Решение № 139896788, 09.09.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2230/25

Провадження №2/173/195/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

прокурора Галінського І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , представник позивача, адвокат Голіней Лілія Дмитрівна до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Шумської міської ради, Орган опіки та піклування Вільногірської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 , представник позивача, адвокат Голіней Лілія Дмитрівна до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Шумської міської ради, Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 вересня 2017 року між сторонами укладено шлюб. Сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За доводами позивача, невдовзі після укладення шлюбу відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, через що, ОСОБА_2 вимушено була звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача на утримання малолітнього сина.

10 жовтня 2018 року Шумським районним судом Тернопільської області видано виконавчий лист на підставі рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 аліментів у розмірі частини від усіх видів його доходу.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача зі сплати аліментів складає 28800 грн. 89 коп., а з липня 2020 року відповідачем не здійснено жодного платежу, що свідчить про свідоме ухилення батька від батьківських обов`язків, що суперечить інтересам дитини, позбавляє її перших соціальних благ, створює перешкоди у реалізації відповідних прав та обов`язків.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2025 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження з викликом учасників розгляду справи в судове засідання.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2025 року клопотання представника Служби у справах дітей Шумської сільської ради про залучення третьої особи по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , представник позивача, адвокат Голіней Лілія Дмитрівна до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Шумської міської ради про позбавлення батьківських прав задоволено частково та залучено до участі у справі Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2026 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , представник позивача, адвокат Голіней Лілія Дмитрівна до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Шумської міської ради, Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав замінено первісну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради на Орган опіки та піклування Вільногірської міської ради.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача зазначила, що після розлучення у 2017 році, відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, аліментів, які стягуються з нього за рішенням суду, не сплачував, у зв`язку з чим утворилася значна заборгованість. Сина весь час відповідач не забезпечував, життям дитини не цікавився. Дитина не пам`ятає та жодного разу не бачила батька, оскільки останній жодного разу навіть не намагався з ним зв`язатися. Позивач з 2020 року поживає з іншим чоловіком, який фактично замінив дитині батька. Представник позивача зазначила, що у зв`язку з наявністю батьківства позивач фактично має певні обмеження, оскільки для вчинення відповідних дій необхідна згода іншого з батьків. Отримати висновок органу опіки та піклування позивач змоги не має, оскільки перебуває разом з сином за межами України, на території республіки Польща, де планує залишитись.

У поданій відповідачем заяві останній не заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що дійсно самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, з дитиною не спілкується, не надає матеріальної допомоги та не виявляє цікавості до життя дитини.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог Служба у справах дітей Шумської міської ради та Орган опіки та піклування Вільногірської міської ради кожен окремо подали заяви про розгляд справи без їх участі, проти позову не заперечували.

Прокурор в судовому засіданні вважав необхідним позбавити відповідача батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_4 через систематичне ухилення у виконанні батьківських прав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20 вересня 2017 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження.

Відповідно до копії рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 26 серпня 2021 року у справі № 609/718/21, позов ОСОБА_2 задоволено повністю, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

29 листопада 2018 року на виконання рішення суду від 10 жовтня 2018 року Шумським районним судом Тернопільської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 25 липня 2018 року.

21 грудня 2018 року державним виконавцем Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

В зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 36 місяців, державним виконавцем 04 серпня 2025 року винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості зі сплати аліментів, а саме у розмірі 115 113 грн. 95 коп.

Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01 серпня 2025 року сукупний розмір заборгованості ОСОБА_3 становить 230 227 грн. 89 коп.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до копії довідки з навчального закладу «Норт», від 15 серпня 2025 року, участь у шкільному житті дитини приймає виключно матір ОСОБА_2 та вітчим ОСОБА_6 .

Суд зазначає, що відсутність батька у житті дитини, яка проживає за кордоном, є об`єктивно зумовленою обставинами воєнного стану в Україні та обмеженими можливостями батька щодо фізичного особистого спілкування і відвідування дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Із заяви відповідача вбачається, що він дійсно не цікавиться життям дитини, не приймає участі у його вихованні та не має відповідного бажання.

Варто зазначити, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у виняткових випадках і має бути належно обґрунтованим. Такий крок повинен базуватися на беззаперечних, належних і допустимих доказах систематичного невиконання батьківських обов`язків, свідомого ухилення від їх виконання або поведінки, що завдає шкоди інтересам дитини. Йдеться не про поодинокі випадки чи тимчасові труднощі, а про тривалу, винну поведінку, яка свідчить про неспроможність або небажання батьків виконувати свої обов`язки.

Позбавлення батьківських прав без належних правових підстав і достатньої доказової бази може порушувати права та інтереси дитини, спричиняти негативні наслідки для її психічного стану, розрив емоційних зв`язків із батьками та негативно впливати на її подальший розвиток і соціальну адаптацію.

Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Із заяви виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області вбачається, що дитина, в інтересах якої подано позов, не зареєстрована на території Вільногірської міської територіальної громади та фактично мешкає разом з матір`ю за кордоном, з огляду на що, зазначені обставини унеможливлюють вчинення Службою у справах дітей Вільногірської міської ради Дніпропетровської області передбачених чинним законодавством дій для повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дитини, та підготовку обґрунтованого висновку органу опіки та піклування.

Винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.

Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.

Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 (провадження № 61-12112сво22).

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 90, 91 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Допитана у якості свідка у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є матір`ю чоловіка позивача, повідомила, що позивач з дитиною та чоловіком проживає на даний час у США в місті Чикаго, штату ОСОБА_8 . Зазначила, що дитина називає чоловіка позивача батьком, а свідка бабусею та часто їй телефонує.

Свідок повідомила про те, що відповідач через страх боргу по аліментам, через який можуть описати майно підписав дозвіл на виїзд дитини до Америки, однак спочатку чинив перепони для виїзду дитини. Вказала на те, що дитина ніколи не бачила біологічного батька та його родичів, а також ніколи не спілкувалася ні з ким з них.

Свідок ОСОБА_9 , яка є матір`ю позивачки повідомила, що від народження ОСОБА_5 проживав разом з мамою та татом в м. Немирів. ОСОБА_10 на той час служив, роздавав борги та грошей не вистачало, через що у січні 2018 року ОСОБА_11 приїхала до бабусі в м. Шумськ та проживала з нею до 19 серпня 2018 року, потім вона забрала їх всіх до себе. У вересні 2018 року ОСОБА_10 втік з частини, аліменти отримали лише за 2-3 місяці, далі нараховувалась заборгованість. В кінці 2018 року донька поїхала на заробітки до Польщі. У 2020 році ОСОБА_11 познайомилась з ОСОБА_12 та почала з ним проживати, до дитини їздила у відпустку. Коли почалась війна в країні забрала дитину з собою, бо можна було виїхати за дозволом одного з батьків. Потім почала робити документи на виїзд до Канади, але відмовили через відсутність дозволу від батька, тоді ОСОБА_11 зателефонувала матері ОСОБА_10 , пригрозила, що арештує майно через борг за аліменти, тоді він надав дозвіл і на даний час вони проживають в Америці. Додала, що від народження ОСОБА_10 не цікавився дитиною, коли ОСОБА_11 отримала дитячі кошти він просив скинути їй на придбання автомобіля. З 2018 року ОСОБА_10 не бачив свою дитину, не намагався з ним зустрітись.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Згідно зі статтями 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21).

Враховуючи, що батько свідомо систематично ухиляється від виховання дитини, не забезпечує, не цікавиться її життям та здоров`ям, не телефонує та навіть не намагається встановити контакт з дитиною, тобто повністю ігнорує покладені на нього законом обов`язки по вихованню дитини, суд дійшов висновку про задоволення позовних в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 49, 76, 206, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , представник позивача, адвокат Голіней Лілія Дмитрівна до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Шумської міської ради, Орган опіки та піклування Вільногірської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно його малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 );

Третя особа, що незаявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Шумської міської ради (код ЄДРПОУ 43970596, адреса місцезнаходження: Тернопільська область, Шумський район, м. Шумськ, вул. Українська, буд. 59);

Третя особа, що незаявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Вільногірської міської ради (код ЄДРПОУ 21929734, адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Вільногірськ, вул. Варена Віктора, буд. 15).

Повний текст судового рішення виготовлений 21.09.2026 р. (з урахуванням перебування судді у відрядженні).

Суддя О.А. Кожевник