Решение № 139854329, 16.09.2026, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/901/26

Провадження №2/672/793/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м.Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Пономаренко Л.Е.,

за участю секретаря судового засідання Моцної М.О..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городку Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач, будучи спадкоємцем після смерті матері, не може оформити право власності на зазначене домоволодіння, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на нього.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Представником позивача в позові сформовано вимогу про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник Городоцької міської ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.

У зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 , згідно технічної документації було збудоване в 1982 році. Згідно виписки з погосподарських книг дане домоволодіння рахувалося за головою двору ОСОБА_4 , а в подальшому, головою двору визначена її донька ОСОБА_2 -мати позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після її смерті відкрилася спадщина. ОСОБА_2 донька спадкодавиці, вступила у фактичне управління спадковим майном.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5 встановлено, що її батьками зазначено: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Суд надає оцінку експертному висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз, в якому зазначено, що з практики лінгвістичних експертиз відомі численні випадки документальної фіксації розмовних варіантів особових імен. Тенденції використання розмовної парадигми особових імен у документах першої, і, рідше, другої половини XX століття були спричинені змішуванням кодифікованих та похідних варіантів та відсутності відповідної лексикографічної бази. У сучасних документах практика використання фонетичних варіантів, гінокористиків та усічених форм імен спричинена найчастіше соціолінгвістичними особливостями функціонування імен в різних комунікативних середовищах. У зв`язку з цим трапляються випадки сплутування через зближення в усному мовленні (із наступним перенесенням в офіційні документи) етимологічно віддалених особових імен, зокрема, на зразок ОСОБА_7 (розм. ЕМИЛИЯ) та ОСОБА_8 (розм. МІЛЕНТИНА). Таке зближення (до ступеня змішування) відбувається найчастіше за посередництвом здрібнілих пестливих та розмовних варіантів зазначених імен, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Мільця, Мілюня тощо, що є поширеними варіантами від офіційних особових імен ОСОБА_12 або ОСОБА_13 . Поширеність розмовних варіантів цих особових імен в усному мовленні часто призводить до взаємозаміни повних варіантів особових імен тому в документах однієї особи фіксуються різні офіційні відповідники. Однією з причин такої взаємозаміни також може бути рідкісне вживання в мовній практиці регіону де зроблено запис, одного з таких імен та міжмовні перетворення. З урахуванням зазначеного особові імена ОСОБА_14 (свідоцтво про народження ОСОБА_15 (відновлено), запис мати ОСОБА_4 ; архівний витяг з погосподарської книги, запис ОСОБА_4 ) та ЕМІЛІЯ, ЕМИЛИЯ (інформація з Городоцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області щодо актового запису про смерть, запис ОСОБА_3 ) попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними.

Сукупність вищеописаного дає підстави дійти висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 була одна і та ж особа, домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_16 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №85794964 від 29.06.2026 встановлено відсутність спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_17 .

Спадщину після смерті ОСОБА_17 прийняла її донька ОСОБА_2 , спадкоємець за законом.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя встановлено факт зміни прізвища з « ОСОБА_15 » на « ОСОБА_2 ».

Зазначене підтверджується довідкою виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області, згідно якої ОСОБА_2 фактично вчасно вступила в управління спадковим майном після смерті матері ОСОБА_17 , була зареєстрована та спільно проживала, обробляла присадибну ділянку та розпорядилася майном померлої.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після її смерті відкрилась спадщина.

ОСОБА_1 син спадкодавиці, вступив у фактичне управління спадковим майном.

При вирішені питання щодо правомірності набуття майна в порядку спадкування суд зазначає, що до застосування підлягають норми цивільного законодавства, що діяли на момент відкриття та прийняття спадщини, а саме - Цивільний Кодекс Української РСР в редакції 1963 року.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

В силу ч.1 ст.529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є: в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належать також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ст.548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, то він визнається таким, що прийняв спадщину.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

При цьому, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Чинне законодавство не встановлює обов`язку вводити в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт.

В технічному паспорті зазначено рік забудови будинку 1982 рік.

Згідно звіту технічного стану спірного житлового будинку, будинок знаходиться в задовільному стані та придатний для проживання.

За даними, наданими КП ГМР «Городоцьке бюро технічної інвентаризації», домоволодіння АДРЕСА_1 , належало померлій ОСОБА_3 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 належав житловий будинок АДРЕСА_1 , однак за життя вона не скористалася своїм правом оформити право власності на цей будинок і зазначений будинок увійшов до складу спадщини, яку прийняла її донька ОСОБА_2 , після її смерті-син ОСОБА_1 .

Згідно матеріалів витребуваної судом спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняв спадкоємець за законом ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Якимишина С.Є. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа, який встановлює право власності на спадкове майно, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому наявні достатні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 89, 206, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка прийняла, але не оформила своїх спадкових прав після смерті матері ОСОБА_17 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на домоволодіння яке розташоване по АДРЕСА_1 , до складу якого входить: цегляний житловий будинок «А», загальною площею 111,4 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м., глиновалькована літня кухня «Б» площею 46,5 кв.м., черепичний хлів «В» площею 8,3 кв.м., цегляний хлів «Г» площею 41,2 кв.м., камінний погреб «Д» площею 19,7 кв.м., цегляний гараж «Е» площею 51,3 кв.м..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошеннярішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: Гризовський Ігор Сергійович, РНОКПП НОМЕР_2 , що здійснює адвокатську діяльність індивідуально-місце знаходження: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Городоцька міська рада Хмельницької області, код ЄДРПОУ: 38823893, місце знаходження: вул.Грушевського, буд. 53, м.Городок Хмельницька область, 32000.

Суддя Л.Е.Пономаренко