Решение № 139872675, 20.01.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4467/25 Провадження № 2/450/436/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Добош Н.Б.

при секретарі Хамуляк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про предмет спору: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 102121102 від 29.10.2023 року у розмірі 33243,80грн.,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): 29.10.2023р. в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» ОСОБА_1 подано Заявку на отримання кредиту № 102121102. Дана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

На підставі платіжного документа ТОВ «МІЛОАН» були перераховані кредитні кошти відповідачу на картковий рахунок в сумі 14100грн.

29.10.2024р. згідно умов Договору відступлення права вимоги №29102024/1, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 102121102 від 29.10.2023р. на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до Відповідача.

Згідно Договору відступлення сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, становить 33243,8грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 5813 грн.; - заборгованість за відсотками становить 26443,8грн.; - заборгованість за комісійними винагородами становить 987 грн..

Посилаючись на викладене та те, що відповідач має непогашену заборгованість за вищевказаним договором в загальному розмірі 33689,86 грн., позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено сторонам, що у відповідності до ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.

У вказаний строк сторони не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представником відповідача ОСОБА_1 Сікорською І.С. подано відзив, в якому заперечує проти задоволення вимог позивача, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, на підтвердження своїх вимог позивач надав до суду роздруківку договору та паспорт споживчого кредиту до нього, не підписані ні власноручним підписом відповідача, ні електронним, розрахунок заборгованості та договір факторингу. Вказує, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем кредитний договір № 102121102 від 29.10.2023р., анкета-заява не містить інформації про підписання їх відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора. Також, у позовній заяві позивач не підтверджує належними доказами, яким чином був надісланий та отриманий відповідачем електронний одноразовий ідентифікатор: СМСповідомлення, певний месенджер тощо.

В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що відповідач пройшов ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідач не визнає факту заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір.

Зазначає, що на підтвердження надання кредиту позивач надав копію платіжного доручення, в якому зазначено отримувачем відповідача. Копія вказаного платіжного доручення не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок. Проте, ТОВ «Діджи Фінанс» не надало доказів на підтвердження видачі позичальнику грошових коштів за умовами кредитного договору № 102121102 від 29.10.2023р. (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо). Також позивачем не надано виписки з особового рахунку.

Наданий розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом виконання позивачем умов кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на рахунок, позивачем не надано.

При цьому, договір про надання кредиту, паспорт кредиту не містять реквізитів платіжної банківської картки відповідача, на яку, у відповідності до умов кредитного договору мали бути перераховані кредитні кошти. На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунок заборгованості, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. З наданих позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» додатків до позовної заяви, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо.

Зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та не допустимість.

Крім того, позивачем нараховано проценти з порушенням строку кредитування. Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. З матеріалів справи вбачається що позивачем нараховано проценти з порушенням вказаних норм права та судової практики.

Також безпідставним вважає вимоги позовної заяви про нарахування комісії. З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки. Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки. Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки є нікчемними. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №727/5461/23.

Матеріали даної справи не містять підписаного ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «МІЛОАН» акту прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу. Сформований Витяг представником ТОВ «Діджи фінанси» з Додатку до Договору факторингу містить лише його підпис, а підпис представника первісного та нового кредитора відсутні.

Щодо витрат на правову допомогу зазначає, що витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову. До позовної заяви не долучено доказів оплати правової допомоги. Вважає, що підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. відсутні. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача Щава Є.В. подано відповідь на відзив в якій вказала, що 29.10.2023, за власним волевиявленням, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ за адресою: https://miloan.ua/ подано заявку на отримання кредиту № 102121102. Заявка на отримання кредиту знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті Товариства. Таким чином, відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит № 102121102 від 29.10.2023. Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор 667416, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору. Даний договір також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства за адресою: https://miloan.ua/. Процедура уладення договору в електронній формі передбачена умовами договору № 102121102.

Поряд з цим, наданий позивачем скріншот першої сторінки договору із фіксацією підпису сторін за допомогою одноразового ідентифікатора дає підстави вважати доведеним належними доказами факт, що договір про споживчий кредит № 102121102 від 29.10.2023 був дійсно підписаний з первісним кредитором саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 667416.

Зазначає, що наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 75444919 від 29.10.2023 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 102121102 від 29.10.2023. Фактичне зарахування коштів на платіжну картку відповідача здійснено банківською установою, яка не є стороною договору про споживчий кредит № 102121102 від 29.10.2023 та виконує лише технічні функції з обслуговування платежу. Згідно даного сервісу було отримано наступну інформацію по картковому рахунку № НОМЕР_2 : Картковий рахунок: НОМЕР_2 ; BIN: 432334; Платіжна система: VISA; Видана БАНКОМ: JSC ACCENT-BANK; ТИП КАРТИ: DEBIT; КАТЕГОРІЯ КАРТИ: CLASSIC; КРАЇНА: UKRAINE.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних ум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та не допустимість. Вказує, що згідно п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 14 100,00 грн. Відповідно до п. 1.3. Договору кредит надається строком на 105 днів з 29.10.2023 (дата надання кредит) і складається з пільгового та поточного періоду. Відповідно до п. 1.3.1. Договору Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13.11.2023р. (рекомендована дата платежу). Згідно п. 1.5. Договору загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 2996.25 грн. в грошовому виразі та 10771.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 47411.25 грн. в грошовому виразі та 16643.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 17096.25 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 61511.25 гривень.

Відповідно до п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 987,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102121102 від 29.10.2023 вбачається, що відповідачем вчинялися дії по сплаті комісії за пролонгацію за кредитним договором, а саме: 14.11.2023 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 4 230,00 грн., з яких: 1 410,00 грн. сплата тіла кредиту; 1 410,00 грн. сплата процентів по кредиту; 1 410,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 02.01.2024 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1 421,00 грн., з яких: 529,00 грн. сплата тіла кредиту; 792,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 17.01.2024 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1 421,00 грн., з яких: 529,00 грн. сплата тіла кредиту; 792,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 01.02.2024 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1 421,00 грн., з яких: 529,00 грн. сплата тіла кредиту; 792,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 16.02.2024 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1 421,00 грн., з яких: 529,00 грн. сплата тіла кредиту; 792,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 03.03.2024 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1 421,00 грн., з яких: 529,00 грн. сплата тіла кредиту; 792,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 18.03.2024 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1 421,00 грн., з яких: 529,00 грн. сплата тіла кредиту; 792,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 03.04.2024 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1 421,00 грн., з яких: 529,00 грн. сплата тіла кредиту; 792,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 19.04.2024 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1 421,00 грн., з яких: 529,00 грн. сплата тіла кредиту; 792,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 05.05.2024 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1 421,00 грн., з яких: 529,00 грн. сплата тіла кредиту; 792,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 17.05.2024 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1 421,00 грн., з яких: 529,00 грн. сплата тіла кредиту; 792,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 31.05.2024 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1 421,00 грн., з яких: 529,00 грн. сплата тіла кредиту; 792,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 16.06.2024 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1 421,00 грн., з яких: 529,00 грн. сплата тіла кредиту; 792,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту; 28.06.2024 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1 421,00 грн., з яких: 529,00 грн. сплата тіла кредиту; 792,00 грн. сплата процентів; 100,00 грн. сплата комісії. Зазначені обставини свідчать про те, що умовами договору сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

За таких обставин, враховуючи, що в кредитному договорі сторонами був обумовлений строк нарахування відсотків, а саме відсотки нараховуються до дня повного погашення заборгованості за кредитом, оскільки на даний момент заборгованість по кредитам погашена не була, позивач вважає, що ним обґрунтовано були нараховані відсотки за період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення. Отже позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим за кредитним договором виникла заборгованість в загальному розмірі 33 243,80 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 5 813,00 грн. (сума отриманого кредиту в розмірі 14 100,00 сума сплаченого кредиту в розмірі 8 287,00 грн. = 5 813,00 грн.); заборгованість за процентами в розмірі 38 149,80 грн. (сума нарахованих процентів в розмірі 18 891,70 грн. сума сплачених відсотків у розмірі 11 706,00 грн. = 26 443,80 грн.); заборгованість за комісію в розмірі 987,00 грн. згідно п. 1.5.1 Договору.

Вказує, що на підставі договору факторингу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги, в тому числі і за договором про споживчий кредит № 102121102 від 29.10.2024, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що підтверджують факт відступлення права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача за договором про надання споживчого кредиту № 102121102 від 29.10.2023.

Що стосується розміру витрат на надання правової допомоги, вказує, що позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року; копія додаткової угоди № 102121102 від 29 липня 2025 року до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року; копію детального опису робіт (надання послуг) від 29 липня 2025 року; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 29 липня 2025 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковської А.В.

На підставі викладеного просила задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

9.10.2023, відповідачем ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» (за адресою: https://miloan.ua/ подано заявку на отримання кредиту № 102121102.

Згідно п. 6.1. Договору цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Пунктом 6.4. Договору укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. У пункті 6.5. Договору зазначено, що цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Наданий позивачем скріншот першої сторінки договору із фіксацією підпису сторін за допомогою одноразового ідентифікатора дає підстави вважати доведеним належними доказами факт, що договір про споживчий кредит № 102121102 від 29.10.2023 був дійсно підписаний з первісним кредитором саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 667416.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний Договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний Договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний Договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний Договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний Договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що сторонами укладено Договір № 102121102 від 29.10.2023 у формі електронного документу, що підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 667416.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг».

Договір про споживчий кредит № 102121102 від 29.10.2023 з додатками до нього, було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між відповідачем та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://miloan.ua/ за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення свої персональних даних, номера телефону та електронної пошти, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено.

Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Згідно п. 1.2. Договору Сума (загальний розмір) кредиту становить 14 100,00 грн. Пунктом 2.1. Договору визначено, що Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 432334*38. Як вбачається з п. 5.1. Договору позичальник підтверджує, що до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т. ч. викладеними у п. 6.3) та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору.

У пункту 2.3 договору передбачені умови пролонгації кредиту. Пролонгація: 2.3.1. Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та 4 збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено).

Пунктом 2.3.2 договору передбачено: після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, Позичальник має направити Кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається Кредитодавцем до особистого кабінету Позичальника або в SMS-повідомленні та здійснити платіж передбачений цим п.2.3 Договору. Після здійснення Позичальником зазначеного платежу(ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації. Нові дати разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, який, якщо це не суперечить чинному законодавству, за формою та змістом може (не обов`язково) відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком.

На підставі платіжного документа ТОВ «МІЛОАН»: платіжного доручення № 75444919 від 29.10.2023року були перераховані кредитні кошти відповідачу на картковий рахунок НОМЕР_3 в сумі 14100грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті. Відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (п. 4 ст. 22 Закону). З урахуванням наведеного вище, наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 75444919 від 29.10.2023 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 102121102 від 29.10.2023.

29.10.2024р. згідно умов Договору факторингу №29102024/1, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 102121102 від 29.10.2023р. на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до Відповідача.

Згідно витягу з додатку до Договору Договору факторингу №29102024/1 сформованого на 19.08.2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором № 102121102 від 29.10.2023 на момент відступлення права вимоги становить 33243,8грн., з яких: 5813,00грн. - заборгованість за кредитом; 26443,8 грн. - заборгованість за відсотками, 987,0грн. заборгованість за комісією.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що підтверджують факт відступлення права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача за договором про надання споживчого кредиту № 102121102 від 29.10.2023.

Позивачем заявлені вимоги стягнення за кредитним договором заборгованості в сумі 33243,8грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 5813 грн.; - заборгованість за відсотками становить 26443,8грн.; - заборгованість за комісійними винагородами становить 987 грн..

Разом з тим, за наявності невідповідності заявленого розміру наданим доказам суд повинен здійснити свій власний обрахунок заборгованості. Подібні правові позиції містяться в постановах Верховного Суду від 19.01.2022 №199/5072/19, від 19.10.2022 №501/19/17, від 22.06.2022 №296/7213/15.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за період з 19.10.2023 року по 08.09.2024 року у такому відображено пролонгацію кредиту відповідно до п.2.3 кредитного договору, та відображено заборгованості на суму 33243,8грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 5813 грн.; - заборгованість за відсотками становить 26443,8грн.; - заборгованість за комісійними винагородами становить 987 грн..

Разом з тим суд не погоджується із проведеним розрахунком із врахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення можуть бути стягнуті річні проценти відповідно до ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України (пункт 91 постанови).

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови).

Умовами кредитного договору передбачено надання кредиту на строк 105 днів та можливості пролонгації при виконанні умов, передбачених у п.2.3 договору про споживчий кредит.

Як вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення за період з 30.10.2023 по 14.11.2023 проценти у розмірі 2502,75грн. (14100грн./100*0,95*15 +14100/100*3,5). 14.11.2023 відповідачем сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1410,00 грн. за тілом кредиту, 1410,00 грн. сплата процентів по кредиту; 1410,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту. Відтак, строк кредитного договору продовжено на 15 днів відповідно до п. 2.3 кредитного договору.

Як вбачається з відомостей про щоденні арахування та погашення первісним кредитором за період з 15.11.2023 по 29.11.2023 нараховані проценти у розмірі 1808,4грн. (12690,00грн./100*0,95*15). За період з 30.11.2023 по 02.01.2024 нараховані проценти у розмірі 14723,57грн. (12372,75грн./100*3,5*34).

02.01.2024 відповідачем сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1421,00грн., з яких: 529,00грн. сплата тіла кредиту; 792,00грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за управління та обслуговування кредиту. Доказів пролонгації відповідного періоду кредитування в подальшому стороною позивача не представлено, оскільки із відомості про щоденні нарахуваня вбачається відсутність проведення оплати у розмірі 3%, 5% чи 10% відсотків від суми наданого кредиту, як обов`язкової умови пролонгації, що передбачено у п.2.3 кредитного договору.

Із врахуванням наведено строк кредитування із врахуванням пролонгації складає 120 днів, тобто до 27.02.2024.

Згідно відомості про щоденні арахування та погашення первісним кредитором нараховано проценти за договором за період 30.10.2023 по 27.02.2024 року у розмірі 25112,32грн.

Відповідачем було оплачено заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8287,00грн. та за відсотками у ромірі 10296,00грн.

Відтак, заборгованість позивача за кредитним договором складає 5813,00грн. заборгованість за тілом кредиту та 14816,32грн. заборгованість за відсотками, у загальному розмірі 20629,32грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Проспоживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21).

Із матеріалів справи слідує, що умовами вказаного кредитного договору про надання грошових коштів у кредит, передбачено стягнення комісії за надання кредиту.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 987,00 грн не може бути стягнута з відповідачки на користь позивача.

Відповідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1ст.516 ЦК України- заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Вищевказані правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц.

Суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача, до якого перейшло право вимоги до відповідача, заборгованості за кредитним договором № № 102121102 від 29.10.2023 в загальному розмірі 20629,32грн., з яких:5813,00грн. заборгованість за тілом кредиту та 14816,32грн. заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти вимог позову слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано копії: договору №42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025, додаткової угоди до договору, детальний опис робіт виконаних адвокатом, акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 29.07.2025.

З акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 01.08.2025 вбачається надання таких послуг: правовий аналіз обставин спірних правовідносин, складання позовної заяви з додатками, подання позовної заяви з додатками.

Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності і розумності таких витрат.

Враховуючи категорію справи та те, що предмет спору в цій справі не є складним, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній, не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 5000,00 грн. є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

З огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, які частково в сумі 1825,50 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Окрім цього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1474,03 грн.

Керуючись ст. ст. 2,10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України,-

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за кредитним договором № 102121102 від 29.10.2023 року у розмірі 20629,32 грн. (двадцять тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень 32 копійки).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, судовий збір у розмірі 1474,03 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1825,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю"Діджи Фінанс", ЄДРПОУ 42649746, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1

Повний текст рішення складено 20.01.2026 року.

СуддяН. Б. Добош