Постановление суда № 139862386, 17.09.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа 930/2531/25

Провадження 2-п/930/9/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, в місті Немирів, заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Стягайла Олександра Павловича про перегляд заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 04.03.2026 у справі № 930/2531/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року у справі № 930/2531/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено.

Вказаним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором № 77771725 від 18 вересня 2021 року в розмірі 16 542,82 грн.

Крім того, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» стягнуто понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

28 липня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Стягайла Олександра Павловича про перегляд заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року у справі № 930/2531/25.

Заяву мотивовано тим, що відповідач не був обізнаний про розгляд справи, оскільки судових повісток не отримував, як і копії позовної заяви з додатками. Заявник зазначає, що в матеріалах справи міститься поштове відправлення, яке повернулося до суду без вручення відповідачу, що, на його думку, свідчить про фактичну відсутність відповідача під час розгляду справи.

Заявник також посилається на те, що 18 червня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком Володимиром Вікторовичем було відкрито виконавче провадження № 81288989 щодо примусового виконання виконавчого листа № 930/2531/25, виданого 27 травня 2026 року Немирівським районним судом Вінницької області.

За твердженням заявника, 13 липня 2026 року ОСОБА_1 уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Стягайлом О.П., після чого через підсистему «Електронний суд» було подано заяву про видачу судового рішення. Представник відповідача зазначає, що із заочним рішенням та матеріалами справи він ознайомився лише 24 липня 2026 року.

У зв`язку з цим заявник просить поновити процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи та не мав можливості своєчасно реалізувати свої процесуальні права.

Також у заяві зазначено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення від 29 травня 2019 року, перебуває у військовому резерві та періодично бере участь у військових зборах у місцях дислокації відповідного підрозділу. Крім того, заявник посилається на сімейні обставини, зазначаючи, що навесні 2026 року у ОСОБА_1 виникли обставини, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, а саме тривала хвороба та смерть його рідної бабусі, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . За твердженням заявника, під час її хвороби ОСОБА_1 здійснював за нею постійний догляд.

Заявник також зазначає, що накладення приватним виконавцем арешту на рахунки та майно відповідача в рамках виконавчого провадження призвело до погіршення його матеріального становища.

Щодо суті спору представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає заочне рішення таким, що підлягає перегляду.

Зокрема, заявник ставить під сумнів факт отримання відповідачем кредитних коштів за договором про надання фінансових послуг № 77771725 від 18 вересня 2021 року, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

На думку заявника, у матеріалах справи відсутні належні докази того, що рахунок, на який, згідно з наданими позивачем документами, були перераховані грошові кошти, належить саме ОСОБА_1 .

Представник відповідача також посилається на розбіжності у матеріалах справи щодо документів, які підтверджують перерахування кредитних коштів, та зазначає, що первинних банківських документів, які б підтверджували факт отримання відповідачем кредиту, позивачем не надано.

Окремо у заяві зазначено про незгоду із розміром нарахованих процентів. Представник відповідача посилається на те, що відповідно до умов договору розмір кредиту становив 5 000,00 грн, а строк кредитування 27 днів, при процентній ставці 1,99 % за кожен день користування кредитними коштами.

За розрахунком заявника, за 27 днів користування кредитом сума процентів становить 2 686,50 грн, а загальний розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами в межах строку кредитування 7 686,50 грн. При цьому, як зазначає представник відповідача, позивач просив стягнути 16 542,82 грн, з яких 5 000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням та 11 542,82 грн заборгованість за процентами. У зв`язку з цим заявник заперечує проти нарахування процентів поза межами строку кредитування.

Представник відповідача також заперечує належність ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до ОСОБА_1 .

У заяві зазначено, що 22 лютого 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 22/02/2022, відповідно до якого останньому відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 77771725. У подальшому, 10 січня 2023 року, між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023, за яким ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги за відповідними кредитними договорами. Разом із тим представник відповідача зазначає, що наданий позивачем документ, який, за його твердженням, містить перелік відступлених прав вимоги між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал», є нечитабельним та не дає можливості встановити належність до нього договору № 77771725.

Також заявник посилається на відсутність, на його думку, доказів проведення розрахунків за договорами факторингу та зазначає, що позивачем не надано належних доказів безперервного переходу права вимоги саме за договором № 77771725.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем не надано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 9 000,00 грн, зокрема доказів фактичної оплати таких послуг. Також вказує, що вартість послуг між сторонами договору про надання правничої допомоги, на його думку, належним чином не погоджена.

У зв`язку з цим представник відповідача просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 500,00 грн.

Ухвалою судді Немирівського районного суду Вінницької області від 29 липня 2026 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року у справі № 930/2531/25 та прийнято зазначену заяву до розгляду.

04 серпня 2026 року до суду надійшли заперечення представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» Костіної Н.В. на заяву про перегляд заочного рішення.

У запереченнях представник позивача зазначає, що під час ухвалення заочного рішення судом було встановлено належне повідомлення відповідача про розгляд справи.

Зокрема, представник позивача посилається на те, що на адресу суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а також на розміщення на офіційному вебсайті судової влади України оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду. За твердженням позивача, відповідач у призначене судове засідання не з`явився та не подав заперечень проти позову.

Представник позивача також посилається на те, що 17 червня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. щодо ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження № 81289090, у межах якого проводилися виконавчі дії, у тому числі накладено арешт на майно та кошти боржника.

У зв`язку з цим представник позивача зазначає, що відповідач мав можливість отримати інформацію про наявність судової справи та ухвалене у ній рішення, у тому числі через мобільний застосунок «Дія», де, за його твердженням, відображається інформація про судові справи та виконавчі провадження. Крім того, представник позивача зазначає, що заочне рішення було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13 березня 2026 року, у зв`язку з чим відповідач, на думку позивача, мав можливість із ним ознайомитися.

Щодо доводів відповідача про недоведеність факту отримання кредитних коштів представник позивача зазначає, що разом із позовною заявою було надано довідку вих. № КД-000019314/ТНПП від 18 березня 2025 року, відповідно до якої 18 вересня 2021 року здійснено платіж у сумі 5 000,00 грн на користь ОСОБА_2 із зазначенням відповідного номера платіжної операції та маскованого номера електронного платіжного засобу.

Представник позивача вказує, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Коллект Центр» є небанківськими фінансовими установами, а тому не мають можливості формувати банківські виписки за картковими рахунками позичальників. За твердженням позивача, для перерахування кредитних коштів у безготівковій формі використовуються платіжні сервіси та надавачі платіжних послуг, а кредитодавець не отримує повних реквізитів банківської картки позичальника.

У зв`язку з цим представник позивача вважає надані документи належними та допустимими доказами перерахування відповідачу кредитних коштів.

Представник позивача також заперечує проти доводів відповідача щодо нарахування процентів. У запереченнях зазначено, що 18 вересня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір № 77771725. Відповідно до умов договору позикодавець зобов`язувався передати позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник повернути отримані кошти та сплатити проценти. Згідно з умовами договору загальний розмір позики становив 5 000,00 грн, а процентна ставка 1,99 % за кожен день користування позикою.

Представник позивача посилається також на положення Правил надання грошових коштів у позику, відповідно до яких у разі неповернення або несвоєчасного повернення позики товариство має право нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою, але не більше 90 календарних днів.

За твердженням позивача, сторони погодили відповідні умови договору, а відповідач під час його укладення погодився з ними.

Представник позивача зазначає, що договір було укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та підписано одноразовим ідентифікатором, у зв`язку з чим він, на думку позивача, відповідає вимогам законодавства щодо письмової форми правочину.

Щодо переходу права вимоги представник позивача зазначає, що 22 лютого 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 22/02/2022, відповідно до якого відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 77771725. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 77771725.

На думку представника позивача, зазначені документи підтверджують перехід права вимоги до ТОВ «Коллект Центр».

Представник позивача також зазначає, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги, на його думку, не припиняє зобов`язання та не є підставою для відмови новому кредитору у стягненні заборгованості. При цьому представник позивача посилається на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

Представник позивача стверджує, що відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед первісним чи новим кредитором, а також не заявляв вимог щодо визнання недійсними договорів факторингу чи кредитного договору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначає, що на підтвердження їх понесення суду було надано договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 347 від 01 вересня 2025 року та витяг з акта № 14 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2025 року. На думку представника позивача, зазначені документи підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість, а заявлений до стягнення розмір витрат є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи.

У запереченнях представник позивача просить залишити заяву відповідача про перегляд заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року у справі № 930/2531/25 без задоволення, а заочне рішення без змін. Розгляд заяви про перегляд заочного рішення представник позивача просив провести без його участі.

17 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Стягайла Олександра Павловича надійшло клопотання, в якому останній просив розгляд заяви про перегляд заочного рішення, призначений на 17 вересня 2026 року, провести без участі заявника та його представника. Подану заяву про перегляд заочного рішення представник відповідача підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про перегляд заочного рішення, заперечення представника позивача та інші наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 284 Цивільного процесуального кодексу України заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з частиною першою статті 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається судом у судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та/або не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і при цьому подані ним докази мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, для скасування заочного рішення необхідна наявність у сукупності визначених законом обставин: неявка відповідача в судове засідання та неподання ним відзиву з поважних причин, а також наявність доказів, на які відповідач посилається у заяві, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Сам по собі факт незгоди відповідача з ухваленим заочним рішенням або наведення ним іншої правової позиції щодо спірних правовідносин не є безумовною підставою для його скасування, якщо не встановлено передбачених статтею 288 ЦПК України умов.

Щодо доводів заявника про неналежне повідомлення про розгляд справи суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованою адресою місця проживання направлялася кореспонденція суду.

Зокрема, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого в одному поштовому конверті відповідачу направлялися ухвала про відкриття провадження у справі та судова повістка про виклик до суду. Вказане поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, відповідачу направлялася судова повістка про виклик у судове засідання, яка також повернулася до суду за закінченням терміну зберігання.

Разом із цим, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом було розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 на офіційному вебпорталі судової влади України.

Таким чином, судом вживалися передбачені цивільним процесуальним законодавством заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.

У цьому контексті суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якого направлення судом листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для визнання повідомлення належним, оскільки отримання такого поштового відправлення адресатом перебуває поза межами контролю суду.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень ЦПК України судова кореспонденція надсилається учасникам справи за адресою, зазначеною у встановленому законом порядку, а у випадках, передбачених процесуальним законом, повідомлення учасника справи може здійснюватися шляхом опублікування оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

З матеріалів справи не вбачається, що на момент розгляду справи відповідач повідомляв суд про зміну свого місця проживання, адресу для листування або інші обставини, які б перешкоджали здійсненню судом повідомлення за наявними у суду відомостями.

Посилання заявника на те, що він фактично не отримував судових повісток, саме по собі не свідчить про неналежне повідомлення його про розгляд справи, оскільки матеріалами справи підтверджується вчинення судом необхідних процесуальних дій для такого повідомлення, а повернення поштових відправлень відбулося з причин, які не свідчать про неналежне направлення їх судом.

Щодо доводів заявника про неотримання копії позовної заяви з додатками суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи позивачем на виконання вимог процесуального закону разом із позовною заявою надано докази її направлення відповідачу.

Зокрема, у матеріалах справи містяться список «Реєстри» АТ «Укрпошта» та опис вкладення у цінний лист, долучені до позовної заяви, які підтверджують направлення відповідачу позовної заяви з додатками.

Таким чином, доводи заявника про те, що позивачем не було направлено йому копію позовної заяви з додатками, спростовуються матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, складовою якого є, зокрема, право на доступ до суду. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, не застосовується автоматично та не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Одним із найбільш складних питань у процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду є визначення критеріїв, за якими суд може визнати причини пропуску строку поважними, а підстави для його поновлення виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь поновлення пропущеного строку звернення до суду: рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції»); не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено, при цьому такі обмеження повинні переслідувати легітимну мету та між використаними засобами і поставленими цілями має існувати розумний ступінь пропорційності (справа «Мушта проти України»); суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Крім того, ЄСПЛ висловив позицію, відповідно до якої, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання щодо дотримання справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

Разом із тим суд бере до уваги обставини отримання відповідачем копії заочного рішення.

Як убачається з матеріалів справи, копія заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року була направлена відповідачу за зареєстрованою адресою, що підтверджується супровідним листом суду від 17 березня 2026 року за вих. № 1227/26.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію заочного рішення 20 березня 2026 року ОСОБА_1 отримав особисто, про що свідчить його підпис у відповідному повідомленні.

Отже, твердження представника відповідача про те, що із заочним рішенням та матеріалами справи відповідач ознайомився лише у липні 2026 року, не узгоджується з наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого копію заочного рішення відповідач отримав особисто 20 березня 2026 року.

Разом із тим зазначена обставина сама по собі не є підставою для відмови у розгляді заяви про перегляд заочного рішення, оскільки питання дотримання строку на її подання судом уже вирішено ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 29 липня 2026 року, якою строк на подання заяви поновлено, у зв`язку з чим відповідачу забезпечено можливість реалізації його права на доступ до суду та розгляду його заяви по суті.

Водночас при вирішенні питання про наявність підстав для скасування заочного рішення суд повинен встановити не лише обставини неявки відповідача, але й те, чи мають подані ним докази істотне значення для правильного вирішення справи.

Посилання заявника на статус учасника бойових дій, перебування у військовому резерві та участь у періодичних військових зборах суд оцінює з урахуванням того, що такі обставини самі по собі не підтверджують неможливості відповідача отримувати судову кореспонденцію, повідомити суд про причини неявки, подати відзив чи скористатися іншими процесуальними правами протягом розгляду справи.

Також заявником зазначено про тривалу хворобу та смерть його бабусі 02 липня 2026 року, за якою, за твердженням відповідача, він здійснював постійний догляд.

Разом із тим зазначені обставини виникли або мали місце переважно після ухвалення заочного рішення 04 березня 2026 року, а тому не можуть безпосередньо свідчити про поважність причин неявки відповідача у судове засідання, за результатами якого було ухвалено заочне рішення.

При цьому суд враховує, що заочне рішення було ухвалено 04 березня 2026 року, тоді як смерть бабусі відповідача настала 02 липня 2026 року, тобто через декілька місяців після ухвалення рішення.

Посилання заявника на погіршення матеріального становища у зв`язку з накладенням арешту на рахунки та майно відповідача у виконавчому провадженні також не є обставиною, яка відповідно до статті 288 ЦПК України може бути підставою для скасування заочного рішення, оскільки такі наслідки настали вже на стадії виконання судового рішення.

Разом із тим суд перевіряє доводи заявника щодо істотності наведених ним заперечень проти позовних вимог.

Представник відповідача ставить під сумнів факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 77771725 від 18 вересня 2021 року та зазначає про відсутність первинних банківських документів, які підтверджують перерахування кредитних коштів саме відповідачу.

Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем було надано довідку вих. № КД-000019314/ТНПП від 18 березня 2025 року, відповідно до якої 18 вересня 2021 року було здійснено платіж у сумі 5 000,00 грн на користь ОСОБА_2 із зазначенням номера платіжної операції та маскованого номера електронного платіжного засобу.

Зазначений доказ був предметом дослідження суду під час ухвалення заочного рішення.

При цьому представник відповідача не надав суду жодного нового доказу, який би спростовував факт перерахування кредитних коштів, не надав доказів належності відповідного електронного платіжного засобу іншій особі, не надав доказів повернення отриманих коштів чи виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Отже, доводи заявника в цій частині фактично спрямовані на переоцінку доказів, які вже були досліджені судом під час ухвалення заочного рішення.

Щодо доводів про неправомірність нарахування процентів суд зазначає, що представник відповідача посилається на умови договору, відповідно до яких розмір позики становив 5 000,00 грн, строк кредитування 27 днів, а процентна ставка 1,99 % за кожен день користування позикою.

На підставі зазначених умов заявник здійснює власний розрахунок, відповідно до якого проценти за 27 днів користування кредитом становлять 2 686,50 грн, а загальна сума заборгованості 7 686,50 грн.

Водночас наведений розрахунок є власною оцінкою відповідачем умов договору та розміру заборгованості, а не новим доказом у розумінні статті 288 ЦПК України.

Заявником не надано суду нового документа чи іншого належного доказу, який би спростовував розрахунок заборгованості, покладений судом в основу заочного рішення.

Посилання представника відповідача на положення статей 1048, 1050, 625 ЦК України та відповідну судову практику також фактично стосуються правової оцінки спірних правовідносин та не свідчать про існування нових доказів, які не були досліджені судом під час ухвалення заочного рішення.

Щодо доводів про відсутність у ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до відповідача суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 22/02/2022, відповідно до якого відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 77771725.

У подальшому, 10 січня 2023 року, між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 77771725.

Зазначені документи були надані суду до ухвалення заочного рішення та оцінені судом у сукупності з іншими доказами.

При цьому відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення не надано нових доказів, які б спростовували факт укладення зазначених договорів, факт переходу права вимоги або підтверджували недійсність таких правочинів.

Посилання заявника на нечіткість чи нечитабельність окремого документа, який містить перелік відступлених прав вимоги, саме по собі не є новим доказом відсутності у позивача права вимоги, а фактично становить незгоду з оцінкою судом доказів, наданих під час розгляду справи.

Так само відсутність у відповідача доказів повідомлення про відступлення права вимоги не свідчить про припинення зобов`язання та не спростовує самого факту переходу права вимоги.

Заявником також не надано доказів виконання ним зобов`язань за кредитним договором перед первісним кредитором, ТОВ «Вердикт Капітал» чи ТОВ «Коллект Центр».

Таким чином, наведені відповідачем доводи щодо переходу права вимоги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, які вже були предметом дослідження суду.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача щодо необґрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу як такі, що не свідчать про наявність підстав для скасування заочного рішення в цілому.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем були надані договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги № 347 від 01 вересня 2025 року та витяг з акта № 14 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2025 року.

Вказані документи були наявні в матеріалах справи на момент ухвалення заочного рішення та були оцінені судом.

Представник відповідача не надав нових доказів, які б спростовували факт надання позивачу правничої допомоги або підтверджували відсутність відповідних договірних відносин.

Отже, доводи заявника щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу також не містять нових доказів, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні статті 288 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що інститут перегляду заочного рішення не передбачає повторного розгляду справи по суті лише у зв`язку з незгодою відповідача з правовою оцінкою доказів та висновками суду.

Зі змісту заяви про перегляд заочного рішення вбачається, що представник відповідача фактично порушує питання про повторну оцінку доказів щодо укладення та виконання кредитного договору, розміру заборгованості, нарахування процентів, переходу права вимоги та розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Однак відповідачем не наведено нових доказів, які б у сукупності з іншими доказами могли призвести до іншого висновку суду щодо вирішення спору по суті.

Саме по собі подання детальної заяви, посилання у ній на судову практику Верховного Суду та наведення іншого правового обґрунтування заперечень проти позову не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 288 ЦПК України, для скасування заочного рішення.

Суд також враховує, що відповідач не надав доказів погашення заборгованості за договором № 77771725 від 18 вересня 2021 року, не надав альтернативного розрахунку, підтвердженого належними первинними документами, доказів недійсності кредитного договору чи договорів відступлення права вимоги, а також інших доказів, які б могли істотно вплинути на висновки суду, викладені у заочному рішенні.

Таким чином, судом не встановлено сукупності обставин, передбачених статтею 288 ЦПК України, необхідних для скасування заочного рішення.

Зокрема, наведені у заяві доводи не свідчать про те, що відповідач не з`явився у судове засідання та не подав відзив з поважних причин, які б у поєднанні з наявністю нових істотних доказів могли бути підставою для скасування заочного рішення.

При цьому суд враховує, що відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права, зокрема після отримання копії заочного рішення, однак наведені ним у заяві обставини не підтверджують наявності нових доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Стягайла Олександра Павловича про перегляд заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року у справі № 930/2531/25 задоволенню не підлягає, а заочне рішення слід залишити без змін.

Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.128, 258-260, 287, 288 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Стягайла Олександра Павловича про перегляд заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 04.03.2026 у справі № 930/2531/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.М. Алєксєєнко