Решение № 139903239, 21.09.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19939/26

провадження № 2/753/16858/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Комаревцевої Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 15.10.2025-100000033 від 15.10.2025 у розмірі 54 360,00 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 15.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15.10.2025-100000033, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти. У подальшому між сторонами укладалися додаткові договори до вказаного кредитного договору. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, однак відповідач зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів у повному обсязі не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Ухвалою суду від 02.09.2026 відкрито провадження та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

10.09.2026 відповідач подала заяву про надання доступу до електронних матеріалів справи.

16.09.2026 ОСОБА_1 подала відзив, у якому не заперечувала факту укладення договору та отримання 18 000 грн., однак просила відмовити у стягненні 9 000 грн., нарахованих за статтею 625 ЦК України, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відповідач також вважала 27 360 грн. процентів неспівмірними сумі кредиту та просила зменшити їх до 18 000 грн. Зазначала, що на момент укладення договору їй було 20 років, умови кредитування викладені у значній кількості документів і були для неї недостатньо зрозумілими.

Відповідач також заперечила правомірність комісій у розмірі 3 000 грн. та 600 грн., вважаючи відповідні умови нікчемними, та послалася на здійснення 15.12.2025 платежу в сумі 5 358,69 грн, який, на її переконання, не врахований позивачем. Проти стягнення витрат на правничу допомогу заперечила через відсутність доказів адвокатського статусу представника позивача.

17.09.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що умови договору, процентна ставка та порядок її обчислення погоджені відповідачем, а денна процентна ставка не перевищує встановленого законом максимального розміру. Позивач вказав, що платежі відповідача враховані відповідно до встановленої законом та договором черговості. Щодо 9 000 грн. позивач послався на нову редакцію пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», вважаючи, що за договорами, укладеними після 24.01.2024, нарахування платежів за прострочення дозволене.

21.09.2026 відповідач подала заперечення, у яких підтримала доводи відзиву, наголосила на застосуванні пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та просила відмовити у стягненні 9 000 грн. і зменшити договірні проценти до 18 000 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

15.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15.10.2025-100000033. Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, направленим на її фінансовий номер телефону. Ідентифікацію відповідача проведено через систему BankID НБУ, що підтверджується відомостями про її ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, номер телефону та адресу.

Укладення електронного договору в такий спосіб узгоджується зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач не заперечила належності їй номера телефону, платіжної картки та одноразових ідентифікаторів, не заявила про несанкціоноване використання її персональних даних.

Згідно з первісними умовами договору позивач надав відповідачу 15 000 грн. строком на 182 дні зі сплатою фіксованих процентів у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом. Квитанція ТОВ «Універсальні платіжні рішення» підтверджує перерахування 15.10.2025 о 00:24:57 суми 15 000 грн на картку № НОМЕР_1 .

21.11.2025 сторони уклали додатковий договір, відповідно до якого відповідачу надано другий транш у розмірі 3 000 грн. Перерахування цієї суми на ту саму картку підтверджується квитанцією від 21.11.2025 та номером транзакції 926877892.

15.12.2025 сторони уклали наступний додатковий договір, яким строк кредитування продовжено до 214 днів, а остаточною датою повернення кредиту визначено 16.05.2026. Додатковий договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором К674. Ним також погоджено, що нараховані станом на 15.12.2025 проценти та комісії сплачуються в день укладення додаткового договору.

Банківська виписка відповідача підтверджує, що 15.12.2025 на користь ShvidkoGroshi.Credit1 перераховано 5 358,69 грн. Цей платіж узгоджується з умовами додаткового договору від 15.12.2025 та спрямований на сплату нарахованих до його укладення платежів. Тому довід відповідача про повне неврахування зазначеної операції суд відхиляє.

Позивач також визнав отримання 4 300 грн. 13.11.2025, 2 244 грн 14.11.2025 та двох платежів по 1 000 грн. 14.12.2025. Зазначені кошти враховані кредитором під час визначення залишку зобов`язань. Водночас жоден із поданих доказів не підтверджує погашення основної суми кредиту після укладення додаткового договору від 15.12.2025.

Щодо комісій суд враховує, що вони були одноразовими платежами, пов`язаними з наданням першого та другого траншів, прямо визначені договором у фіксованих сумах 3 000 грн. і 600 грн. та включені до загальних витрат за кредитом. Висновки Верховного Суду у справах № 496/3134/19 та № 204/224/21 стосуються щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості та оплатності інформації, яка повинна надаватися споживачу безоплатно. За характером такі платежі не є тотожними одноразовій комісії, погодженій сторонами у цій справі. Тому підстав для визнання відповідних умов нікчемними та перерозподілу здійснених платежів суд не встановив.

Доводи відповідача про недостатню зрозумілість договору також не підтверджені належними доказами. Розмір кредиту, ставка 1 % на день, строки повернення, платежі та їх складові зазначені у заявці й додаткових договорах у числовому вираженні. Після укладення первісного договору відповідач здійснювала платежі, отримала додатковий транш та ініціювала продовження строку кредитування, що свідчить про фактичне виконання та підтвердження нею існування договірних відносин.

Відповідач була повнолітньою і мала повну цивільну дієздатність. Самі по собі її вік, відсутність спеціальної юридичної освіти та невигідність наслідків договору не доводять введення в оману, примус чи недобросовісну підприємницьку практику кредитодавця.

Ставка за користування кредитом не перевищує максимального розміру, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Після додаткового договору від 15.12.2025 основна сума боргу становила 18 000 грн., строк користування до 16.05.2026 - 152 дні, а погоджена ставка - 1 % на день. Отже, 18 000 грн ? 1 % ? 152 дні = 27 360 грн.

Договірні проценти нараховані в межах погодженого строку кредитування та за своєю правовою природою є платою за користування кредитом, а не неустойкою чи відповідальністю за прострочення. Положення статті 551 ЦК України про зменшення неустойки до них не застосовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач не пред`явила зустрічного позову про визнання недійсною чи зміну умови договору щодо процентів. Умова про ставку 1 % на день є чіткою, не містить різних або взаємовиключних способів визначення процентів та не перевищує встановлену законом межу. Тому підстав для зменшення 27 360 грн. до 18 000 грн. суд не встановив.

Разом із тим вимога про стягнення 9 000 грн. задоволенню не підлягає. У позовній заяві позивач визначив цю суму як проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України. Називання тієї самої суми «неустойкою» у довідці-розрахунку не змінює її правової природи.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зміна пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» Законом № 3498-IX не скасувала і не змінила пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Останній безпосередньо регулює відповідальність позичальника за кредитним договором у період воєнного стану. Тому доводи позивача про можливість стягнення 9 000 грн. на підставі статті 625 ЦК України є помилковими.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 45 360 грн, з яких 18 000 грн. - основний борг та 27 360 грн. - договірні проценти. У стягненні 9 000 грн. належить відмовити.

Позов задоволено на 83,4437 %. Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню 2 221,61 грн судового збору та 109,29 грн. документально підтверджених витрат на направлення копії позову.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 15.10.2025-100000033 від 15.10.2025 у розмірі 45 360,00 грн. (сорок п`ять тисяч триста шістдесят гривень 00 копійок), з яких: 18 000 грн- заборгованість за основною сумою кредиту; 27 360 грн.- заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 221,61 грн. судового збору та 109,29 грн. витрат, пов`язаних із направленням копії позовної заяви.

У задоволенні вимоги про стягнення 9 000 грн. процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.