№ 139855849, 18.09.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/589/16-к

1-кп/291/3/26

Україна

Ружинський районний суд Житомирської області

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2026 року

Ружинський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника Шпонарського

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Ружин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2016 року за № 12016060000000054 про обвинувачення ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лебедин Шполянського району Черкаської області, українець, громадянин України, освіта середня, військовослужбовець НОМЕР_1 , одружений, на утриманні одна малолітня дитина, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ружинського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2016 року за № 12016060000000054.

ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що15.04.2016 близько 15 год. 45 хв. він, керуючи технічно справним автомобілем (вантажним самоскидом) «КАМАЗ 45143» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ПАТ «Лебединський насіннєвий завод», рухався ним по правій смузі проїзної частини автодороги «Кременець - Біла Церква - Ржищів» в напрямку м. Сквира Київської області.

На 282 км + 200 м указаної автодороги поблизу с. Мовчанівка Ружинського району Житомирської області, водій ОСОБА_4 , рухаючись поза межами населеного пункту на прямій горизонтальній ділянці, в задовільних умовах дорожнього руху, в порушення вимог п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку, в порушення вимог п. 10.1, п. 11.2, п. 11.3 цих же Правил перед зміною напрямку руху не переконався у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, безпричинно виїхав н; смугу зустрічного руху, де передньою частиною (переднім спойлером та панеллю фар) керованого ним транспортного засобу здійснив зіткнення : передньої частиною (лівою частиною переднього бампера) автомобіль (легкового універсала) «SUBARU FORESTER» реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким у зустрічному напрямку керував водій ОСОБА_5 , перевозячи пасажирів ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_7 .

Внаслідок зіткнення вказаних транспортних засобів водій автомобіля ««SUBARU FORESTER»» ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді рани та саден голови, крововиливів під оболонки головного мозку, перелому грудини та ребер, ран на кінцівках, перелому обох кісток правого передпліччя, перелому лівої стегнової кістки, перелому правого наколінника, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з його смертю, пасажир даного автомобіля ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді множинних ран голови, перелому кісток основи черепа, множинних переломів ребер справа та зліва з пошкодженням тканини легень, перелому хребта, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з її смертю, пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів лівої стегнової кістки у верхній третині, лівої великогомілкової кістки у верхній третині, через суглобового дистального чрез-надмищелкового лівої стегнової кістки, забійної рани правої вушної раковини, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я і не являються небезпечними для життя.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 «б», 10.1, 11.2 та 11.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо - транспортної події та її наслідками.

Таким чином, своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , і тілесні ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_7 , ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України.

05 червня 2026 року захисник обвинуваченого адвокат Шпонарський подав письмове клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття відносно ОСОБА_4 кримінального провадження за ч. 3 ст. 286 КК України.

В судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник Шпонарський підтримали раніше подане клопотання. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 зазначила, що свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає, проте просить закрити кримінальне провадження у зв`язку з закінченням строку давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, у зв`язку з закінченням строку давності його притягнення до кримінальної відповідальності.

Потерпіла ОСОБА_8 щодо поданого клопотання покладалась на розсуд суду. В подальшому в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, ча, місце розгляду справи. Подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.

Суд, в порядку визначеному КПК України, роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 суть обвинувачення за ч.3 ст. 286 КК України, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, які є нереабілітуючі, та право заперечувати проти закриття кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 повідомила, що зміст пред`явленого йому обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України у даному кримінальному провадженні, є зрозумілим, вину визнає та просить звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частинами першою статті 286 КПК України, передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Пунктом 1 частини 2 ст. 284 КПК України, передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно обвинувального акта, складеного та затвердженого 23 червня 2016 року, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, яке мало місце 15 квітня 2016 року.

Санкцією ч.3 ст. 286 КК України (у редакції, яка діяла станом на час вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення) передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 12 КК України, тяжким злочином є злочин, за який передбачено основне покарання у виді штрафу у розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Частинами 2, 3 статті 49 КК України, встановлено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Отже, суд звільняючи особу від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України має перевірити, чи зупинялась або переривались строки давності.

Судом таких обставин не встановлено.

Щодо визнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд зазначає наступне.

Згідно правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 552/5595/18, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 цього Кодексу є тяжким злочином, і з часу вчинення минуло понад десять років та обвинувачеий не ухилялася від органів досудового розслідування або суду і не вчинила нового кримінального правопорушення, є підстави звільнити останього від кримінальної відповідальності із закінченням строку давності, у зв`язку з чим клопотання слід задовольнити, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 закрити.

Потерпілою ОСОБА_8 , ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_8 , ОСОБА_7 слід залишити без розгляду у зв`язку із закриттям кримінального провадження.

Суд роз`яснює право звернення із цивільним позовом у порядку цивільного судочинства.

В межах зазначеного провадження органом досудового розслідування понесені процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 11570,24 грн.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17) сформулювала правовий висновок, за яким якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Оскільки ОСОБА_9 звільняється судом від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, процесуальні витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Накладений арешт слід скасувати

Керуючись ст. 49 КК України, ст. 284-288, 369-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_10 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 286 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2016 року за №№ 12016060000000054 про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України - закрити.

Процесуальні витрати в сумі 11570, 24 грн. віднести на рахунок держави.

Арешт накладений ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 18 квітня 2016 року на автомобіль марки SUBARU Forester реєстраційний номер НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого ВРЕР-11 УДАІ в м. Києві 02.10.2008, належить ОСОБА_5 - скасувати.

Арешт накладений ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 18 квітня 2016 року на автомобіль марки КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого центром ДАІ 7143 02.02.2016, належить ПАТ «Лебединський насіннєвий завод» - скасувати.

Речовий доказ, а саме:

- автомобіль марки SUBARU Forester реєстраційний номер НОМЕР_4 , який зберігається на майданчику Ружинського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області повернути власнику;

- автомобіль марки КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 з усіма деталями, вузлами та агрегатами, який належить ПАТ «Лебединський насіннєвий завод (місцезнаходження:Черкаська область, Шполянський район, с.Лебедин, вул..Заводська, буд.17) та зберігається на майданчику Ружинського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області повернути власнику.

Цивільний позов ОСОБА_8 , ОСОБА_7 залишити без розгляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1 .