Решение № 139836294, 14.09.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1119/26

Провадження № 2/643/5982/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участі секретаря судового засідання -Новакової Т.С.

представника відповідача - Кайонен Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», третя особа - заступник генерального директора Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» Дмитро Нестеренко про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Немишлянського районного суду міста Харкова з позовною заявою, в якій просить визнати дії відповідача Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» стосовно її звільнення 10.04.2023 за скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗПП України неправомірними; поновити її на посаді інженера-технолога 1 категорії у центральній заводській лабораторії Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини»; стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2022 по момент поновлення її на посаді; зобов`язати Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» сплатити всі внески (перерахування) до Пенсійного Фонду України за весь час її вимушеного прогулу з 01 березня 2022 року по момент поновлення її на посаді.

Ухвалою судді Немишлянського районного суду міста Харкова Ульяніч І.В. від 19.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання. Витребувано від Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» належним чином завірені копії документів та матеріалів: розрахунок середньомісячного заробітку ОСОБА_1 ; подання до профспілкової організації Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» та рішення профспілкової організації з приводу звільнення позивача ОСОБА_1 ; копію наказу від 29.06.2022 № 44 та наказу від 07.07.2022 № 206-К, які зазначені у наказі (розпорядженні) про припинення трудового договору з ОСОБА_1 , як підстави звільнення.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 23.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», третя особа - заступник генерального директора Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» Дмитро Нестеренко про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано на розгляд до Салтівського районного суду міста Харкова.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026 року, головуючим у справі визначено суддю Олійника О.О.

Позов ОСОБА_1 обгрунтований таким.

Позивачка вважає своє звільнення 10.04.2023 року з посади інженера-технолога 1 категорії у центральній заводській лабораторії Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» за скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗПП України неправомірним з огляду на те, що її не повідомляли про скорочення штату та звільнення, на вайбер вона повідомлень не отримувала, інших посад їй не пропонували у зв`язку зі скороченням штату. Про отримання повідомлень на вайбер вони з роботодавцем не домовлялись. Також повідомила, що вона писала заяву на переведення до АТ "Українські енергетичні машини" на вступ до профспілкової організації.

Після повномасштабного вторгнення рф до України і з постійними обстрілами міста Харкова, вона змушена була виїхати з міста, у зв`язку з чим не мала змоги приходити на роботу. Про цю ситуацію вона повідомила своє керівництво. Керівництвом їй було повідомлено про необхідність очікувати виклику на роботу. Після цього позивачка щомісяця прибувала на прохідну та клала у у поштову скриньку своє звернення щодо виклику мене на роботу, оскільки позивачка одинока і незаміжня та їй не має за що жити. При цьому лабораторія в якій позивака перебувала на посаді працювала і у неї була можливість забезпечити роботою позивачку.

29.10.2026 року роботодавець вперше повідомив позивачку про те, що її було звільнено з посади з 10.04.2023 року за скороченням штату.

Вважає, що відповідач порушив її конституційні права на працю та порушив норми КЗпП України щодо процедури її звільнення.

Просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, а саме поновити її на посаді інженера-технолога 1 категорії у центральній заводській лабораторії Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини»; стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2022 по момент поновлення її на посаді; зобов`язати Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» сплатити всі внески (перерахування) до Пенсійного Фонду України за весь час її вимушеного прогулу з 01 березня 2022 року по момент поновлення її на посаді.

У судове засідання позивачка не з`явилася, надала до суду заяву в якій просила суд слухати справу без її участи на задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач по справі заперечував проти задоволення позову надав до суду відзив на позовну заяву, ключові аргументи якого обгрунтовані таким.

Починаючи з квітня 2022 підприємство намагалося повернути працівників на підприємство, (в тому числі намагалися повернути на роботу і позивача у справі), але не всі повернулися та стали до роботи. Позивач до роботи не стала і з 28.04.2022 року, ймовірно також через «неможливість» потрапити до міста Харків на роботу (як це було 24.02.2022 і в найближчі кілька днів », як зазначено в її позовній заяві (2 абз. 2 арк. позову).

Позивач вводить в оману Суд, стверджуючи, що нібито вона «… практично щомісяця прибувала на прохідну … та клала у поштову скриньку своє звернення щодо виклику на роботу» (2 абз. 2 арк. Позову. Таке твердження повністю не відповідає дійсності, оскільки: Позивач мала в наявності пропуск, який надавав їй можливість пройти на робоче місце у будь-який час, у будь-яку дату, без будь-яких перешкод. Згідно довідки «Щодо інформації системи контролю управління доступом (СКУД PolyNet)» - за даними діючої на підприємстві системи контролю управління доступом час проходу ОСОБА_1 (табельний номер НОМЕР_1 ) на територію підприємства у період з 24 лютого 2022 по день її звільнення 10.04.2023. Коли Позивач потрапила до міста Харкова (а відтак і на роботу) - Позивач інформації не надає. Дати нібито «щомісячного» прибування на прохідну» - Суду не зазначає. Згідно Довідки/Службової записки АТ «Укренергомашини» : ОСОБА_1 на робоче місце у період з 24 лютого 2022 року по 10.04.2023 через прохідну не потрапляла; будь-яких підприємству не надавала, звернень через поштову скриньку Табеля обліку робочого часу за період з лютого 2022 свідчать про неявку ОСОБА_1 на місце роботи через воєнні дії, а з 28.04.2022 - свідчать про неявку без поважних причин. Лише на письмову вимогу підприємства (лист/вимога відділу кадрів додається) надати свій контактний номер телефону для надсилання на її адресу Трудової книжки - працівник в телефонному режимі надала інформацію про активний номер телефону (зазначено працівником відділу кадрів внизу справа листа на її адресу. Довід Позивача, що нібито вона після 24.02.2022 подавала заяву про переведення до АТ «Укренергомашини» та вступ до профспілки, - не є достовірною інформацією, оскільки спростовується записами її Трудової книжки (запис №16 арк. 12 ТК), (вона стала працівником АТ «Укренергомашини» ще з 01.12.2021 року), тому такої необхідності у подачї заяви після 24.02.2022 (про її перевід з АТ «Електроважмаш» до АТ «Укренергомашини») не було. Згідно інформації, наданої керівником профспілкової організації АТ «Укренергомашини» жодних звернень від працівника ОСОБА_1 не надходило.

10.04.2023 Позивач звільнена за скороченням штату (наказом № 158). 07.07.2022 Позивач попереджена про скорочення її посади. 10.04.2023 звільнена скороченням штату (наказом № 158). 10.04.2023 повідомлено про наказ про скорочення штату.

З 01.07.2022 р усі вакансії службовців скасовано (Наказ від 29.06.22 № 48). З 01.01.2023 у зв`язку з проведенням оптимізації чисельності персоналу усі вакансії скасовано.

29.10.2025 дізналася з телефонної розмови про наказ (звільнення), 30.10.2025 ОСОБА_1 подає заяву про надсилання Трудової книжки та копії наказу про звільнення офіційну адресу, що зазначена в заяві.

25.11.2025 ОСОБА_1 засобом телефонного зв`язку повідомляє працівнику відділу кадрів - ОСОБА_2 - новий контактний номер телефону НОМЕР_2 , і в цей день 25.11.2025 підготовлено супроводжувальний лист № 01/03/24-1013 на ім`я ОСОБА_1 (про надсилання ТК з копією наказу за останньою відомою адресою місцезнаходження (місця проживання АДРЕСА_1 тел. НОМЕР_2 ).

10.12.2025 ТК і наказ вручено Укрпоштою ШКІ 6103700171308 (як то передбачено ч.4 ст.7 Закону № 2136-IX (із змінами, внесеними Законом № 4412-IX від 01.05.2025 - Здійснення іншою стороною трудового договору комунікації за останніми відомими їй адресою місцезнаходження (місця проживання), адресою електронної пошти або номером телефону вважається належним виконанням такою стороною вимоги щодо повідомлення іншої сторони трудового договору.

Відповідач у своїх запереченнях від 29.07.2026 року зазначає, що ознайомлення працівників з наказами щодо їхніх прав/обов`язків допускається використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв`язку. Відповідно до Тлумачення із «Словника української мови» порталу української мови та культури слово «допускається » означає дозвіл або можливість чогось, щось дозволено чи не заборонено, але не є обов`язковим.

Тобто слово «допускається» означає припущення, з яким автор згоден як виняток: варіант дій реальний, але можна обійтися без нього. У правилах і законах: означає свободу вибору (наприклад: "допускається використання інших матеріалів" - значить, можна взяти інші, але не обов`язково). Як відомо, ОСОБА_1 :

- до категорії надомних працівників не відносилась, - наказів про дистанційну роботу щодо Позивача не приймалось,

- режим гнучкої роботи (за яким працівник самостійно регулює час початку та закінчення робочого дня, але за умови дотримання встановленої норми тривалості робочого часу), між працівником і роботодавцем щодо неї не встановлювався.- письмових домовленостей / письмово трудового договору, (в якому могли бути передбачені альтернативні способи ознайомлення працівника з наказами ін. документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків, у разі встановлення дистанційної, надомної роботи) з ОСОБА_1 не укладалося.

- сторонами трудового договору засоби електронних комунікаційних мереж не визначалися.

Таким чином, цитуючи частину 3 ст.29 КЗпП України (Обов`язок роботодавця до початку роботи працівника за трудовим договором) Позивач не звертає уваги на те, що жодного відношення ця стаття до цієї справи не має та мати не може. А відтак, брати до відома частину 3 ст. 29 КЗпП України цілковито безпідставно.

Також відповідач просив суд застосувати строки позовної давності до позову, оскільки вважають що він був порушений позивачкою.

Крім того, в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача були допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_4 є заступником генерального директора АТ «Укренергомашини», яка підтвердила факт зупинення роботи підриємства та відновлення його роботи з 28.04.2022 року. Також вона повідомила суду, що адміністрація АТ «Укренергомашини» не відмовляла позивачці у виході на роботи після відновлення роботи заводу, ніяки листи через скриньку вони не отримували про бажання позивачки вийти на роботу, після відновлення роботи з позивчкою не могли звязатися, телефон який був вказаний в особовій картці позивачки не відповідав. Потім після прийняття рішення про скорочення штату було прийняте рішення про повідомлення ОСОБА_1 з наказами про скорочення штату та її звільнення через додаток Viber за її номером телефону в особовій картці працівника, про що було складені відповідні акти. На уточнююче запитання чи є скріншоти цих повідомлень з відповідними позначками про отримання позивачкою таких повідомлень свідок пояснила, що телефоном з якого направлялись такі повідомлення був втрачений.

Свідок ОСОБА_3 є начальником центральної заводської лабораторії АТ «Укренергомашини», яка підтвердила факт зупинення роботи підприємства та відновлення його роботи з 28.04.2022 року. Також дала аналогічні пояснення суду про те, що позивачка на роботу не виходила, на зв`язок також не виходила, а звернулась до представників відповідача лише у 2025 році для отримання копії трудової книжки та наказу про звільнення.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог позивача та просила суд відмовити у задоволенні позову про що надала відповідні пояснення аналогічні відзиву на позов.

Суд вислухавши представника відповідача, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 5-1 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми убачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді інженера-технолога 1 категорії у центральній заводській лабораторії Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини».

Наказом Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» № 158 від 10.04.2023 року була звільнена за скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗПП України.

Даний наказ було надіслано позивачці засобами поштового зв`язку 27.11.2025 року на адресу позивачки.

Дане поштове відправлення 6103700171308 було вручено 10.12.2025 року ОСОБА_5, що підтверджується доданою накладною від укрпошти (а.с. 17) на якій у графі одержувач/представник одержувача заначене прізвище не ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 та проставлений підпис особи, яка отримала, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не отримувала дане поштове відправлення 10.12.2025 року. Також до позову надана заява від ОСОБА_5 від 10.02.2026 року, який повідомив суд, що це він отримав поштове повідомлення замість ОСОБА_1 та передав останній поштове відправлення (лист) 10.02.2026 року (а.с. 16). Відповідач не спростував ці докази, а тому у суду відсутні підстави вважати їх недостовірними, а тому суд приймає як доказ той факт, що позивачка отримала поштове відправлення в якому містився наказ про її звільнення саме 10.02.2026 року, та відхиляє заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Суд вважає, що позивачка не пропустила строки звернення до суду з цим позовом, позаяк звернулась до суду 13.02.2026 року в межах місячного строку з дня отримання наказу про своє звільнення.

Що стосується тверджень позивачки, що відповідач не давав можливості їй стати до роботи з 01.03.2022 року то суд вважає ці доводи необгрунтованими, а позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2022 року по 10.04.2023 року такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Доводи позивача про те, що її не допускали до роботи в період з 01.03.2022 року по день звільнення спростовуються доказами наданими відповідачем, а саме довідкою «Щодо інформації системи контролю управління доступом (СКУД PolyNet)» системою контролю управління доступом час проходу ОСОБА_1 (табельний номер НОМЕР_1 ) на територію підприємства у період з 24 лютого 2022 по день її звільнення 10.04.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 не перетинала прохідну підприємства, табелями робочого часу в яких проставлені позначки Н, НВ. та ВС., що означає, що вона не виходила на роботу.

Що стосується доводів відповідача про те, що позивачка була належним чином повідомлена про своє звільнення з роботи, то суд не бере їх до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 КЗпП України ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Доказів того, що сторони погодили альтернативний процес обміну інформацією щодо роботи відповідач не надав, а позивачка заперечувала такий факт. Крім того, відповідач самостійно зазначив у своїх поясненнях, що такої домовленості між ними не було.

Що стосується актів відповідача від 14.07.2022 про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 07.07.2022 № 206-к «Про впорядкування чисельності працівників ЦЗЛ (026), ЦЗЛ ГЕВ (305) та лабораторно-випробувального відділу (315), та акту про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом (розпорядженням) від 10.04.2023 № 158 «Про припинення трудового договору», в яких зазначається, що позивачка була повідомлена засобами електронної комунікації за телефоном НОМЕР_3 , то суд не бере до уваги ці докази, позаяк відповідачем не надано суду доказів яким саме чином вона була повідомлена за телефоном (скріншоти повідомлень, звіти/позначки про доставку таких повідомлень тощо). Крім того, за свідченнями свідка ОСОБА_4 , остання підтвердила, що дані повідомлення були направлені за допомогою застосунку Вайбер і скріншотів вони не робили і до актів не додавали.

Доказів домовленості про обмін повідомленнями за телефоном щодо робочих стосунків між сторонами відповідач не надав. Засобами поштового зв`язку на останню відому адресу позивачки наказів про скорочення штату та звільнення позивачки відповідач до суду не надав.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2024 року у справі № 643/6699/23 (провадження № 61-5462св24) зроблено висновок, що «у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником».

За таких обставин, суд дійшов висновку про неналежне повідомлення відповідачем позивача про його звільнення чим було порушено процедуру звільнення позивача за скороченням штату, що є підставою для поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з дня наступного за днем звільнення, тобто з 11.04.2023 року по день ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з довідкою-розрахунком, яку надав відповідач про середньомісячний заробіток позивачки складає 8 410,00 грн.

Отже, при обрахунку суми стягнення за час вимушеного прогулу суд виходить з такого: середньоденний заробіток: 8 410 грн / 21,1 (середня кількість робочих днів на місяць відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.) = 398,58 грн/день. Період прогулу: з 11.04.2023 по 14.09.2026. За календарем 5-денного робочого тижня в цьому періоді 873 робочих дні. Загальна сума стягнення за час вимушеного прогулу становить: 873 дні ? 398,58 грн = 347 960,34 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про визнання наказу № 158 від 10 квітня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера-технолога 1 категорії на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України неправомірним та його скасування з поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді інженера-технолога 1 категорії та стягненню з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 квітня 2023 року по 14 вересня 2026 року включно у розмірі 347 960 (триста сорок сім тисяч дев`ятсот шістдесят) грн. 34 коп.(сума визначена без урахування податків та зборів).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», код ЄДРПОУ 05762269 на користь держави судовий збір у розмірі 4 690 (чотири тисячі шістсот дев`яносто) грн. 80 коп.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць у розмірі 8 410 (вісім тисяч чотириста десять) грн. 00 коп. підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», третя особа - заступник генерального директора Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» Дмитро Нестеренко про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади інженера-технолога 1 категорії.

Скасувати наказ Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» № 158 від 10 квітня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера-технолога 1 категорії на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера-технолога 1 категорії в Акціонерному товаристві «Українські енергетичні машини» з 11 квітня 2023 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 квітня 2023 року по 14 вересня 2026 року включно у розмірі 347 960 (триста сорок сім тисяч дев`ятсот шістдесят) грн. 34 коп.(сума визначена без урахування податків та зборів).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», код ЄДРПОУ 05762269 на користь держави судовий збір у розмірі 4 690 (чотири тисячі шістсот дев`яносто) грн. 80 коп.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць у розмірі 8 410 (вісім тисяч чотириста десять) грн. 00 коп. - допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_7 тел. НОМЕР_5 адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ;

Третя особа: НЕСТЕРЕНКО Дмитро Миколайович тел. НОМЕР_6 адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_7 ;

Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "Українські енергетичні машини" ел. пошта office@ukrenergymachines.com тел. +380573492285,+380573492601 адреса Україна, 61037, Харківська обл., місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 199 ЄДРПОУ 05762269.

Повний текст рішення складений та підписаний 17.09.2026 року.

Суддя - О.О. Олійник