Решение № 139843528, 16.09.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2038/2026

Справа № 524/5119/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Мартишевої Т.О.,

за участю секретаря Антохіної Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кременчук цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Крюківського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 25.06.2021 між між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 939909362 на суму 8 000 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2K3X4. Перед укладенням Кредитного договору Відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит (далі - Заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (Додаток № 5); пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику (далі - Правила) (Додаток № 4), які є невід`ємною частиною Кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит Первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. - отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору. - надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Отже, саме Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна 3 особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 8 000,00 шляхом перерахування через банк провайдер. Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 17 000,00 грн.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, у подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 148 від 25.08.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 148 від 25.08.2021 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу 30/1023-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон Плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до Договору факторингу 2 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 60 037,20 грн. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № № Б/Н від 14.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н від 14.07.2025 до Договору факторингу 3 (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція.

Відповідачем не виконано свого обов`язку щодо вчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом в порядку, визначеному договором. Загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 60 037,20 грн, яка складається з: 17 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 43 037,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач не здійснював жодних нарахувань за Кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам..

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 939909362 від 25.06.2021 у розмірі 60 037,20 грн, стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28.04.2026 дана позовна заява, відповідно до ст. 31 ЦПК України, передана за підсудністю на розгляд до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області.

Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.05.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву. Одночасно за клопотанням позивача витребувано докази у АТ КБ «ПриватБанк».

15.07.2026 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Оловятенко О.Ю. подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні безпідставних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 60 037, 20 гривень 20 копійок. В обґрунтування відзиву на позовну заяву вказує, що в як стверджує позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» начебто було укладено Договір кредитної лінії (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №939909362 від 25 червня 2021 року. Відповідно до п. 1.1. Договору №1, сума «кредиту» становить 17 000, 00 гривень, з першою виплатою у розмірі 8 000,00 гривень, одразу після укладення Договору №1. Решта коштів начебто надходила в проміжку з 25.06.2021 по 05.07.2021 року. Відповідно до п. 1.7. Договору №1, строк «кредиту» 30 днів. Тобто за умовами Договору №1 сторони погодили строк «кредиту» 30 днів. Графік платежів, яким встановлено дату повернення кредиту, не надано. Відповідно п.1.8. Договору сторони погодили, що в становлений пунктом 1.7. Договору строк може бути продовжено Позичальником, чого не відбулось. Право ж кредитодавця нараховувати проценти припиняється після спливу визначеного договором строку. Доказів того, що договір був пролонгований, не надано. Згідно Розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданим первісним кредитором, станом на 25.08.2021, розмір заборгованості складає 37 359,20 гривень та складається з простроченої заборгованості за сумою «кредиту» - 17 000,00 гривень, та за процентами 20 359,20 гривень, замість 43 037,20 гривень, як зазначає позивач. До того ж навіть ця сума в 20 359,20 гривень за процентами не відповідає зазначеним умовам. З наданої позивачем Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сформованої 08.11.2023, 17:17:23 також вбачається, що: сума кредиту - 8000 грн 00 коп., строк кредитування: 30 (тридцять) процентна ставка: 1,70% в день заявка на кредит подана: 25.06.2021 року, о 11:56. Додаткові угоди до договору: суть взаємовідносин: збільшення суми кредиту дата: 25.06.2021, сума: 6100 грн. 00 коп. дата:03.07.2021, сума: 500 грн 00 коп. дата:03.07.2021, сума: 100 грн 00 коп. дата:04.07.2021, сума: 100 грн 00 коп. дата: 04.07.2021, сума: 100 грн 00 коп. дата:04.07.2021, сума: 100 грн 00 коп. дата:04.07.2021, сума: 500 грн 00 коп. дата:05.07.2021, сума: 1500 грн 00 коп. Отже станом на 25.06.2021 року сума кредиту 14100,00 (8000,00+6100,00) гривень. Процентна ставка 1,70% х 14100,00 = 239,7 гривень за 1 день. Строк кредиту 30 днів х 239,7 гривень = 7191,00 гривень - це проценти. Разом 21291,00 гривень. Аналогічно прораховуємо інші суми: За 03.07.2021: сума кредиту 600,00 гривень (500,00 + 100,00) х 1,7% = 10,20 гривень х 30 днів = 306,00 гривень - це проценти. Разом 906,00 гривень. За 04.07.2021: сума кредиту 800,00 гривень (100,00 + 100,00 + 100,00 + 500,00) х 1,7% = 13,6 гривень х 30 днів = 408,00 гривень - це проценти. Разом 1208,00 гривень. За 04.07.2021: сума кредиту 1500,00 гривень х 1,7% = 25,5 гривень х 30 днів = 765,00 гривень - це проценти. Разом 2265,00 гривень. В цілому 25 670,00 гривень, з яких сума кредиту 17 000,00 гривень та 8 670,00 гривень за процентами. Тобто за процентами не 20 359,20 гривень, як зазначено в розрахунку первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а 8670,00 гривень згідно вказаних умов відповідно до строку кредитування на кожну суму в 30 днів та процентну ставку в розмірі 1,70% в день. Також звертає увагу, що в розрахунку первісного кредитора - 29.07.2021 року безпідставно нарахована сума 5246,96 гривень, що нічим не обґрунтовано. Це все свідчить про невірність розрахунків, поданих позивачем та їх безпідставність. Суд позбавлений можливості в ухвалені рішень на підставі невірних розрахунків. Окрім вказаного розрахунку первісного кредитора до позовної заяви додано ще один Розрахунок заборгованості, наданим фактором ТОВ «Таліон Плюс», станом на 30.10.2023 року (тобто після продажу права вимоги по кредитному зобов`язанню), розмір заборгованості в цьому розрахунку вже складає 60 037,00 гривень та складається з простроченої заборгованості за сумою «кредиту» - 17 000,00 гривень, та за процентами 43 037,20 гривень. В статті 1078 ЦК України зазначено, що предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога). Це означає, що фактор не може нараховувати додаткову заборгованість, якщо вона не передбачена первинним договором. Окрім того, аналіз норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором позики строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Позику відповідачу надано строком на 30 днів, дата повернення позики - 05.08.2021, доказів, що відбулася пролонгація договору №939909362 від 25.06.2021, відповідно до його умов, матеріали справи не містять. Позикодавець відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за Договором є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Позивачем не надано належної виписки та розрахунку заборгованості за кредитним договором, з якого вбачалося б, яким саме чином та за який період обчислені кожна зі складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості. Вважаю, що надані позивачем виписка ТОВ «ФК «ЕЙС» та розрахунок заборгованості не підтверджують умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначені доказ не є підтвердженням виконаних кредитором вказаних операцій та повністю залежить від волевиявлення кредитора. За відсутності інших доказів, виписка та розрахунки заборгованості, наявні в матеріалах справи, не можуть підтверджувати наявність у Відповідача заборгованості перед Позивачем. Відтак, у матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення розрахунку по «кредиту», відсутні докази руху коштів по рахунку відповідача, а тому неможливо встановити графік погашення, суму на яку нараховуються відсотки та за яким саме тарифом. Згідно роз`яснень Конституційного суду України, наданих у Рішенні Конституційного суду України 11.07.2013 року у справі № 1-12/2013 № 7-рп/2013 правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) про зобов`язання та договір, так і приписи його ч. 2 ст.627 ЦК України щодо необхідності врахування вимоги законодавства про захист прав споживачів. Окрім того, Конституційним судом України у зазначеному рішенні вказано, що положеннями частин першої, другої ст.18 ЗУ "Про захист прав споживачів" встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. В ч. ч. 3,4 ст.18 Закону наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним. Пунктом 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь - якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зміна Банком на свій розсуд умов Договору, встановивши інший термін повернення кредиту, процентної ставки тощо порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту. 2. З наданого позивачем Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №939909362 від 25 червня 2021 року вбачається, що він начебто підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, однак, згоди на таке підписання умови Договору не містять, як і не містять зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно, підтвердження факту прийняття електронного договору ОСОБА_1 , позивачем не надано. Протокол підписання, який би свідчив про дійсне підписання договору, додатку до договору, паспорту споживчого кредиту - відсутній. Жоден документ підписів відповідача не містить. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання в тому числі Правила надання грошових коштів у позику розробляються ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила послуг, надані первісним кредитором Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту «Смарт» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими кредитор. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів Відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання Відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Позивачем надано три договори факторингу:- Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; - Договір факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року; - Договір факторингу №11/07/25-Е від 11 липня 2025 року. Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Доказів на підтвердження оплати за договором грошових коштів за відступлення факторові свого право грошової вимоги в матеріалах справи немає. А отже й докази переходу права вимоги - відсутні. Що ставить під сумнів сам факт передачі права вимоги за кредитним договором до позивача. Відповідно до ст.1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Натомість, дій щодо повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги - не здійснювалося. Про наявність Договору Факторингу та неоднократну переуступки права вимоги Відповідач дізнався лише після ознайомлення з матеріалами цієї судової справи. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, можуть бути лише первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими документами є банківські виписки, довідки з бухгалтерії, акти інвентаризації кредиторської заборгованості, акти звірки взаємних розрахунків, банківські виписки по поточному рахунку. Однак Позивачем таких доказів суду не надано.

15.07.2026 представником позивача - адвокатом Сахаровою О.І. подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить позов задовольнити. У відповіді на відзив на позовну заяву викладені обґрунтування аналогічні обґрунтуванням викладених в позовній заяві. При цьому представником відповідача роз`яснено порядок нарахування відсотків з посиланням на пункти кредитного договору, надано повний розрахунок процентів. Вказала, що сума нарахованих процентів знаходиться в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним договором. Також зазначила, що відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористався цим своїм правом. Кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Щодо договорів факторингу зазначає, що подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування Фактором Клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції Позивача. Окрім того вказала, що заявлені витрати на правову допомогу на загальну суму 7 000 гривень відповідають критерію реальності, справедливості та необхідності, та підтверджуються актом прийому - передачі виконаних робіт.

21.07.2026 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Оловятенко О.Ю. подано до суду заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 60 037 гривень 20 копійок. У запереченнях на відповідь на відзив викладені обґрунтування аналогічні обґрунтуванням викладених у відзиві на позовну заяву. Окрім того, подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до якого просить суд залишити без розгляду вимогу про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, як такої, яка не відповідає критеріям заяви про розподіл судових витрат згідно норм чинного цивільного законодавства України. В разі прийняття судом рішення про стягнення судових витрат - зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №524/5119/26.

22.07.2026 представником позивача - адвокатом Сахаровою О.І. подано до суду додаткові пояснення у справі, у яких викладені обґрунтування аналогічні обґрунтуванням викладених в позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив клопотання про розгляд справи без його участі, підтримав позовні вимоги, прохав суд задовольнити позов.

Відповідач, його представник в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату та час його проведення, представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність з урахуванням поданих заперечень.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши позицію сторін, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 627 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судовим розглядом встановлено, що 25 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 939909362, з яким Кредитодавець Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 17000 грн 00 коп. (сімнадцять тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 1.1 розділу 1 «Предмет договору»).

Відповідно до п. 1.1.-1.7. розділу 1 «Предмет договору» сума Кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 8000 грн 00 коп. (вісім тисяч грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору. Позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє права Позичальника отримати нові Транші, а Договір вважається припиненим шляхом його повного виконання. 1.5. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту (Траншів) отриманих протягом всього строку дії Договору. Позичальник має право користуватися Кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту за кожним Траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання. Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п.1.8 розділу 1 «Предмет договору» договору).

Пунктом 1.9. розділу 1 «Предмет договору» договору передбачено, що за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 343,10 (триста сорок три цілих одна десята) процентів річних, що становить 0,94 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 487,65 (чотириста вісімдесят сім цілих шістдесят п`ять сотих) процентів річних, що становить 1,34 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. 1.9.3. У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати Сторінка 3 із 8 надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на Термін платежу проценти за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду (п.1.10. розділу 1 «Предмет договору» договору).

Згідно п. 1.12. розділу 1 «Предмет договору» договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.12.3. можливість отримання нових Траншів по Договору блокується. 1.13. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 та 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.

Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 та 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником. (п.1.13 розділу 1 «Предмет договору» договору).

Відповідно до п. 2.2.2. розділу 2 «Права та обов`язки сторін» договору вбачається, що позичальник зобов`язаний: 2.2.2.1. здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на банківський рахунок Кредитодавця, що вказаний в реквізитах Договору, у строки передбачені Договором; 2.2.2.2. у випадку неповної та/або невчасної сплати Кредиту та процентів за користування ним, сплатити також неустойку та інші нарахування, передбачені умовами цього Договору; 2.2.2.3. вчасно повідомляти про зміну своїх даних; 2.2.2.4. виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором; 2.2.2.5. щоденно заходити до Особистого кабінету з метою ознайомлення із станом поточної заборгованості (за наявності) чи іншою інформацією, яка стосується цього Договору.

Пунктом 4.1 розділу 4 «Інші умови» договору передбачено, що невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений,

повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.2 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. Договору. У будь-якому разі зобов`язання що виникли під час дій Договору діють до повного їх виконання (Пункт 4.2 розділу 4 «Інші умови» договору).

Згідно п. 4.3. розділу 4 «Інші умови» договору, сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 4.4. розділу 4 «Інші умови» договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно

до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Згідно п. 4.13 розділу 4 «Інші умови» договору, позичальник підтверджує, що: отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах; інформація надана Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 погодився на укладення Договору кредитної лінії № 939909362 від 25.06.2021, здійснивши всі необхідні дії відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового продукту «СМАРТ» «Манівео швидка фінансова допомога».

При укладенні Кредитного договору: - Відповідач діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій споживача в інформаційно телекомунікаційній системі Первісного кредитора (далі - Алгоритм дій Відповідача). Порядок дій Відповідача підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно телекомунікаційній системі Первісного кредитора. Первісний кредитор діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій Первісного кредитора (далі - Алгоритм дій Первісного кредитора). Первісний кредитор перед тим як погоджувати Заявку, не лише перевірив особисті дані Відповідача, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію Платіжної картки Відповідача згідно з стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить Відповідачу.

Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2К3Х4, відправлено - 25.06.2021 11:57:34 на номер телефону НОМЕР_1 , введено - 25.06.2021 11:58:04.

До позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», які визначають порядок і умови надання Кредитодавцем грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Кредитодавцем і Клієнтом.

Як встановлено судом, свій обов`язок згідно Договору кредитної лінії № 939909362 від 25.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало у повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної картки відповідача № 4731-21XX-XXXX-7297 в розмірі 8 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № a47a7426-fe61-4350-8d57-195d906513a4 від 25.06.2021, в розмірі 6 100, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № e337e024-d99e-4bd2-bcb3-2ffe6aca187d від 25.06.2021, в розмірі 500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 9a21c5b8-b3cd-4422-9178-a34ec2642f27 від 03.07.2021, в розмірі 100,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 01171db4-79d1-4eac-884e-8491455f90c7 від 03.07.2021, в розмірі 100,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 14295661-904a-42bd-9eed-e6d5f934dc40 від 04.07.2021, в розмірі 100,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 5124e7c6-e8f6-4273-8f3b-05bb21ba85d0 від 04.07.2021, в розмірі 100,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № ea3e2cde-5664-43eb-a466-b9f27275bb63 від 04.07.2021, в розмірі 100,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № d63fb4f3-e707-4cc0-9727-6749960255ec від 04.07.2021, в розмірі 1500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1a07ce17-1832-48ef-90b2-a7d9f2423334 від 05.07.2021, та довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за вих. № 939909362/28062025/Э від 28.06.2025.

Також, факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується листом АТ «КБ «ПриватБанк» від 19.06.2026 за вих.№20.1.0.0.0/7- 260610/82895-БТ, відповідно до якого повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту №

НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за

платіжною карткою № НОМЕР_2 за період 25-06-2021 - 30-06-2021 03-07-2021 -

10-07-2021 +380961154174 був/є фінансовим та знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Повідомлено, що по рахунку(ах) НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 6 100 UAH за період 25.06.2021-30.06.2021 від 25.06.2021, на суму 100 UAH за період 03.07.2021-10.07.2021: від 04.07.2021, від 04.07.2021, від 04.07.2021, від 03.07.2021, на суму 500 UAH за період 03.07.2021 - 10.07.2021 від 04.07.2021, 03.07.2021, на суму 1 500,00 UAH за період 03.07.2021 - 10.07.2021від 05.07.2021, а також надано виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 25.06.2021 - 30.06.2021 та 03.07.2021 - 10.07.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України та частини 2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

З урахуванням викладеного, встановлено, що договір кредитної лінії № 939909362 від 25.06.2021між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 є укладеним в електронній формі. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

При цьому, суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Вказані умови кредитування є результатом домовленості сторін, не були визнані судом недійсними, а відтак, з урахуванням положень статей 627-629 ЦК України, є обов`язковими для врахування та виконання сторонами.

Отже, відповідач, як позичальник, на момент укладення кредитного договору не звертався до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявою про надання роз`яснень умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору, тобто взяв на себе обов`язок сплатити позичальнику саме такий розмір тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Договір кредитної лінії № 939909362 від 25.06.2021 підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора з дотриманням ч.ч.6, 8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім одноразового ідентифікатору, реквізити сторін договору мають інші відомості про відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» Договір кредитної лінії № 939909362 від 25.06.2021, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань.

Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договору виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Заперечуючи проти позовних вимог ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідач доказів на спростування факту укладення ним спірного кредитного договору по справі не надав та відповідних обставин суду не довів. Клопотань про витребування оригіналу договору суду сторона відповідача не заявляла. Окрім того, відповідачем не спростовано ані належності йому вказаного банківського рахунку, ані факту зарахування на нього грошових коштів.

У цивільному законодавстві діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Таким чином, ОСОБА_1 , укладаючи кредитний договір, повністю усвідомлював їх умови та своїм електронним підписом підтвердив, що діяв свідомо, добровільно і вільно обирав контрагента та умови договору.

Як встановлено судом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором кредитної лінії № 939909362 від 25.06.2021 виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти, а останній свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, в результаті чого виникла заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості проведеної ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 25.08.2021, заборгованість по договору кредитної лінії № 939909362 від 25.06.2021, нарахована за період з 25.06.2021 по 24.08.2021 включно, склала 37 359,20 грн, з яких: 17 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 20 359,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 07.01.2026 у справі №727/2790/25, провадження №61-13862св25, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

Допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги.

Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу №28/1118-01.

Відповідно до п.п.1.4. п.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Згідно п.п.5.3.3. п.5. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до п.п.1.3. п.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п.п.4.1. п.4. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Надана копія договору факторингу №28/1118-01від 28.11.2018 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора ТОВ «Таліон Плюс».

Строк дії вищевказаного договору факторингу продовжено додатковою угодою №19 від 28.11.2019 до 31.12.2020, а в подальшому додатковою угодою №26 від 31.12.2020 до 31.12.2021.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 148 від 25.08.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 148 від 25.08.2021 до позовної заяви додано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 148 від 25.08.2021 до договору факторингу №28/1118-01від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37 359,20 грн, з яких: 17 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 20 359,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Враховуючи положення договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , оскільки підписання реєстру права вимоги № 148 відбулося 25.08.2021, тобто після укладення договору кредитної лінії № 939909362 від 25.06.2021.

Згідно розрахунку заборгованості проведеної ТОВ «Таліон Плюс» станом на 22.10.2021, заборгованість по договору кредитної лінії № 939909362 від 25.06.2021, нарахована за період з 25.06.2021 по 22.10.2021 включно, склала 60 037,20 грн, з яких: 17 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 43 037,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі 60 037,20 грн, з яких: 17 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 43037,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон Плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно Договору факторингу № 30/1023-01 саме за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 та Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року до позовної заяви додано Платіжну інструкцію №4939 від 31.10.23.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу № 11/07/25-Е перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу № 11/07/25-Е від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 60 037,20 грн, з яких: 17 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 43 037,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н від 14.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н від 14.07.2025 до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано Платіжну інструкцію №360 від 24.09.2025.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не вимагає, щоб при заміні кредитора новий кредитор укладав з боржниками договір.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 60 037,20 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 17 000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами становить 43 037,20 грн.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК «ЕЙС», ні на рахунки попередніх кредиторів. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитними договорами на загальну суму 60 037,20 грн.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладені норми закону, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Як вбачається з виписки з особового рахунку за Кредитним договором №939909362 від 25.06.2021, заборгованість за кредитним договором станом на 26.12.2025 складає 60 037,20 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 17 000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами становить 43 037,20 грн.

Сторона відповідача заперечує щодо правильності та обґрунтованості проведених первісними кредиторами розрахунків заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що нарахована заборгованість за відсотками є неправомірною так як нарахована поза межами строків кредитування.

Як вже зазначалось судом, згідно статей 626, 627 ЦКУ країни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК Українита інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів ,для з`ясування того,чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, з огляду на наведені висновки суд має дослідити зміст кредитного договору, здійснити його тлумачення і встановити правову природу процентів, що нараховані позивачем.

Відповідно п.1.3., п.1.7. розділу 1 «Предмет договору» договору кредитні кошти надаються строком на тридцять днів.

За користування кредитом позичальник має сплачувати проценти за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 343,10% річних, що становить 0,94 % від суми кредита за кожен день користування ним (п.1.9.1 розділу 1 «Предмет договору» договору).

Позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на Термін платежу проценти за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду (п.1.10 розділу 1 «Предмет договору» договору).

Договором передбачена можливість продовження строку кредитування за умови сплати позичальником усіх нарахованих процентів (п.1.8 розділу 1 «Предмет договору» договору), проте у матеріалах справи відсутні дані про те, що позичальник взагалі сплачував будь-які кошти кредитору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по договору кредитної лінії № 939909362 від 25.06.2021, проведені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою здійснювалось з 25.06.2021- 25.07.2021.

В подальшому, 29.07.2021, оскільки відповідач не виконував зобов`язання за Кредитним договором та не сплатив всі фактично нараховані відсотки станом на останній день Дисконтного періоду, відбулось перерахування відсотків відповідно до п. 1.9.3. розділу 1 «Предмет договору» договору за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту.

З огляду на вищезазначене, на підставі пункту 1.12.2. розділу 1 «Предмет договору» договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 % процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 та 1.12.2. розділу 1 «Предмет договору» договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником (п.1.13 розділу 1 «Предмет договору» договору).

Згідно п. 4.3 розділу 4 «Інші умови» договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.12.2 . Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, зміст пунктів 1.9.3., 1.10. 1.13 розділу 1 «Предмет договору» договору дає підстави зробити висновок про те, що нарахування процентів після закінчення тридцятиденного строку за умови несплати позичальником коштів за своєю правовою природою є мірою відповідальності позичальника за прострочення грошового зобов`язання за період після закінчення строку кредитування, тобто є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

З огляду на встановлене, суд доходить висновку, що первісними кредиторами правомірно здійснено нарахування відсотків за прострочення грошового зобов`язання за період після закінчення строку кредитування, за процентною ставкою у визначеною у пункту 1.12.2. розділу 1 «Предмет договору» договору, з розрахунку 839,50 % процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним .

Дослідивши надані позивачем кредитний договір, розрахунки заборгованості по договору кредитної лінії № 939909362 від 25.06.2021, проведені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», суд встановив, що первісні кредитори, діючи відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства України, здійснили нарахування процентів за користування кредитними коштами у порядку, строки та на умовах, визначених відповідним договором. Розрахунок процентів відповідає умовам договору, зокрема пунктам, що визначають розмір процентної ставки та порядок їх нарахування.

Представник відповідача розрахунки заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, в цілому заперечивши позовні вимоги. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, представник відповідача суду не заявив. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав.

Враховуючи викладене, а також те, що судом встановлено невиконання відповідачем зобов`язань за договором кредитної лінії № 939909362 від 25.06.2021, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір при подачі позову до суду у розмірі 2662,40 грн.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 127/25480/21 (провадження № 61-8836св22), вказав, що для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Наведене узгоджується із позицією ОП Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 20.08.2025 року між позивачем та адвокатським бюро «Соломко та Партнери» укладено договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 із Протоколом погодження вартості послуг, Додаткову угоду № 25770932506 до договору від 01.09.2025, до якого додано акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 до договору 20/08/25-01 від 20.08.2025 на суму 7 000 гривень, з детальним описом виконаних робіт.

За змістом вищенаведених положень цивільного процесуального законодавства розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позивача, щодо стягнення судових витрат та зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката сторони відповідача, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Враховуючи те, що вказана справа за позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, є нескладною, процесуальним кодексом віднесена до малозначних справ, судова практика у цій категорії справ є незмінною, обсяг доказів, які необхідно зібрати для підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, не є значним, а рівень складності даної справи не вимагає великого обсягу правничої допомоги та значного часу на її надання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що розмір витрат позивача, є непропорційним до предмету позову, не відповідає принципам справедливості та верховенства права. Вартість послуг є вочевидь завищеною, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу позивачу в розмірі в розмірі 3 500,00 грн.

За таких обставин у відповідності із ст. 141 ЦПК України, підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 81, 89, 133, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 530,536,629, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 939909362 від 25.06.2021 у розмірі 60 037 (шістдесят тисяч тридцять сім) гривні 20 копійок, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 17 000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами - 43 037,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 16 вересня 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева