Решение № 139898306, 17.09.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 189/2976/25

Номер провадження 2/184/225/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Томаша В.І., за участю секретаря судового засідання Михайлової Т.В., за участю представника відповідача адвоката Шаврової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за кредитним договором»,-

В С Т А Н О В И В :

29.09.2025 року до Покровського міського суду Дніпропетровської області з Покровського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 35140 грн. , з яких 8000 грн. заборгованість за основним зобов`язанням , 27140 грн. - проценти за користування кредитними коштами, судовий збір - 2422.40 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 8000.00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21.02.2021року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101117171. Згідно п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти , а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом у встановлений договором термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. договору , сума кредиту становить 8000.00 грн. Відповідно до 1.3.договору, кредит надається строком на 21 день з 21.02.2021 (строк кредитування). Відповідно до п. 1.4. договору термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом у строк до 14.03.2021 року. Згідно п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 5040 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 1.6.договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом становить 13040 гривень. Позивач виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн. Відповідач свої зобов`язань за договором виконав тільки частково, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом.

07.06.2021 року між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та позивачем укладений договір відступлення права вимоги № 70-МЛ/Т, відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором №101117171 від 21.02.2021 р. та складений Реєстр боржників до договору № 70-МЛ/Т від 07.06.2021 р. , до переліку яких включений відповідач. Таким чином позивач набув право грошової вимоги до відповідача .

01.10.2025 року відкрите провадження у справі, визначено порядок розгляду справи - в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача адвоката Шаврової Н.М. надійшли відзив на позов та додаткові пояснення, в яких вона посилається на недоведеність заявлених вимог достатніми, належними та допустимими доказами. Заперечення проти позову обгрунтовує тим, що відповідач звернувся до первісного кредитора з Анкетою - заявою від 21.02.2021р. про отримання кредиту у розмірі 8000 грн. зі строком кредитування протягом 21 дня за ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, сумма до повернення - 13040рн. Зазначені умови кредитування були погоджені сторонами договору. Відповідно до розрахунку заборгованості наданого первісним кредитором , за користування кредитними коштами в розмірі 8000 грн. протягом 21 дня відповідачу нараховано заборгованість по процентам на суму 5040 грн. 15.03.2021 року відповідач повернув 1900 грн. Таким чином залишок за основним зобов`язанням складає 6100 грн., загальний розмір заборгованості становить 11140 грн. Разом з тим , первісний кредитор за межами строку дії кредитного договору, за період з 15.03.2021 року по 13.05.2025 року, додатково нарахував заборгованість за процентами в розмірі 24000 грн., з чим відповідач категорично не погоджується.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Представник відповідача адвокат Шаврова Н.М. в судовому засіданні просила задовольнити позов частково з врахуванням заперечень викладених у відзиві на позов та у додаткових поясненнях, розмір витрат на правничу допомогу вважає не співмірним складності справи та вартості фактично наданої правничої допомоги та є таким , що підлягає зменшенню.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (ст. 77 ЦПК України), допустимими (ст. 78 ЦПК України), достовірними (ст. 79 ЦПК України), а у своїй сукупності - достатніми (ст. 80 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Судом встановлено, що 21.02.2021року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101117171. Згідно п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти , а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договорм термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, сума кредиту становить 8000.00 грн. Відповідно до 1.3.договору, кредит надається строком на 21 день з 21.02.2021 (строк кредитування). Відповідно до п. 1.4. договору термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом у строк по 14.03.2021 року. Згідно п. 1.5.2. договору, проценти за користування кредитом: 5040 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом та становить 13040 гривень.

Судом встановлено, що для підписання кредитного договору відповідачем було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем суду не надані. Таким чином, кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Позивач виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн. Відповідач свої зобов`язань за договором виконав тільки частково внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом.

07.06.2021 року між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та позивачем укладений договір відступлення права вимоги № 70-МЛ/Т, відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором №101117171 від 21.02.2021 р. та складений Реєстр боржників до договору № 70-МЛ/Т від 07.06.2021 р., до переліку яких включений відповідач.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач користувався кредитними коштами та частково здійснив їх повернення. Відповідач за час користування кредитними коштами здійснив повернення кредитних коштів на суму 1900,00 грн.

За період з 21.02.2021 року по 14.03.2021 року, тобто в межах строку кредитування , нараховано процентів за користування кредитом на суму 5040 грн.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Суд дійшов до висновку, що нарахування процентів за користування кредитом за період з 15.03.2021 року по 13.05.2021 року є незаконним та необґрунтованим, оскільки таке нарахування проведено поза межами встановленого договором строку кредитування.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22), від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

З огляду на те суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задовленню частково, в сумі 11140,00 грн., з яких 6100,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням, 5040 грн. заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до положень частини 1-5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12 травня 1991 року у редакції чинній на час укладання договору, продавець (виконавець,виробник) не може включати у договори із споживачем умови які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови ОП КЦС у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61- 4595сво25, Об`єднана палата звернула увагу, що положення договору та заяви-анкети передбачали різні підходи до визначення розміру процентів. За таких обставин при вирішенні спору суд має тлумачити зміст договору, а нечіткі або двозначні його положення відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» тлумачаться на користь споживача. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). ОП КЦС Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного раніше КЦС Верховного Суду. У постанові КЦС ВС було сформульовано підхід, за яким при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд мав оцінювати, чи не є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності, навіть за відсутності окремої вимоги споживача про оспорення відповідних умов договору.

Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права, бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять достатньої прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20) «Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Таким чином, суд вважає, що загальний розмір заборгованості за кредитом, який підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» становить 11140,00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 8000.00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що представником позивача з метою документального підтвердження фактично понесених витрат на правову допомогу надано: договір про надання правничої допомоги від 01.07.2025 р., розрахунок витрат на правничу допомогу, акт наданих послуг від 24.07.2025р.

З огляду на предмет позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, а також враховуючи, що представник позивача жодного разу не приймав участь в судовому засіданні та в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на правничу допомогу у розмірі 2500 грн., що буде достатнім, пропорційним, співмірним складності справи та вартості фактично наданої правничої допомоги.

Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем надана платіжна інструкція про сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Враховуючи те, що задоволено 31,7 % позовних вимог ( 11140,00 грн. від 35140,00 грн. складає 31,7 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 774,11 грн. (2 422,40 грн. х 31,7 : 100).

Суд зазначає, що обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались. Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за кредитним договором» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»" (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1/28) заборгованість за кредитним договором № 101117171 від 21 лютого 2021 року на загальну суму 11140,00 (одинадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 6100,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 5040,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»" (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1/28) судовий збір у сумі 774,11 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»" (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1/28) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 17.09.2026 р.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш