Решение № 139883161, 18.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року Справа № 520/12069/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Департаменту патрульної поліції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції в особі його підрозділу Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції з незаконного затримання, позбавлення волі 13.02.2026 та подальшого безпідставного примусового доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 із залишенням в цьому центрі, а також з ненадання йому можливості реалізувати право на отримання професійної правової допомоги адвоката під час вчинення вищезазначених дій та стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди грошову суму у розмірі 1330000 (один мільйон триста тридцять тисяч) гривень (вимога-1);

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.02.2026 № 539 Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 та направлення його до військової частини НОМЕР_1 (вимога-2);

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15 лютого 2026 року № 56/нст в частині зарахування ОСОБА_1 до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення (вимога-3);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 в особі її командира звільнити ОСОБА_1 з військової служби (вимога-4);

- вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що 13.02.2026 близько 22:30 позивача зупинено працівниками УПП в Харківській області ДПП, безпідставно затримано, позбавлено волі, доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , незважаючи на те, що він не перебував у розшуку, перебував на обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 і чекав планової операції з приводу перелому. За цим фактом відкрито кримінальне провадження № 42026220000000033 за ч. 1 ст. 371 КК України. Далі позивача направлено на ВЛК, висновки якої, на думку позивача, були свавільними (ігнорувалися медичні документи). Рішенням НОМЕР_2 РВЛК від 19.02.2026 № 816 висновки районної ВЛК визнано такими, що не враховують дійсний стан здоров`я. Незважаючи на це, наказом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.02.2026 № 539 позивача призвано, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2026 № 56/нст зараховано до особового складу. Позивач вважає, що накази є протиправними, оскільки ґрунтуються на недійсних висновках ВЛК, а проходження служби з тяжкими захворюваннями (переломи зі зміщенням, металеві конструкції, необхідність користуватися милицями) порушує ст. 3 Конституції України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Моральну шкоду обґрунтовано стражданнями від незаконного затримання, подальшої мобілізації та ризиків для життя і здоров`я. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України просить здійснити розподіл судових витрат.

Відповідач Департамент патрульної поліції (надалі відповідач-1) у відзиві та додаткових поясненнях зазначив, що дії поліцейських були законними. Під час оформлення матеріалів за ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 126 КУпАП здійснено перевірку в ІПНП, встановлено відомості про необхідність доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення за ст. 210, 210-1 КУпАП (телеграма ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Позивач добровільно погодився проїхати до найближчого ТЦК. Фізична сила та спецзасоби не застосовувалися (підтверджується відеозаписами з нагрудних реєстраторів). Протокол адміністративного затримання не складався, оскільки доставлення відбулося добровільно. Кримінальне провадження № 42026220000000033 закрито 26.05.2026 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (відсутність складу злочину). Право на адвоката під час оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП роз`яснювалося, перешкод у його залученні не створювалося. Моральна шкода не доведена, причинно-наслідковий зв`язок відсутній. Просить у позові відмовити.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 (надалі відповідач-2) у відзиві заперечив наявність порушень. Позивач перебував на обліку, відомості про порушення військового обліку (непроходження ВЛК) внесені 31.07.2025. Наказ про призов видано на підставі висновків ВЛК, які на момент видання були чинними. Просить у позові відмовити.

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 (надалі відповідач-3) подала до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що наказ про зарахування прийнято на підставі припису/мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до п. 32 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280. Після зарахування виникли нові правовідносини проходження військової служби. Підстав для звільнення за ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» немає. Процедура призову є незворотною, про що викладено правові висновки у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23. Просить у позові відмовити.

Відповідач Державна казначейська служба України (надалі відповідач-4) у відзиві зазначила, що є неналежним відповідачем, оскільки не є учасником спірних правовідносин. Відшкодування шкоди здійснюється державою, а Казначейство лише виконує рішення про стягнення коштів. Моральна шкода не доведена, її розмір надмірний. Просить у позові відмовити.

Представник позивача подав відповіді на відзиви та додаткові пояснення, у яких наполягав на задоволенні позову, посилаючись на відсутність телеграми № 17021, відсутність повісток, добровільність доставлення як фікцію, закриття кримінального провадження як передчасне, практику Верховного Суду та апеляційних судів щодо можливості скасування наказів про призов і зобов`язання звільнити.

Ухвалою суду від 18.05.2026 адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині ухвали суду.

Ухвалою суду від 02.06.2026 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 13.07.2026 поновлено представнику позивача строк на подачу відповіді на відзив від 08.07.2026 за вх. 01-26/83393/26, від 08.07.2026 за вх. 01-26/83395/26, від 08.07.2026 за вх. 01-26/83396/26, від 08.07.2026 за вх. 01-26/83517/26 у справі №520/12069/26.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного, з огляду на таке.

Суд установив, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 . Станом на 10.02.2026 за даними додатку «Резерв+» відомості про нього були уточнені, статусу розшуку в цьому документі не відображено.

Натомість, відповідно до відомостей з «Оберіг» зроблено подання до органів Національної поліції про порушення позивачем військового обліку від 31.07.2025 до 31.07.2026. Причина не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії. Номер звернення Е3038319 /а.с. 81-е/.

13.02.2026 близько 22:21 22:30 нарядом управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції за адресою вул. Болбочана, 11 у м. Харкові зупинено транспортний засіб, у якому перебував позивач. Під час перевірки документів та складання матеріалів про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП поліцейськими здійснено перевірку відомостей щодо позивача в Інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України».

Згідно з відомостями системи ІПНП, на підставі повідомлення (телеграми) ІНФОРМАЦІЯ_4 вих. № Е3038319 від 31.07.2025, зареєстрованого за вх. № ЄО 17021 від 01.08.2025, позивач потребував доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 як особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210, 210-1 КУпАП (непроходження/відмова від проходження військово-лікарської комісії). Відомості щодо нього були внесені до ІП «Призовник, військовозобов`язаний, резервіст».

Позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Посадовою особою цього ТЦК видано довідку вих. № 2327 від 13.02.2026 про доставлення (супроводження) громадянина.

14.02.2026 позивача направлено на медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 .

14.02.2026 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 визнала позивача придатним до військової служби. На підставі цього висновку начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 видано наказ від 14.02.2026 № 539 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період», яким позивача призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

15.02.2026 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 56/нст позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду стрільця помічника гранатометника. Позивач прибув до частини, справи і посаду прийняв, приступив до виконання службових обов`язків.

19.02.2026 рішенням 12 Регіональної ВЛК № 816 висновок районної ВЛК від 14.02.2026 визнано таким, що не враховує дійсний стан здоров`я позивача та медичні документи, призначено повторний медичний огляд.

За заявою позивача прокуратурою Харківської області 03.03.2026 внесено відомості до ЄРДР за № 42026220000000033 за ч. 1 ст. 371 КК України. 26.05.2026 кримінальне провадження закрито слідчим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (відсутність складу кримінального правопорушення).

Окремо СВ Відділу поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області відкрито кримінальне провадження № 12026221180000255 від 26.02.2026 за ч. 1 ст. 366 КК України (за фактом можливого внесення завідомо неправдивих відомостей до медичної документації ВЛК).

Позивач наводить аргументи про те, що адміністративне затримання та доставлення його до органів ТЦК відбулось протиправно; медичний огляд стосовно нього проведено з порушеннями, що призвело до протиправності подальших дій з приводу направлення позивача для проходження військової служби та наказів, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушено права.

Стосовно позовної вимоги-1, суд прийшов наступного.

Суд повторно зазначає, що позивач наводить аргументи про те, що він був незаконно затриманий, позбавлений волі та в подальшому безпідставно доставлений до органів ТЦК.

Натомість відповідач Департамент патрульної поліції наводить заперечення про те, що позивачу було запропоновано проїхати до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Протокол про адміністративне затримання в порядку ст. 261 КУпАП не складався, оскільки затримання у розумінні цієї норми не здійснювалося - мало місце доставлення на підставі наявних відомостей системи ІПНП та згоди позивача.

Суд установив, відповідно до витягу з АІТС "Оберіг" установлено факт порушення військового обліку (ВО) позивачем з 31.07.2025 щодо непроходження військово-лікарської комісії.

Відтак було сформовано електронне звернення до органів Національної поліції про розшук і доставлення громадянина.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває станом на час розгляду даної справи.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 Про загальну мобілізацію, затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду даної справи.

Приписами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 за №389-VIII (далі по тексту - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII).

Частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають, крім іншого, військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

За приписами ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 за №3543-XII (далі по тексту - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 ст. 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Пунктом 2 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до вимог п. 69 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Отже, виходячи з наведеного, підставою внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо порушення позивачем правил військового обліку слугувало те, що позивач в порушення приписів п. 2 розділу ІІ Закону України від 21.03.2024 за №3621-IX не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, але не виключно, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Відповідно до п.56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487 Національна поліція, зокрема, але не виключно, за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

В той же час, приписами статті 262 КУпАП визначено, що органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вимогами ч. 3 ст. 38 Закону №2232-ХІІ визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд зауважує, що відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а також порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено приписами статтями 210, 210-1 КУпАП. Відтак, питання правомірності дій щодо проведення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, має вирішуватись вже під час притягнення особи до відповідальності по КУпАП.

Відтак, у такому випадку в першу чергу здійснюється розшук особи та її доставлення до органу ТЦК та СП, та в другу чергу складення протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.

До матеріалів справи долучено відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських № 470140, 471153, 471219, 475375.

Згідно з відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських (БК № 471219, час 22:48:08 22:48:29), установлено, що фізична сила та спеціальні засоби до позивача не застосовувалися; поліцейські запропонували позивачу проїхати до найближчого ТЦК та СП; позивач дав згоду на це.

Суд критично оцінює твердження позивача про застосування фізичної сили, позбавлення волі, затримання, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження на досліджених судом електронних доказах та в сукупності із іншими наявними у справі та дослідженими судом докази не підтверджують аргументів позивача.

Позивач наполягає на тому, що мало місце адміністративне затримання, яке вимагало складення протоколу відповідно до статті 261 КУпАП.

Суд повторно відмічає, що з відеозаписів убачається, що позивач добровільно погодився проїхати до ТЦК та СП (БК№ 471219, час 22:48:08 22:48:29).

Позивач стверджує, що йому не надали можливості реалізувати право на отримання професійної правничої допомоги від адвоката.

Суд розмежовує два етапи подій: оформлення матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП; подальші дії щодо доставлення до ТЦК та СП.

Під час оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП позивачу роз`яснено право на отримання професійної правничої допомоги під час розгляду адміністративної справи про адміністративне правопорушення; повідомили про те, що працівники поліції не здійснюють розгляду справи по суті; таким право позивача має право скористатися у суді, адже адміністративний протокол буде розглядатися саме судом; на роз`яснення працівника поліції щодо права на отримання правничої допомоги позивач повідомив, що роз`яснення відносно відповідного права почув (БК №471153, 23:00:00-23:01:46).

Суд вважає за необхідне акцентувати, що в межах цієї адміністративної справи не вирішується питання щодо наявності вини позивача у скоєнні ним адміністративного правопорушення, оскільки предметом цього спору, зокрема незаконність затримання та доставлення позивача до органів ТЦК та СП, а не відносини між військовозобов`язаним та ТЦКСП з приводу дотримання правил військового обліку, що становить окремий спір.

Враховуючи неявні у Департаменту патрульної поліції даних щодо необхідності доставлення позивача до органів ТЦК та СП з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, суд дійшов висновку про те, що дії органу Національної поліції були правовірними.

Стосовно частини позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд дійшов висновку про те, що оскільки така частина позовної вимоги є похідною від основної позовної вимоги-1, у якій відмовлено, а відтак підстав для задоволення позовної вимоги суд не установив, а тому у такій слід відмовити.

Стосовно позовної вимоги-2, суд прийшов наступного.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частина 5 ст.22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом приписів п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі по тексту - Порядок №560).

Пунктом 3 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до п.25 Порядку №560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до п.81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Частина п`ята статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі по тексту - Положення №402).

Пункт 1.1. Розділу І Положення №402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. Розділу ІІ Положення №402).

Відповідно до пунктів 20.1-20.2. розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Згідно з пунктом 20.3 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) Придатний до військової служби; Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: Обмежено придатний до військової служби).

У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову придатний до військової служби, за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану військовослужбовці підлягають медичному огляду за наявності для цього підстав.

За результатами медичного огляду ВЛК відповідного рівня приймає рішення про придатність чи не придатність військовослужбовця до військової служби, яке оформляється відповідною довідкою.

Судом повторно відмічає, що довідкою військово-лікарської комісії від 14.02.2026 позивача визнано придатним до військової служби /а.с. 83-б/.

У разі незгоди з висновком комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право звернутись до ВЛК регіону щодо перегляду рішення ВЛК при ТЦК та СП, яка наділена таким правом.

Зокрема, абзацом 4 пункту 2.4.5 розділу І Положення №402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

У разі незгоди з рішенням ВЛК регіону таке рішення може бути оскаржено до ЦВЛК.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Суд зазначає, що позивач своїм правом на звернення до ВЛК регіону щодо перегляду рішення ВЛК скористався.

19.02.2026 рішенням № 816 12 Регіональної ВЛК висновок районної ВЛК від 14.02.2026 визнано таким, що не враховує дійсний стан здоров`я позивача та медичні документи, призначено повторний медичний огляд.

Суд звертає увагу, що при розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності, а також придатності до військової служби) про що вказано вище у цьому судовому рішенні, а лише юридична процедура прийняття і відповідність спірного рішення вимогам законодавства.

Попри те, ІНФОРМАЦІЯ_10 не надано суду доказів дотримання положень п. 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення 402 при направленні позивача для проходження медичного огляду.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 при встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Попри те суд установив, що довідка від 14.02.2026 була скасована рішенням 12 Регіональним ВЛК, оскільки не враховано дійсного стану здоров`я позивача та медичні документи, а відтак призначено повторний медичний огляд.

З огляду на викладене суд дійшов переконання те, що органом ТЦК та СП не доведено, що позивачу була надана можливість в повному обсязі надати інформацію про стан здоров`я лікарям під час проходження військово-лікарської комісії. Тобто, ВЛК не вжито всіх заходів щодо встановлення дійсного стану здоров`я позивача та не доведено відсутність у нього захворювань, які можливо виключають придатність до військової служби.

Законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця ВЛК, яка передбачає здійснення медичного огляду особи відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних показань. Медичний огляд військовослужбовця повинен здійснюватися за методом індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби, тобто з урахуванням усіх медичних показників щодо стану здоров`я особи.

На переконання суду, вказані вище порушення не є формальними та в своїй сукупності підтверджують протиправність спірної довідки, що також підтверджено рішення 12 Регіональним ВЛК. При цьому, відповідач-2, всупереч процесуальному обов`язку, не довів суду належним чином правомірність винесення спірної довідки, оскільки саме він повинен довести порядок процедури ВЛК та дотримання її при огляді позивача.

Незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваних наказів про призов та зарахування до особового складу такі накази вичерпали свою дію їх реалізацією, однак суд вважає, що позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів. Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах. Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 06.10.2021 у справі №9901/26/21, від 03.11.2021 у справі №9901/226/21, від 02.02.2022 у справі №9901/256/21, від 16.03.2023 у справі №9901/494/21, від 06.04.2023 у справі №990/152/22, від 14.09.2023 у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже, видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником відповідача-2, наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, суд, враховуючи очевидну протиправність дій відповідача-1 щодо прийняття такого наказу без проведення дослідження ВЛК реального стану здоров`я мобілізованого і направлення його для проходження служби до військової частини, з метою належного та ефективного способу судового захисту дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу начальника відповідача-2 від 14.02.2026 №539 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача-3 про зарахування до складу військової частини та всі види забезпечення та звільнити позивача з військової служби, суд зазначає наступне.

Після видання начальником відповідача-2 наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, виникли правовідносини щодо проходження військової служби, особливості якої визначаються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення №1153/2008).

Натомість, цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби у зв`язку з визнанням незаконним рішення щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

З метою подальшого вдосконалення та належної організації обліку особового складу Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі - Інструкція №280).

Згідно з пунктами 1, 2 Розділу XII Інструкції №280, для обліку особового складу в особливий період використовуються:

1) на особовий склад, який перебуває на військовій службі (здійснює трудову діяльність), а також військовослужбовців, які проходили службу у військовому резерві за контрактом та призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, - облікові документи, які велися на нього у військовій частині в мирний час;

2) на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - особові справи, обліково-послужні та послужні (скорочені послужні) картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби), отримані з ТЦК та СП.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Пунктами 30-32 розділу II Інструкції №280 визначено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

Зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:

1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця;

2) для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено, - виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (начальника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту;

3) для працівників - трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (начальника) щодо їх прийняття.

До списків особового складу військової частини не зараховуються особи, відряджені з інших військових частин.

Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.

Отже, організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Слід зазначити, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

Абзацом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що "... процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу" (пункт 56).

Отже, правовідносини щодо зарахування до списку особового складу військової частини військовослужбовця не є релевантними щодо правовідносин щодо оскарження призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано доказів звернення до командира військової частини із рапортом про звільнення з військової служби, а тому суд не вбачає правових підстав для зобов`язання відповідача-3 виключити позивача зі списків особового складу.

Однак, суд зазначає, що позивач має право у встановленому законом порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби шляхом звернення до військової частини з відповідним рапортом.

Суд зазначає, що Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008 не передбачено звільнення з військової служби шляхом зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу військової частини задоволенню не підлягають, а відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідача-2 на користь позивача стягнути судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Департаменту патрульної поліції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.02.2026 №539 в частині ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , місце перебування - в/ч НОМЕР_1 РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач Держава Україна в особі Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження місто Київ, вул. Федора Ернста, будинок № 3, код ЄДРПОУ 40108646;

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ;

відповідач Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ 26624206;

відповідач Державна казначейська служба України, місцезнаходження місто Київ, вул. Бастіонна, будинок № 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 18.09.2026.

Суддя М. І. Садова