Решение № 139904074, 21.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8162/26

пр. № 2/759/8596/26

21 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 28 173 грн 60 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 18.06.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання фінансового кредиту № 24200-06/2023, на підставі якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах, визначених договором, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» своє зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконала свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 28 173 грн 60 коп., з яких: 7 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 21 173 грн 60 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

16.11.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 16112023, на підставі якого ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 24200-06/2023.

Після отримання права вимоги ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: 1) Чи належить банківська карта з номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )?; 2) Чи було успішне надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів у розмірі 7 000 грн. у період з 18.06.2023 по 18.06.2023?; Якщо так, то: 3) Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ?; 4) Чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 .

01.05.2026 Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» було виконано вимоги ухвали суду від 03.04.2026 та надано витребувану інформацію.

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.04.2026 було вручено відповідачу ОСОБА_1 05 червня 2026 року за її зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання.

12.06.2026 відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, який зареєстровано судом 17.06.2026. У відзиві відповідач висловила заперечення проти задоволення позовних вимог, які зводяться до наступних узагальнених доводів: 1) позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, оскільки у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження повноважень представника позивача на підписання і подання позовної заяви; 2) позивачем не доведено отримання від ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № 24200-06/2023 від 18.06.2023; 3) позивачем не доведено, що між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24200-06/2023 від 18.06.2023 в електронній формі та погоджено умови кредитування, про які стверджується у позовній заяві; 4) розмір процентів, нарахованих за користування кредитом, є неспівмірно великим у порівнянні з розміром кредитом, суперечить принципам справедливості та розумності, а тому підлягає зменшенню щонайменше до 7 000 грн 00 коп.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 також висловила заперечення проти стягнення з неї понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та заявила клопотання про витребування у позивача оригіналу електронного доказу - кредитного договору № 24200-06/2023 від 18.06.2023 з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікатами ЕЦП/КЕП, що підтверджують підписання договору сторонами.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2026 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування оригіналу електронного доказу та витребувано в ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» оригінал кредитного договору № 24200-06/2023 від 18.06.2023 з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікатами ЕЦП/КЕП, що підтверджують підписання договору сторонами.

20.07.2026 позивачем було виконано вимоги ухвали суду від 13.07.2026 та надано витребуваний доказ. Додатково до цього ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було надано письмові пояснення, в яких зазначено, що оскільки підписання кредитного договору № 24200-06/2023 від 18.06.2023 зі сторони ОСОБА_1 здійснювалося шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису, то як такого сертифікату ЕЦП/КЕП не існує, позаяк такий спосіб електронного підписання документа не передбачає формування сертифікатів електронного підпису. У письмових поясненнях позивачем наголошено на правомірності та обґрунтованості позовних вимог, висловлено прохання про їх задоволення у повному обсязі.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Щодо повернення позовної заяви

Суд не погоджується з твердженням сторони відповідача щодо наявності передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України підстави для повернення позовної заяви.

Так, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Разом з тим, при відкритті провадження у справі судом було здійснено перевірку позовної заяви та додатків до неї на предмет відповідності вимогам цивільного процесуального законодавства та встановлено, що підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження відсутні, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 187 ЦПК України провадження у справі має бути відкрито. Судом було встановлено, що позовна заява подана особою, яка має цивільну процесуальну дієздатність та повноваження на подачу/підписання позовної заяви від імені ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Посилання відповідача на те, що ордер на надання професійної правничої допомоги не містить назви конкретного судового органу, в якому адвокатом буде надаватися правова допомога, не свідчить про відсутність в адвоката повноважень на здійснення представництва позивача у Святошинському районному суді міста Києва у межах цієї цивільної справи. Цей висновок обґрунтовано тим, що згідно з п. 12.4 Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 (з усіма змінами та доповненнями), ордер повинен містити реквізит у вигляді назви органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Однак, під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Отже, зазначення в ордері про те, що він виданий для надання правової допомоги в судах загальної юрисдикції, на переконання суду, не є порушенням вимог оформлення та видачі ордеру на надання правничої допомоги та не свідчить про відсутність повноважень адвоката на здійснення представництва особи за таким ордером.

Окрім зазначеного, матеріали справи містять договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АО «Апологет».

Щодо суті позовних вимог

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

З матеріалів справи вбачається, що укладення кредитного договору в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передбачає необхідність повного виконання наступного алгоритму дій, який описаний у розділі 2 кредитного договору № 24200-06/2023 від 18.06.2023, а саме: 1) реєстрація/авторизація позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства; 2) заповнення позичальником заявки на отримання кредиту із зазначенням своїх персональних даних та бажаних умов кредитування; 3) розгляд товариством поданої заяви та прийняття попереднього рішення про можливість надання кредиту; 4) у випадку прийняття попереднього рішення про можливість надання кредиту товариство здійснює ідентифікацію та верифікацію особи позичальника; 5) у випадку успішності процедури ідентифікації та верифікації товариство надсилає в особистий кабінет позичальника пропозицію укласти кредитний договір; 6) після ознайомлення з усіма істотними умовами кредитування, документами, що стосуються надання товариством кредитних послуг, позичальник приймає рішення про прийняття або відмову у прийнятті пропозиції укласти кредитний договір; 7) якщо позичальником прийнято пропозицію укласти кредитний договір, то товариство надсилає одноразовий ідентифікатор електронного підпису, який вводиться позичальником в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства; 8) після цього формується єдиний примірник електронного кредитного договору, який скріпляється кваліфікованим електронним підписом уповноваженої службової особи товариства та надсилається в особистий кабінет позичальника.

Без виконання вищезазначеного алгоритму дій укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» неможливе.

Судом встановлено, що 18.06.2023 ОСОБА_1 авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВАНС КРЕДИТ». З використанням цієї системи ОСОБА_1 заповнила анкету-заяву на отримання фінансового кредиту, в якій виклала волевиявлення на отримання кредиту. Для прийняття товариством рішення щодо можливості надання кредиту та погодження запитуваних умов кредитування ОСОБА_1 також надала всі необхідні для цього свої персональні дані.

За результатами ідентифікації особи ОСОБА_1 , проведення перевірки її кредитної історії ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» було прийнято рішення про можливість надання ОСОБА_1 кредиту.

За результатами цілеспрямованих, добровільних, усвідомлених та взаємопов`язаних дій 18.06.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання фінансового кредиту № 24200-06/2023. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису W942.

З огляду на встановлені вище обставини суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 щодо недоведеності підписання нею кредитного договору № 24200-06/2023 від 18.06.2023. Стороною відповідача на підтвердження своїх заперечень не надано жодного доказу, з якого б вбачалося, що номер телефону НОМЕР_3 , на який надсилався одноразовий ідентифікатор електронного підпису для його введення при підписанні кредитного договору, не належить ОСОБА_1 та/або не використовувався нею для цих цілей, та/або на цей номер телефону 18.06.2023 не надходив зазначений ідентифікатор електронного підпису. Натомість ці обставини вбачаються з наданих стороною позивача доказів. Додатково суд враховує, що без введення ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора електронного підпису для підписання кредитного договору, примірник такого договору не був би сформований та укладений.

Судом досліджено оригінал кредитного договору № 24200-06/2023 від 18.06.2023, який був наданий позивачем на виконання ухвали суду від 13.07.2026. За результатами дослідження судом встановлено, що електронний примірник кредитного договору повністю відповідає його паперовій копії, що міститься у матеріалах справи, а також, що 18.06.2023 цей договір дійсно був підписаний кваліфікованим електронним підписом уповноваженої службової особи ТОВ «АВАНС КРЕДИТ».

Встановлений алгоритм укладення кредитного договору вказує на те, що кожного разу між товариством та позичальником укладається індивідуальний договір з накладенням на нього електронних підписів сторін (кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи товариства та одноразового ідентифікатора електронного підпису позичальника). Після формування електронного примірнику цього договору він зберігається в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та надсилається в особистий кабінет позичальника. Це свідчить про те, що товариство не може у будь-який час за власною ініціативою змінювати умови укладеного договору, а електронний примірник кредитного договору зберігається у тій редакції, в якій він був підписаний сторонами.

Відповідач ОСОБА_1 не довела, що не отримувала примірник кредитного договору № 24200-06/2023 від 18.06.2023 в особистому кабінеті інформаційно-телекомунікаційної системи товариства або що отриманий нею примірник відрізняється від того, який долучений до позовної заяви.

Вищевикладене у своїй сукупності свідчить про відсутність підстав сумніватися у належності, допустимості та достовірності кредитного договору № 24200-06/2023 від 18.06.2023 як доказу.

У цьому аспекті суд враховує непослідовність заперечень відповідача ОСОБА_1 проти позовних вимог, оскільки, з одного боку, сторона відповідача заперечує факт укладення кредитного договору та виникнення кредитного зобов`язання, що виключає можливість стягнення з ОСОБА_1 будь-яких нарахувань за цим договором, а, з іншого боку, сторона відповідача у цей же час просить зменшити розмір нарахованих процентів до розумного та справедливого, що є можливим лише при укладенні договору та виникненні кредитного зобов`язання.

Отже, суд вважає доведеним, що 18.06.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24200-06/2023 від 18.06.2023.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору № 24200-06/2023 від 18.06.2023 ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У розділах 1-3 кредитного договору № 24200-06/2023 від 18.06.2023 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 7 000 грн 00 коп.; мета надання кредиту - споживчі потреби; строк кредитування - 360 днів з 18.06.2023 по 11.06.2024; фіксована процентна ставка у розмірі 1,99% за кожен день користування залишком кредиту; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_4 хх-ххх-8346.

Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які містять вичерпну інформацію щодо порядку та способів повернення кредиту, сплати процентів за користування ним.

Положення кредитного договору № 24200-06/2023 від 18.06.2023 та додатків до нього містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , зокрема, відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки тощо, а також відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано вищезазначені обставини та умови кредитування.

Таким чином, судом встановлено, що 18.06.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 3466_250630130044 від 30.06.2025 вбачається, що 18.06.2023 ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» здійснило переказ грошових коштів у сумі 7 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_4 хх-хххх-8346, що був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № 24200-06/2023 від 18.06.2023 як спосіб отримання кредитних коштів.

За результатами дослідження листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-17608 від 30.04.2026 судом встановлено, що картковий рахунок № НОМЕР_4 хх-хххх-8346 був відкритий на ім`я ОСОБА_1 , а також що 18.06.2023 на цей картковий рахунок було зараховано грошові кошти у сумі 7 000 грн 00 коп.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень щодо неотримання кредитних коштів. Натомість вищезазначені докази повністю спростовують її заперечення у цій частині.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 24200-06/2023 від 18.06.2023, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

За результатами дослідження розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», судом встановлено, що ОСОБА_1 свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконала, що призвело до прострочення зобов`язання та виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження повного або часткового виконання свого зобов`язання за кредитним договором.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 28 173 грн 60 коп., з яких: 7 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 21 173 грн 60 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим. Суд звертає увагу, що проценти за користування кредитом нараховані у межах строку кредитування (навіть до його закінчення, за 152 дні з 18.06.2023 по 16.11.2023) та шляхом застосування погодженої процентної ставки (1,99%), що відповідає наступному розрахунку - 7 000 грн 00 коп. (сума кредиту) х 1,99% (фіксована процентна ставка за кожен день користування залишком кредиту) х 152 дні користування кредитом = 21 173 грн 60 коп.

Відповідачем не спростовано правомірності, обґрунтованості та правильності вищезазначеного розрахунку заборгованості. Підстав для зменшення розміру нарахованих процентів лише внаслідок того, що їх розмір перевищує розмір кредиту, суд не вбачає, оскільки ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування, добровільно погодилася з цими умовами та усвідомлено взяла на себе зобов`язання щодо виконання цих умов кредитування. Ситуація, за якої позичальник, діючи добровільно та усвідомлено, погоджується на конкретні умови кредитування для отримання кредиту, а потім відмовляється їх виконувати, посилаючись на їх несправедливість, непропорційність чи нерозумність, суперечить принципам добросовісності та забороні несуперечливої поведінки.

Отже, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 24200-06/2023 від 18.06.2023 становить 28 173 грн 60 коп., з яких: 7 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 21 173 грн 60 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу № 16112023 від 16.11.2023, укладеного між ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», платіжної інструкції № 73359 від 16.11.2023, акта приймання-передачі реєстру боржників від 16.11.2023 за цим договором факторингу, витягу з цього реєстру боржників судом встановлено, що право вимоги ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 24200-06/2023 від 18.06.2023 перейшло до ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Вищезазначені докази спростовують доводи відповідача щодо неотримання позивачем права вимоги за кредитним договором. У будь-якому випадку обставини отримання позивачем права вимоги за кредитним договором не впливають на обов`язок ОСОБА_1 з повернення кредитної заборгованості, оскільки ОСОБА_1 при недоведеності факту передачі права вимоги від первісного кредитора до позивача не була позбавлена можливості виконати своє зобов`язання на користь первісного кредитора. Однак відповідачем взагалі не виконано свої обов`язки за договором.

Після отримання права вимоги ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала виниклу заборгованість.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , 2) виконання ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у розмірі 28 173 грн 60 коп., з яких: 7 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 21 173 грн 60 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АО «Апологет», акт наданих послуг № 929 від 09.03.2026, детальний опис наданих адвокатом послуг, з яких вбачається, що у зв`язку з пред`явленням позову до ОСОБА_1 товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідачем висловлено заперечення щодо співмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу обставинам цієї справи. Заперечення мотивовані тим, що всі документи адвоката по справі мають шаблонний (типовий) характер, заповнення яких не вимагає ні значних трудовитрат, ні часу, ні інтелектуального навантаження. При цьому відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Суд не вбачає підстав для зменшення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Заявлений до стягнення розмір витрат на залучення адвоката відповідає складності цієї справи, обсягу та якості наданих адвокатом послуг.

Зважаючи на викладене, з огляду на необхідність повного задоволення позовних вимог та відсутність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, із відповідача на користь позивача слід стягнути 8 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 16610 від 13.03.2026, зі змісту якої вбачається, що ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 662 грн 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236; місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором № 24200-06/2023 від 18.06.2023 у загальному розмірі 28 173 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236; місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко