Решение № 139866092, 15.09.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/7739/25

Провадження № 2-о/552/6/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2026 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання Гасанової Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні посилаючись на те, що 23.12.2023 року вона познайомилась з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 29.12.2023 року стала з ним зустрічатися та з 01.01.2024 року стали проживати однією сім`єю як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу. Потім він був направлений до м. Кременчук Полтавської області для лікування, де перебував з 05.01. по 26.02.2024 року та заявниця до нього їздила, вони проживали разом у період з 09-12.01.2024 року, з 24-27.01.2024 року, 29.01.2024р, з 07-17.02.2024р., 22.02.2024 р. У подальшому ОСОБА_7 направлений до Львівської області за місцем служби, куди також приїжджала до нього у м. Яворів з 09.-11.03.2024, де проживали разом. З 13-28.04.2024 у ОСОБА_7 була відпустка , він приїхав до заявниці та вони разом проживали в орендованій нею квартирі. У послідуючому він був направлений до Рівненської області та із 24.- 26.05.2024 року вони проживали у готелі «Турист»; з 08.-11.06.2024 року винаймали квартиру у м. Рівному; з 27.- 29.06.2024 року проживали у готелі «Волинь» м. Володимир-Волинський. У подальшому вона приїжджала до нього у м. Костянтинівку Донецької області, де з 15-18.08.2024 року проживали в будинку, в якому проживав ОСОБА_7 . 19.08.2024 року ОСОБА_7 отримав поранення та з 23.08.- 20.11.2024 року перебував у відпустці за адресою: АДРЕСА_1 , саме де заявник винаймає квартиру.

Весь цей час ОСОБА_7 утримував її, з травня по липень 2024 року вона не працювала (звільнилася з роботи), щоб бути поруч з ним та допомагати йому. ОСОБА_7 під`єднав її до своєї зарплатної картки, надсилав кошти через Приват24, давав кошти готівкою в інтересах їх сім`ї та на її утримання.

ОСОБА_7 у картці персонального обліку військовослужбовця зазначив саме заявника як цивільну дружину, повідомив її анкетні дані, адресу та телефон. У них обох

попередній шлюб розірвано згідно рішень суду.

27.01.2025 року внаслідок мінометного обстрілу противника у м.Торецьк Донецької області ОСОБА_7 зник безвісти, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 , про що їй надійшло сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На момент зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_8 вона перебувала на його утриманні, отримувала від нього матеріальну допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. ОСОБА_7 , в свою чергу, він мав змогу надавати їй таку допомогу.

Встановлення даних фактів необхідно заявнику з метою набуття права на отримання його грошового забезпечення відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх».

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 15.09.2025 року відкрито провадження по справі та зупинено до ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 308/17634/23.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 19.03.2026 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.07.2026 року задоволено клопотання представника заявника та представника заінтересованої особи Міністерства оборони України про витребування доказів .

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала та пояснила, що ОСОБА_7 опікувався нею, постійно дарував квіти, подарунки, давав кошти, вона вважала його своїм чоловіком. До зустрічі з ним їй надавали фінансову допомогу брат та батьки. ОСОБА_7 знайомий з її сім`єю, сином, надавав сину кошти на поїздки на змагання. У Рівному вони бажали зареєструвати шлюб, проте у ОСОБА_7 відсутнє рішення про розірвання шлюбу. Щодо його сім`ї, то з його слів діти загинули, його батьки розлучені та він з ними не підтримував зв`язку, їх місце знаходження йому не було відоме. Просила задовольнити заяву.

Представник заявника ОСОБА_9 підтримала заявлені вимоги пославшись на обставини, що викладені в заяві та просила заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суду надано письмові пояснення згідно яких справа не може розглядатися в окремому провадженні. Заявницею не було надано доказів на підтвердження наявності/відсутності її доходів та доходів ОСОБА_7 для співвідношення їх розміру та встановлення факту утримання. Вимоги вважає недоведеними. Просить справу розглянути в його відсутність.

Представник заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суду надано письмові пояснення в яких зазначив, що встановлення даного факту не може розглядатися в окремому провадженні. Звертаючись із позовом до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, заявниця не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з військовослужбовцем без реєстрації шлюбу. Більш того, посилання в заяві на докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо. Сам по собі факт перебування у близьких стосунках, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, оскільки заявнику необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї. Показання свідків зі сторони позивача на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у вказаний період не слід брати до уваги, оскільки їх пояснення носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю. Посилання на періодичний спільний відпочинок або його планування не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, без наявності інших ознак сім`ї. Щодо знаходження на утриманні у ОСОБА_10 вважає, що заявниця не довела факту перебування на утриманні у зниклого безвісти військовослужбовця, не підтверджено належними та допустимими доказами вказаного факту, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви. В даному випадку відносини, які виникли між заявницею та ОСОБА_7 , носять короткостроковий характер, в абсолютному обрахунку, тобто з 01.01.2024 по17.01.2025, що становить рік та 17 дів. При цьому, ОСОБА_7 весь зазначений час проходив військову службу, в тому числі перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я, що дає підстави стверджувати про відсутність даних про фактичне проживання однією сім`єю протягом тривалого часу, виникнення між заявницею та ОСОБА_7 міцних соціальних зв`язків як чоловіка та дружини. Одночасно інформує, що у військовій частині НОМЕР_1 відсутні відомості про складення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особистого розпорядження на випадок полону, зникнення безвісти чи загибелі. Просив врахувати позицію та розглянути справу у відсутність представника.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, причина неявки невідома.

Суд, заслухавши пояснення заявниці та її представника, свідків, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).

Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України.

У частині першій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такими самими критеріями керувалася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Щодо заперечень представників заінтересованих осіб Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 щодо неможливості розгляду справи в порядку окремого провадження, то суд приймає до уваги висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду України по справі №308/17634/23 від 11.02.2026 року, якою визначено, що у 2018 році Велика Палата Верховного Суду зазначила про відсутність спору між особою, яка звертається із заявою про встановлення юридичного факту, із Міністерством оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги, навіть коли відповідна комісія відмовила у призначенні та виплаті грошової допомоги. Таку позицію Велика Палата Верховного Суду підтримала й пізніше, зокрема у постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21, у якій зазначила, що з Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки останнє не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Предметом розгляду в цій справі є встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , який зник безвісти 27.01.2025 року однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу з 01.01.2024 року по 27.01.2025 року , а також встановлення факту, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_7 до дня його зникнення безвісти, тобто до 27.01.2025 року.

Зі змісту заяви вбачається, що метою встановлення вказаних юридичних фактів позивач зазначала отримання нею як членом сім`ї військовослужбовця, зниклого безвісти, грошового забезпечення відповідно до «Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісти відсутніх», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. №884.

Так, у відповідності до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі Порядок № 884).

Відповідно до п. 7 вказаного Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема, віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У справах про встановлення факту проживання однією сім`єю позивач зобов`язаний довести наявність сукупності ознак, що притаманні подружжю: постійне фактичне мешкання за однією адресою, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, а також наявність взаємних подружніх прав та обов`язків (правовий висновок у постанові ВП ВС від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц).

При цьому обов`язок доказування цих обставин за правилами статей 12, 81 ЦПК України покладається саме на заявника.

Самі по собі факти близьких стосунків, спільна присутність на святах чи періодичний відпочинок не можуть свідчити про наявність фактичного шлюбу за відсутності доказів єдності побуту та активів (правовий висновок у постанові ВП ВС від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. У справах про встановлення факту проживання однією сім`єю належними доказами є документи, що підтверджують спільне фінансування витрат на житло, спільні страхові поліси, спільна участь у кредитних зобов`язаннях, ведення спільного банківського рахунку, а також докази сприйняття сторін третіми особами саме як подружжя через призму спільної опіки над побутом та інші дані, що свідчать про реальність сімейних відносин.

Оцінюючи докази, подані заявником, суд встановлює їх явну недостатність для підтвердження юридичного факту у заявлений період.

На підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявником надані спільні фото та відео, медичну документацію на ім`я ОСОБА_7 за період 2024 року, відпускні квитки на ім`я ОСОБА_7 щодо перебування у відпустці з визначення адреси АДРЕСА_1 , картку персонального обліку військовослужбовця ОСОБА_7 , де зазначено цивільна дружина : ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , витяг з наказу № 1161 від 04.02.2025 року «Про зникнення безвісти сержанта ОСОБА_7 за особливих обставин» , сповіщення , яке надійшло на ім`я ОСОБА_1 про зникнення безвісти ОСОБА_7 , договори оренди житла за адресою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 , відомості про доходи заявника за період з 2011 2025 роки, інформаційна довідка щодо надходження коштів на картку заявниці від ОСОБА_7 за період з 10.05 - 01.12.2024р.

Проте, навіть у своїй сукупності зазначені докази не дозволяють суду встановити наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 відносин, притаманних подружжю у спірний період, оскільки не підтверджують ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільну участь в утриманні житла, його ремонт, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.

Так, досліджені фото та відео, надсилання квітів, перерахування коштів дійсно свідчить про наявність між ними близьких, романтичних стосунків, однак відсутні посилання на належні докази щодо обговорень між ними побутових та сімейних питань, спільних фінансових витрат та не свідчать про наявність між ними відносин, притаманних подружжю, яке тривалий період перебуває у сімейних стосунках.

Щодо показів свідків:

свідок ОСОБА_11 пояснив, що у кінці 2023 року у лікарні познайомився зі ОСОБА_10 , який згодом його познайомив зі своєю дівчиною ОСОБА_1 , потім останню називав дружиною. Бував у них в гостях, знає, що у них гарні відносини, звичайні, вони були як пара;

свідок ОСОБА_12 , який є сином заявниці пояснив, що його мати познайомилась з ОСОБА_7 взимку та стали жити разом з 01.01.2024 року, мали спільний побут, це була сім`я. ОСОБА_7 підтримував його в поїздках на змагання. Вони збирались одружитися, мати перебувала на його утриманні, після звільнення з роботи. ОСОБА_7 зробив їй пропозицію та вони вирішили розписатися після його повернення з бойового завдання;

свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що знайома з ОСОБА_1 з 2023 року, зі ОСОБА_7 - з літа 2024 року, вони ходили в гості один до одного. ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_7 , він їй дарував подарунки, у них були теплі відносини, він дбайливо відносився , піклувався . Заявниця їздила до нього, коли він проходив реабілітацію. Це була єдина сім`я , жили на квартирі за адресою АДРЕСА_2 ;

свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що ОСОБА_1 це її донька. Вона з чоловіком постійно допомагали доньці продуктами харчування та коштами для оплати за оренду квартири . З січна доньці допомагав оплачувати оренду ОСОБА_7 . У квітні 2024 року познайомилась з ОСОБА_7 , нормальний, ввічливий чоловік. У листопад 2024 року проживала декілька днів з ними на квартирі. У них був цивільний шлюб, все спільне, нормальні відносини. ОСОБА_7 дуже уважний до доньки, дарував квіти, давав їй кошти.

Проте жоден зі свідків не довів наявність фактичного подружжя , спільного бюджету та піклування один про одного тощо, що притаманне сім`ї.

Щодо картки персонального обліку військовослужбовця на ім`я ОСОБА_7 , де в графі дружина зазначено: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , то дана картка не містить ні дати заповнення, ні підпису особи, що заповнював чи відносно кого вона заповнена.

Також суд дійшов до висновку щодо не доведення заявником обставин перебування заявниці ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_7 .

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (положення статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Отримання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні.

Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото/відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)), які зумовлють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування (постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18).

Як вбачається з матеріалів справи, належних та достатніх доказів перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_7 матеріали справи не містять.

Так, надана інформаційна довідка щодо надходження коштів на картку заявниці від ОСОБА_7 за період з 10.05 - 01.12.2024р не є доказом постійної та систематичної матеріальної допомоги від ОСОБА_7 , яка була для ОСОБА_1 основним джерелом засобів до існування.

З матеріалів справи також вбачається, що у період 2024 року , ОСОБА_1 отримувала дохід, розмір якого за рік склав 211 738 грн. 61 коп.

Суд також звертає увагу на те, що заявниця ОСОБА_1 має повнолітнього сина ОСОБА_12 , який є працездатним, офіційно працевлаштований та в силу положень статей 202, 203 СК України має обов`язок надавати матері належне утримання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення заяви ОСОБА_15 відсутні.

Керуючись ст..ст.10,12,81,259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Заінтересовані особи: Міністерство оборони України, місце знаходження м. Київ, Повітрофлотський проспект,6 , ідентифікаційний код 00034022.

військова частина НОМЕР_1 , місце знаходження АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце знаходження АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_4

ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено.

ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено

ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено

ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , місце проживання АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 вересня 2026 року.

Головуючий Ж.В.Кузіна