Постановление суда № 139880321, 04.03.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/31604/25

Провадження №1-кс/760/189/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024110000000401 від 04.12.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.3 ст.368 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва з клопотання про арешт майна, в якому просить накласти арешт на майно у кримінальному провадженні №42024110000000401, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.3 ст.368 КК України, з позбавленням права користування та розпорядження таким майном, у кримінальному провадженні №42024110000000401, що було вилучено 12.11.2025 під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено його особисті речі:

1) мобільний телефон марки «IPHONE» білого кольору, з пошкодженою задньою поверхнею, пошкодженою передньою панеллю, без сім-карти;

2) мобільний телефон марки «IPHONE» сірого кольору, з сім-карткою біло-червоного кольору з наступними записами: 1407; 0164; 1686; 4G/LTE;

3) мобільний телефон марки «IPHONE» чорного кольору, з явними ознаками довгого використання (подряпини, сколи), з сім-карткою біло-червоного кольору, з наступними записами на ній: 1160, 8032, 0289, 8 4G/LTE.;

4) планшет сірого кольору марки «Samsung SM-X510» 128 Gb, s/n R52W905F75V;

5) планшет сірого кольору марки «Samsung SM-T505», 32 GB, s/n R9ARBOH9TJR.

В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024110000000401, зареєстрованого в ЄРДР 04.12.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.3 ст.368 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що службові особи ДУ «Центр кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров`я України» (ЄДРПОУ: 26385055, далі - ДУ) організували протиправну схему проведення закупівель в системи Prozorro за попередньою змовою з учасником (постачальником).

Предметом закупівлі є реконструкція лікувального корпусу № 1 з прибудовою (літ. Е) без зміни функціонального призначення та об`ємно-просторових параметрів та будівництво багатопрофільного лікувального корпусу Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров`я України» за адресою: вул. В`ячеслава Чорновола, 28/1 у Шевченківському районі м. Києва.

Для організації процесу закупівлі залучено до протиправної схеми для контролю фінансової частини закупівлі головного бухгалтера ДУ ОСОБА_5 , яка відповідає за формування кошторису установи, потреби до майбутніх закупівель та супроводжує процес формування технічного завдання під конкретного переможця.

Разом з тим, ОСОБА_5 за вказівкою, залучила до протиправної діяльності начальника тендерного відділу ДУ ОСОБА_6 .

За наявними даними, ОСОБА_6 до моменту оголошення закупівлі контактував з представниками суб`єктів господарювання для отримання технічного завдання для оголошення закупівлі. Після чого ОСОБА_6 умисно звузив технічні вимоги до предмету закупівлі з метою отримання неправомірної вигоди.

Для проведення тендерної закупівлі службовими особами ДУ з метою уникнення відповідальності за проведення закупівлі залучено фактичного ініціатора закупівлі, а саме заступника директора ДУ, громадянина України ОСОБА_7 .

Водночас ОСОБА_5 контролює діяльність тендерного відділу та спільно з ОСОБА_8 , з метою забезпечення перемоги завідомо відомого суб`єкту господарювання, зв`язується з представниками суб`єкту господарювання, який повинен стати переможцем в закупівлі.

Разом з тим, ОСОБА_8 залучив до протиправної діяльності заступника директора з адміністративно-господарських питань та уповноважену особу по сумісництву ДУ ОСОБА_9 .

Таким чином, ОСОБА_9 отримав технічне завдання для закупівлі послуг з будівництва від майбутнього переможця та 29.04.2025 оголосив закупівлю UA-2025-04-29-010759-a.

За наявними даними, ОСОБА_7 підпише укладений договір з завідомо відомим переможцем в закупівлі.

За наявними даними переможцем закупівлі є ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» (код 39894111), яке фактично підконтрольне громадянам України ОСОБА_10 та його брату, громадянину України ОСОБА_4 .

Крім того, вищевказані особи фактично контролюють Приватне Підприємство Приватне Виробничо-Комерційне Підприємство «Пегас» (код 30897727), яке згідно з документами в системі Prozorro є основним підрядником в будівництві та в 2024 році уклало договір з ДУ на проведення будівельних робіт.

Також встановлено осіб, які представляють інтереси суб`єкта господарювання та безпосередньо контактують зі службовими особами ДУ, а саме ОСОБА_11 (директор ПП); ОСОБА_12 (бенефеціарний власник ПП).

За оперативними даними службовими особами ДУ вели перемовини щодо початку організації протиправної схеми з ОСОБА_10 . З метою отримання неправомірної вигоди службові особи ДУ вимагали у ОСОБА_10 грошові кошти для забезпечення безперешкодної перемоги в закупівлі, на що ОСОБА_10 погодився та обіцяв надати кошти.

Крім того, вищевказані службові особи ДУ тісно співпрацювали з ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та працівниками підконтрольних суб`єктів господарювання під час розробки антиконкурентної тендерної документації, перевірки документів до моменту подачі їх в систему, подовження строків закупівлі та акцептування переможця.

12.11.2025 проведено обшуки за адресами проживання та місцями роботи фігурантів даного кримінального провадження, під час яких виявлено та вилучено комп`ютерну техніку, мобільні телефони, планшети, документи, носії інформації, оглядом яких встановлено, що в них міститься інформація щодо обставин вчинення вищевказаного кримінального провадження. Цього ж дня всі вилучені предмети визнані речовими доказами в даному кримінальному провадженні.

Під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено його особисті речі:

1) мобільний телефон марки «IPHONE» білого кольору, з пошкодженою задньою поверхнею, пошкодженою передньою панеллю, без сім-карти;

2) мобільний телефон марки «IPHONE» сірого кольору, з сім-карткою біло-червоного кольору з наступними записами: 1407; 0164; 1686; 4G/LTE;

3) мобільний телефон марки «IPHONE» чорного кольору, з явними ознаками довгого використання (подряпини, сколи), з сім-карткою біло-червоного кольору, з наступними записами на ній: 1160, 8032, 0289, 8 4G/LTE.;

4) планшет сірого кольору марки «Samsung SM-X510» 128 Gb, s/n R52W905F75V;

5) планшет сірого кольору марки «Samsung SM-T505», 32 GB, s/n R9ARBOH9TJR.

Наступного дня до Солом`янського районного суду м. Києва подано клопотання про арешт вилученого майна, яке було розподілено на слідчу суддю ОСОБА_1 . В подальшому 18.11.2025 під час розгляду слідчим суддею даного клопотання останньою було постановлено ухвалу про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків в продовж 72 годин з моменту отримання ухвали. Фактично прокурор отримала відповідну ухвалу суду 05.12.2025 в п`ятницю, тобто наступні два дні є неробочі.

Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, перетворення, передачі, відчуження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно.

«Справедливий баланс» та пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти, на думку сторони обвинувачення збережено, оскільки приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення речових доказів, призведе до негативних наслідків для матеріалів кримінального провадження, а отже, до втрати доказів вчинення протиправної діяльності.

Оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, сторона обвинувачення приходить до висновку, що заборона розпоряджатися ним (зміна права власності, перереєстрація, тощо), відповідають вимогам проведення досудового розслідування.

Таким чином, необхідним та достатнім для запобігання вказаним ризикам є визначення виду обмеження у вигляді заборони відчужувати, розпоряджатися та користуватися майном.

Виходячи із потреб досудового розслідування, а також враховуючи те, що вищевказане майно містить в собі інформацію, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно, яке було вилучено під час проведення обшуків у даному кримінальному проваджені.

Застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти майно у первісному стані, унеможливить його подальше відчуження.

В судове засідання 21 січня 2026 року прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 не з`явилася, подала заяву про відкладення розгляду клопотання, до якого додала копію постанови про доручення проведення судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 25 грудня 2025 року, а також копію супровідного листа від 25.12.25 року.

В судове засідання 11 лютого 2026 року прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 повторно не з`явилася, подала заяву про розгляд клопотання без її участі, вказала, що клопотання підтримує, просила його задовольнити.

В судове засідання 04 березня 2026 року прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 повторно не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, подала заяву, в якій просила клопотання задовольнити та розглянути його без участі прокурора, додала до заяви копію протоколу огляду від 28.11.2025 року та постанову про визнання предметів речовими доказами та документами, визначення місця їх зберігання від 12.11.2025 року.

Власник майна в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Згідно ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження, не здійснювалось, у зв`язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024110000000401, зареєстрованого в ЄРДР 04.12.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України.

12 листопада 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04.11.2025 року №760/29471/25 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , де було виявлено та вилучено:

1) мобільний телефон марки «IPHONE» білого кольору, з пошкодженою задньою поверхнею, пошкодженою передньою панеллю, без сім-карти;

2) мобільний телефон марки «IPHONE» сірого кольору, з сім-карткою біло-червоного кольору з наступними записами: 1407; 0164; 1686; 4G/LTE;

3) мобільний телефон марки «IPHONE» чорного кольору, з явними ознаками довгого використання (подряпини, сколи), з сім-карткою біло-червоного кольору, з наступними записами на ній: 1160, 8032, 0289, 8 4G/LTE.;

4) планшет сірого кольору марки «Samsung SM-X510» 128 Gb, s/n R52W905F75V;

5) планшет сірого кольору марки «Samsung SM-T505», 32 GB, s/n R9ARBOH9TJR.

Прокурор, звернувшись до суду з клопотанням про арешт майна у даному кримінальному провадженні, просить накласти арешт на вилучені під час обшуку мобільні телефони та планшети з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з вимогами ч.1 ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є в тому числі арешт майна.

Згідно ч.3, ч.5 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Як визначено ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку, відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Прокурор в клопотанні покликається на те, що вилучене майно містить в собі інформацію, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Однак, у клопотанні не зазначено, які саме відомості містять вилучені телефони та планшети, та якими доказами підтверджуються зазначені обставини, а також не доданої таких доказів до клопотання.

У постанові про визнання предметів речовими доказами та документами, визначення місця їх зберігання від 12.11.2025 року міститься лише загальне формулювання, що вилучені речі та предмети містять відомості, які можуть бути доказами.

З доданого протоколу огляду від 28.11.2025 року вбачається, що за результатом огляду не виявлено інформації, яка може бути використана в досудовому розслідуванні.

Крім того, у постанові про доручення проведення судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 25 грудня 2025 року також відсутнє обґрунтування, на якій підставі призначено експертизу вилучених телефонів та планшетів, зважаючи на те, що згідно протоколу огляду у вказаних пристроях не виявлено інформації, яка може бути використана в досудовому розслідуванні.

До того ж, прокурором не доведено та не обґрунтовано наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином під час розгляду указаного клопотання прокурор не довела необхідність накладення арешту на майно, зокрема щодо відповідності такого майна критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК України, та можливості його використання як доказу у кримінальному провадженні №42024110000000401 від 04.12.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.3 ст.368 КК України, наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а також те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Згідно ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Згідно ч.3 ст.169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Керуючись статтями 98, 131, 132, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024110000000401 від 04.12.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.3 ст.368 КК України, - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя Солом`янського районного

суду міста Києва ОСОБА_1