Решение № 139878038, 07.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокуСправа №160/11266/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 31.03.2026 року № 064250012334 щодо відмови їй в призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII;

- зобов`язати Головне управління ПФУ Дніпропетровській області призначити їй пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII з 31 березня 2026 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 02.03.2026, після досягнення 55-річного віку, вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 03.03.2026 № 064250012334 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю підтвердженого періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993. Відповідачем підтверджено 3 роки 2 місяці 19 днів проживання, тоді як необхідною умовою є проживання у зазначеній зоні не менше чотирьох років. Вона вказала, що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, а також необхідний страховий стаж - 39 років 03 місяці 13 днів. Зазначила, що відповідно до довідок органів місцевого самоврядування у періоди з 26.04.1986 по 12.09.1986 та з 05.04.1990 по 09.02.1991 вона проживала у селі Злобичі Коростенського району Житомирської області, а з 11.02.1991 - у селі Мелені Коростенського району Житомирської області, які віднесені до зони посиленого радіологічного контролю. Пояснила, що під час навчання у Коростишівському педагогічному училищі була тимчасово зареєстрована у гуртожитку, однак у періоди канікул, вихідних та святкових днів фактично проживала у батьків у селі Злобичі. Крім того, у період з 19.02.1990 по 24.03.1990 проходила практику у Меленівській школі. Зазначені періоди додатково становлять 8 місяців 6 днів та 1 місяць 5 днів, що у сукупності з підтвердженим відповідачем періодом дає понад чотири роки проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993. Також, у період з 15.01.1990 по 17.02.1990 проходила педагогічну практику у м.Коростені Житомирської області, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення, та вважає, що цей період також підлягає врахуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із пенсійною справою, в якому зазначено, що 23.03.2026 року позивач звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви та поданих документів рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 31.03.2026 року № 064250012334 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення, відповідач послався на положення ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких особи, які постійно проживали або працювали у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на зниження пенсійного віку за умови проживання або роботи у цій зоні станом на 01.01.1993 року не менше чотирьох років. Так позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення до пенсійного фонду досягла 55-річного віку, а її страховий стаж становить 39 років 03 місяці 13 днів. Водночас документально підтверджений період її проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року становить лише 03 роки 02 місяці 19 днів, що є недостатнім для набуття права на зниження пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII. Посилаючись на підпункт 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, відповідач зазначив, що право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку підтверджується документами про періоди проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, виданими відповідними органами, а також посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. При цьому, подані позивачем документи не підтверджують необхідної тривалості проживання у відповідній зоні станом на 01.01.1993 року. Крім того, відповідач послався на те, що прийняття рішення за результатами розгляду поданих нею документів належить до повноважень органу Пенсійного фонду, який здійснює оцінку таких документів та визначає наявність підстав для призначення пенсії. У зв`язку з чим відповідач вважав, що вимога позивача про безпосереднє зобов`язання призначити їй пенсію є передчасною, оскільки призначення пенсії належить до дискреційних повноважень пенсійного органу. З огляду на наведене, оскаржуване рішення від 31.03.2026 року № 064250012334 є правомірним, а позовні вимоги - необґрунтованими, у зв`язку з чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.04.1994 року.

23.03.2026 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області. За результатами розгляду заяви та поданих документів прийнято спірне рішення від 31.03.2026 року № 064250012334, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з тим, що документально підтверджений період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року становить 03 роки 02 місяці 19 днів, що є меншим за необхідні 4 роки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 № 1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ).

Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону №796-XII.

Абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

У пункті 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII визначені різні підстави для зниження пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які залежать від зони радіоактивного забруднення, на території якої такі особа проживала/працювала.

Абзац 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачає, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

З наведених положень Закону №796-XII вбачається, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.

Крім того, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 2 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зазначеній зоні протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку здійснюється без застосування початкової величини, та розраховується, як 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.

Відтак, зміст вищезазначених положень свідчать, що особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні посиленого радіологічного контролю, набуває права на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII у випадку дотримання таких умов:

- наявності у цієї особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;

- наявності у цієї особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 4-х років;

- наявності страхового стажу встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

При цьому, виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4-х років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Спірним рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку, оскільки відсутній необхідний період проживання (постійної роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 4 роки.

Аналіз статті 55 Закону № 796-ХІІ свідчить, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 5 частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

За приписами пункту четвертого частини першої ст.11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, зокрема належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій встановлене статтею 14 Закону № 796-ХІІ.

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (пункт чотири частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ).

Частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 15 Закону № 796-ХІІ встановлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Відповідно до частини третьої ст.65 Закону № 796-ХІІ посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

Таке посвідчення, згідно із п.4 ч.1 ст.14 Закону № 796-XII, видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Водночас, суд зауважує, що у постанові від 18 березня 2025 року по аналогічній справі № 460/27065/23 Верховний Суд зазначив, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема "якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років".

Тому, для визначення права позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII необхідно дослідити час її проживання на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону № 796-XII, для підтвердження права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку заявником надається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Так, відповідно до довідки, виданої Виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області від 19.03.2026 року, № 793, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала та була зареєстрована в селі Злобичі Коростенського району Житомирської області з 01.04.1971 року по 12.09.1986 року та з 05.04.1990 року по 09.02.1991 року.

Село Злобичі Коростенського району Житомирської області, згідно із постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року № 106, віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до довідки Іршанської селищної ради Житомирської області від 14.05.2025 року № 220/10-17/2, ОСОБА_1 з 11.02.1991 року і по теперішній час (дату видачі довідки) зареєстрована та постійно проживає в селі Мелені Коростенського району Житомирської області.

Вказаною довідкою підтверджується також, що село Мелень Коростенського району Житомирської області до 31.12.2014 року відносилося до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона) відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року №106.

З матеріалів справи вбачається, що у період навчання у Коростишівському педагогічному училищі позивач була зареєстрована у гуртожитку навчального закладу.

Водночас з довідки архівної установи від 31.10.2025 року вбачається періоди навчальних канікул, які припадали на час її навчання.

На підтвердження фактичного проживання у зазначені періоди за місцем постійного проживання в селі Злобичі позивачем надано акт, складений за участю мешканців відповідного населеного пункту.

Згідно із наданими документами, під час навчання позивач перебувала за місцем постійного проживання у селі Злобичі, зокрема, у такі періоди: з 31.12.1986 року по 11.01.1987 року, з 22.06.1987 року по 31.08.1987 року, з 31.12.1987 року по 10.01.1988 року, з 22.06.1988 року по 31.08.1988 року, з 26.12.1988 року по 08.01.1989 року, з 26.06.1989 року по 31.08.1989 року та з 28.12.1989 року по 10.01.1990 року.

Крім того, відповідно до довідки Меленівської початкової школи Іршанської селищної ради Житомирської області позивач проходила педагогічну практику у Меленівській середній школі з 19.02.1990 року по 24.03.1990 року.

Також відповідно до довідки Коростенського міського ліцею №2 від 12.12.2025 року №342 позивач проходила педагогічну практику у Коростенській середній школі №2 у період з 15.01.1990 року по 17.02.1990 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року №106 місто Коростень віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, тоді як село Мелень та село Злобичі відносилися до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Суд погоджується з доводами позивача щодо необхідності врахування до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю часу перебування за місцем постійного проживання під час навчальних канікул, оскільки визначальним для набуття права на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України №796-ХІІ є саме факт постійного проживання або роботи у відповідній зоні, а не формальна реєстрація особи за певною адресою.

Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17, виходячи з того, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив на необхідності встановлення факту постійного проживання або постійної роботи особи у відповідній зоні.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22 та від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23.

Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує з фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв`язку з постійним проживанням у такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.

При цьому саме по собі навчання особи за межами зони радіоактивного забруднення не може бути ототожнене з постійним проживанням у такій зоні. Водночас періоди перебування особи під час навчальних канікул за місцем її постійного проживання у населеному пункті, віднесеному до відповідної зони радіоактивного забруднення, підлягають оцінці з урахуванням доказів фактичного проживання особи у цей час.

Так, відповідно до довідки Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 19.03.2026 року позивач постійно проживала та була зареєстрована в селі Злобичі Коростенського району Житомирської області з 01.04.1971 року по 12.09.1986 року та з 05.04.1990 року по 09.02.1991 року.

Зазначене село відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року №106 відносилося до зони посиленого радіоекологічного контролю.

З матеріалів справи вбачається, що з 12.09.1986 року позивач була знята з реєстрації у селі Злобичі у зв`язку з навчанням у Коростишівському педагогічному училищі та на період навчання була зареєстрована у гуртожитку навчального закладу.

Разом з тим, відповідно до архівної довідки від 31.10.2025 року встановлено періоди зимових та літніх канікул позивача під час навчання, а на підтвердження її фактичного проживання у цей час за місцем постійного проживання у селі Злобичі надано відповідний акт, складений за участю мешканців населеного пункту.

Згідно із наданими доказами, під час навчання позивач перебувала за місцем постійного проживання у селі Злобичі у такі періоди: з 31.12.1986 року по 11.01.1987 року, з 22.06.1987 року по 31.08.1987 року, з 31.12.1987 року по 10.01.1988 року, з 22.06.1988 року по 31.08.1988 року, з 26.12.1988 року по 08.01.1989 року, з 26.06.1989 року по 31.08.1989 року та з 28.12.1989 року по 10.01.1990 року.

Суд бере до уваги, що зазначені періоди припадають саме на канікулярний час під час навчання позивача, а місцем її постійного проживання до та після навчання було село Злобичі, яке відносилося до зони посиленого радіоекологічного контролю.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надані докази у своїй сукупності підтверджують фактичне перебування позивача у зазначені періоди за місцем її постійного проживання у забрудненій зоні, а тому такі періоди підлягають врахуванню при визначенні тривалості проживання, необхідної для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.

Аналогічний підхід щодо можливості врахування періодів канікул за наявності належних доказів фактичного проживання у відповідній зоні викладено Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23.

Крім того, відповідно до довідки Меленівської початкової школи Іршанської селищної ради Житомирської області позивач проходила педагогічну практику у Меленівській середній школі у період з 19.02.1990 року по 24.03.1990 року.

Також відповідно до довідки Коростенського міського ліцею №2 від 12.12.2025 року №342 позивач проходила педагогічну практику у Коростенській середній школі №2 у період з 15.01.1990 року по 17.02.1990 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року №106 місто Коростень віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, тоді як села Мелень та Злобичі відносилися до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Отже, період педагогічної практики позивача у селі Мелень безпосередньо припадає на час її перебування у населеному пункті, віднесеному до зони посиленого радіологічного контролю, що підтверджується відповідною довідкою навчального закладу.

Водночас період проходження педагогічної практики у Коростенській середній школі №2 припадає на час перебування позивача у місті Коростені, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення.

Як встановлено судом, відповідно до оскаржуваного рішення відповідачем враховано період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю тривалістю 3 роки 2 місяці 19 днів.

З урахуванням періоду фактичного проживання позивача у селі Злобичі під час навчальних канікул тривалістю 8 місяців 6 днів, періоду проходження педагогічної практики у селі Мелень тривалістю 1 місяць 5 днів, а також періоду проходження педагогічної практики у місті Коростені тривалістю 1 місяць 2 дні, загальна тривалість спірних періодів, які підлягають врахуванню при визначенні тривалості проживання позивача на територіях, віднесених до зон радіоактивного забруднення, становить 10 місяців 13 днів.

Таким чином, з урахуванням врахованого відповідачем періоду тривалістю 3 роки 2 місяці 19 днів, загальна тривалість періодів перебування позивача на територіях, віднесених до зон радіоактивного забруднення, становить 4 роки 1 місяць 2 дні.

Таким чином, станом на 01.01.1993 року позивач має необхідний чотирирічний період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, передбачений статтею 55 Закону України №796-ХІІ для реалізації права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.

Враховуючи висновки Верховного Суду відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України, а також зважаючи на вказані обставини, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача в призначенні позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену в рішенні від 31.03.2026 року № 064250012334.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

При цьому, чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв. А тому, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.03.2026 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення з урахуванням викладених висновків суду.

Оскільки судом обрано інший спосіб захисту порушеного права ніж просила позивач, в цій частині позову суд відмовляє.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 665,60 грн (1 331,20 грн : 2) підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних відшкодувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.03.2026 року № 064250012334 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2026 року про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма