40 грн ? 40237,58 грн ? 54097,58 грн.

Отже, з відповідача належить стягнути 19800 грн основного боргу та 20437,58 грн договірних процентів, разом 40237,58 грн. У решті позову, а саме щодо 2906,62 грн процентів, 9900,00 грн процентів річних за ст. 625 ЦК України та 1053,38 грн комісії, слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 205, 207, 525, 526, 530, 534, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1659-2275 від 08 лютого 2026 року в загальному розмірі 40237 (сорок тисяч двісті тридцять сім) гривень 58 копійок, з яких: 19800 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок - заборгованість за кредитом; 20437 (двадцять тисяч чотириста тридцять сім) гривень 58 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 1980 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят) гривень 28 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, місто Київ, 01133; код ЄДРПОУ 38548598; рахунок IBAN НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478; електронна пошта: esud@creditkasa.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий О. А. Шишко