Решение № 139896781, 21.09.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3581/25

Номер провадження2/173/739/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що 16.07.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 146312, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 22353,00 грн. Кредитний договір укладено в електронній формі після ідентифікації та верифікації відповідача, ознайомлення її з умовами договору, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту.

Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти на платіжну картку відповідача. Водночас відповідач належним чином умови кредитного договору не виконала, кредитні кошти та передбачені договором платежі у встановлені строки не сплатила.

06.02.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 06022025, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором. Право вимоги до відповідача перейшло до позивача 06.03.2025 року .

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору позивач нарахував заборгованість, яка, за його розрахунком, становить 23212,98 грн, з яких 21803,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8,98 грн - проценти за користування кредитом, 1201,00 грн - комісія та 200,00 грн - штрафні санкції.

Посилаючись на умови укладеного договору представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість без урахування штрафних санкцій у розмірі 20012,98, а також понесені судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 16.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №146312.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитодавець зобов`язався на умовах та на строк, визначені договором, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній пунктом 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язалася повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом у строки та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору загальний розмір кредиту становить 22353,00грн. Кредит підлягав наданню не пізніше наступного дня після укладення договору у визначеному договором порядку, а саме: 18997,58грн - для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №131838 від 20.02.2024, укладеним із кредитодавцем; 2,47 грн - на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 ; 3352,95грн - шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою відповідно до пункту 2.5 індивідуальної частини договору.

Процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 0,10% річних та є фіксованою. Комісія за надання кредиту становить 3352,95грн, комісія за управління та обслуговування кредиту - 1,00грн. Загальні витрати позичальника за кредитом визначені у розмірі 3371,34грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту - 25724,34грн.

Відповідно до пункту 2.6 договору загальний строк кредитування становить 274 дні - з 16.07.2024 по 16.04.2025.

У разі неналежного виконання зобов`язань щодо внесення періодичного платежу договором передбачено штраф у розмірі 200,00грн, а починаючи з сьомого дня прострочення - пеню у розмірі 20,00грн за кожний календарний день прострочення з урахуванням встановлених договором та законодавством обмежень.

Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем, що підтверджує її ознайомлення з умовами кредитування.

Відповідно до реквізитів договору про споживчий кредит №146312 від 16.07.2024 індивідуальна частина договору підписана відповідачем.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 22353,00 грн.

Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» 28-02-2026 p. №20.1.0.0.0/7-260226/67279-БТ на рахунок НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зараховано кошти на суму 2,47 грн, що підтверджується наданою випискою по рахунку за період з 16.07.2024 по 21.07.2024.

Згідно виписки з особового рахунку за договором № 146312 від 16.07.2024 станом на 01.11.2025 ОСОБА_2 за кредитним договором становить:заборгованість за тілом кредиту - 21803,00 грн; заборгованість за процентами - 8,98 грн; заборгованість за комісією - 1201,00 грн.

Також встановлено, що 06 лютого 2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторинг № 06022025, згідно з яким первісний кредитор ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» відступило на користь нового кредитора ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги за кредитним договором № 146312 від 16.07.2024 на загальну суму 23212,98 грн.

На підтвердження переходу до позивача права вимоги за кредитним договором матеріали справи містять: договір факторингу №06022025 від 06.02.2025, Витяг з Додатку №1 до договору факторингу №06022025 від 06.02.2025 - Реєстр прав вимог №2 від 06.03.2025, Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог №2 до договору факторингу №06022025 від 06.02.2025, складений 06.03.2025, а також платіжну інструкцію №317 від 11.03.2025 про оплату за відступлення прав вимоги згідно з указаним договором факторингу.

Водночас позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання кредитного договору без заборгованості за пенею.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203св20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною шостою статті 11 цього Закону акцепт може бути здійснений, зокрема, шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено відповідну пропозицію.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений та підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, підписавши 16 липня 2024 року договір № 146312 про надання коштів на умовах споживчого кредиту власноруч, відповідач підтвердила укладення договору та погодилася з його умовами, зокрема щодо розміру кредиту та порядку його надання.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушення боржником умов договору є підставою для застосування передбачених законом або договором правових наслідків, оскільки відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім цього, згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та надані докази, заборгованість, що виникла внаслідок невиконання умов кредитного договору, у частині заборгованості за тілом кредиту та процентами підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом із тим щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту суд виходить з такого.

Умовами кредитного договору № 146312 від 16.07.2024 передбачено сплату комісії за обслуговування кредиту. Відповідно до довідки-розрахунку сума нарахованої та несплаченої комісії за обслуговування кредиту становить 1201,00 грн.

Водночас позивачем не надано доказів, які б давали можливість встановити, за надання яких саме додаткових чи супутніх послуг кредитодавця встановлено зазначену комісію, у чому полягає зміст таких послуг, їх вартість, порядок та періодичність їх надання, а також доказів фактичного надання відповідачу відповідних послуг.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Саме включення певної комісії до загальних витрат за споживчим кредитом не звільняє кредитодавця від обов`язку належним чином визначити в договорі її правову природу та довести надання відповідних послуг.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, а також надає виписку з рахунку (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про здійснені та належні до сплати платежі, дати їх сплати та умови сплати таких сум.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, сама по собі наявність у договорі умови про сплату комісії за обслуговування кредиту не є достатньою підставою для її стягнення. Кредитодавець повинен довести, що така комісія встановлена за конкретні додаткові чи супутні послуги, які надаються споживачу в межах обслуговування кредиту, а також визначити зміст та вартість таких послуг.

Такий підхід відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, відповідно до якого умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 цього Закону.

Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у якій зазначено, що за відсутності у кредитному договорі визначеного переліку додаткових та супутніх послуг, за які встановлена плата за обслуговування кредиту, а також доказів надання таких послуг, умова про сплату відповідної комісії не може бути підставою для її стягнення зі споживача.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22) та від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21).

У цій справі позивачем не доведено, що передбачена кредитним договором комісія за обслуговування кредиту є платою саме за окремі, конкретно визначені та фактично надані відповідачу послуги. Зокрема, матеріали справи не містять доказів надання відповідачу будь-яких додаткових чи супутніх послуг, за які договором передбачено сплату комісії, а також доказів фактичного отримання відповідачем таких послуг.

Таким чином, умова кредитного договору № 146312 від 16.07.2024 щодо сплати відповідачем комісії за обслуговування кредиту не може бути підставою для стягнення заявленої позивачем суми 1201,00 грн, оскільки позивачем не доведено надання відповідачу конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено таку плату.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 1021,00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково.

При цьому відповідач не скористалася своїм процесуальним правом та не надала судудоказів, які б спростовували розрахунок заборгованості за кредитним договором, а також не надала доказів на спростування факту наявності та розміру заборгованості.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2295,98 грн ( 21811,98 : 23012,98 * 2422,40).

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі 7000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України - При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Матеріали цивільної справи містять копії Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, додаткової угоди №25770863041 від 11.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) №10/09/25-02 від 10.09.2025

Виходячи із положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені ТОВ «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 7000,00 грн є завищеними.

Зокрема суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором з позовними вимогами у розмірі 23012,98 грн, тобто у справі незначної складності, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, з огляду на ціну позову. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція ТОВ «Юніт Капітал» є сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин, пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору, суд доходить висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених судових витрат за надання правничої допомоги частково та про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн, на відшкодування понесених витрат за надання правничої допомоги.

Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість у розмірі 21811 (двадцять одна тисяча вісімсот одинадцять) грн 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2295 грн (дві тисячі двісті дев`яносто п`ять) грн 98 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є.В. Челюбєєв