Постановление суда № 139855698, 16.09.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1277/26

Провадження по справі 4-с/276/5/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року селище Хорошів

Суддя Хорошівського районного суду Житомирської області Бобер Д.О., за участю:

секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

державного виконавця Заграбчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії, бездіяльність та рішення державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Заграбчук Валентина Володимирівна, стягувач: ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії, бездіяльність та рішення державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі ЗаграбчукВ.В., в якій просить:

1. Визнати неправомірною тривалу бездіяльність та дії старшого державного виконавця Богунського ВДВС Заграбчук В.М., що виразилися у ненадсиланні щомісячних розрахунків заборгованості з 2022 по 2026 роки (при наявності безперервного моніторингу доходів в АСВП з 2020 року), умисному введенні Боржника в оману у травні 2026 року, безпідставному направленні виконавчого розпорядження, та умисному затягуванні надання розрахунку з відповідями Боржнику з тривалою затримкою та погрозами штучного збільшення боргу в період з 06.07.2026 по 13.07.2026 року.

2. Повністю скасувати Постанову про накладення штрафу від 13.07.2026 року у виконавчому провадженні № 33937644 про накладення штрафу в розмірі 63 092,43 грн на підставі ст. 451 ЦПК України.

3. Визнати протиправною та повністю скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору від 14.07.2026 року у виконавчому провадженні № 33937644 відносно ОСОБА_1 в розмірі 12 618,49 грн.

В обгрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що 13 липня 2026 року старшим державним виконавцем Заграбчук В.М. було винесено постанову про накладення штрафу у ВП №33937644, якою на скаржника накладено штраф у розмірі 50% від всієї суми заборгованості, що становить 63092,43 грн. 14 липня 2026 року вказаним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 12618,49 грн. Скаржник зазначає, що він є добросовісним платником аліментів, який з 2012 року щомісячно здійснював виплати, з 2022 року кожні три місяці особисто приносив квитанції та залишав їх на вахті (посту охорони) відділу ДВС.

Також скаржник зазначає, що починаючи з 2020 року і по 2026 рік державний виконавець Заграбчук В.М. регулярно здійснювала електронні запити до ДПС, ПФУ та банківських установ щодо фінансового моніторингу доходів Боржника. Отже, орган ДВС протягом 6 років в режимі реального часу володів повною інформацією про працевлаштування Боржника, його реальні доходи, але свідомо приховував наявність «дельти нарахувань» та порушував обов`язок щомісячного обчислення боргу. Виконавець умисно затягувала видачу розрахунку з 06.07 по 13.07.

Окрім того ОСОБА_1 у скарзі зазначає, що заборгованість виникла як суто технічна «дельта нарахувань» (різниця) через несвоєчасне внесення квитанцій самим органом ДВС. Дізнавшись про наявність реального залишку, Боржник миттєво (впродовж одного дня) закрив усе тіло боргу за власні кошти, що повністю виключає ознаки злісного ухилення. Також виконавець грубо порушила порядок нарахування санкцій, передбачений диференційованою шкалою закону (штраф 20% за 1 рік боргу, 30% за 2 роки, 50% понад 3 роки). Виконавець безпідставно застосувала максимальну ставку 50% «скопом» до всього тіла боргу (126 184,86 грн), включно з сумами за останні роки, строк прострочення за якими об`єктивно не перевищує 1-2 роки.

У додаткових поясненнях від 04.08.2026 ОСОБА_1 зазначив, що постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% (12 618,49 грн) була винесена виконавцем 14.07.2026 року наступного дня після того, як Боржник самостійно і добровільно сплатив усі кошти на депозитний рахунок ДВС. Відповідно до сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, виконавчий збір стягується виключно з фактично примусово стягнутої виконавцем суми. Якщо Боржник сплатив кошти сам, збір не нараховується.

Державний виконавець Богунського ВДВС Заграбчук В.М. 05.08.2026 подав до суду відзив на скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень державний виконавець зазначив, що 16.08.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка направлялась на адресу боржника рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка зазначена у виконавчому документі та заяві стягувана, а саме: АДРЕСА_1 . Станом на 02.07.2026 у виконавчому провадженні було визначено заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 234458,59 грн. У зв`язку з наявністю заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, 02.07.2026 державним виконавцем у межах виконавчого провадження №33937644 було винесено постанову про накладення на боржника штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів. При цьому державним виконавцем враховано саме ті відомості та платіжні документи, які на момент проведення розрахунку перебували в матеріалах виконавчого провадження. Після винесення зазначеної постанови боржником до відділу ДВС були надані платіжні документи, які підтверджують здійснення ним платежів зі сплати аліментів. За результатом такої перевірки 13.07.2026 постанову про накладення штрафу було змінено, тобто державний виконавець не залишив без уваги надані боржником документи, а врахував їх при визначенні розміру заборгованості та відповідного штрафу. Таким чином, твердження боржника про те, що державний виконавець нібито «умисно приховав» надані квитанції та не врахував здійсненні платежі, не відповідає фактичним обставинам виконавчого провадження. Сама зміна постанови 13.07.2026 свідчить про те, що після отримання від боржника платіжних документів виконавцем було здійснено перерахунок заборгованості та суму штрафу.

Також у відзиві на скаргу державний виконавець зазначає, що доводи скаржника про нібито умисне затягування державним виконавцем видачі розрахунку заборгованості, психологічний тиск, погроз та інші обставини є суб`єктивними твердженнями скаржника. Детальний розрахунок боргу видає державний виконавець чи приватний виконавець, у якого перебуває виконавче провадження у 10 денний термін. Для цього боржнику або стягувану потрібно подати відповідну заяву до Відділу. Проте, боржник із вищевказаною заявою до державного виконавця не звертався.

Щодо доводів скаржника про видалення 17.07.2026 з АСВП попереднього розрахунку заборгованості, який містив суму 234458,59 грн, державний виконавець пояснила, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів може бути змінено або перерахований. Це відбувається у разі виявлення арифметичних помилок, надання нових платних документів, квитанцій про оплату, зміни рівня доходів боржника або за рішенням суду про зменшення чи звільнення від боргу. Враховуючи надані боржником квитанції розрахунок заборгованості 10.07.2026 було перераховано.

Скаржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, до суду подав клопотання про розгляд скарги без його участі, подану скаргу підтримує у повному обсязі.

Державний виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Заграбчук В.В. у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечила з підстав, викладених у відзиві на скаргу. На уточнюючі запитання суду державний виконавець пояснила, що протягом 2022-2026 боржник ОСОБА_1 довідок з місця роботи про доходи виконавцю не надавав, вона самостійно робила електронні запити через ДФС про доходи, боржник лише час від часу приносив квитанції про сплату аліментів, які він сплачував самостійно. Отримавши з ДФС відомості про доходи боржника за 1 квартал 2026, які мали значний розмір, а сплачувалися аліменти ним у незначному розмірі, що вказувало на те, що боржник не в повному обсязі сплачує аліменти за рішенням суду, державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості станом на березень 2026 року, згідно якого сума боргу становила близько 234 тис. грн. і виходячи з вказаної суми 02.07.2026 було винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 117229,29 грн. Проте в подальшому боржником були надані квитанції про сплату аліментів за 2025 рік і державний виконавець здійснила перерахунок заборгованості станом на березень 2026 року, згідно якого сума боргу вже становила 126184,86 грн і виходячи з вказаної суми 13.07.2026 було змінено попередню постанову шляхом винесення нової постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 63092,43 грн.

Також державний виконавець пояснила, що при накладенні штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 50% заборгованості бралася сума необхідних платежів з аліментів за період з березня 2023 по березень 2026 року, тобто за останні 3 роки. Щодо доводів скаржника про неправомірне ненадання в період з 06.07.2026 по 13.07.2026 року розрахунку заборгованості з аліментів державний виконавець зазначила, що ОСОБА_1 із заявами про надання йому такого розрахунку ні письмово до органу ДВС, ні засобами електронного зв`язку не звертався, лише 13 липня 2026 коли він прибув до виконавчої служби йому було видано такий розрахунок із реквізитами для сплати штрафу.

Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, подала до суду заяву про розгляд справи без участі стягувача.

Суд, заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч.2 ст. 451 ЦПК України).

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 16.08.2012 відкрито виконавче провадження №33937644 з виконавчого листа №0606/1312, виданого Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Постановою державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Заграбчук В.В. від 02.07.2026 на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 117229,29 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що з дня пред`явлення виконавчого документа до виконання у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів 234458,59 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки (а.сп. 85). Розмір вказаної суми заборгованості за період з січня 2022 по травень 2026 року також наведено у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виконаного державним виконавцем Заграбчук В.В. 10.07.2026 (а.сп. 87-88).

У зв`язку з поданням боржником копії квитанцій про часткову сплату аліментів стягувачу, державним виконавцем Богунського ВДВС ОСОБА_5 виконано новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 13.07.2026, згідно якого у ОСОБА_1 наявна заборгованість по сплаті аліментів за період з січня 2022 по березень 2026 року у загальному розмірі 126184,86 грн (а.сп. 7-8).

Постановою державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Заграбчук В.В. від 13.07.2026 на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 63092,43 грн (а.сп. 5).

Боржником ОСОБА_1 13.07.2026 добровільно сплачено заборгованість по аліментам в сумі 126184,86 грн та штраф по постанові від 13.07.2026 в сумі 63092,43 грн (а.сп. 9).

Крім того, постановою державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Заграбчук В.В. від 14.07.2026 на підставі статтей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 12618,49 грн. Вказана постанова мотивована тим, що за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів (а.сп. 6).

Згідно платіжної інструкції від 14.07.2026 боржником ОСОБА_1 сплачено виконавчий збір згідно постанови від 14.07.2026 в сумі 12618,49 грн (а.сп. 10).

За положеннями ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026 ) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»)

Згідно з ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Відповідно до абз. 3-5 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII. Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог п. 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

За розрахунком державного виконавця Богунського ВДВС Заграбчук В.М. заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з січня 2022 по березень 2026 року станом на 13.07.2026 становила 126184,86 грн. У зв`язку з цим державним виконавцем винесено постанову від 13 липня 2026 року про накладення штрафу на користь стягувача у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 63092,43 грн.

Обгрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, а внаслідок невжиття державним виконавцем заходів щодо проведення відповідних стягнень, оскільки впродовж 2020-2026 років державний виконавець регулярно здійснювала електронні запити до ДПС, ПФУ та банківських установ щодо фінансового моніторингу доходів Боржника. Отже, орган ДВС протягом 6 років в режимі реального часу володів повною інформацією про працевлаштування Боржника, його реальні доходи, але свідомо приховував наявність «дельти нарахувань» та порушував обов`язок щомісячного обчислення боргу.

У ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження) виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що згідно з Законом України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №33937644, що містяться в АСВП, державним виконавцем періодично направлялись запити до відповідних органів: ДФС про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб підприємців, а також рахунки, відкриті боржником юридичною особою через відокремлені підрозділи, ПФУ про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу, на обліку в якому перебуває боржник; ДПС України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є само зайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником фізичною особою підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця.

Водночас відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження) боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Отже, Закон України «Про виконавче провадження» покладає взаємні права і головне обов`язки як на державного виконавця, так і на боржника, який зобов`язаний повідомляти виконавця про зміни у його майновому стані.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Зі змісту виконавчого листа, виданого 02.08.2012 Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області вбачається, що частка на утримання дитини має вираховуватись від усіх видів заробітку боржника та складає частини всіх його доходів.

У скарзі ОСОБА_1 вказував, що він самостійно добровільно сплачував аліменти та копії квитанцій передавав державному виконавцю.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №33937644, що містяться в АСВП, зокрема, відповідей ДПС України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників фізичних осіб, ОСОБА_1 з 2022 по 2026 роки працював у ТОВ «Рошен-Полісся» та отримав дохід у виді заробітної плати (а.сп. 96-101).

Проте, як встановлено судом сплата аліментів ОСОБА_1 протягом 2022-2026 років здійснювалася не у розмірі, визначеному виконавчим листом Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області (1/4 частини всіх його доходів), а у самостійно визначеному боржником розмірі шляхом перерахування на рахунок стягувача.

В даному випадку боржник не міг не знати про свій обов`язок сплачувати аліменти у відповідності до судового рішення, з усіх видів заробітку незалежно від наявності вимог державного виконавця.

Матеріали справи не містять доказів того, що протягом часу стягнення коштів за виконавчим документом боржник повідомляв державного виконавця про працевлаштування або зміну місця роботи, або доказів звернення ОСОБА_1 до бухгалтерії за місцем працевлаштування для здійснення аліментних відрахувань із заробітної плати у добровільному порядку.

Отже, суд відхиляє його доводи про належне виконання обов`язку зі сплати аліментів внаслідок самостійного перерахування ним коштів стягувачу. Боржник очевидно був обізнаний про те, що аліменти щомісячно сплачуються ним не у розмірі частини усіх видів його доходу і не вживав заходів ні у добровільному, ні у примусовому порядку щодо виправлення такого становища. За таких обставин ОСОБА_1 не міг не розуміти про утворення заборгованості по аліментах, оскільки несплата ним коштів на утримання сина не у повному розмірі тривала значний період часу.

На користь цих висновків свідчить те, що боржник не оспорив визначений державним виконавцем розмір заборгованості за аліментами і сплатив його повністю. Таким чином вказана заборгованість не є суто технічною «дельтою нарахувань» (різниця) через несвоєчасне внесення квитанцій самим органом ДВС, оскільки виникла через неповну сплату боржником аліментів відповідно до встановленого рішенням суду розміру та була ним сплачена 13.07.2026 в розмірі 126128,86 грн на рахунок органу ДВС, а не врегульована шляхом надання боржником додаткових квитанцій про сплату аліментів за попередні періоди.

ОСОБА_1 не оспорював як існування заборгованості зі сплати аліментів так і її розмір. В установленому законом порядку таку не скасовано, розрахунок не визнано неправильним або неповним. Сплативши заборгованість за аліментами у визначеному державним виконавцем розмірі, ОСОБА_1 фактично з ним погодився.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскільки, будучи достеменно обізнаним про наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів з усіх видів заробітку (доходу) в розмірі частини таких доходів, ОСОБА_1 не повідомляв державного виконавця про наявність у нього роботи та відповідного доходу, на яке можливо звернути стягнення за виконавчим документом про стягнення аліментів, самостійно у визначеному судом розмірі (1/4 частина доходу) аліменти не сплачував, відтак саме його поведінка, як платника аліментів, не була добросовісною та ускладнювала виконання судового рішення у повному обсязі. Отже, доводи скаржника про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла саме через невжиття державним виконавцем заходів щодо проведення відповідних стягнень, не знайшли підтвердження та спростовуються встановленими вище обставинами.

Разом з тим, частиною 14 ст. 71 Закону № 1404-VІІІ визначено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Згідно з постановою державного виконавця про накладення штрафу від 13.07.2026 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 10 липня 2026 року за період з січня 2022 по березень 2026 року склала 126184,86 грн.

При цьому державний виконавець Заграбчук В.В. в судовому засіданні пояснила, що для визначення розміру штрафу нею бралася сума аліментів, яка підлягає стягненню за періодз березня 2023 по березень 2026 року, тобто за останні 3 роки.

У той же час із розрахунку заборгованості складеного державним виконавцем сума відповідних платежів, тобто сума аліментів, яка підлягає стягненню за період з березня 2023 по березень 2026 року становить 191248,02 грн, що вказує на те, що сукупний розмір заборгованості боржника зі сплати аліментів (126184,86 грн) не перевищує суму відповідних платежів за три роки, а тому у державного виконавця були відсутні передбачені ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VІІІ підстави для накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

З огляду на викладене, постанова державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Заграбчук В.В. від 13.07.2026 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 63092,43 грн по виконавчому провадженню №33937644 не ґрунтується на вимогах Закону № 1404-VІІІ та підлягає скасуванню.

Водночас безпідставними є доводи скаржника про те, що державний виконавець умисно затягувала видачу розрахунку заборгованості із аліментів з 06 по 13 липня 2026 року.

Так, відповідно до ч.4 ст. 71 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

Проте, скаржником ОСОБА_1 не надано доказів подання заяви до органу ДВС, у тому числі у липні 2026 року, про надання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Посилання скаржника на переписку у застосунку «Viber», зокрема, на повідомлення від 07.07.2026 із текстом «Підскажіть будь-ласка коли буде вирішено моє питання, бо я хочу його закрити терміново. Дякую» не свідчить про подання боржником заяви про надання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Щодо доводів скаржника про незаконність постановидержавного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% (12 618,49 грн) оскільки вона була винесена виконавцем наступного дня після того, як боржник самостійно і добровільно сплатив усі кошти на депозитний рахунок ДВС, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28.08.2018) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, у частині другій якої слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Крім того, частину 4 статті 27 Закону № 1404-VІІІ викладено у новій редакції, відповідно до змісту якої: « Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування».

За встановлених обставин цієї справи виконавче провадження було розпочато на підставі Закону № 606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (22.02.2013). Втім, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийняте на підставі Закону № 1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності цього Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.

Державний виконавець оскаржувану постанову виніс 14.07.2026, тобто в період дії Закону №1404-VІІІ (у редакції Закону № 2475-VIII).

Стаття 27 Закону № 1404-VIII (в редакції Закону № 2475-VIII та станом на дату винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору) передбачала, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ (у редакції Закону № 2475-VIII) виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, норми Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.

Висновки аналогічного змісту щодо застосування статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) викладені в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 420/1373/19, від 20.11.2019 у справі № 480/1558/19 та від 20.03.2024 у справі № 520/7410/23, згідно яких фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

При цьому судом встановлено, що саме державним виконавцем Богунського ВДВС Заграбчук В.М. на підставі відомостей про доходи ОСОБА_1 та сплачених ним добровільно коштів в рахунок аліментів встановлено та розраховано суму заборгованості по аліментам станом на 13.07.2026 в розмірі 126184,86 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, а тому державний виконавець правомірно, у відповідності до ч.4 ст. 27 Закону № 1404-VIII нарахував виконавчий збір у розмірі 10 % із заборгованості зі сплати аліментів, який становив 12618,49 грн, а також 13.07.2026 виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, який отримує доходи у ТОВ «Рошен-Полісся».

Відповідно до ч.4 ст. 27 Закону № 1404-VIII постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Оскільки постанова про стягнення виконавчого збору із боржника в сумі 12618,49 грн винесена державним виконавцем 14.07.2026, тобто після повної сплати боржником заборгованості по сплаті аліментів, дії державного виконавця в частині винесення такої постанови у повній мірі відповідають вимогам ст. 27 Закону № 1404-VIII.

Факт добровільної сплати боржником заборгованості за аліментами не спростовує правомірності винесення 14.07.2026 державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, скільки погашення заборгованості включає в себе і добровільну сплату заборгованості боржником, а вимогами Закону не передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору лише у разі примусового стягнення заборгованості державним виконавцем.

З огляду на вище викладене, скарга ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Заграбчук В.В. підлягає частковому задоволенню, а саме в частині скасування постанови державного виконавця Заграбчук В.В. від 13.07.2026 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 63092,43 грн.

Керуючись ст.ст. 447, 451, 452 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії, бездіяльність та рішення державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Заграбчук Валентина Володимирівна, стягувач: ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Заграбчук В.В. від 13.07.2026 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 63092,43 грн по виконавчому провадженню №33937644.

У задоволенні решти скарги ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Повний текст ухвали складено 17.09.2026.

Суддя: Д.О.Бобер