Решение № 139900512, 16.09.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/717/26

№ провадження 2/624/499/26

РІШЕННЯ

іменем України

селище Кегичівка 16 вересня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/717/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: Ковток Ольга Вікторівна,

відповідач: приватне підприємство «Калюжанське», (далі - ПП «Калюжанське»),

представник відповідача: Каніщева Віта Сергіївна,

суть вимог: про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача.

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,2337 га кадастровий номер 6323183700:10:004:0051, розташованої на території Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області, укладений 18 травня 2023 року між ОСОБА_3 та ПП «Калюжанське», право оренди за яким зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 травня 2023 року, номер запису про інше речове право 50392051.

Зобов`язати ПП «Калюжанське» повернути позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,2337 га кадастровий номер 6323183700:10:004:0051, розташованої на території Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 квітня 2026 року є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,2337 га, кадастровий номер 6323183700:10:004:0051, розташованої на території Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області.

18 травня 2023 року між попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_3 та ПП «Калюжанське» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років.

Пунктом 41 договору оренди передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Позивач, як новий власник земельної ділянки, не має наміру продовжувати орендні відносини з відповідачем, оскільки має намір особисто обробляти належну йому земельну ділянку.

У зв`язку з цим 11 травня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення. У заяві позивач запропонував відповідачу укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 18 травня 2023 року про його розірвання за взаємною згодою сторін у позасудовому порядку.

Зазначену заяву відповідач отримав 21 травня 2026 року, однак відповіді на неї не надав, додаткової угоди про розірвання договору оренди не уклав.

Посилаючись на те, що відповідач не погодився на розірвання договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить розірвати договір оренди земельної ділянки і зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку її власнику.

Позиція відповідача.

04 серпня 2026 року представник відповідача подала відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила суд відмовити у їх задоволенні.

Відзив обґрунтований тим, що відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Зазначає, що договір оренди № 8 від 18 травня 2023 року щодо земельної ділянки площею 7,2337 га, кадастровий номер 6323183700:10:004:0051, укладений між ПП «Калюжанське» та ОСОБА_3 та підписаний обома сторонами.

Відповідно до пункту 8 договору оренди № 8 від 18 травня 2023 року договір укладено строком на 10 років та він набирає чинності з моменту здійснення його державної реєстрації у порядку, встановленому законодавством України. Також зазначеним пунктом передбачено, що якщо до закінчення строку дії договору орендар встигає засіяти земельну ділянку, строк дії договору автоматично продовжується на період, необхідний орендарю для збирання врожаю. Протягом зазначеного періоду орендодавець зобов`язується не чинити перешкод орендарю та надати йому можливість зібрати належний орендарю врожай.

Відповідач зазначає, що згідно з довідкою ПП «Калюжанське» від серпня 2026 року на спірній земельній ділянці посіяно соняшник, урожай 2026 року планується збирати у жовтні листопаді 2026 року, при цьому строки збирання врожаю можуть змінюватися залежно від погодних умов.

Щодо посилання позивача на пункт 41 договору оренди відповідач зазначає, що відповідно до вказаного пункту перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Разом із тим, відповідач посилається на пункт 40 договору оренди, відповідно до якого розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. На думку відповідача, пункт 41 договору передбачає можливість зміни умов або розірвання договору, однак не встановлює можливості його одностороннього розірвання.

Відповідач також зазначає, що позивач не звертався до орендаря з пропозицією щодо внесення змін до умов договору оренди, а відповідач, у свою чергу, не виявив бажання здійснювати такі зміни або розривати договір.

При цьому відповідач звертає увагу на положення пунктів 3640 договору оренди, які, на його думку, регулюють порядок зміни умов договору та припинення його дії.

Крім того, відповідач посилається на загальні засади цивільного законодавства, визначені пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність, та зазначає, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом з підстави істотності порушення договору, має враховувати значну міру позбавлення особи того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , посилаючись на те, що договором оренди № 8 від 18 травня 2023 року не передбачено можливості його розірвання в односторонньому порядку, а розірвання договору та повернення земельної ділянки призведе до порушення інших умов договору та може спричинити відповідачу матеріальні збитки.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

04 серпня 2026 року представник позивача звернулась до суду з позовом.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 06 серпня 2026 року.

04 серпня 2026 року представник відповідача подала відзив.

05 серпня 2026 року представником відповідача Каніщевою В.С. подана заява про відвід судді Куст Н.М.

06 серпня 2026 року представником відповідача Каніщевою В.С. подано заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06 серпня 2026 року заяву представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 06 серпня 2026 року у задоволенні заяви представника відповідача Каніщевої В.С. про відвід судді Куст Н.М. відмовлено.

17 серпня 2026 року представником відповідача Каніщевою В.С. подана заява про відвід судді Куст Н.М.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року у задоволенні заяви представника відповідача Каніщевої В.С. про відвід судді Куст Н.М. відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача підтримала викладені обставини у позовній заяві просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача заперечувала, вказавши, що позивачем не вживалися заходи щодо укладення із відповідачем угод продовження терміну договору або змін умов договору щодо спірної земельної ділянки, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, шо 08 травня 2023 року між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ПП «Калюжанське» укладено договір оренди землі №8, згідно п. 2 цього ж договору в оренду передається земельна ділянка площею 7,23 га у тому числі рілля 7,23 кадастровий номер 6323183700:10:004:0051, яка належить орендодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХР № 140288. Відповідно до п. 8 договору договір укладено на 10 років, та набирає чинності з моменту здійснення його державної реєстрації в порядку, встановленому законодавством України. Якщо до закінчення строку даного договору орендар встигне засіяти земельну ділянку та термін дії даного договору автоматично продовжується на період (термін), який буде необхідно орендарю для збирання врожаю. Протягом зазначеного періоду (терміну) Орендодавець зобов`язується не чинити ніяких перешкод Орендарю та надати останньому можливість зібрати належний Орендарю врожай. Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне, перед будь-якими іншими третіми особами, право укладання (поновлення) цього Договору на новий строк та на тих самих умовах.

Орендар має право продовжувати користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії цього Договору, а сам Договір вважається продовженим / поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, якщо Орендодавець за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору не повідомить (письмово) Орендаря про свій намір закінчити / припинити існуючі між Сторонами договірні відносини.

Згідно п. 36 Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. П. 37. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. П. 38. Невиконання будь-яких умов договору є підставою для його розірвання. П. 39. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; невиконання будь-яких умов договору є підставою для його розірвання. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. П. 40. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

П.41. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (копія, а.с. 7-8).

18 травня 2023 року сторонами також складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі, відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а ПП «Калюжанське» прийняло земельну ділянку кадастровий номер 6323183700:10:004:0051, загальною площею 7,23 га, у тому числі рілля - 7,23 га, розташовану на території Кегичівської селищної ради, Павлівського старостинського округу (копія, а.с.9).

18 травня 2023 року сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого ПП «Калюжанське» прийняло вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення. В акті зазначено, що земельна ділянка придатна для використання повністю, а її стан є задовільним (копія, а.с.10).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право 50392051, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323183700:10:004:0051 зареєстровано за ПП «Калюжанське» 18 травня 2023 року. Строк оренди становить 10 років, дата закінчення дії права оренди - 18 травня 2033 року. Орендодавцем зазначена ОСОБА_3 , орендарем - ПП «Калюжанське» (копія, а.с.11).

22 квітня 2026 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого продавець зобов`язалася передати у власність покупцю, а покупець - прийняти земельну ділянку та сплатити за неї обумовлену договором ціну. Предметом договору є земельна ділянка площею 7,2337 га, кадастровий номер 6323183700:10:004:0051, розташована на території Павлівської сільської ради Берестинського району Харківської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Ціна земельної ділянки за договором становить 500000,00 грн.

У пункті 1.2 договору зазначено, що на момент його укладення земельна ділянка належала продавцю на праві приватної власності, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 50391967, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2739525363231.

Водночас пунктом 3.1 договору купівлі-продажу прямо зазначено, що ПП «Калюжанське» є орендарем спірної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 18 травня 2023 року, право оренди за яким зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 50392051. У договорі також зазначено, що ПП «Калюжанське» своїм переважним правом купівлі земельної ділянки не скористалося.

Відповідно до пункту 4.2 договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку виникає у покупця з дня державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Берестинського районного нотаріального округу Харківської області Момот С.В., зареєстровано в реєстрі № 431 (копія, а.с.5-6).

Згідно заяви від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 звертався із заявою до ПП «Калюжанське» з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі № 8 від 18 травня 2023 року про розірвання цього ж договору (копія, а.с.12-13).

Згідно довідки наданої представником відповідача, що видано директором ПП «Калюжанське» від 04 серпня 2026 року , зазначено що станом на серпень 2026 року на земельній ділянці площею 7,2337 га, кадастровий номер 6323183700:10:004:0051 посіяний соняшник ЕС Цейлон СУ (імпорт) Т105. Період проведення робіт з 10 травня 2026 року, є повністю засіяною, а посіви знаходяться у задовільному стані. Посівні роботи виконані з дотриманням агротехнічних вимог із використанням покупного насіннєвого матеріалу, з урахуванням технічних характеристик термін збирання врожаю планується в осінній період з вересня по листопада 2026 року з урахуванням погодних умов (копія, а.с.38).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України визначено перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Предметом спору в даній справі є правовідносини щодо договірних зобов`язань, які регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельним Кодексом України та Цивільним Кодексом України.

Спеціальним законом, що регулює орендні відносини щодо земельних ділянок є Закон України «Про оренду землі».

Ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендодавцями землі відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Стаття 13 Закону вказує, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі й за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.14 цього закону).

В статті 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку, якщо це передбачено умовами договору.

Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку, на що вказує ст. 35 Закону України «Про оренду землі».

Частинами 1 та 2 статті 93 Земельного Кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків - ч. 1 ст. 626 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами(ст.629 ЦК України). За приписами ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладаючи спірний договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначилися з їх змістом, а тому спірний договір оренди землі є укладеним.

За правилами статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2026 року у справі № 392/1927/23 зазначено, що іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

У зазначеній постанові Верховний Суд також виходив із того, що положення договору оренди землі, відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору, погоджене сторонами на власний розсуд, не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, не змінене та не визнане недійсним, а тому є обов`язковим для виконання сторонами правочину.

При цьому Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або припинення договору лише у випадку, якщо інше не передбачено договором оренди землі. За наявності у договорі відповідної умови вона підлягає застосуванню.

Верховний Суд також дійшов висновку, що новий власник земельної ділянки, за наявності у договорі оренди відповідної умови, має право вимагати розірвання договору оренди у зв`язку з переходом до нього права власності на земельну ділянку.

Зазначений висновок Верховного Суду відповідає правовідносинам, які виникли у цій справі, оскільки пунктом 41 договору оренди землі № 8 від 18 травня 2023 року сторони прямо передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, сторони при укладенні договору оренди землі погодили спеціальну договірну підставу для його розірвання у разі зміни власника орендованої земельної ділянки.

Судом установлено, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки її власником була ОСОБА_3 , а орендарем ПП «Калюжанське».

22 квітня 2026 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, за умовами якого право власності на земельну ділянку набув ОСОБА_1 .

Таким чином, відбулася саме та юридично значима обставина, з настанням якої пункт 41 договору пов`язує можливість зміни умов або розірвання договору оренди, а саме перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.

Посилання відповідача на те, що пункт 41 договору не передбачає можливості одностороннього розірвання договору, суд вважає необґрунтованим.

Як убачається зі змісту пункту 41 договору, сторони визначили перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи як підставу для зміни умов або розірвання договору. При цьому законом передбачено право сторони звернутися до суду з вимогою про дострокове розірвання договору оренди землі.

Звернення позивача до суду з вимогою про розірвання договору оренди не є одностороннім розірванням договору в розумінні пункту 40 договору, оскільки остаточне припинення договірних правовідносин у такому випадку відбувається на підставі рішення суду.

Положення пункту 40 договору про те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, не позбавляє позивача права на звернення до суду з вимогою про розірвання договору з підстави, прямо передбаченої пунктом 41 цього ж договору та частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі».

При цьому суд враховує, що відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін не лише у разі істотного порушення договору другою стороною, а й в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, доводи відповідача про необхідність встановлення істотного порушення умов договору для його розірвання у цій справі є безпідставними, оскільки позивач посилається на іншу передбачену договором підставу його розірвання.

Також суд не погоджується з доводами відповідача про те, що позивач не звертався до нього з пропозицією щодо внесення змін до договору.

Зі змісту заяви від 11 травня 2026 року вбачається, що позивач звернувся до ПП «Калюжанське» із пропозицією укласти додаткову угоду про розірвання договору оренди землі № 8 від 18 травня 2023 року.

Таким чином, позивачем було вчинено дії, спрямовані на врегулювання спірних правовідносин у позасудовому порядку. Однак відповідач не погодився на розірвання договору за взаємною згодою сторін, у зв`язку з чим позивач реалізував своє право на звернення до суду.

При цьому закон не встановлює обов`язку нового власника земельної ділянки спочатку вимагати саме зміни умов договору оренди, а не його розірвання, якщо умовами договору передбачено, що перехід права власності є підставою як для зміни умов, так і для розірвання договору.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач, як новий власник спірної земельної ділянки, має право вимагати розірвання договору оренди землі, оскільки така можливість прямо передбачена пунктом 41 договору оренди.

Суд також бере до уваги положення статті 148-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди щодо такої земельної ділянки.

Вказана норма не суперечить положенням частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі» та умовам пункту 41 договору оренди, оскільки перехід права власності сам по собі не припиняє договір оренди, а лише змінює особу орендодавця, якщо інше не передбачено договором. У цій справі сторони договору прямо передбачили, що такий перехід є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Саме такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 16 лютого 2026 року у справі № 392/1927/23, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що умова договору про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору, не суперечить частині четвертій статті 32 Закону України «Про оренду землі» та підлягає застосуванню.

За таких обставин суд доходить висновку, що перехід права власності на спірну земельну ділянку від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 є передбаченою договором підставою для його розірвання.

Щодо посилання відповідача на пункт 8 договору оренди та наявність на земельній ділянці посівів соняшнику суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 договору оренди, якщо до закінчення строку дії договору орендар встигне засіяти земельну ділянку, строк дії договору автоматично продовжується на період, необхідний орендарю для збирання врожаю.

Разом з тим зазначена умова договору не може бути застосована для позбавлення нового власника права вимагати розірвання договору на іншій, прямо передбаченій договором підставі.

Пункт 8 договору регулює наслідки закінчення строку дії договору у випадку, коли орендар до цього моменту здійснив посів сільськогосподарської культури. Натомість у цій справі договір розривається до закінчення встановленого пунктом 8 строку у зв`язку з настанням іншої передбаченої сторонами підстави переходом права власності на земельну ділянку до іншої особи.

Отже, наявність на земельній ділянці посівів соняшнику та передбачуваний строк збору врожаю не усувають права позивача вимагати розірвання договору оренди на підставі пункту 41 договору.

При цьому суд враховує, що довідкою ПП «Калюжанське» від 04 серпня 2026 року підтверджується факт посіву соняшнику на спірній земельній ділянці та зазначено про планований строк збирання врожаю у вересні листопаді 2026 року.

Разом з тим відповідачем не надано доказів того, що пунктом 8 договору сторони встановили заборону на розірвання договору з інших передбачених договором підстав до завершення збору врожаю.

Сам по собі факт здійснення відповідачем посіву земельної ділянки не змінює змісту пункту 41 договору та не припиняє права позивача на звернення до суду з вимогою про його розірвання.

Доводи відповідача про можливість виникнення у нього матеріальних збитків у зв`язку з розірванням договору також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки наявність таких збитків відповідачем належними та допустимими доказами не доведена, а питання їх відшкодування не є предметом розгляду у цій справі.

Суд також враховує, що у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 22 квітня 2026 року було прямо зазначено про існування права оренди ПП «Калюжанське», зареєстрованого за номером запису 50392051, а також про те, що ПП «Калюжанське» своїм переважним правом купівлі земельної ділянки не скористалося.

Таким чином, факт переходу права власності на спірну земельну ділянку до позивача сторонами не заперечується та підтверджується дослідженими судом письмовими доказами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки № 8 від 18 травня 2023 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПП «Калюжанське», є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Оскільки судом установлено наявність правових підстав для розірвання договору оренди, право відповідача користуватися земельною ділянкою на підставі цього договору припиняється.

Відтак після розірвання договору оренди відповідач зобов`язаний повернути спірну земельну ділянку її власнику ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства «Калюжанське» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що задоволення вимоги про повернення земельної ділянки не означає покладення на відповідача обов`язку знищити чи пошкодити посіви, оскільки питання щодо фактичного виконання рішення суду має вирішуватися з урахуванням встановлених договором та законом наслідків припинення орендних правовідносин. Водночас наявність посівів не є підставою для відмови у розірванні договору, оскільки така обставина не скасовує передбаченої пунктом 41 договору підстави для його розірвання.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП «Калюжанське» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Так, позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №6577-5669-4543-5442 від 12 липня 2026 року(а.с.12).

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Керуючись ст. 141, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до приватного підприємства «Калюжанське» про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,2337 га кадастровий номер 6323183700:10:004:0051, розташованої на території Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області, укладений 18 травня 2023 року між ОСОБА_3 та приватним підприємством «Калюжанське», право оренди за яким зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 травня 2023 року, номер запису про інше речове право 50392051.

Зобов`язати приватне підприємство «Калюжанське» повернути позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,2337 га кадастровий номер 6323183700:10:004:0051, розташованої на території Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області.

Стягнути з приватного підприємства «Калюжанське» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Кегичівка Кегичівського району Харківської області, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ,

відповідач: приватне підприємство «Калюжанське», місцезнаходження: 64034, Харківська область, Берестинський район, с. Калюжине, код ЄДРПОУ: 30773746,

представник відповідача: Каніщева Віта Сергіївна, адреса: 64003, Харківська область, Берестинський район, вул. Калинова, буд. 1/1.

Суддя Н.М. Куст