Решение № 139893282, 21.09.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/178/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Голубович А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьєві Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 березня 2025 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» договір про договір про споживчий кредит №101105690, згідно умов якого отримав кредит в розмірі 5200 гривень, на строк 345 днів зі сплатою процентів, комісії, неустойки за користування ним. Однак, відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і неустойки за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором, в наслідок чого сума заборгованості відповідача становить 21195 гривень 16 копійок, з яких: 5200 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 3806 гривень 25 копійок - сума заборгованості по процентами за користування кредитом, 1040 гривень 00 копійок - сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 2912 гривень - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, та 8236 гривень 91 копійка - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). В свою чергу 28 липня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №28072025, згідно умов яких ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі боржників від 28 липня 2026 року, в якому була зазначена під №869 грошова вимога до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №101105690 від 21 березня 2025 року. В свою чергу відповідач не виконав свого обов`язку, не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені вищезазначеним договором, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 21195 гривень 16 копійок.

У зв`язку з цим позивач пред`явив до ОСОБА_1 позов, в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за договором, а саме загальна заборгованість за кредитним договором №101105690 від 21 березня 2025 року в розмірі 21195 гривень 16 копійок, а також понесені ним судові витрати.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 23 березня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п`ятої статті 279 ЦПК України з повідомленням сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України.

Відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем його проживання, було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви з додатками до неї, та вказані документи відповідач отримав 19 травня 2026 року, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося до суду (а.с.61).

Відповідно до положень пункту 3 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

За наведених обставин відповідач вважається таким, що 19 травня 2026 року отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками до неї (а.с.61).

При цьому, в судове засідання, призначене на 21 вересня 2026 року, відповідач не з`явився, причину неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України був повідомлений належним чином, що підтверджується конвертом, який повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» (а.с.79).

В установлений судом строк відповідачем не було подано до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, відповідач із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не звертався та будь-яких інших заяв, клопотань не надав. Отже, відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористався.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З наведених вище обставин встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, при цьому в судове засідання не прибув без повідомлення причин неприбуття, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктами 1, 2 частини першої статті 280 ЦПК України.

Також встановлено, що відповідач, у встановлений для нього судом строк, відзив на позовну заяву не подав, що відповідає умові визначеній пунктом 3 частини першої статті 280 ЦПК України. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача, в якому сторона позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктом 4 частини першої статті 280 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені частиною першою статті 280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень частини першої статті 281 ЦПК України без оформлення окремого документа із занесенням до протоколу судового засідання судом постановлено відповідну ухвалу.

Розглянувши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, виданими Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №1233 від 16 березня 2026 року (а.с.53).

21 березня 2025 року ОСОБА_1 на сайті tengo.ua заповнив анкету-заяву на кредит №101105690 (а.с.20), яка 21 березня 2025 року була погоджена ТОВ «Мілоан», про що свідчить відповідне рішення (а.с.20 - зворотний бік), а також аналогічним способом 21 березня 2025 року відповідачем було заповнено та підписано заяву на отримання кредиту №101105690 (а.с.16).

21 березня 2025 року ОСОБА_1 , з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору «359856» було підписано паспорт споживчого кредиту №101105690 - інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) (а.с.17), який містив умови про розмір кредиту 5200 гривень, строк кредитування 345 днів, а також процентну ставку за користування кредитом 220,00%, загальні витрати за кредитом 17689 гривень 20 копійок та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (в т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 22889 гривень 20 копійок, реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 6713,45%, а також графік платежів до паспорту споживчого кредиту №101105690 (а.с.19).

Після цього, 21 березня 2025 року о 15:30 годині, ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» в електронній формі договір про споживчий кредит №101105690 (індивідуальна частина) (а.с.9-14), з використанням для його підписання електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору «754311», згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 5200 гривень на строк кредитування 345 днів, тобто до 01 березня 2026 року, із зобов`язанням сплати комісію за надання кредиту у розмірі 1040 гривень, яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування в розмірі 8008 гривень; процентів за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів нараховується за ставкою 220,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом; процентів за користування кредитом нараховуються протягом решти строку кредитування за стандартною процентною ставкою 220,00% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду визначеного графіком платежів; нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 8641 гривня 20 копійок; загальні витрати за кредитом складають 17689 гривень 20 копійок, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 22889 гривень 20 копійок.

При цьому, пунктом 2.1 цього договору його сторонами було узгоджено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Окрім того, пунктом 2.3 цього договору його сторонами було узгоджено, що пролонгація та право позичальника продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту за цим договором не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою.

21 березня 2025 року ОСОБА_1 з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору було підписано графік платежів (а.с.15), що є додатком №1 до договору про споживчий кредит №101105690 від 21 березня 2025 року, заяву на отримання кредиту №101105690 (а.с.16), що є додатком №2 до вказаного договору, а також додаткові контакті дані позичальника для взаємодії за кредитним договором (а.с.16 - зворотний бік), що є додатком №3 до договору, в якому серед іншого зазначено номер мобільного телефону ОСОБА_1 НОМЕР_2 , який зазначений у розділі «10. Реквізити сторін» договору про споживчий кредит №101105690 від 21 березня 2025 року та самій анкеті-заяві на кредит №101105690 від 21 березня 2025 року.

На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» пункту 2.1 договору про споживчий кредит №101105690 від 21 березня 2025 року щодо перерахування грошових коштів на картковий рахунок позичальника, позивач надав копію платіжного доручення №101724075 (а.с.21), згідно якого 21 березня 2025 року ТОВ «Мілоан» було переведено ОСОБА_2 на номер картки № НОМЕР_1 суму 5200 Українська гривня із зазначенням в призначенні платежу «Кошти згідно договору 101105690».

Однак, відповідачем ОСОБА_1 не було сплачено кредитні кошти, комісії і неустойка за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором, в наслідок чого за ним наявна заборгованість, про що свідчить відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №101105690 складена ТОВ «Мілоан» станом на 28 липня 2025 року (а.с.22-24).

На виконання ухвали суду від 23 червня 2026 року про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист з додатками до нього, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , у вказаному банку було емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на станом на 06 липня 2026 року - фінансовий номер телефону НОМЕР_6 . До вказаного листа додано виписку за договором № б/н за період з 21 березня 2025 року по 24 березня 2025 року, якою також підтверджується факт надання відповідачу кредиту в сумі 5200 гривень 21 березня 2025 року відповідно до умов вище вказаного кредитного договору (а.с.69-71)

28 липня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №28072025 (а.с.25-29), згідно умов якої ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі боржників від 29 липня 2025 року, в якому була зазначена під №869 грошова вимога до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №101105690 від 21 березня 2025 року, що також підтверджує акт прийому-передачі реєстру боржників від 28 липня 2025 року (а.с.31).

При цьому, суд відзначає, що згідно змісту витягу з реєстру боржників (а.с.33) відступалося право вимоги за зобов`язанням в розмірі 21195 гривень 16 копійок, з яких: 5200 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 3806 гривень 25 копійок - сума заборгованості по процентами за користування кредитом, 1040 гривень 00 копійок - сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 2912 гривень 00 копійок - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, та 8236 гривень 91 копійка - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону, регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно абзацу першого частини першої статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також у відповідності до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень статтей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із статтями 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, суд не погоджується з вимогою позивача щодо стягнення з відповідача нарахованої комісії за надання кредиту в розмірі 1040 гривень 00 копійок, нарахованої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2912 гривень 00 копійок та 8236 гривень 91 копійка заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), виходячи з наступного.

Суд враховує, що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

За таких обставин слід дійти висновку, що, штрафи, неустойка, пеня та інші платежі, як захід відповідальності за період воєнного стану не нараховуються за такими договорами і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Дія пункту 18 Прикінцевих положень ЦКУкраїни розповсюджується на усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами та розповсюджується як на відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, так і на інші види відповідальності, визначені відповідними кредитними договорами: штрафи, неустойку, пеню та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування», залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

В постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення нарахованої комісії за надання кредиту в розмірі 1040 гривень 00 копійок, нарахованої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2912 гривень 00 копійок та 8236 гривень 91 копійка заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), слід відмовити. Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути заборгованість в розмірі 9006 гривень 25 копійок.

В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 9006 гривень 25 копійок, що становить 42,49%, а позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3328,00 гривень, суд вважає за необхідне пропорційно розміру задоволених позовних вимог судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1414 гривень 13 копійок (42,49%), покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 264, 279, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, заборгованість за договором про споживчий кредит №10115690 від 21 березня 2025 року в розмірі 9006 (дев`ять тисяч шість) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) гривень 13 копійок.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 07406, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2відповідач:ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 21 вересня 2026 року, тобто дата складання повного судового рішення.

Суддя Желясков О.О.

Рішення набуло законної сили "__"___20___ року.