Решение № 139879965, 18.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12091/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський місьрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Бедьо В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Малиновської І.Ю.,

представника відповідача - Ракущинця А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Котової Світлани Миколаївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №103413684 від 30.01.2026 року в розмірі 20329,86 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 3244,86 грн заборгованість за процентами; 4085,00 грн заборгованість за комісією; 8000,00 грн штраф, а також судового збору в розмірі 2 662,40 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103413684, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн.

Кредитний договір було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Перед укладенням кредитного договору первісним кредитором здійснено віддалену ідентифікацію відповідачки за допомогою отримання її ідентифікаційних даних через систему BankID Національного банку України.

26.06.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідному Реєстрі боржників.

На виконання умов договору факторингу сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників № 1, згідно з яким до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103413684 від 30.01.2026 року.

Факт сплати фінансування за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів, долученою до матеріалів справи.

07.09.2026 року, через систему "Електронний суд" надійшла заява від представника Відповідача Ракущинець А.А., в якій останній просив забезпечити йому доступ до матеріалів справи в електронній формі у зв`язку зі здійсненням представництва інтересів відповідача, а також повідомив про неотримання відповідачем копії позовної заяви та доданих до неї документів.

08.09.2026 року, через систему "Електронний суд" від представника Відповідача Ракущинець А.А., надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Зокрема, представник відповідача зазначає, що позивачем заявлено вимоги про стягнення 5000,00 грн основного боргу, 3244,86 грн заборгованості за процентами, 4085,00 грн комісії та 8000,00 грн штрафних санкцій. При цьому відповідач заперечує як факт виникнення кредитних правовідносин, так і розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Представник відповідача вказує, що строк повернення кредиту, за твердженням самого позивача, визначений 30.01.2027 року, однак позивач звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, не направивши відповідачу письмової вимоги про дострокове повернення кредиту. На думку відповідача, з огляду на положення ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача про прострочення та про необхідність його усунення, а тому за відсутності відповідної вимоги у позивача відсутні підстави для дострокового стягнення частини кредиту, строк повернення якої ще не настав.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення відповідачем кредитного договору та фактичного отримання кредитних коштів. Вказує на відсутність доказів належного електронного підписання договору, ідентифікації відповідача та передачі їй примірника договору.

Посилаючись на положення ст. 95, 100 ЦПК України та положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», просить відмовити у задоволенні позовних вимог

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Її представник адвокат Ракущинець А.А. у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.08.2026 відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у взаємному зв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.01.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103413684, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальниці грошові кошти в розмірі 5000,00 грн, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти, комісії та виконати інші зобов`язання на умовах і в строки, визначені кредитним договором та графіком платежів. Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 30.01.2026, дата повернення кедиту 25.01.2027 р.. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. 1.5.4. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Комісія за надання кредиту: 1125.00 грн., яка нараховується за ставкою 22.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Тип процентної ставки за кредитним договором є фіксованим.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа та підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Перед укладенням кредитного договору відповідачка за допомогою мережі Інтернет зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, заповнила заявку на отримання кредиту із зазначенням своїх персональних даних, фінансового номера телефону та реквізитів банківської картки, пройшла процедуру віддаленої ідентифікації за допомогою системи BankID Національного банку України, ознайомилася з умовами кредитування та підтвердила свою згоду з ними.

Наведені обставини підтверджуються договором про споживчий кредит №103413684 від 30.01.2026 року, паспортом споживчого кредиту, анкетою-заявою, відомостями про моніторинг дій позичальниці в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, матеріалами верифікації клієнта та іншими доказами, долученими до матеріалів справи.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та 30.01.2026 року перерахував відповідачці кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн на рахунок із використанням банківської картки останні чотири цифри якої 9573, зазначеної нею під час оформлення кредиту.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами та доказами перерахування коштів.

Оцінка суду.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Специфіка спірних правовідносин свідчить про те, що для правильного вирішення спору необхідно встановити:

1.чи було укладено кредитний договір із відповідачкою;

2.чи були надані відповідачці кредитні кошти;

3.чи перейшло до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» право вимоги за спірним кредитним договором;

4.чи наявні підстави для стягнення заборгованості та в якому розмірі;

Відповідаючи на вказані питання, суд виходить із наступного.

Суд звертає увагу на особливості доказування в цивільному процесі і наголошує на тому, що відповідач побудував свою позицію на концепції «негативного доказу» (див. для прикладу постанову Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі №2-879/13 (провадження № 61-10802св18).

Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк. Банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Тобто, позивач не має доступу до виписки з банківської картки відповідачки та не може такий отримати, оскільки така виписка становить банківську таємницю захищену законодавством.

Так, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначаються Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції другою стороною.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин повинен бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що кредитний договір №103413684 від 30.01.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений у належній письмовій електронній формі.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19.

Матеріалами справи підтверджується, що саме відповідачка ініціювала отримання кредиту, зазначила необхідні персональні та платіжні дані, пройшла процедуру ідентифікації та підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн підтверджується доказами, наданими позивачем, які суд оцінює в сукупності з іншими матеріалами справи.

Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору або отримання кредитних коштів, відповідачкою суду не надано.

Суд звертає увагу на особливості доказування в цивільному процесі і наголошує на тому, що відповідач побудував свою позицію на концепції «негативного доказу» (див. для прикладу постанову Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі №2-879/13 (провадження № 61-10802св18).

Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк. Банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Тобто, позивач не має доступу до виписки з банківської картки відповідачки та не може такий отримати, оскільки така виписка становить банківську таємницю захищену законодавством.

Так, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Доказів належного виконання зобов`язань та повного або часткового погашення заборгованості за кредитним договором №103413684 від 30.01.2026 року відповідачка суду не надала.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

26.06.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідному Реєстрі боржників.

Пунктом 2.5 договору факторингу передбачено, що після підписання сторонами Акта приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників до фактора переходять права первісного кредитора за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору факторингу.

На виконання умов договору факторингу сторонами підписано Акт приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників № 1 та сформовано Реєстр боржників № 1, згідно з якими до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103413684 від 30.01.2026 року.

У Реєстрі боржників зазначені відомості, які дають можливість ідентифікувати відповідачку, кредитний договір та передане позивачеві право грошової вимоги.

Факт виконання ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» обов`язку щодо сплати фінансування за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією, долученою до матеріалів справи.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи боржника.

За змістом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови одержання повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Разом із тим неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє зобов`язання та не звільняє боржника від обов`язку погасити заборгованість. У такому випадку боржник має право виконати зобов`язання первісному кредитору, а таке виконання вважатиметься належним.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачкою заборгованості ні первісному кредитору, ні ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено належний перехід до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103413684 від 30.01.2026 року.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов`язанні визначено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві отримані грошові кошти в строк та в порядку, встановлених договором.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами, у разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних процентів.

Звернення позивача до суду з цим позовом свідчить про реалізацію новим кредитором права вимагати дострокового повернення непогашеного залишку кредиту у зв`язку з порушенням відповідачкою графіка платежів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на час подання позовної заяви загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 20329,86 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 3244,86 грн заборгованість за процентами; 4085,00 грн заборгованість за комісією; 8000,00 грн штраф.

Розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами підтверджується кредитним договором, графіком платежів, доказами перерахування кредитних коштів, довідкою про заборгованість та розрахунком заборгованості.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 8000,00 та заборгованості за комісією 4085,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 3.3.3 кредитного договору передбачено обов`язок позичальниці в разі порушення строків повернення кредиту та/або сплати заборгованості на вимогу кредитодавця сплатити штраф та/або інші передбачені договором платежі.

Позивач обґрунтовує правомірність нарахування штрафу тим, що кредитний договір укладений після 24.01.2024 року, а тому на нього не поширюється передбачене Законом України «Про споживче кредитування» звільнення споживачів від відповідальності за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану.

Разом із тим суд не погоджується з такими доводами позивача.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення чи скасування позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором або договором позики, звільняється від обов`язку сплачувати кредитодавцеві неустойку у вигляді штрафу чи пені за таке прострочення.

Неустойка та інші платежі, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання кредитних зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Воєнний стан в Україні, введений 24.02.2022 року, станом на дату виникнення спірних правовідносин, здійснення розрахунку заборгованості та розгляду справи не припинений і не скасований.

Положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не містять застереження про їх застосування виключно до кредитних договорів, укладених до певної дати, та поширюються на всі кредитні й позикові зобов`язання, прострочення за якими виникло в період дії воєнного або надзвичайного стану.

Зміни, внесені Законом України від 22.11.2023 року № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування», не виключили та не змінили положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, зміна положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо кола договорів, на які поширюється передбачене цим Законом звільнення від відповідальності, не припиняє дії окремої та самостійної норми пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Подібний висновок щодо застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до кредитного договору, укладеного після 24.01.2024 року, викладений у постанові Черкаського апеляційного суду від 24.09.2025 року у справі № 707/1142/25.

Оскільки кредитний договір №103413684 від 30.01.2026 року, а заявлений позивачем штраф у розмірі 8000,00 грн та комісія у розмірі 4085,00 грн нараховані за прострочення виконання зобов`язань у період дії воєнного стану, така сума не підлягає стягненню з відповідачки.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 8000,00 грн та комісії у розмірі 4085,00 задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, надання відповідачці кредитних коштів, неналежне виконання нею договірних зобов`язань та належний перехід до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права вимоги за кредитним договором №103413684 від 30.01.2026 року.

Водночас позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн та заборгованості за процентами в розмірі 3244,86 грн.

Суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, та вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Посилання відповідача на недоведеність факту укладення кредитного договору та відсутність оригіналу електронного документа є безпідставними, оскільки матеріали справи містять кредитний договір, укладений в електронній формі, який підписаний відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора 381710, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України та статей 205, 207 ЦК України такий договір є укладеним у письмовій формі. Крім того, сам відповідач не надав жодних доказів того, що електронний договір був змінений, підписаний іншою особою або не відповідає його волевиявленню.

Доводи про відсутність доказів фактичного надання кредитних коштів також спростовуються матеріалами справи. Позивачем надано докази перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача, реквізити якого зазначені у кредитному договорі та додаткових договорах, а також розрахунок заборгованості, який підтверджує подальше виконання сторонами умов договору.

Посилання відповідача на недоведеність кредитних правовідносин через ненадання банківської виписки є необґрунтованими. Як зазначено судом вище, така інформація становить банківську таємницю, а тому позивач об`єктивно позбавлений можливості отримати відповідні документи. При цьому Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що факт надання кредитних коштів може підтверджуватися сукупністю доказів, а не виключно банківською випискою, зокрема кредитним договором, документами про перерахування коштів, розрахунком заборгованості та іншими доказами.

Водночас доводи відповідача щодо неправомірності стягнення комісії та штрафу, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення комісії та штрафу, з огляду на приписи Закону України «Про споживче кредитування», правові висновки Верховного Суду та положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, доводи відповідача про недоведеність укладення кредитного договору, ненадання кредитних коштів та відсутність підстав для стягнення основної суми боргу і договірних процентів є необґрунтованими та спростовуються наявними у справі доказами. Разом із тим суд погоджується із запереченнями відповідача лише в частині безпідставності стягнення комісії та штрафу, що й зумовлює часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №103413684 від 30.01.2026 року в загальному розмірі 8244,86 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжним документом, долученим до матеріалів справи.

Оскільки позовні вимоги задовольняються на суму 8244,86 грн із заявлених 20329,86 грн, частка задоволених позовних вимог становить 40,56 %.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1079,86 грн.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 1013, 7681, 89, 133, 141, 247, 258259, 263265, 274, 280284 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 4, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 638, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1082 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про споживче кредитування», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача Котової Світлани Миколаївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», (код за ЄДРПОУ: 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 601) заборгованість за кредитним договором №103413684 від 30.01.2026 року в розмірі 8244,86 (вісім тисяч двісті сорок чотири) гривні 86 копійок, з яких: 5000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 3244,86 (три тисячі двісті сорок чотири) гривні 86 копійок - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код за ЄДРПОУ: 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 601) судовий збір у розмірі 1079,86 (одна тисяча сімдесят дев`ять) гривень 86 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І.