Решение № 139852533, 10.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/18370/26

провадження №: 2-а/752/294/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., за участю секретаря Процюка Б.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Інспектора 1 взводу 2 роти батальйону із забезпечення супроводження департаменту патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Скрипника Станіслава Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що 09.07.2026 інспектором батальйону патрульної поліції у м. Києві Скрипником С.В. винесено постанову серії ЕНА № 7520230 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України. Позивач вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зауважує, що 09.07.2026 ОСОБА_1 рухалась на автомобілі марки «Lexus NX 250», державний номерний знак НОМЕР_1 по Берестейському проспекту. Під час руху транспортного засобу на ділянці дороги, де лінія розмітки переривчаста, позивач скористалась можливістю безпечно перестроїтися до іншої смуги. Перестроювання було здійснено саме для того, щоб не рухатись смугою, яка розпочиналась після переривчастої лінії, призначеної для маршрутних транспортних засобів. Однак, на дорогу вибіг ОСОБА_2 та почав махати руками і кричати позивачу про зупинення саме на смузі для маршрутних транспортних засобів. В подальшому до позивача підійшов інспектор батальйону патрульної поліції у м. Києві Скрипник Станіслав Вікторович та почав зазначати, що на його суб`єктивну точку зову, позивач вчинила адміністративне правопорушення, а саме порушила вимоги п. 17.1 ПДР. Прохання дочекатися адвоката позивача, інспектор проігнорував та склав на позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову ЕНА № 7520230 від 09.07.2026 винесену інспектором 1 взводу 2 роти батальйону із забезпечення супроводження департаменту патрульної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції Скрипником Станіславом Вікторовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 122 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 27 КпАП України за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.07.2024 відкрито провадження по даній справі; розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Відзив на адміністративний позов в порядку ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Відповідачем було подано.

У поданому відзиві представник відповідача зазначив, що вважають викладені твердження позивача хибними, а позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими. Зауважив, що інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 та до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», таким чином зафіксовано факт правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення на портативний відео реєстратор № 230421. Твердження позивача про те, що ним здійснювався маневр перестроювання у дозволеному місці через переривчасту лінію розмітки, повністю спростовується наданим відповідачем відеозаписом з портативного відеореєстратора № 230421 із зазначеного відеозапису вбачається, що на даній ділянці дороги нанесено дорожню розмітку 1.2 (суцільна широка лінія), яка відокремлює смугу для руху маршрутних транспортних засобів. При цьому, вважає, що інспектором було повідомлено про права та обов`язки зазначені ст. 268 КпАП України, що зафіксовано на портативний відео реєстратор поліцейського.

У серпні 2026 від представника позивача до суду надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що відзив наданий відповідачем не спростовує доводів позивача. Зазначив, що посадова особа, яка винесла постанову, не довела безпосереднього встановлення факту правопорушення. Крім того, відеозапис наданий відповідачем не підтверджує належної ідентифікації транспортного засобу, а відповідач не спростував доводи щодо порушення права на захист.

Суд, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, допустимості, достовірності у їх сукупності, вважає необхідним позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.07.2026 о 17 год. 03 хв. позивач керуючи транспортним засобом «Lexus NX 250», державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Києві по просп. Берестейському, 26 рухався смугою для маршрутних транспортних засобів позначених дорожнім знаком із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КпАП України з накладенням штрафу у розмірі 680 грн.

Одним із ключових доводів відповідача є твердження про те, що інспектор особисто встановив факт адміністративного правопорушення та прийняв рішення н підставі власного внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів справи, із відеозапису, який долучено відповідачем первинну зупинку транспортного засобу здійснював один інспектор, саме його бодікамерою зафіксовано момент зупинки автомобіля. Після цього до місця події прибув інший інспектор, який в подальшому і здійснював розгляд справи та виніс постанову про адміністративне правопорушення, використовуючи вже інший портативний відеореєстратор.

Таким чином, у справі брали участь два працівники поліції. При цьому, відповідачем не доведено який самк інспектор був безпосереднім очевидцем події, чи був інспектор, який виніс постанову, очевидцем нібито вчиненого правопорушення, чи переглядав він відеозапис іншого інспектора до прийняття рішення, на підставі яких саме доказів він встановив вину позивача.

Суд зауважує, що із самого відеозапису не вбачається належної ідентифікації транспортного засобу. На момент, який відповідач визначає як момент вчинення адміністративного правопорушення, державний номер автомобіля не проглядається. Працівник поліції лише жестом вказує у напрямку транспортного засобу. Такий спосіб не дозволяє встановити, що саме цей автомобіль рухався смугою маршрутних транспортних засобів, що саме цей автомобіль був тим транспортним засобом, який нібито порушив ПДР.

Тобто, подання відеозапису відповідачем не усуває процесуальних порушень, допущених під час винесення постанови. Законність постанови повинна оцінюватись виходячи із тих доказів, які були досліджені посадовою особою на момент прийняття рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У силу п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі №357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 3 Розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.

Суду не вдається встановити, що у діях, які кваліфіковані відповідачем за ч. 3 ст. 122 КУпАП є склад правопорушення, адже відповідачем не доведено, що інспектор, який виніс постанову, дослідив зазначений відеозапис до її винесення. Крім того, відповідач не спростував доводи щодо порушеного права на захист.

Крім того, на відеозаписі чітко вбачається, що позивач затребувала ознайомити її з відеозаписом, однак інспектор відмовився надати відео до ознайомлення, мотивуючи це тим, що в нього відсутня така можливість.

В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення не зазначено технічний запис, за допомогою якого здійснювалася відео фіксація, тобто особа фактично позбавлена можливості перевірити належність і допустимість такого доказу.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

В порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином. За таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Враховуючи викладене, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено того, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем, допустила порушення Правил дорожнього руху.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого дана постанова підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 241-244, 246 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7520230 від 09.07.2026 року винесену Інспектором 1 взводу 2 роти батальйону із забезпечення супроводження департаменту патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Скрипником Станіславом Вікторовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за ч. 3 ст. 122 КпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КпАП України - закрити за відсутністю складу правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю.Ю. Мазур