Постановление суда № 139903997, 14.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/9120/26

ун. № 759/24604/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2026 за № 42026110000000217 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

До Святошинського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора про накладення арешту на два об`єкти незавершеного будівництва, право власності на які зареєстровано за ТОВ « Обухів Строй » (код ЄДРПОУ 45860965 ): будинок за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 182 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3194911832120, та будинок за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 182-А , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3265969432120. Прокурор просить заборонити відчуження, розпорядження, використання зазначеного майна та проведення будь-яких будівельних робіт.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування обставин можливого зловживання повноваженнями державним реєстратором Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області ОСОБА_4 під час державної реєстрації права власності ТОВ « Обухів Строй » на зазначені об`єкти.

За викладеними у клопотанні відомостями, право власності на об`єкт за адресою: вул. Київська, 182 , готовністю 17 %, зареєстроване 27.08.2025, а на об`єкт за адресою: вул. Київська, 182-А , готовністю 16 %, - у січні 2026 року. Обидва об`єкти розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 3223110100:01:096:0015, площею 2,2899 га.

На думку прокурора, реєстраційні дії проведені на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № 581/04-03/08 від 05.09.2008, виданого ЗАТ « Трест Київміськбуд-1 » зі строком дії до 01.01.2012, без належної перевірки його чинності, переходу прав від первісного замовника та правових підстав користування земельною ділянкою. У клопотанні також наведено посилання на порушення, виявлені під час камеральної перевірки державного реєстратора.

Метою арешту прокурор визначає збереження речових доказів. Постановою прокурора ОСОБА_5 від 06.04.2026 обидва об`єкти визнано речовими доказами як предмети ймовірних кримінально протиправних дій та носії відомостей про фактичний стан будівництва, ступінь готовності й період виконання робіт. Необхідність арешту прокурор обґрунтовує ризиками продовження незаконного будівництва, зміни технічних характеристик та відчуження майна.

Від ТОВ « Обухів Строй » надійшли письмові заперечення, у яких власник просить відмовити у задоволенні клопотання. Власник посилається на пункт 8 розділу V Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», заперечує автоматичне припинення чинності дозволу у 2012 році, вказує на документи щодо набуття майнових прав і користування земельною ділянкою, а також на недоведеність необхідності арешту та надмірність запропонованих обмежень.

На підтвердження заперечень надано копію договору оренди земельної ділянки від 16.07.2026, за змістом якого Обухівська міська рада передає ТОВ « Обухів Строй » зазначену земельну ділянку в оренду строком на десять років на підставі рішення ради від 07.05.2026. У договорі наведені відомості про розміщення на ділянці обох об`єктів незавершеного будівництва.

У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про арешт майна та долучила до матеріалів справи постанову заступника начальника СУ ГУНП в Київській області від 15.04.2026 про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні № 42026110000000217. Представник власника майна у судове засідання не з`явився, надіслав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні клопотання. Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України його неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши клопотання, додані до нього матеріали, постанову, долучену прокурором у судовому засіданні, та письмові заперечення власника майна, заслухавши думку прокурора, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

З постанови про призначення групи слідчих від 15.04.2026 вбачається, що місцем проведення досудового розслідування визначено місцезнаходження відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 2-А. Наведені відомості узгоджуються з розглядом клопотання Святошинським районним судом міста Києва за правилом територіальної юрисдикції, встановленим ч. 2 ст. 132 КПК України.

За змістом частин 3, 5 ст. 132 КПК України застосування заходу забезпечення кримінального провадження потребує обґрунтування як обставин можливого кримінального правопорушення, так і потреби у відповідному ступені втручання у права особи та можливості досягнення мети заходу. Тому наявність підстав для перевірки законності реєстраційних дій не означає автоматичної наявності підстав для будь-якого обмеження прав на зареєстроване майно. Судова перевірка має охоплювати окремо зв`язок майна з розслідуваними обставинами, загрозу його збереженню як доказу та відповідність кожної запропонованої заборони цій загрозі.

Пункт 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України допускають арешт майна для збереження речових доказів незалежно від того, якій фізичній чи юридичній особі воно належить, за умови достатнього обґрунтування його відповідності ст. 98 КПК України. Визначальним є зв`язок матеріального об`єкта з обставинами правопорушення: використання як знаряддя, збереження слідів або доказової інформації, належність до предметів протиправних дій чи майна, набутого кримінально протиправним шляхом.

Отже, відсутність повідомлення власнику майна про підозру сама собою не виключає арешту для збереження речових доказів. Водночас процесуальне рішення про визнання майна речовим доказом не усуває необхідності судової перевірки підстав арешту, його потреби та співмірності. Наявна у матеріалах окрема постанова від 06.04.2026 про визнання речовим доказом земельної ділянки також не замінює доведення необхідності арешту саме двох будинків, щодо яких заявлено клопотання.

Частина 1 ст. 173 КПК України пов`язує відмову в арешті з невиконанням заявником обов`язку довести його необхідність і відповідні ризики. Згідно з ч. 2 цієї статті оцінці підлягають, зокрема, можливість доказового використання майна, співмірність обмеження та його наслідки. Вимоги ч. 11 ст. 170 КПК України також передбачають фактичне обґрунтування небезпеки, якій мають запобігти обмеження користування чи розпорядження.

На цій стадії від прокурора не вимагається доведення винуватості певної особи поза розумним сумнівом або подання всіх доказів, необхідних для вирішення справи по суті. Разом із тим попередній характер судового контролю не звільняє заявника від наведення перевірюваних обставин, які виправдовують саме арешт. Неприбуття представника власника не змінює розподілу цього обов`язку: відсутність усних пояснень власника не може замінити доказів необхідності втручання, а подані письмові заперечення оцінюються разом з іншими матеріалами.

Слідчий суддя враховує акт камеральної перевірки Міністерства юстиції України від 27.08.2026 № 4505/19.1.1/26. У ньому щодо обох реєстраційних дій встановлено ненаправлення запитів для перевірки права на виконання будівельних робіт та прав, які виникли до 01.01.2013, а також недостатність документів для встановлення набуття речових прав. Щодо будинку № 182-А окремо зазначено розбіжність між відомостями про замовника в технічному паспорті та дозволі. Наказом Мін`юсту від 27.08.2026 № 2179/5 реєстратору тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на один місяць.

Стосовно будинку № 182 перевірка охоплювала реєстраційну дію за заявою від 27.08.2025 та рішенням державного реєстратора від 29.08.2025 № 80595268. Стосовно будинку № 182-А - дію за заявою від 08.01.2026 та рішенням від 09.01.2026 № 82789270. Отже, висновки перевірки стосуються конкретних рішень і документів, на підставі яких виникли відповідні записи. Вони підтверджують необхідність з`ясування повноти перевірки правовстановлюючих документів щодо кожного об`єкта, але не містять самостійного обґрунтування того, чому збереження доказів цих порушень потребує припинення будь-якого використання обох будівель.

Акт перевірки та наказ Міністерства юстиції України надають доводам прокурора про порушення реєстраційної процедури конкретного фактичного змісту. Слідчий суддя не відхиляє ці документи лише з огляду на їх адміністративний характер і не визнає доводи сторони обвинувачення щодо предмета розслідування безпідставними. Водночас висновок про недотримання реєстратором порядку перевірки документів не тотожний висновку про необхідність обмежити всі способи використання майна його нинішнім власником. Тимчасове блокування доступу реєстратора до реєстру стосується його професійної діяльності; саме по собі воно не засвідчує ані загрози втрати фізичних характеристик будівель, ані підготовки їх відчуження.

Копія дозволу № 581/04-03/08 від 05.09.2008 містить строк дії до 01.01.2012. Однак пункт 8 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає чинність дозволів, отриманих до набрання цим Законом чинності, до завершення будівництва об`єкта. Тому сама зазначена дата не є достатнім підтвердженням припинення дозволу. Це не спростовує висновків перевірки щодо обов`язку реєстратора витребувати необхідні відомості та не встановлює права ТОВ « Обухів Строй » продовжувати будівництво: зміна замовника, обсяг дозволених робіт і співвідношення дозволу з кожним об`єктом потребують окремої перевірки.

Договір оренди від 16.07.2026 також сам собою не підтверджує правомірності реєстраційних дій, учинених до його укладення. Водночас наведені власником документи підлягають урахуванню під час оцінки необхідності та наслідків втручання на час розгляду клопотання. Розгляд питання про арешт не передбачає остаточного вирішення спору щодо переходу прав на об`єкти або земельну ділянку.

Таким чином, доводи власника щодо строку чинності дозволу та пізнішого оформлення орендних відносин не приймаються як достатній доказ законності всіх попередніх реєстраційних дій. Водночас і невирішеність питань про перехід прав замовника та обсяг дозвільної документації не може сама по собі виконувати функцію доказу ризику знищення чи перетворення майна. Ці питання належать до перевірки правових підстав реєстрації; потреба в арешті має бути додатково пов`язана з конкретною загрозою досягненню мети кримінального провадження.

Об`єкти незавершеного будівництва є безпосередньо пов`язаними з реєстраційними діями, які перевіряються у цьому кримінальному провадженні. Їх фактичні характеристики можуть мати значення для зіставлення з відомостями технічних паспортів та документами, поданими державному реєстратору. Отже, відмова у клопотанні не ґрунтується на твердженні, що нерухоме майно за своєю природою не може бути речовим доказом у провадженні щодо зловживання повноваженнями реєстратором. Однак можливе доказове значення об`єкта та необхідність його арешту є взаємопов`язаними, але не тотожними умовами. Навіть за наявності першої сторона обвинувачення повинна обґрунтувати другу.

Постанова прокурора від 06.04.2026 визначає можливе доказове значення будівель через їх стан, готовність та період виконання робіт. Проте саме прийняття цієї постанови не встановлює факту подальшої зміни будівель і не розкриває, які ознаки можуть бути втрачені на час розгляду клопотання. Визнання речовим доказом не є судовим дозволом на обмеження права власності та не має наперед визначальної сили при оцінці необхідності арешту. Долучена у судовому засіданні постанова про призначення групи слідчих підтверджує організацію розслідування та визначене місце його проведення, але за своїм змістом не містить відомостей про стан об`єктів або загрозу збереженню доказів.

Додані матеріали містять реєстраційні документи, технічні паспорти, витяги з реєстрів, договори купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2009, 05.09.2024 та 25.07.2025 і документи щодо земельної ділянки. Ухвалами від 14.04.2026 та 18.05.2026 надано тимчасовий доступ до документів; протоколи від 01.05.2026 та 01.06.2026 підтверджують його здійснення. Наявність цих документів не доводить законності реєстрації, проте свідчить про отримання стороною обвинувачення джерел інформації для її перевірки. Не обґрунтовано, чому їх дослідження разом із належною фіксацією фактичного стану об`єктів не дозволяє зберегти потрібні відомості без заявленого арешту.

Слідчий суддя не ототожнює документи про об`єкт із самим матеріальним об`єктом і не виключає потреби в його огляді чи експертному дослідженні. Однак для обґрунтування арешту слід було пояснити, які питання неможливо вирішити за вже отриманими документами, які фізичні ознаки необхідно зберегти у незмінному стані та чому їх належної процесуальної фіксації недостатньо. Саме такого зв`язку між конкретною доказовою потребою, прогнозованою загрозою та обсягом обмежень наведені матеріали не розкривають. Суд не встановлює обов`язку обов`язково провести експертизу до звернення з клопотанням, однак загальне посилання на можливість майбутнього дослідження не пояснює необхідності повної заборони користування майном.

Наведений у договорах послідовний перехід майнових прав у 2009, 2024 та 2025 роках має значення для перевірки підстав набуття майна. Проте ці правочини, які передували реєстраційним діям і початку цього розслідування, самі собою не засвідчують підготовки нового відчуження власником на час розгляду клопотання.

Подальша зміна власника нерухомості за певних обставин може ускладнити доступ до неї або її ідентифікацію, тому такий ризик не виключається абстрактно. Проте у цьому випадку не наведено конкретних відомостей про дії щодо нового продажу чи іншого розпорядження, які створювали б відповідну загрозу. Саме відчуження також не означає автоматичного знищення вже одержаних реєстраційних документів або фізичного припинення існування будинків. Тому для заборони розпорядження необхідно було обґрунтувати, яким чином імовірна зміна правового статусу цих об`єктів може перешкодити збереженню або дослідженню доказів за встановлених обставин.

Ризик зміни об`єктів прокурор пов`язує з можливістю продовження будівництва. Однак відомості про готовність будинку № 182 на 17 % та будинку № 182-А на 16 % відображають зафіксований у документах стан, а не динаміку його зміни після відповідної фіксації. У клопотанні та доданих матеріалах не наведено достатніх конкретних даних про роботи, що фактично тривають або готуються, їх характер та вплив на ті ознаки будівель, які необхідно дослідити. Не показано, які саме конструкції, сліди або інші характеристики кожного будинку перебувають під загрозою зміни та якими встановленими обставинами ця загроза підтверджується. Незавершений стан об`єктів і призначення земельної ділянки для забудови дають підстави припускати можливість їх добудови, проте самі по собі не є достатнім обґрунтуванням актуального ризику втрати доказової інформації.

Для застосування арешту не потрібно чекати фактичного знищення чи відчуження майна. Проте прогноз відповідного ризику має спиратися на встановлені обставини, а не лише на загальну можливість власника розпорядитися належним йому майном. Таких індивідуалізованих обставин щодо кожного з двох об`єктів у наданих матеріалах недостатньо.

Посилання на потребу припинення незаконного будівництва оцінюється у межах заявленої мети - збереження речових доказів. Арешт у кримінальному провадженні не може застосовуватися лише як загальний засіб зупинення спірної господарської діяльності до остаточного з`ясування всіх дозвільних питань. Для відповідної заборони необхідно встановити її зв`язок із доказовою метою, зокрема небезпекою зміни чи знищення конкретних значущих характеристик об`єкта. Посилання на можливе порушення містобудівного законодавства без достатнього обґрунтування такого зв`язку не усуває вимог статей 170, 173 КПК України.

Окремо слідчий суддя враховує обсяг заявленого втручання. Заборона будь-якого використання та всіх будівельних робіт без розмежування робіт, які змінюють доказово значущі характеристики, і робіт, необхідних для охорони, утримання чи збереження конструкцій, обмежувала б також дії, спрямовані на недопущення погіршення стану майна. Прокурор не обґрунтував необхідності такого обсягу заборон для досягнення заявленої процесуальної мети.

При цьому суд не встановлює, що власник фактично проводить охоронні чи консерваційні роботи або що певні роботи є дозволеними. Йдеться про зміст самого прохання прокурора, яке не містить розмежування за характером робіт і тому охоплює також дії, що можуть бути необхідними для фізичного збереження об`єктів. За відсутності пояснення, чому менш широке обмеження не забезпечить мети провадження, суцільна заборона створює невиправдане співвідношення між обсягом втручання та наведеною доказовою потребою. Суд не покладає на власника обов`язок довести конкретний розмір майбутніх збитків для того, щоб перевірити цю співмірність.

Слідчий суддя перевірив також можливість часткового задоволення клопотання - застосування лише заборони відчуження та розпорядження без заборони користування і будівельних робіт. Такий спосіб був би менш обтяжливим, однак його застосування також потребує самостійного обґрунтування необхідності збереження майна саме шляхом обмеження його юридичної долі. Наведені матеріали не дозволяють встановити достатньо конкретний ризик нового відчуження, поділу чи об`єднання об`єктів або пояснити, як відповідні дії за обставин цього провадження можуть спричинити втрату доказів. Зменшення обсягу заборон не усуває цієї недостатності обґрунтування. Тому правило ч. 4 ст. 173 КПК України про найменш обтяжливий спосіб арешту не створює підстав для його застосування за відсутності доведеної потреби у самому заході.

Оцінивши доводи та матеріали у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що сторона обвинувачення навела обставини, які потребують перевірки в межах досудового розслідування, та обґрунтувала можливий зв`язок обох об`єктів із предметом доказування. Водночас не доведено з достатньою конкретністю, що без арешту цих об`єктів виникає загроза втрати доказової інформації, для запобігання якій необхідні заявлені обмеження. Не обґрунтовано також неможливості забезпечити потрібну фіксацію відомостей без такого втручання та співмірності сукупної заборони відчуження, розпорядження, використання і всіх будівельних робіт. Саме недоведеність необхідності арешту та відповідних ризиків, а не остаточна оцінка правомірності реєстрації, є визначальною підставою відмови відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України.

Ця оцінка стосується виключно підстав заявленого заходу забезпечення кримінального провадження та не є висновком про відсутність кримінального правопорушення, законність державної реєстрації чи наявність права на продовження будівництва.

Керуючись статтями 98, 132, 170-173, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2026 за № 42026110000000217 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, а саме об`єктів незавершеного будівництва, право власності на які зареєстровано за ТОВ « Обухів Строй » (код ЄДРПОУ 45860965 ): - будинку за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 182 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3194911832120; - будинку за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 182-А , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3265969432120, із забороною їх відчуження, розпорядження, використання та проведення будь-яких будівельних робіт - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 17.09.2026.

Слідчий суддя: ОСОБА_1