Постановление суда № 139901492, 18.09.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 642/784/26

Провадження № 6/945/119/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м.Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 642/784/26 за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області через свого представника адвоката Ільїна О.В. із заявою, сформованою в системі Електронний суд про розстрочення виконання рішення суду від 18.06.2026.

В обґрунтування своєї заяви вказав, що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2026 року у справі № 642/784/26 позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 002/13629805-SP від 10.01.2022 року у розмірі 31 303,80 грн, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1 277,95грн, а всього - 32 581,75 грн.

Разом з тим зазначив, що відповідач ОСОБА_1 є єдиним годувальником у своїй багатодітній родині. На його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дружина відповідача ОСОБА_5 на даний час не працює та вимушена здійснювати щоденний догляд і виховання трьох неповнолітніх дітей.

Єдиним джерелом існування та доходу для сім`ї з 5 осіб є заробітна плата відповідача, який працює на посаді Державного реєстратора Степівської сільської ради Миколаївської області, середньомісячний заробіток (після утримання податків) становить 11 826,34 грн (загальна сума до видачі за останні 12 місяців 141 916, 15 грн). Здійснюючи простий розрахунок, на кожного члена сім`ї (5 осіб) припадає лише близько 2 365 гривень на місяць, що є значно нижчим за встановлений законодавством України прожитковий мінімум для працездатних осіб та дітей відповідного віку. Наявний розрахунковий дохід на одного члена сім`ї покриває лише крайню межу фізіологічних потреб та є очевидно недостатнім для забезпечення повноцінного проживання.

В умовах воєнного стану суттєво змінилась економічна ситуація в країні: відбувся масштабний стрибок інфляційних процесів, спостерігається постійне та стрімке зростання цін на товари першої необхідності, основні продукти харчування, медикаменти, дитячий одяг, взуття, а також значне підвищення вартості комунальних послуг. Додатково на Відповідача покладається надзвичайний фінансовий тягар, пов`язаний із необхідністю систематичного придбання альтернативних джерел живлення, зарядних станцій, засобів освітлення, пального та забезпечення базових безпекових умов для проживання трьох неповнолітніх дітей під час повітряних тривог і відключень електромережі.

За таких умов примусове одноразове стягнення усієї присудженої суми заборгованості у розмірі 32 581,75 грн або потенційне накладення арешту на карткові чи зарплатні рахунки відповідача (у разі пред`явлення Стягувачем виконавчого документа до примусового виконання) призведе до вилучення коштів, що перевищують його майже тримісячний чистий дохід. Це повністю позбавить багатодітну родину єдиного джерела існування, створить безпосередню загрозу для життєдіяльності та здоров`я дітей, унеможливить купівлю найнеобхідніших продуктів харчування, ліків, сезонного одягу, сплату комунальних послуг та поставить всю сім`ю у катастрофічний, за межею виживання, майновий стан.

Натомість надання розстрочення є єдиним пропорційним та справедливим заходом, який дозволить зберегти базові гарантії захисту дитинства та водночас забезпечить реальне та безперебійне виконання рішення суду.

У судове засідання заявник не з`явився, у своїй заяві про розстрочення рішення просив розглядати без його участі.

Представник АТ «ТАСКОМБАНК» в судове засідання не з`явився.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, доводи заявника, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18.06.2026 вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 002/13629805-SP від 10.01.2022 у розмірі 31 303,80 грн та витрати зі оплати судового збору в сумі 1 277,95грн.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення у зв`язку із скрутним матеріальним становищем.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно положень, закріплених в статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочки виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

У той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, заявник стверджує, що через матеріальне становище не має можливості виконати зазначене судове рішення одноразово, а тому просить суд врахувати його скрутне матеріальне становище та розстрочити виконання рішення в частині стягнення на 12 місяців та призначити щомісячний платіж в сумі 2 715,15 грн до повної сплати присудженого стягнення. Затвердити запропонований ним графік виконання рішення суду.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, а також враховуючи додані до вказаної заяви докази щодо його скрутного стану, перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей, суд вважає за можливе заяву в частині розстрочення задовольнити та розстрочивши виконання рішення строком на 12 місяців, починаючи з дня набрання ухвалою суду законної сили, встановивши спосіб і порядок сплати щомісячних платежів, що сприятиме виконанню судового рішення.

Керуючись ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 642/784/26 за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) виконання рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18.06.2026 у цивільній справі № 642/784/26 за позовною Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 581,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 31 303,80 грн, а також витрати з оплати судового збору в сумі 1 277,95 грн, шляхом погашення заборгованості рівними частинами, строком на 12 місяців, починаючи з дня набрання ухвалою суду законної сили, встановивши спосіб і порядок сплати щомісячних платежів у розмірі 2 715,15 грн на період розстрочення.

Виконання цього зобов`язання триває впродовж 12 послідовних місяців. Кожен платіж повинен бути внесений до останнього дня відповідного календарного місяця.

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Олена ЛОПІНА