Решение № 139908667, 18.09.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1920/26

Провадження №2/190/1322/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м.Пятихатки

П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Кудрявцевої Ю.В.

за участю секретаря Пронської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.П`ятихатки за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив :

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенко М.Е. через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 30.06.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №261498, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит у сумі 4000,00 грн які були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 , на умовах строковості, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надано строком на 90 днів, тобто до 27.09.2024 року. Зі сплатою процентів 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Відповідач свої обов`язки за вказаними кредитними договорами не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 14986,40 грн.

Договір укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору (KL2679), що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до Закону України "Про електрону комерцію" Електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

23.12.2024 між ТОВ "Клай Інвест" та ТОВ "Діджі Фінанс" укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ "Діджі Фінанс" набуло право вимоги до боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором №261498 від 30.06.2024 року. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 14986,40 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2986,40 грн. заборгованість за відсотками; 8000,00 грн. заборгованість за пенею. Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, позивач просить стягнути борг у судовому порядку, а також просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходили.

Крім того, данною ухвалою витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію, чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку № НОМЕР_1 ; виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 із відображенням часу зарахування кредитних коштів за кредитним договором №261498 від 30.06.2024 року; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_1 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

Згідно наданої інформації АТ «Універсал Банк», - на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . Вказано ідентифікаційні дані власника карткового рахунка № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , а також надано рух коштів по картці від 27.08.2026 року.

Заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи

Враховуючи, що розгляд справи проводиться без виклику сторін, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Письмовими матеріалами справи встановлено, що 30.06.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №261498 в електронній формі, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (KL2679), за умовами якого Товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 грн у безготівковій формі та перераховує на картковий рахунок № НОМЕР_1 , на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором ( п.1.1).

Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 27.09.2024. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами ( п.1.2).

За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 445,30 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором ( п.1.3).

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту (п.1.4)

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом ( п.1.5).

Датою укладання цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта ( п.1.6).

Невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товаристваwww.cly.com.ua ( п.1.7).

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору ( п.3.1).

Сума кредиту, комісія, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений договором (3.2).

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін (3.3).

Пунком 4.4 серед іншого передбачено, що клієнт зобов`язаний:

Своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому договором (4.4.2).

У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору та/або в додатку до даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 25% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення (п.5.3).

Додатком №1 до договору про надання фінансового кредит №242229 від 12.09.2023 є Графік розрахунків, де визначено види платежів за кредитом .

Довідка про ідентифікацію також вказує на те, що кредитний договір №261498 був підписаний ОСОБА_1 , в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатору (КL2679), 30.06.202421:18:08, номер картки НОМЕР_1 .

ТОВ "Клай Інвест" 30.06.2024 перерахувало на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 кошти в сумі 4 000,00 грн за кредитом №261498, про що свідчить підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів .

23.12.2024 ТОВ "Клай Інвест" та ТОВ "Діджи Фінанс" уклали договір факторингу №23122024/1, згідно з яким від першого до другого перейшло право вимоги до боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором №261498 від 30.06.2024.

23.12.2024 між ТОВ "Клай Інвест" та ТОВ "Діджи Фінанс" підписано акт приймання-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу №23122024/1 від 23.12.2024.

На підтвердження здійснення сплати за відступлення права вимоги за договором факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 надано відповідні платіжні інструкції №11010 від 23.12.2024 року; №11147 від 15.01.2025 року, №11416 від 13.02.2025 року.

Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 до ТОВ "Діджи Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №261498 від 30.06.2024. Сума заборгованості за тілом кредиту 4 000,0 грн; сума заборгованості за відсотками 2986,40 грн; сума заборгованості по комісії 0,00 грн, сума заборгованості за пенею 8000,00 грн. Загальна сума заборгованості за кредитом 14986,40 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №261498 від 30.06.2024, який проведений ТОВ "Клай Інвест", заборгованість ОСОБА_1 , становить 14986,40 грн.

Отже ТОВ "Клай Інвест" відступило право вимоги ТОВ "Діджи Фінанс" за кредитним договором №261498 від 30.06.2024 року в сумі 14986,40 грн., з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2986,40 грн - заборгованість за відсотками, 8000,00 грн заборгованість за пенею.

З аналізу вказаних вище документів випливає, що позивач довів наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн, що також підтверджується і листом АТ «Універсал Банк» щодо видачі платіжної картки № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , та перерахування кредитних коштів на вказану суму..

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Таким чином, укладення кредитного договору і надання позичальнику кредитних коштів за обставин викладених в позові позивачем доведено суду.

Крім того, посилання на роздруківку розрахунку заборгованості за зазначеним кредитним договором як на підставу задоволення позовних вимог суд вважає, що він є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи первісного позивача та не містить всіх відомостей, що дозволили б суду перевірити всі відомості про рух коштів та нарахування процентів, а також які саме були внесені платежі відповідачем та в якій загальній сумі були вони зараховані на погашення якої саме заборгованості (тіла кредиту, процентів, комісії, та пені)

Таким чином, суд не може перевірити правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту ч. 1 ст.1050 ЦК України з урахуванням ст.ст.526,527,530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Відповідно до пунктів 62, 63 Розділу 4 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018року №75 (далі-Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 у справі № 175/35/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 у постанові від 03.07.2019 зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

Пункт 51 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Також п.52 Розділу 3 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п.53 Розділу 3 Положення).

Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинними документами, який підтверджує отримання кредиту, користування коштами, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а є односторонніми арифметичним розрахунком стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), а отже не є належними доказами існування боргу.

Наявність розрахунку заборгованості за кредитними договором не є достатнім для висновку про існування боргу та у заявленому позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить всіх відомостей, що дозволили б суду перевірити нарахування та погашення заборгованості відповідачем.

Жодних належних та достовірних доказів, які б вказували на існування у ОСОБА_1 перед ТОВ «Діджи фінанси» заборгованості за процентами за вищевказаним договором матеріали справи не містять.

За таких обставин, дослідивши письмові матеріали справи та надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №261498 від 30.06.2024 року у розмірі 4000,00 грн.

Що стосується стягнення заборгованості за нарахованою пенею у розмірі 8000 грн., слід зазначити наступне.

Як зазначено у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався.

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відтак, стягнення з відповідача заборгованості за нарахованою пенею в розмірі 8000,00 грн. у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеними договорами або ж повністю спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково, та стягнення з відповідача за кредитним договором №261498 від 30.06.2024 року за користь позивача лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн., в іншій частині позву слід відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача судові витрати на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 26,69% від розміру заявлених позовних вимог, а тому відшкодуванню позивачу підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 710,63 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1601,40 грн.

Керуючись ст.4,10,12,13,76-81,133,141,279,258-259,264,265,268,273, 354-355,365 ЦПК України, ст.202,208,509,526,610,611,626,634,639,1054,ЦК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором №261498 від 30.06.2024 року у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 710 грн. 63 коп. та витрат на правничу допомогу - 1601грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ:42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри,буд.21/1, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО:334851.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Головуюча суддя: Ю.В.Кудрявцева