Решение № 139890907, 17.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13427/26

Провадження № 2/761/10083/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., за участі представника позивача ОСОБА_6., представника ОСОБА_1 - адвоката Кулакової О.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_2 до АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди у якому позивач просив:

-Стягнути з АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 160000,00 грн.

-Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром майнової шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 69393,40 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.12.2024 року о 08 год. 00 хв. на автодорозі М-21 поблизу в с.Носківці, Жмеринського району, Вінницької області, 360 км.+ 350 м. керуючи автомобілем марки «Ford Fusion» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не врахувала дорожньої обстановки та стан дорожнього покриття, не впоралась з керуванням транспортного засобу, в результаті чого перетнувши суцільну лінію горизонтальної розмітки, виїхала на зустрічну смугу руху та допустила зіткнення з автомобілем «Renault Laguna» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , в наслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови суду № 130/3899/25 від 13.01.2026 року, відповідача було притягнуто до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Ford Fusion» реєстраційний номер НОМЕР_1 », на момент ДТП була застрахована в АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс», ліміт відповідальності за шкоду , заподіяну майну складає 160 000,00 грн.

22.12.2024 року позивач звернувся до АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» з повідомленням про ДТП.

Для оцінки нанесеного збитку в результаті аварійного пошкодження автомобіля «Renault Laguna» реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивач звернувся до КНДІСЕ Міністерства юстиції України. Згідно висновку судово транспортно-товарознавчої експертизи від 03.03.2025р. № 410/25-54 ринкова власність до ДТП станом на 20.12.2024р. склала 260800,00 грн.; утилізаційна вартість після ДТП станом на 20.12.2024р. склала 31406,60 грн.; вартість відновлювального ремонту станом на 20.12.2024р. склала 789233,59 грн.

19.02.2026 року представником позивача було подано до АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» заяву про страхове відшкодування. Подання заяви лише у лютому 2026 року обумовлене тривалим розслідуванням кримінального провадження, з подальшим його закриттям та передачею матеріалів до суду для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Однак, відповідач листом від 06.03.2026р. № 358-05 повідомив про відмову у виплаті зазначеного страхового відшкодування на підставі підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), а саме з причин неподання позивачем заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи те, що позивачу внаслідок ДТП від 20.12.2024р., як власникові транспортного засобу, завдано матеріальні збитки, які станом на день звернення до суду не відшкодовано, позивач вимушений звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн. в межах ліміту його відповідальності.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

15.05.2026 року від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в повному обсязі, оскільки позивачем пропущений річний строк для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування.

22.05.2026 року від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в повному обсязі.

27.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2.

29.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1.

08.06.2026 року від представника відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

19.08.2026 року надійшла заява від позивача про відмову від позову в частині вимог до ОСОБА_1 .

07.09.2026 року від представника позивача надійшла заява про зміну прізвища позивача на « ОСОБА_2 ».

Ухвалою суду від 18.09.2026 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди закрити в частині вимог позивача до ОСОБА_1 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги до АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши позицію учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.12.2024 року о 08 год. 00 хв. на автодорозі М-21 поблизу в с.Носківці, Жмеринського району, Вінницької області, 360 км.+ 350 м. керуючи автомобілем марки «Ford Fusion» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не врахувала дорожньої обстановки та стан дорожнього покриття, не впоралась з керуванням транспортного засобу, в результаті чого перетнувши суцільну лінію горизонтальної розмітки, виїхала на зустрічну смугу руху та допустила зіткнення з автомобілем «Renault Laguna» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів з матеріальними збитками.

Автомобіль «Renault Laguna» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на праві власності належить - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 07.09.2024р.

Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.01.2026р. у справі №130/3899/25, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн .

У відповідності з частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Ford Fusion» реєстраційний номер НОМЕР_1 », на момент ДТП була застрахована в АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 160 000,00 грн.

22.12.2024 року позивач звернувся до АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» з повідомленням про ДТП.

Для оцінки нанесеного збитку в результаті аварійного пошкодження автомобіля «Renault Laguna» реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивач звернувся до КНДІСЕ Міністерства юстиції України. Згідно висновку судово транспортно-товарознавчої експертизи від 03.03.2025р. № 410/25-54 ринкова власність до ДТП станом на 20.12.2024р. склала 260800,00 грн.; утилізаційна вартість після ДТП станом на 20.12.2024р. склала 31406,60 грн.; вартість відновлювального ремонту станом на 20.12.2024р. склала 789233,59 грн.

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами частини другої статті 1187, частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до положень статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Водночас правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004, який діяв на дату ДТП, (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961 - IV обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961 - IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду , яка була заподіяна у результаті дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю , майну третьої особи .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 ( провадження № 14-95цс20 ) зроблено наступні висновки .

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди відшкодування у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування відповідальності ( стаття 3 Закону № 1961 - IV ) .

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755 / 18006 / 15 - ц ( провадження №14-176цс18 ) ( пункт 59 ) , від 03 жовтня 2018 року у справі №760 / 15471 / 15 - ц ( провадження № 14-316цс18 ) неодноразово звертала увагу на те , що у справах про відшкодування матеріальної шкоди , заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик .

Відповідно до статті 30 Закону № 1961 - IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом ( рапортом ), звітом ( актом ) висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП , а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону № 1961 - IV .

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №410/25-54 від 03.03.2025р. ринкова вартість автомобіля «Renault Laguna» реєстраційний номер НОМЕР_2 , до пошкодження внаслідок ДТП , яка сталась 20.12.2024р. складала 260 800,00 грн., а вартість автомобіля після ДТП станом на 20.12.2024р. склала 31406,60 грн.

Таким чином, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля на момент пошкодження, розмір відшкодування розраховується як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП , а саме 260 800,00 грн. (вартість автомобіля до ДТП) - 31406,60 грн. (вартість автомобіля після ДТП) =229393,40 грн.

З огляду на вищевказане, АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» зобов`язана відшкодувати на користь позивача в межах свого ліміту відповідальності згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 218759861 у розмірі 160000,00 грн.

Стосовно заперечень зазначених відповідачем 1 у відзиві стосовно пропуску строку для звернення із заявою про страхове відшкодування, суд зазначає наступне.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону 1961-IV).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, ані Закон № 1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Отже, аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) колегія суддів вважає, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності із загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Вказані висновки висловлені у постанові ВП ВС від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Судом встановлено добросовісність поведінки позивача та спрямованість на відновлення порушеного його права, зокрема те, що 19.02.2026 року представником позивача було подано до АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» заяву про страхове відшкодування. Подання заяви лише у лютому 2026 року обумовлене тривалим розслідуванням кримінального провадження, з подальшим його закриттям та передачею матеріалів до суду для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, 01.05.2025 року представником позивача направлявся адвокатський запит відповідачу, в якому повідомив останнього про наявність кримінального провадження та обставини ДТП.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 діяла добросовісно, звернулась до АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» із заявою про виплату страхового відшкодування, реалізувавши відповідне право, враховуючи тривалість розгляду справи, та встановлення вини ОСОБА_1 у вчинені ДТП, яка мала місце 20.12.2024р., не залежали від волі позивача, а остаточне рішення, яким було встановлено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було ухвалене Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області лише 13.01.2026р., а тому, на переконання суду, позивач пропустила річний строк звернення до страхової компанії з поважних причин, а тому не втратила право на відшкодування шкоди зі страхової компанії через пропуск річного строку. Матеріали справи містять достатньо доказів, які вказують на те, що процесуальна поведінка позивача була спрямована на активну реалізацію волевиявлення з метою отримання страхового відшкодування матеріального збитку, спричиненого в результаті ДТП.

Отже, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 відповідальність якого була застрахована АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс», тому страхове відшкодування несе страховик в межах ліміту відповідальності.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 160000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити.

Стягнути з АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (код ЄДРПОУ 20344871) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) страхове відшкодування у розмірі 160000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

17 вересня 2026 року