Постановление суда № 139846375, 14.09.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

14.09.2026

Справа № 696/231/17

1-в/696/28/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора: ОСОБА_3 ,

представника органу пробації: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янка матеріали подання начальника Черкаського районного сектору № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області ОСОБА_5 про звільнення від призначеного покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2017 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки,

ВСТАНОВИВ:

Начальник Черкаського районного сектору № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області ОСОБА_5 звернулася до суду з поданням про вирішення питання про звільнення від відбування призначеного покарання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Подання мотивовано тим, що 17.05.2017 на виконання органу пробації надійшов вирок Кам`янського районного суду Черкаської області від 04.04.2017 стосовно ОСОБА_6 . За час перебування на обліку засудженому було роз`яснено порядок та умови відбування покарання, покладені обов`язки та наслідки їх невиконання. Протягом іспитового строку ОСОБА_6 притягувався до адміністративної відповідальності (за ч. 1 ст. 122, ст. 122-2, ч. 1 ст. 126, ст. 121-5 КУпАП), а також припустився неявок на реєстрацію 07.09.2018 та 07.12.2018, у зв`язку з чим йому виносилися письмові попередження.

Крім того, 10.01.2019 орган пробації направляв до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, у задоволенні якого ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2019 було відмовлено. Також під час іспитового строку стосовно ОСОБА_6 було розпочато кримінальні провадження № 12018250170000496 від 23.10.2018 (за ч. 3 ст. 185 КК України) та № 12019250170000002 від 02.01.2019 (за ч. 2 ст. 309 КК України), об`єднані в один процес (справа № 696/1252/18). За результатами розгляду вказаної справи Смілянським міськрайонним судом Черкаської області винесено рішення про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, однак обвинувальний вирок суду, який би набрав законної сили, за вказаними фактами не постановлявся (що підтверджено відповіддю суду від 11.08.2026).

Ураховуючи, що іспитовий строк закінчився 04.04.2019, а обвинувальний вирок щодо вчинення нового злочину протягом іспитового строку відсутній, орган пробації вважає наявними підстави для звільнення засудженого від покарання на підставі ч. 1 ст. 78 КК України.

У судовому засіданні представник органу пробації подання підтримала з наведених у ньому підстав та просила його задовольнити.

Прокурор проти задоволення подання не заперечував, вважав за можливе звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Засуджений ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд подання провести без його участі, та задовольнити його.

Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд доходить такого висновку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.

Згідно зі ст. 539 КПК України подання про вирішення питання про звільнення від призначеного покарання з випробуванням подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання.

Згідно зі ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку.

У судовому засіданні встановлено, що вироком Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки. Іспитовий строк за вказаним вироком закінчився 04 квітня 2019 року.

Оцінюючи факти притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності протягом іспитового строку, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 9 КУпАП та ст. 11 КК України законодавець чітко розмежовує кримінальні правопорушення (злочини) та адміністративні правопорушення, які є самостійними, юридично відмінними видами протиправних діянь з різними правовими наслідками. Відтак вчинення особою в період іспитового строку адміністративних правопорушень не є тотожним вчиненню нового кримінального правопорушення та саме по собі не є передбаченою частиною першою статті 78 КК України підставою для відмови у звільненні від покарання.

Разом з тим суд ураховує, що частиною третьою статті 166 КВК України визначено, що систематичним вчиненням правопорушень, які тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення, є вчинення ним протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень, а частиною другою цієї статті передбачено, що подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням вноситься до суду лише після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про можливе скасування такого звільнення. Судом установлено, що з цих саме підстав, систематичного вчинення адміністративних правопорушень, орган пробації вже звертався 10.01.2019 до суду з поданням про скасування звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, однак ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2019 у задоволенні такого подання було відмовлено. Зазначена ухвала не скасована та є чинною, а тому обставини, пов`язані з притягненням засудженого до адміністративної відповідальності та неявками на реєстрацію протягом іспитового строку, вже були предметом судової оцінки, не призвели до скасування іспитового строку і не можуть повторно братися судом до уваги як самостійна підстава для відмови у звільненні від покарання в межах цього провадження.

Щодо відомостей про кримінальні провадження, розпочаті стосовно ОСОБА_6 під час іспитового строку (№ 12018250170000496 від 23.10.2018 за ч. 3 ст. 185 КК України та № 12019250170000002 від 02.01.2019 за ч. 2 ст. 309 КК України, об`єднані в одне провадження у справі № 696/1252/18), суд ураховує таке.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Судом установлено, що за результатами розгляду зазначеної справи Смілянський міськрайонний суд Черкаської області не постановляв обвинувального вироку, а застосував до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, що підтверджено відповіддю суду від 11.08.2026.

Відповідно до статті 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки; до такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру. Відповідно до статей 92, 93 КК України метою примусових заходів медичного характеру є вилікування або поліпшення психічного стану особи та запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь, а застосовуються вони, зокрема, до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу. Аналогічні роз`яснення щодо правової природи та підстав застосування примусових заходів медичного характеру наведені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».

Крім того, відповідно до глави 39 КПК України (статті 503-516) кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за окремою процедурою, за результатами якої суд постановляє ухвалу про застосування таких заходів, а не обвинувальний вирок.

За таких обставин застосування до особи примусових заходів медичного характеру замість призначення покарання виключає можливість вважати відповідне суспільно небезпечне діяння вчиненим нею злочином у розумінні кримінального закону, оскільки особа, визнана судом неосудною, не є суб`єктом злочину, а обвинувальний вирок за наслідками розгляду такої справи не постановляється. Відтак посилання органу пробації на відсутність обвинувального вироку, який набрав законної сили, за фактами кримінальних проваджень № 12018250170000496 та № 12019250170000002 як на підставу, що не перешкоджає звільненню ОСОБА_6 від покарання за частиною першою статті 78 КК України, суд визнає обґрунтованим.

За таких обставин, встановивши, що дворічний іспитовий строк за вироком від 04.04.2017 закінчився, засуджений виконував покладені на нього обов`язки, а обвинувального вироку за вчинення нового кримінального правопорушення протягом іспитового строку щодо нього не постановлено, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення подання та звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі частини першої статті 78 КК України.

Керуючись ст. ст. 19, 78, 92, 93 КК України, ст. 165, ч.2, ч.3 ст. 166 КВК України, ст.ст.369-372, 532, п. 9 ч.1 ст. 537, ст. 539 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Подання начальника Черкаського районного сектору № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області ОСОБА_5 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2017 року, у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Нагляд уповноваженого органу з питань пробації за ОСОБА_6 припинити, зняти його з обліку в Черкаському районному секторі № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області.

Копію ухвали направити Черкаському районному сектору № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області, засудженому ОСОБА_6 та прокурору.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Кам`янський районний суд Черкаської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1