Решение № 139895071, 21.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/17295/23

Провадження № 2/369/940/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

за участю

представника позивача Стринадко Г.А.,

відповідач ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Київського обласного центром зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 квітня 2020 року Києво-Святошинським районним центром зайнятості ОСОБА_1 було зареєстровано як безробітного та призначено допомогу по безробіттю. При цьому відповідач подав заяву про надання статусу безробітного та був ознайомлений з обов`язком своєчасно повідомляти центр зайнятості про обставини, які впливають на умови виплати матеріального забезпечення, зокрема про працевлаштування.

Позивач зазначає, що в ході проведення перевірки інформації, отриманої в порядку інформаційного обміну з Пенсійним фондом України, було встановлено, що відповідач з 02 червня 2020 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Флор Тек Україна 2018». З метою підтвердження зазначених відомостей Києво-Святошинським районним центром зайнятості було направлено запит до роботодавця, який повернувся без виконання у зв`язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням. У подальшому Тернопільським міськрайонним центром зайнятості проведено перевірку за місцем державної реєстрації товариства, за результатами якої складено акт розслідування страхового випадку від 05 жовтня 2020 року № 158.

На підставі зазначеного акта Києво-Святошинським районним центром зайнятості 21 грудня 2020 року складено акт розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 54, яким встановлено, що відповідач під час перебування на обліку як безробітний та отримання допомоги по безробіттю одночасно перебував у трудових відносинах, про що центр зайнятості повідомлений не був.

Позивач вказує, що внаслідок неповідомлення відповідачем про працевлаштування йому безпідставно було виплачено допомогу по безробіттю за період з 02 червня 2020 року по 21 грудня 2020 року у загальному розмірі 4 515,05 грн. 23 грудня 2020 року Києво-Святошинським районним центром зайнятості видано наказ про повернення незаконно отриманих коштів, а також направлено відповідачу претензію з вимогою добровільно повернути зазначену суму, однак кошти повернуті не були.

Крім того, позивач зазначив, що у зв`язку з реорганізацією Києво-Святошинського районного центру зайнятості його правонаступником є Київський обласний центр зайнятості, інтереси якого у даній справі представляє Бучанська філія Київського обласного центру зайнятості.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Київського обласного центром зайнятості безпідставно отриману допомогу по безробіттю у сумі 4 515,05 грн, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами, зазначив, шо документи для отримання статусу безробітного у квітні 2020 року подавалися ним дистанційно в електронному вигляді відповідно до законодавства, прийнятого у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень. Після подання необхідних документів Києво-Святошинським районним центром зайнятості йому було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, а всі подальші відвідування центру зайнятості здійснювалися у визначені установою дати.

Відповідач зазначив, що лише 10 серпня 2020 року під час чергового відвідування центру зайнятості йому стало відомо про наявність інформації щодо його нібито перебування з 02 червня 2020 року у трудових відносинах з ТОВ «Флор Тек Україна 2018». За його твердженням, він ніколи не вступав у трудові відносини із зазначеним товариством, не подавав цьому підприємству своїх документів, не укладав трудового договору та не отримував заробітної плати.

Вказував, що одразу після отримання зазначеної інформації, 11 серпня 2020 року, звернувся до органів Національної поліції із заявою про вчинення щодо нього шахрайських дій та незаконне працевлаштування без його відома і згоди. Про подання відповідної заяви ним було повідомлено працівника Києво-Святошинського районного центру зайнятості.

Крім того, відповідач звертав увагу, що позивачем також не було отримано підтвердження від роботодавця щодо його працевлаштування, оскільки направлений запит повернувся без виконання, а під час перевірки за місцем державної реєстрації підприємство не було виявлено. Також зазначав, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні судові рішення, пов`язані із кримінальними провадженнями щодо діяльності ТОВ «Флор Тек Україна 2018», що, на його думку, свідчить про можливе використання цього підприємства у шахрайських схемах.

Відповідач зазначив, що матеріали його звернення до правоохоронних органів були направлені для проведення перевірки до Тернопільського відділу поліції, однак на момент подання відзиву остаточного рішення за результатами такої перевірки ним отримано не було. Також він наголосив, що не погоджується із висновками акта розслідування страхового випадку від 21 грудня 2020 року № 54, оскільки не надавав пояснень, викладених у цьому акті.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач вважав, що позивачем не доведено факту його умисного приховування відомостей про працевлаштування, а також не підтверджено належними та допустимими доказами факт перебування його у трудових відносинах із ТОВ «Флор Тек Україна 2018», у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно з Розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області №594 від 20.06.2024 року, у зв`язку з мобілізацією головуючого судді Дубас Т. В., відповідно до пункту 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи: № 369/17295/23 (провадження № 2/369/2595/24). Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у провадження судді Волчка А.Я. надійшла вищевказана цивільна справа.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2024 справу прийнято до провадження судді Волчка А.Я.

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. щодо повторного автоматичного розподілу справи № 135 від 15.01.2025 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.01.2025 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано для розгляду судді Скрипник О.Г.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.01.2025 справу прийнято до провадження судді Скрипник О.Г.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.05.2025

задоволено клопотання відповідача про витребування доказів.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 801 від 30.10.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/17295/25 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.11.2025 справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С. , призначено розгляд справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов.

У судовому засідання відповідач проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Всебічно і повно з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи у випадках та на умовах, визначених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Судом встановлено, що 16 квітня 2020 року Києво-Святошинським районним центром зайнятості ОСОБА_1 було зареєстровано як безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом дванадцяти місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше шести місяців.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування проведено перевірку осіб, які перебували на обліку в центрах зайнятості та отримували допомогу по безробіттю.

За результатами обміну інформацією з Пенсійним фондом України позивачем встановлено, що відповідач з 02 червня 2020 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Флор Тек Україна 2018». Посилаючись на зазначені обставини, позивач вважає, що відповідач без законних підстав отримав допомогу по безробіттю у сумі 4 515,05 грн, оскільки не повідомив центр зайнятості про своє працевлаштування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) або на інших підставах, передбачених законодавством.

Пунктом 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що реєстрація безробітного припиняється, зокрема, у разі встановлення факту виконання зареєстрованим безробітним оплачуваної роботи чи зайняття іншим видом діяльності.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого матеріального забезпечення стягується із застрахованої особи лише у разі умисного невиконання нею зазначених обов`язків та зловживання ними.

Отже, для стягнення з особи виплаченої допомоги по безробіттю необхідним є встановлення не лише факту існування обставин, що впливають на право на її отримання, а й доведення умисного невиконання особою обов`язку повідомити про такі обставини або її недобросовісної поведінки.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст.ст. 7678 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а обставини, які відповідно до закону повинні підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано інформацію Пенсійного фонду України щодо перебування відповідача у трудових відносинах із ТОВ «Флор Тек Україна 2018», акти розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, а також відомості Єдиної інформаційно-аналітичної системи.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що направлений позивачем запит до ТОВ «Флор Тек Україна 2018» повернувся без вручення у зв`язку з відсутністю такого товариства за місцезнаходженням, а працівниками Тернопільського міськрайонного центру зайнятості зазначене підприємство за місцем державної реєстрації також не було виявлено. Інших доказів, які б підтверджували фактичне виконання відповідачем роботи, укладення трудового договору, видання наказу про прийняття його на роботу, отримання ним заробітної плати чи інших виплат від зазначеного товариства, матеріали справи не містять.

Водночас відповідач заперечував факт перебування у трудових відносинах із ТОВ «Флор Тек Україна 2018», зазначаючи, що трудового договору із цим підприємством не укладав, документів для працевлаштування не подавав та будь-яких доходів від нього не отримував. Крім того, після отримання інформації про можливе незаконне використання його персональних даних відповідач 11 серпня 2020 року звернувся до органів Національної поліції із заявою про вчинення щодо нього шахрайських дій, що підтверджується матеріалами справи.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач не погоджувався із внесеними щодо нього відомостями про працевлаштування та вжив заходів для їх перевірки, що не узгоджується з доводами позивача про умисне приховування ним інформації про зайнятість.

Крім того, відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті як засіб до існування допомоги та інші грошові суми, якщо їх виплата проведена добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку платника та недобросовісності з боку набувача.

Аналіз наведеної норми свідчить, що законодавець презюмує добросовісність набувача соціальної виплати, а обов`язок доведення його недобросовісності покладається на особу, яка звернулася з вимогою про повернення таких коштів.

Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту реального перебування відповідача у трудових відносинах із ТОВ «Флор Тек Україна 2018», а також не доведено умисного приховування ним відповідних обставин чи іншої недобросовісної поведінки, яка відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є необхідною умовою для стягнення виплаченої допомоги по безробіттю.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності правових підстав для стягнення з відповідача виплаченої допомоги по безробіттю, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.1166,1212,1215 Цивільного кодексу України,Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»,Законом України «Про зайнятість населення», ст. ст.2,10,49,76,77-81,89,141,209,210,223,247,265,274,279,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Київського обласного центром зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю задишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ