Постановление суда № 139852779, 14.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/24220/26 2/760/18991/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/про залишення позовної заяви без руху/

14 вересня 2026 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок агресії Російської Федерації проти України,-

В С Т А Н О В И В:

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальним правилом (ч.1 ст.5 ЦПК України) суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі з`ясовано, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до пунктів 35 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, зміст позовних вимог спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, що не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують ці обставини.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з Російської Федерації майнову шкоду в розмірі 88 919 892,62 грн та моральну шкоду в розмірі 6 418 000 грн.

Разом із тим наведене позивачем обґрунтування зазначених вимог не дає можливості встановити, які саме права позивача порушено відповідачем, у чому конкретно полягає заподіяна йому шкода, з яких складових сформовано заявлені до стягнення суми, за який період здійснено їх розрахунок, за якою методикою визначено їх розмір.

Так, обґрунтовуючи вимогу про стягнення майнової шкоди, позивач посилається, зокрема, на те, що до початку повномасштабного вторгнення мав намір виїхати за межі України, працевлаштуватися в одній із держав Європейського Союзу та отримувати дохід, співмірний із рівнем оплати праці у відповідній державі, зазначаючи орієнтовний рівень доходу за окремими професіями 2 0003 000 євро та більше на місяць.

Водночас позивачем не зазначено конкретної професії, за якою він мав намір працевлаштуватися, держави працевлаштування, роботодавця, строку передбачуваної зайнятості, реального розміру доходу, який він міг би отримувати, а також періоду, за який розраховано заявлену суму. Не наведено й доказів, які б підтверджували реальність отримання такого доходу, зокрема пропозицій щодо працевлаштування, проекту трудового договору, відомостей про кваліфікацію чи досвід роботи або інших доказів.

Посилання позивача на вартість природних ресурсів та родовищ, розташованих на тимчасово окупованих територіях України, саме по собі також не свідчить про заподіяння позивачу майнової шкоди у заявленому розмірі та не дає можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами і конкретними майновими втратами позивача.

Водночас, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на перебування в умовах воєнного стану, необхідність переховуватися в укриттях під час повітряних тривог та відчуття постійної небезпеки.

Однак позивачем не конкретизовано, у чому саме, крім загальних обставин, пов`язаних із збройною агресією Російської Федерації проти України, полягають його індивідуальні моральні страждання, не наведено конкретних подій та обставин, які безпосередньо стосувалися позивача та спричинили йому моральну шкоду, не зазначено характеру, глибини та тривалості душевних страждань, їх впливу на стан здоров`я, працездатність, сімейне чи особисте життя позивача, а також не наведено доказів на підтвердження відповідних обставин.

Крім того, позивач зазначає, що до початку повномасштабного вторгнення мав намір звернутися до однієї з держав Європейського Союзу із заявою про надання міжнародного захисту у зв`язку з конфліктом із державними органами України. Водночас не зазначає, до якої саме держави мав намір виїхати, коли планував це зробити, на підставі яких обставин дійшов висновку про реальність отримання такого захисту та яким саме чином неможливість реалізації цього наміру спричинила заявлену майнову та/або моральну шкоду.

При цьому частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до частини четвертої цієї статті при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, наведене позивачем обґрунтування не дає можливості встановити як конкретні обставини заподіяння йому майнової та моральної шкоди, так і підстави для визначення заявленого розміру такого відшкодування. Зокрема, щодо майнової шкоди не наведено належного розрахунку її конкретних складових, вихідних даних, періоду та методики розрахунку, а щодо моральної шкоди конкретних обставин, характеру та глибини моральних страждань, їх наслідків та критеріїв, за якими визначено суму 6 418 000 грн.

Крім того, із тексту позовної заяви не вбачається чіткого причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) саме Російської Федерації як відповідача та заявленими до стягнення сумами майнової і моральної шкоди. Саме по собі посилання на факт збройної агресії Російської Федерації проти України не звільняє позивача від обов`язку викласти конкретні обставини, якими він обґрунтовує заподіяння шкоди саме йому, та зазначити докази на підтвердження таких обставин.

Таким чином, позивачу необхідно уточнити зміст заявлених позовних вимог, викласти конкретні обставини, якими обґрунтовується заподіяння йому майнової та моральної шкоди, зазначити конкретні порушені права, характер та обсяг заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та такою шкодою, надати обґрунтований розрахунок майнової шкоди із зазначенням її складових, вихідних даних, періоду та методики розрахунку, обґрунтувати розмір заявленої моральної шкоди з урахуванням характеру, глибини та тривалості моральних страждань, а також зазначити докази на підтвердження відповідних обставин.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до неї, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), а також відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових чи електронних доказів, копії яких додано до заяви. Такі відомості у позовній заяві відсутні.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Такий розрахунок у поданій заяві також відсутній.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Такого підтвердження позивачем також не наведено.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Із наведеного позивачем переліку додатків до позовної заяви вбачається, що ні документа про сплату судового збору, ні документів на підтвердження підстав звільнення від його сплати, відстрочення, розстрочення чи зменшення розміру судового збору позивачем до позовної заяви не додано.

Суд також враховує, що пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення позивача чи членів його сім`ї.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує заявлені вимоги втратою можливості отримувати вищий дохід за кордоном, неможливістю виїзду за межі України у зв`язку з воєнним станом, неможливістю звернення за міжнародним захистом та перебуванням в умовах постійної небезпеки, а не фактами вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі чи викрадення. За таких обставин з наведеного обґрунтування не вбачається безумовних підстав для висновку про поширення на спірні правовідносини пільги, передбаченої пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому позивачу необхідно або сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі, або навести обґрунтування наявності передбачених законом підстав для звільнення від його сплати (чи для відстрочення, розстрочення сплати, зменшення розміру судового збору) з наданням відповідних доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.

Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно приписів п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн (Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік") та 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1331,20 грн.

Таким чином, з урахуванням того, що позивачем заявлено вимоги про відшкодування майнової шкоди у розмірі 88 919 892,62 грн та моральної шкоди у розмірі 6 418 000 грн, яка заявлена до стягнення у грошовій формі, загальна ціна позову становить 95 337 892,62 грн.

Відтак за подання позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2026 році становить 16 640 грн.

Відтак позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 16 640,00 грн.

Вказаний судовий збір за подання даної позовної заяви необхідно сплатити за наступними реквізитами Солом`янського районного суду м. Києва:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Соломян.р-н/22030101;

Код отримувача (код ЄДРПОУ) : 37993783;

Номер рахунку (IBAN): UA388999980313181206000026010;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Код класифікації доходів бюджету: 22030101;

Призначення платежу: *;101;___(ІПН, ЄДРПОУ); судовий збір за позовом_____, Солом`янський районний суду м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 175 ЦПК України, а саме без зазначення повних відомостей про відповідача та без надання доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а також без відомостей, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у зв`язку з чим позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок агресії Російської Федерації проти України залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, шляхом подання нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Усатова І.А.