Решение № 139834572, 17.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 р. № 520/16583/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Україна, Донецька область, м. Слов`янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРЮОФОПГФ: 13486010) №045750019051 від 09.08.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії за віком в частині не зарахування періоду роботи з 25.08.1988 року по 26.06.1995 року до страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРЮОФОПГФ: 13486010) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) періоди роботи з 25.08.1988 року по 26.06.1995 року до страхового стажу для призначення пенсії за віком;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРЮОФОПГФ: 13486010) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 17.07.2025 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.08.2022 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою №12110 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 09.08.2022 №045750019051 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років у 2022 році необхідна наявність страхового стажу не менше 29 років. За наданими позивачкою документами її страховий стаж становить 19 років 09 місяців 06 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 25.08.1988 по 22.06.1995, оскільки у трудовій книжці відсутні номер та дата наказу про звільнення. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку стажу для визначення права на пенсію до страхового стажу позивачки зараховано періоди трудової діяльності, навчання та одержання допомоги по безробіттю загальною тривалістю 19 років 09 місяців 06 днів. У розрахунку зазначено дату народження позивачки ІНФОРМАЦІЯ_1 та дату звернення за призначенням пенсії 02.08.2022.

Матеріали справи містять копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.01.1980, у якій наявний запис №10 від 25.08.1988 про прийняття позивачки на роботу старшим комірником на підставі наказу №267 від 25.08.1988 та запис №11 від 22.06.1995 про звільнення за власним бажанням. Запис про звільнення засвідчений підписом відповідальної особи та відбитком печатки, водночас у графі, призначеній для зазначення документа, на підставі якого внесено запис, номер та дата наказу про звільнення відсутні.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивачка зазначає, що недоліки оформлення трудової книжки не спростовують факту її трудової діяльності та не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи до страхового стажу. На її думку, відповідальність за належне ведення трудової книжки покладається на роботодавця, а негативні наслідки порушення правил її заповнення не можуть покладатися на працівника.

Також позивачка посилається на те, що 17.07.2025 вона досягла 63-річного віку та із зарахуванням спірного періоду роботи має страховий стаж тривалістю 26 років 7 місяців 5 днів, який, на її переконання, є достатнім для призначення пенсії за віком після досягнення 63 років. У позові зазначено, що протягом трьох місяців після досягнення вказаного віку позивачка повторно зверталася до органів Пенсійного фонду України, проте отримала усну відмову з посиланням на рішення від 09.08.2022 №045750019051.

З огляду на викладене позивачка вважає протиправним неврахування спірного періоду роботи до страхового стажу та просить скасувати рішення відповідача у відповідній частині, зобов`язати зарахувати період роботи з 25.08.1988 по 26.06.1995 до страхового стажу та призначити пенсію за віком з 17.07.2025.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оскаржуване рішення прийнято за результатами розгляду заяви позивачки від 02.08.2022, коли вона досягла 60-річного віку. Для призначення пенсії за віком на той час необхідно було мати не менше 29 років страхового стажу, тоді як встановлений за поданими документами страховий стаж позивачки становив 19 років 09 місяців 06 днів.

Неврахування періоду роботи з 25.08.1988 по 22.06.1995 відповідач обґрунтовує відсутністю у трудовій книжці номера та дати наказу про звільнення, що, на його думку, є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162.

Щодо вимоги про призначення пенсії за віком з 17.07.2025 відповідач зазначає, що судовому захисту підлягає реально порушене право, а вимога про зобов`язання призначити пенсію є передчасною. Крім того, відповідач посилається на повноваження органу Пенсійного фонду України щодо перевірки документів, визначення страхового стажу та прийняття рішення про призначення пенсії, вважаючи, що зобов`язання призначити пенсію за наведених обставин становитиме втручання у його дискреційні повноваження. З цих підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

У поданих до суду запереченнях на відзив позивачка наголошує, що відповідач оцінює її право на пенсію виключно за обставинами 2022 року, не враховуючи досягнення нею 63-річного віку 17.07.2025 та можливості призначення пенсії за наявності страхового стажу, передбаченого частиною другою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивачка повторно посилається на усну відмову органів Пенсійного фонду України після досягнення нею 63 років та вважає, що застосування рішення 2022 року за нових обставин перешкоджає реалізації набутого нею права на пенсію.

Водночас серед наданих суду документів міститься заява про призначення пенсії від 02.08.2022 №12110 та документи, подані для її розгляду. Копії нової заяви про призначення пенсії, поданої після досягнення позивачкою 63-річного віку, документів про її реєстрацію або рішення органу Пенсійного фонду України за результатами розгляду такого звернення матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові та організаційні засади реалізації права на пенсійне забезпечення, умови призначення пенсій та порядок визначення страхового стажу встановлено Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Отже, досягнення певного віку та наявність установленої законом тривалості страхового стажу є умовами, які повинні існувати у сукупності для виникнення права на призначення пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV у редакції, чинній на час звернення позивачки за призначенням пенсії та прийняття оскаржуваного рішення, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.

Частиною другою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності страхового стажу, визначеного частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності відповідної тривалості страхового стажу. Для осіб, які досягли 63-річного віку у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, законом передбачено страховий стаж від 22 до 32 років.

При цьому наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку.

Таким чином, Закон №1058-IV передбачає різні умови призначення пенсії за віком залежно від досягнутого особою віку та тривалості її страхового стажу.

Право на призначення пенсії після досягнення 60 років та право на призначення пенсії після досягнення 63 років виникають за різних юридичних обставин і не можуть ототожнюватися.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також незалежно від характеру й тривалості роботи та тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідний порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено можливість підтвердження трудового стажу іншими документами, які містять відомості про періоди роботи, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Суд враховує, що відсутність окремих реквізитів документа, на підставі якого внесено запис до трудової книжки, не є безумовним доказом відсутності трудових відносин. Під час оцінки такого запису необхідно враховувати його зміст, послідовність записів, наявність підписів та печаток, можливість установлення роботодавця, дати прийняття на роботу та дати звільнення, а також інші наявні докази.

У трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_2 від 14.01.1980 містяться запис №10 від 25.08.1988 про прийняття на роботу старшим комірником на підставі наказу №267 від 25.08.1988 та запис №11 від 22.06.1995 про звільнення за власним бажанням. Запис про звільнення засвідчений підписом відповідальної особи та відбитком печатки, однак номер і дата наказу про звільнення не зазначені.

Отже, доводи позивачки про те, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть автоматично спростовувати факт роботи, заслуговують на увагу.

Водночас для вирішення цього спору необхідно встановити, чи впливає неврахування зазначеного періоду на наявність у позивачки права на призначення пенсії саме за заявою від 02.08.2022, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення.

Судом установлено, що на дату звернення із зазначеною заявою позивачці виповнилося 60 років. Відповідач визначив її страховий стаж тривалістю 19 років 09 місяців 06 днів.

Суд зазначає, що у разі врахування всього спірного періоду роботи з 25.08.1988 по 22.06.1995 загальна тривалість страхового стажу позивачки не досягала б установлених частиною першою статті 26 Закону №1058-IV 29 років.

Позивачка у позові та запереченнях на відзив зазначає, що із зарахуванням спірного періоду її страховий стаж становить 26 років 7 місяців 5 днів, тобто є меншим за необхідний для призначення пенсії після досягнення 60 років у 2022 році.

Таким чином, спір щодо належності оформлення запису у трудовій книжці та можливості врахування зазначеного періоду роботи не змінює висновку про відсутність у позивачки необхідної тривалості страхового стажу для призначення пенсії за віком за заявою від 02.08.2022.

Оскаржуване рішення від 09.08.2022 №045750019051 прийнято за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії та стосується визначення її права на пенсію за обставинами, які існували на час такого звернення.

Вказане рішення не є рішенням за заявою про призначення пенсії після досягнення позивачкою 63-річного віку та не вирішує питання про наявність у неї права на пенсію за нових обставин.

Тому досягнення позивачкою 63 років 17.07.2025 не може бути підставою для висновку про протиправність відмови у призначенні пенсії, прийнятої 09.08.2022, коли позивачка досягла лише 60-річного віку та не мала необхідних 29 років страхового стажу.

Суд відхиляє доводи позивачки про необхідність оцінювання законності рішення 2022 року з урахуванням її віку станом на 2025 рік.

Законність індивідуального акта перевіряється з огляду на фактичні обставини та правове регулювання, які існували на час його прийняття. Подальша зміна юридично значущих обставин може бути підставою для нового звернення до уповноваженого органу, проте не свідчить про незаконність раніше прийнятого рішення.

При цьому зазначення відповідачем у відзиві віку позивачки 60 років стосується її віку на дату подання заяви від 02.08.2022.

Вказані обставини не свідчать про заперечення факту досягнення позивачкою 63-річного віку у 2025 році, а характеризує обставини, за яких прийнято оскаржуване рішення.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, судовий захист повинен бути спрямований на усунення конкретного порушення права або законного інтересу особи. Для задоволення позову недостатньо встановити недолік в окремому мотиві рішення суб`єкта владних повноважень без з`ясування його впливу на права позивача та можливості їх відновлення обраним способом захисту.

У цій справі неврахування спірного періоду не призвело до відмови у призначенні пенсії за наявності в позивачки права на її отримання у 2022 році, оскільки навіть із зарахуванням цього періоду необхідна тривалість страхового стажу була відсутня.

За таких обставин суд не вбачає підстав для скасування рішення від 09.08.2022 №045750019051 у заявленій позивачкою частині з метою призначення пенсії за віком, право на яку за обставинами звернення 2022 року не виникло.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати період роботи з 25.08.1988 по 26.06.1995 до страхового стажу для призначення пенсії за віком суд зазначає, що ця вимога заявлена у зв`язку з оскарженням рішення за заявою від 02.08.2022 та спрямована на отримання пенсії з 17.07.2025.

Зарахування періодів роботи до страхового стажу здійснюється уповноваженим органом у межах визначеної законом процедури встановлення права на пенсію.

Надані матеріали не підтверджують прийняття відповідачем рішення про відмову у врахуванні зазначеного періоду за результатами розгляду нової заяви позивачки після досягнення нею 63-річного віку.

Водночас зобов`язання врахувати цей період під час розгляду заяви 2022 року не забезпечить виникнення у позивачки права на пенсію за тією заявою, оскільки загальна тривалість стажу залишиться меншою за 29 років.

Відтак в межах установлених у цій справі правовідносин підстави для задоволення зазначеної зобов`язальної вимоги відсутні.

Крім того, трудова книжка містить запис про звільнення позивачки 22.06.1995, тоді як у позовних вимогах кінцевою датою спірного періоду зазначено 26.06.1995. Доказів роботи позивачки у період з 23.06.1995 по 26.06.1995 матеріали справи не містять.

Оцінюючи вимогу про призначення пенсії за віком з 17.07.2025, суд виходить із того, що виникнення матеріального права на пенсію та реалізація цього права шляхом її призначення є взаємопов`язаними, проте не тотожними юридичними обставинами.

Відповідно до статті 44 Закону №1058-IV та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1), звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та необхідних документів у встановленому порядку.

Пунктом 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії визначено день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви, з урахуванням установлених цим Порядком особливостей її подання.

За результатами розгляду заяви та документів орган Пенсійного фонду України перевіряє наявність передбачених законом умов, визначає страховий стаж та приймає рішення про призначення пенсії або про відмову в її призначенні.

Отже, для оцінювання правомірності непризначення пенсії після досягнення особою відповідного віку необхідно встановити факт належного звернення за її призначенням, дату такого звернення, зміст поданих документів та результат їх розгляду уповноваженим органом.

Позивачка стверджує, що після досягнення 63 років зверталася до органів Пенсійного фонду України та отримала усну відмову з посиланням на рішення 2022 року.

Водночас матеріали справи не містять копії нової заяви про призначення пенсії, доказів її подання або реєстрації, розписки-повідомлення про прийняття документів, відомостей про звернення через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України чи інших доказів, які дозволяли б установити факт і дату належного звернення позивачки після досягнення 63-річного віку.

Також не надано доказів відмови у прийнятті такої заяви. Твердження про усну відмову під час відвідування органу Пенсійного фонду України не підтверджує подання заяви у порядку, передбаченому Законом №1058-IV та Порядком №22-1.

Суд зазначає, що відмова уповноваженого органу прийняти належно подану заяву або його бездіяльність щодо її розгляду можуть бути предметом судового захисту.

Проте у цій справі факт відповідного порушення не підтверджений доказами, а заявлені вимоги стосуються рішення від 09.08.2022 та призначення пенсії з 17.07.2025.

Посилання позивачки на те, що відповідач не спростував її твердження про усне звернення, не звільняє її від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтується вимога про призначення пенсії з конкретної дати.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності.

Водночас вказана норма не звільняє позивача від доказування факту звернення, з яким він пов`язує виникнення обов`язку суб`єкта владних повноважень розглянути заяву та прийняти відповідне рішення.

У межах цієї справи відповідач обґрунтовує рішення, прийняте за заявою від 02.08.2022. Покладення на нього обов`язку довести правомірність відмови у призначенні пенсії за іншим зверненням, факт подання якого не встановлений, не відповідає змісту зазначених правил доказування.

Суд також враховує, що передбачений законом механізм автоматичного призначення пенсії за віком не дає підстав вважати рішення про відмову за заявою 2022 року рішенням про призначення пенсії після досягнення позивачкою 63 років.

Наявність передбачених законом підстав для автоматичного призначення пенсії позивачці за нових обставин матеріалами справи не підтверджена.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців із дня досягнення особою пенсійного віку. За загальним правилом пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Таким чином, дата призначення пенсії залежить не лише від дати досягнення відповідного віку, а й від належного звернення особи та дотримання передбачених законом умов.

Позивачка просить призначити пенсію з 17.07.2025, тобто безпосередньо з дня досягнення 63-річного віку.

Водночас за загальним правилом пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV у разі своєчасного звернення пенсія за віком призначається з наступного дня після досягнення пенсійного віку.

Проте визначення конкретної дати призначення пенсії у цій справі є передчасним, оскільки факт та дата належного звернення позивачки у 2025 році не встановлені.

Зазначення у позові тривалості страхового стажу, яка, на думку позивачки, є достатньою для призначення пенсії після досягнення 63 років, не замінює процедури звернення за її призначенням та розгляду відповідної заяви органом Пенсійного фонду України.

Щодо доводів відповідача про дискреційні повноваження суд зазначає, що призначення пенсії за наявності всіх установлених законом умов не передбачає права органу Пенсійного фонду України довільно обирати між призначенням пенсії та відмовою в її призначенні.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, посилання відповідача на дискреційні повноваження не виключає можливості застосування судом такого способу захисту. Проте у цій справі не встановлено сукупності обставин, необхідних для зобов`язання призначити пенсію з визначеної позивачкою дати, зокрема факту та дати належного звернення після досягнення 63-річного віку.

З огляду на викладене, підставою для відмови у задоволенні зазначеної вимоги є її недоведеність та передчасність, а не самостійна заборона суду втручатися у повноваження органу Пенсійного фонду України.

Також, відсутні підстави для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 02.08.2022 з урахуванням досягнення позивачкою 63-річного віку у 2025 році.

Вказана заява вже була розглянута за обставинами, які існували на час її подання, а подальше досягнення іншого віку потребує встановлення права на пенсію за нових юридичних обставин у передбаченому законом порядку.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачка не позбавлена права звернутися до уповноваженого органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за нових обставин, надати документи, які підтверджують її страховий стаж, та у разі незгоди з результатами розгляду такого звернення оскаржити відповідне рішення, дію чи бездіяльність.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

Оцінивши надані сторонами докази у сукупності, суд установив, що за обставинами звернення від 02.08.2022 позивачка не мала необхідної тривалості страхового стажу для призначення пенсії після досягнення 60 років навіть із врахуванням спірного періоду роботи. Водночас належне звернення за призначенням пенсії після досягнення 63 років та порушення відповідачем прав позивачки за результатами такого звернення матеріалами справи не підтверджені.

За таких обставин підстав для скасування рішення від 09.08.2022 №045750019051 у заявленій частині, зобов`язання відповідача зарахувати спірний період у межах установлених правовідносин та призначити позивачці пенсію за віком з 17.07.2025 суд не встановив, у зв`язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення на користь позивачки сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Україна, Донецька область, м. Слов`янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 вересня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях