Постановление суда № 139904404, 17.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/9977/2012

Провадження № 4-с/761/131/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., за участі заявниці ОСОБА_1 , приватного виконавця Мойсей І.М., представника стягувача Чеховської Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Мойсей Іван Михайлович, ТОВ «ФК «Фактор Плюс», Дарницький відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на дії/бездіяльність приватного виконавця, скасування постанов від 20.03.2026 року, 23.03.2026 року, 01.09.2026 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду із даною скаргою, яку неодноразово доповнювала, в якій оскаржує дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей Івана Михайловича, із зазначенням заінтересованими особами ТОВ «ФК «Фактор Плюс», Дарницький відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та просить скасувати постанови приватного виконавця :

-від 20.03.2026 року про арешт коштів боржника,

-від 23.03.2026 року про виправлення арифметичної помилки у процесуальному документі,

-про зобов`язання приватного виконавця зняти арешт з майна боржника,

-про визнання дій приватного виконавця неправомірними та скасування постанови від 01.09.2026 року про арешт коштів боржника,

-про зобов`язання приватного виконавця виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників,

-про зобов`язання приватного виконавця повернути незаконно отримані 25.03.2026 року кошти боржника,

-про зобов`язання приватного виконавця повернути незаконно отримані 06.08.2026 року кошти боржника.

В обґрунтування скарги зазначає, що постанови приватного виконавця від 20.03.2026 та від 01.09.2026 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про арешт коштів боржника є незаконними та підлягають скасуванню у зв`язку із тим, що у даних постановах сума боргу зазначена у валюті без одночасного зазначення суми у гривнях еквівалентної суми, крім того, кошти, які перебували на рахунку боржника у АТ «Універсал Банк» є заробітною платою, а тому кошти в розмірі 144001,80 грн. та 504115, 01 грн. не підлягають стягненню з урахуванням обмежень, встановлених ЗУ «Про виконавче провадження» і мають бути повернуті заявниці.

Постанова приватного виконавця від 23.03.2026 року про виправлення арифметичної помилки також є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки приватний виконавець, маючи на меті особисте збагачення, під виглядом виправлення арифметичної помилки змінив обсяг зобов`язання, що конкретно було визначено судом до стягнення, а саме виправив суму «2572343, 07 грн.» на «68 192, 10 доларів США та 3763, 20 грн.»

З огляду на неправомірність дій приватного виконавця просить зняти арешт з майна та зобов`язати виключити відомості з Єдиного реєстру боржників.

14.08.2026 року через систему «Електронний суд» від приватного виконавця надійшли пояснення по суті скарги, в яких він вважав скаргу необґрунтованою, а свої дії такими, які відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», кошти, які перебувають на рахунку боржника не є такими, на які заборонено звертати стягнення, оскільки цей рахунок не має спеціальний режим використання, в протилежному випадку банк має повідомити приватного виконавця про спеціальний режим використання рахунку, а виконавець, в свою чергу, зобов`язаний зняти арешт з коштів. З огляду на те, що банк виконав постанову приватного виконавця про арешт коштів, вказані кошти не є такими, на які заборонено звертати стягнення, а тому утримані кошти поверненню не підлягають. Щодо постанови про виправлення арифметичної помилки в постанові від 23.03.2026 року зазначив, що розрахунок загальної суми заборгованості у межах виконавчого провадження здійснено в межах закону, виходячи із суми боргу в іноземній валюті, яка становить 61992, 82 доларів США, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, що в підсумку становить 68192, 10 доларів США та 3763, 20 грн. Просив суд відмовити в задоволенні скарги.

В судовому засіданні заявниця підтримала доводи скарги, просила її задовольнити.

Приватний виконавець Мойсей І.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на доводи, викладені в письмових поясненнях.

Представник стягувача ТОВ «ФК «Фактор Плюс» вважала скаргу недоведеною, просила відмовити в її задоволенні.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що впровадженні Приватного виконавця перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2610/9977/2012 від 20.06.2013, що видав Шевченківський районний суд м. Києва, відповідно до якого суд вирішив стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором №49.28/201/С-Н-06 від 4.08.2006р. в сумі 61992,82 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 495056,06 грн. Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» судовий збір в розмірі 3282,00 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 04.10.2021 р. у справі № 2610/9977/2012 замінено стягувача ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» (код ЄДРПОУ 34047020) за виконавчими листами, виданими на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2012 року у справі № 2610/9977/2012, боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса буд. 31, код ЄДРПОУ 37881514).

Боржником за виконавчим документом є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Сума боргу, що підлягає стягненню згідно з виконавчим документом складає 61 992,82 доларів США за кредитним договором та 3 282,00 грн. судового збору.

За заявою ТОВ "ФК "ФАКТОР ПЛЮС" (далі - Стягувач) № БЛВ-01/25 від 07.05.2025 р. про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання рішення суду, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", приватним виконавцем 08.05.2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, про що винесено відповідну постанову.

З метою виконання судового рішення постановою приватного виконавця від 20.03.2026 року було накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на рахунках, відкритих в АТ «Універсал Банк» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2572343, 07 грн.

Постановою приватного виконавця від 23.03.2026 року виправлено арифметичну помилку в пункті 1 резолютивної частини постанови про арешт коштів боржника від 20.03.2026 року щодо суми звернення стягнення, в межах якої накладено арешт на кошти боржника, а саме замість «2572343, 07 грн.» вважати вірним «68 192, 10 доларів США та 3763, 20 грн.», оскільки загальна сума заборгованості за виконавчим провадженням з урахуванням суми основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження складає 68 192, 10 доларів США та 3763, 20 грн.

24.03.2026 року та 05.08.2026 року АТ «Універсал Банк» виконав платіжні інструкції приватного виконавця та списав кошти боржника в розмірах 144001, 80 грн. та 504115, 01 грн., відповідно.

Постановою приватного виконавця від 01.09.2026 року накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на рахунку, відкритому в АТ «Акцент банк».

ОСОБА_1 вважає постанови приватного виконавця від 20.03.2026 року та 01.09.2026 року про арешт коштів боржника неправомірними та такими, що підлягають скасуванню у зв`язку із тим, що у даних постановах сума боргу зазначена у валюті без одночасного зазначення суми у гривнях еквівалентної суми, крім того, кошти, які перебували на рахунку боржника у АТ «Універсал Банк» є заробітною платою, а тому кошти в розмірі 144001,80 грн. та 504115, 01 грн. не підлягають стягненню з урахуванням обмежень, встановлених ЗУ «Про виконавче провадження» і мають бути повернуті заявниці.

Суд не може погодитись з такими доводами боржника, оскільки в разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

Щодо арешту рахунків для зарахування заробітної плати суд зазначає наступне.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час вчинення виконавчих дій (здійснення виконавчого провадження) виконавець має право, серед іншого, накладати арешт на кошти боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках у банках.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 ЗУ «Про виконавче провадження», в якій установлено також перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено.

При цьому стаття 48 вказаного закону, як констатував Верховний Суд у постановах, зокрема, від 16 липня 2020 року в справі №1.380.2019.006270, від 10 червня 2021 року в справі №520/4794/2020, від 22 липня 2021 року в справі №280/3860/20, від 18 квітня 2022 року в справі №640/19274/20, установлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Згідно із висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 16 липня 2020 року в справі №1.380.2019.006270 та від 18 квітня 2022 року в справі №640/19274/20, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, окрім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 ЗУ «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їхнього знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» . Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених у постанові від 20 квітня 2022 року в справі №756/8815/20, передбачене абзацом 2 частини другої статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до пункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

У постановах від 14 серпня 2024 року в справі №338/1125/23 та від 29 січня 2025 року в справі №279/809/24 Верховний Суд констатував, що саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ, повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їхнього обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження». У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їхнє подальше списання не можна вважати протиправними.

Отже, за сформованою судовою практикою, ЗУ «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 указаного Закону такий обов`язок покладає на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт коштів, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову про арешт коштів боржника без виконання. Водночас обов`язок виконавця полягає у знятті арешту з коштів на рахунку боржника саме за умови надання документального підтвердження, що відповідний рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, банком або боржником.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.01.2025 року у справі № 279/809/24 та від 14.08.2025 року у справі № 320/14377/23.

З урахуванням виконання банками постанов приватного виконавця про арешт коштів, підстави вважати ці рахунки зі спеціальним режимом використання відсутні, тому дії приватного виконавця відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження, а відтак вимоги скасування арешту коштів боржника та повернення останньому коштів в розмірах 144001, 80 грн. та 504115, 01, оскільки це заробітна плата боржника, задоволенню не підлягають.

Щодо скасування постанови приватного виконавця від 23.03.2026 року, якою виправлено арифметичну помилку в пункті 1 резолютивної частини постанови про арешт коштів боржника від 20.03.2026 року щодо суми звернення стягнення, в межах якої накладено арешт на кошти боржника, а саме замість «2572343, 07 грн.» вважати вірним «68 192, 10 доларів США та 3763, 20 грн.», оскільки загальна сума заборгованості за виконавчим провадженням з урахуванням суми основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження складає 68 192, 10 доларів США та 3763, 20 грн, суд зазначає про законність дій приватного виконавця і в цій частині, оскільки п. 3 ч. 3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Отже такі дії приватного виконавця визначені нормами ЗУ «Про виконавче провадження».

Інші вимоги скарги (про зобов`язання приватного виконавця зняти арешт з майна боржника та з усіх рахунків, про зобов`язання приватного виконавця виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників) є похідними від вимог, які не знайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги, а тому теж задоволенню не підлягають.

Вимога ОСОБА_1 щодо відмови у задоволенні заяви приватного виконавця Мойсей І.М. від 18.03.2026 року про звернення стягнення на грошові кошти не підлягає оцінці та розгляду з огляду на те, що вказана заява є предметом окремого судового розгляду (справа № 2610/9977/2012, провадження 6/761/403/2026).

На підставі наведеного суд відмовляє в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 10, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Мойсей Іван Михайлович, ТОВ «ФК «Фактор Плюс», Дарницький відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на дії/бездіяльність приватного виконавця, скасування постанов від 20.03.2026 року, 23.03.2026 року, 01.09.2026 року та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст ухвали виготовлено 21.09.2026 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

17 вересня 2026 року