Решение № 139869077, 18.09.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/10768/26

2/212/6939/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Попової Ю.О., в порядку ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

У липні 2026 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 березня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №33341-03/2024. На виконання вказаного договору ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» надав відповідачу кошти в сумі 4 500 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідача. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений у п. 8 кредитного договору, реквізити та підписи сторін. Вказаний кредитний договір виконаний первісним кредитором, проте відповідач, у порушення умов договору, припустився заборгованості з повернення кредиту у строки, визначені договором. 20 серпня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №20082024, у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає ТОВ «ФК «ЄАзПБ» за плату належне йому право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі до відповідача в сумі 18 000 грн., з яких: 4 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 500 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У позові позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути заборгованість з відповідача за вказаним кредитними договорами, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 18 вересня 2026 року відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

28 серпня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача. У відзиві представник відповідача зазначає, що відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 500,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 2 250,00 грн, тобто у загальному розмірі 6 750,00 грн. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що зазначена позивачем заборгованість за відсотками у розмірі 13 500,00 грн є завищеною та просить зменшити її розмір до 50% від простроченої заборгованості. Вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків є явно завищеною, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Просив позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту у розмірі 6 750,00 грн. Крім того, просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесені на отримання правничої допомоги у розмірі 3 000 грн.

31 серпня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Так, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що процентна ставка 2.5% в день застосовується в межах строку дії договору, тобто відповідає погодженим умовам за кредитом. Відповідач підписавши договір, посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами. Нарахована заборгованість за відсотками відповідає умовам договору. Крім того, зазначає, що позивачем не здійснювалися нарахування будь-яких інших штрафних санкцій після купівлі заборгованості, а відтак просить суд стягнути з відповідача ту заборгованість яка була нарахована первісним кредитором. Також представник позивача не погоджується із сумою витрат на правничу допомогу, зазначену у відзиві на позовну заяву. Вважає розмір витрат у сумі 3 000 грн є завищеним та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в позовній заяві та відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Скористався правом на надання відзиву на позовну заяву.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20 березня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання фінансового кредиту № 33341-03/2024 за умовами якого кредитодавець надав їй кредит в розмірі 4 500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності на власні потреби клієнта строком на 120 днів. Дата надання кредиту 20.03.2024 року, наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування; дата погашення кредиту 17.07.2024 року; процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредитування вказаного в п. 1.2 договору. (пункти 1.1-1.4.1 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5354-32хх-хххх-6879 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Згідно з п. 3.1. договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною договору. Порядок нарахування платежів за прострочення клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за цим договороим передбачено в п.5.3 цього Договору.

Відповідно до п.3.2 договору сторони погодили, що сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений договором.

Згідно з п.3.3 договору нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в. п.1.2 договору починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Кредитний договір та додатки до нього підписано електронним підписом позичальника, що відтворено шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора W1751 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений у п. 8 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін».

Додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту №33341-03/2024 сторонами погоджено Графік платежів, загальну вартість кредиту для клієнта та реальну річну процентну ставку за договором від 20 березня 2024 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Так, судом встановлено, що позичальник виконав свої вимоги та надав кредитні кошти у сумі 4 500 грн відповідачу, що не оспорюється відповідачем.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача перед ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» за кредитним договором №33341-03/2024 від 20 березня 2024 року, з якого вбачається, що заборгованість відповідача становить 18 000 грн., з яких: 4 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 500 грн. - сума заборгованості за відсотками.

20 серпня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №20082024, у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає ТОВ «ФК «ЄАзПБ» за плату належне йому право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі до відповідача в сумі 18 000 грн., з яких: 4 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 500 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 року (далі Закон), на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Таким чином, права вимоги за кредитним договором №33341-03/2024 від 20.03.2024 року, укладеного між первісним кредитором ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у відповідності до Реєстру боржників до Договору факторингу №20082024 від 20.08.2024.

Відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за вказаним вище Кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Щодо посилання представника відповідача на зменшення розміру нарахованих первісним кредитором процентів, оскільки визначений позивачем (кредитором) розмір є непропорційно завищеним і призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду позичальнику (споживачу), суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів має здійснюватися в межах строку кредитування.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до умов Договору № 33341-03/2024 від 20 березня 2024 року, позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4 500 грн на наступних умовах: строк, на який надається кредит 120 днів. Дата надання кредиту 20.03.2024 року, наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування; дата погашення кредиту 17.07.2024 року; процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредитування вказаного в п. 1.2 договору. (пункти 1.1-1.4.1 договору).

Судом встановлено, що первісним кердитором розраховано проценти в межах строку кредитування та у відповідності до умов укладеного кредитного договору, тобто 2,5% на день, та розмір заборгованості за відсотками, на момент відступлення позивачу права вимоги за кредитним договором, становить 13 500 грн.

Проте, на переконання суду, такі умови кредитного договору в частині нарахування процентів за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки такі умови договору є нікчемними.

Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 15 січня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Натомість у даній справі, кредитний договір № 33341-03/2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено 20 березня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення стандартної процентної ставки на рівні 2,5 % є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Встановлено, що позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4 500 грн.

Так, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок розміру відсотків з врахуванням відсоткової ставки 1 % в день за період з 20 березня 2024 року по 17 липня 2024 року на суму 4 500 грн.

Таким чином, розмір відсотків за користування кредитом становить 5 400 грн з розрахунку 4 500 грн х 1 % х 120 днів = 5 400 грн.

Отже, загальний розмір відсотків за користування кредитом, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, в межах строку договору за період з 20 березня 2024 року по 17 липня 2024 року, становить 5 400 грн.

При цьому, суд зазначає, що висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 щодо права суду зменшити розмір відсотків, який підлягає стягненню з боржника на користь кредитора за договорами споживчого кредиту через їх неспівмірність та несправедливість (у договорі встановлено вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації - понад п`ятдесят відсотків вартості продукції, було сформовано за інших фактичних обстави, а саме - кредитний договір було укладено у 2021 році, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ, якою було обмежено максимальний розмір денної процентної ставки.

Натомість, у даній справі максимальний розмір денної процентної ставки врегульовано на законодавчому рівні та не можна вважати такий розмір несправедливим.

А тому, суд зазначає, що для визначення подібності правовідносин слід враховувати правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Відтак, суд не погоджується із доводами представника відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру процентів з мотивів їх неспівмірності, несправедливості чи надмірності для споживача.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується вимоги представника відповідача щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На виконання вказаних вимог закону представником відповідача надано: Договір правничої (правової) допомоги №14/08/2026-ВЄА10768 від 14.08.2026, укладеного між адвокатом Вовк М.В. та відповідачем ОСОБА_1 ; Акт приймання-передачі правничої допомоги відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №14/08/2026-ВЄА10768 від 14 серпня 2026 року на суму 3 000,00 грн, які складаються із: ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції та надання консультації вартістю 500,00 грн; складання відзиву на позовну заяву за 2 години 30 хвилин роботи вартістю 2 500,00 грн; 27.08.2026 Клієнтом сплачено, а Адвокатом отримано 3 000,00 грн.

Суд, оцінюючи розмір витрат відповідача на оплату послуг адвоката вважає необхідним зазначити таке.

Витрачений адвокатом Вовк М.В. обсяг робіт не в повній мірі відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг виходячи з наступного.

Так, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз наданих документів та визначення правової позиції, в контексті спірних правовідносин мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на позовну заяву та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про доведеність понесення відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 2 500,00 грн за 2 години 30 хвилин роботи.

За положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 464,32 грн (2662,40 грн х 55%), а також з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 1 125,00 грн (2 500,00 грн х 45%).

За ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи те, що судові витрати покладено на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому суд вважає за необхідне зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні, у зв`язку з чим слід стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі 339,32 грн із розрахунку 1 464,32 грн 1 125,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5112, 514, 526, 530, 610, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Закон України «Про електронну комерцію», Закон України «Про споживче кредитування», ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №33341-03/2024 від 20.03.2024 у загальному розмірі 9 900,00 грн, з яких: 4 500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 400,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати на оплату судового збору в сумі 339,32 гривень.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 07406, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 18 вересня 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис