Решение № 139832671, 17.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Справа № 480/6794/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6794/25

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум,

третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних, в якій просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не призначенні та не виплаті ОСОБА_2 - дружині загиблого солдата ОСОБА_4 , батькові ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - матері загиблого солдата ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 року № 168, в розмірі 757000 гривень 00 копійок кожному, викладеної у витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025 за № 59/в.

2. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 - дружині загиблого солдата ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 року № 168, виходячи з розміру 1/3 частини 2271000000 гривень 00 копійок в сумі 757000 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 - матері загиблого солдата ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 року № 168, виходячи з розміру 1/3 частини 2271000000 гривень 00 копійок в сумі 757000 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 - батькові загиблого солдата ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 року № 168, виходячи з розміру 1/3 частини 2271000000 гривень 00 копійок в сумі 757000 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 21.11.2023 поблизу населеного пункту Іллінка Покровського району Донецької області в результаті дорожньо-транспортної пригоди від отриманих травм помер солдат 3 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до заяв позивачів (дружини, батька та матері загиблого солдата) документи з призначення та виплати одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.

Згідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.25, розглянувши подані документи, комісія дійшла до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині загиблого воїна- ОСОБА_2 , батькові ОСОБА_3 та його матері - ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що загибель солдата ОСОБА_4 є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Позивачі не погоджуються з таким висновком, оскільки згідно акту службового розслідування командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_5 від 20.04.24 та Наказу командира - загибель солдата ОСОБА_4 пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, не пов`язана з вчиненням злочину, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, а смерть його настала внаслідок невиконання водієм бойової машини солдатом ОСОБА_6 правил дорожнього руху.

Крім цього, ні комісія Міноборони, ні інші правоохоронні органи не підтвердили факт того, що загиблий солдат ОСОБА_4 вчинив адмінправопорушення, передбачене ст.172-20 КУпАП, його ніхто не притягував до адміністративної відповідальності.

Вважаючи протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті одноразової грошової допомоги позивачам (матері , батьку та дружині загиблого воїна) виходячи з 1/3 розміру частини (2271000 грн) кожному, тобто 750 прожиткових мінімумів, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 02.09.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що солдат ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 29.11.2023 року смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Так, відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №470 від 21.11.2023 року, виданого Покровським відділенням Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи, причинами, що призвели до смерті солдата ОСОБА_4 , є травматичний шок; ушкодження головного мозку та внутрішніх органів; сполучена травма із залученням декількох ділянок тіла (пасажир, що знаходився у легковому автомобілі, потерпілий внаслідок зіткнення з важким вантажним транспортним засобом.

При цьому, відповідно до Висновку експерта №431 від 23.12.2023 року Покровським відділенням Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи при судово-токсикологічному дослідженні крові і сечі від трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації: у крові 1,83%о, у сечі 3,76%о, що свідчить про те, що на момент смерті він знаходився в стані алкогольного сп`яніння середнього ступеня.

Відповідно до Витягу з Протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 23.08.2024 року №2870 травма солдата ОСОБА_4 , яка призвела до смерті 21.11.2023 ТРАВМА, ОДЕРЖАНА В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Відповідно до Акта проведення спеціального розслідування за фактом смерті, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_4 21.11.2023 року, будучи призначеним старшим машини, знаходився у стані алкогольного сп`яніння у якості пасажира в автомобілі, який потрапив в ДТП.

Отже, викладені вище факти знайшли своє відображення у: Лікарському свідоцтві про смерть №470 від 21.11.2023 року, виданому Покровським відділенням Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи; Висновку експерта №431 від 23.12.2023 року Покровського відділення Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи; Витязі з Протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 23.08.2024 року №2870; Акті проведення спеціального розслідування за фактом смерті, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_2 ; наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 20.04.2024 №1566.

08.04.2025 року позивачі, кожен окремо, звернулися через ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю солдата ОСОБА_4 .

На підставі поданих позивачами заяв та зібраних документів ІНФОРМАЦІЯ_1 був поданий до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Висновок №11/5621 від 21.04.2025 року щодо питання з приводу наявності права у позивачів на отримання одноразової грошової допомоги для розгляду Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

04.07.2025 року рішенням Комісії Міноборони, викладеним у Протоколі №59/в (п.6), батьку ( ОСОБА_3 ), матері ( ОСОБА_1 ) та дружині ( ОСОБА_2 ) солдата ОСОБА_4 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі ст.16-4 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, адже відповідно до ст.16-4 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, Міністерство оборони України вважає вказане рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, законним та обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи те, що перед самою смертю солдат ОСОБА_4 , перебуваючи на військовій службі, вживав за місцем виконання ним обов`язків військової служби алкогольні напої та перебував при цьому у стані алкогольного сп`яніння, будучи призначеним старшим машини, то останнім фактично було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-20 КУпАП, оскільки останнє має формальний склад правопорушення.

У зв`язку із смертю ОСОБА_4 відповідний протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався та не міг бути складений за відсутності суб`єкта вчинення правопорушення.

При цьому, посилання на факт не притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності є недоречним, оскільки норми підпункту а п.1 ст.16-4 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та пункту 19 Порядку №975 (в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_4 ) містять умову саме вчинення адміністративного правопорушення, а не обов`язкову умову притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Між тим, з аналізу змісту матеріалів справи вбачається, що наявні об`єктивні підстави вважати, що саме вживання алкогольних напоїв з іншими співслужбовцями та перебування у стані алкогольного сп`яніння за місцем виконання обов`язків військової служби стало причиною неналежного виконання солдатом ОСОБА_4 обов`язків старшого машини, що у тому числі стало непрямою причиною потрапляння автомобіля у ДТП. А звідти, дії солдата ОСОБА_4 по вживанню алкогольних напоїв під час виконання ним обов`язків військової служби, зокрема обов`язків старшого машини, та перебування при цьому у стані алкогольного сп`яніння, безумовно сприяли потраплянню автомобіля у ДТП та загибелі, що, в свою чергу, свідчить про очевидну наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями солдата ОСОБА_4 та настанням його смерті.

А отже, керуючись нормами ст.16-4 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей за даних обставин відповідач вважає, що відсутні у позивачів права на отримання одноразової грошової допомоги, а комісією було прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому вимоги позивачів є безпідставними. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім цього, просить залучити ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Міністерства оборони України (а.с. 49-53).

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивачів наполягає, що згідно акту службового розслідування командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_5 від 20.04.24 п.6.2, та Наказу командира п.2 ) загибель солдата ОСОБА_4 пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, не пов`язана з вчиненням злочину, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, а смерть його настала внаслідок невиконання водієм бойової машини солдатом ОСОБА_6 Правил дорожнього руху, що спростовує висновки комісії МОУ.

Ні комісія Міноборони, ні інші правоохоронні органи не підтвердили факт того, що загиблий солдат ОСОБА_4 вчинив адмінправопорушення, передбачене ст..172-20 КУпАП, як цього потребує КУпАП., тоді як можна трактувати що загиблий ОСОБА_4 вчинив адмінправопорушення, як його ніхто не притягував до адміністративної відповідальності.

Те, що при проведенні експертизи трупа ОСОБА_4 знайшли етиловий спирт, не свідчить про перебування у стані алкогольного сп`яніння, оскільки можливо він приймав якісь заспокійливі лікарські засоби.

Просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 93-95).

Ухвалою суду від 05.11.2025 клопотання представника Міністерства оборони України про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі в розгляді даної справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено 10-денний строк для надання пояснень щодо позову.

ІНФОРМАЦІЯ_6 надано пояснення щодо позовних вимог, в яких зазначено, що 08.04.2025 ОСОБА_2 дружина, ОСОБА_3 батько та ОСОБА_1 матір загиблого солдата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , звернулися кожен окремо до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

21.04.2025 за вих. № 11/5621 ІНФОРМАЦІЯ_6 направлено до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги матері, батьку та дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 військовослужбовця ОСОБА_4 .

Протокольним рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 04.07.2025 № 59/в батьку, матері та дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_4 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Рішення мотивовано тим, що згідно із статтею 16-4 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння.

Відмова аргументована вчиненням дій у стані алкогольного сп`яніння (виявлено етиловий спирт в концентрації 1,83 проміле у крові, 3,76 проміле в сечі померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 ), що за приписами ст. 16-4 Закону № 2011-ХІІ унеможливлює призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 16-4 Закону № 2011-ХІІ, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком, зокрема:

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Аналогічні положення закріплені у п. 19 Порядку № 975.

Комісією військової частини під час проведення службового розслідування було встановлено, що 21.11.2023 солдат ОСОБА_4 був визначений старшим військової машини Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_4 , для доставки військовослужбовців з метою виконання інженерних робіт на позиціях ВОП 72611 Сталь в районі м. Вугледар Донецької області.

Згідно приписів ст. 346 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, під час перевезення особового складу, вибухонебезпечних вантажів (як у складі колони, так і одиночними машинами) на кожну машину призначається старший.

Начальник колони (старший машини) відповідає за виконання поставленого завдання та правильне використання машини (машин), дисципліну особового складу, що перебуває в машині (машинах), за додержання ним вимог безпеки.

Начальникові колони (старшому машини) заборонено керувати машиною або змушувати водія передавати будь-кому управління, віддавати команди, які змушують водія (водіїв) порушувати правила дорожнього руху та перевищувати встановлену швидкість руху.

Отож, за наявності підтвердженого факту виконання військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_4 обов`язків військової служби (старший машини під час доставлення особового складу для виконання інженерних робіт) в стані алкогольного сп`яніння, згідно висновку Покровського відділення КЗОК Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи від 23.12.2023 № 431, підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

Відтак, заявлені позовні вимоги є безпідставними, а рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025 № 59/в, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 , таким, що відповідає встановленій процедурі та вимогам чинного законодавства України.

Також зазначено, що не можуть заслуговувати на увагу посилання представника позивачів на недоведеність факту вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 КУпАП, у зв`язку з не притягненням його до адміністративної відповідальності, оскільки, відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Позивачами ініціюється питання про зобов`язання Міністерство оборони України призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю солдата ОСОБА_4 рівними частками кожному виходячи із загального розміру 2 271 000,00 грн.

В той же час, пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на рівні 2 684,00 грн.

Проте, з арифметичного розрахунку слідує, що сума 2 271 000,00 грн. обрахована входячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року (3 028,00 грн.), що суперечить п. 11 Порядку № 975.

Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 103-109).

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 07.09.2022 по 20.11.2023, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_8 № 3/11 від 07.04.2025 (а.с. 81).

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 29.11.2023 року (а.с. 62 звор. бік).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є матір`ю та батьком ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 , виданого 12.11.1998, (а.с. 81 звор.бік) та копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 , виданого повторно 20.08.2025 (а.с. 27).

ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_7 , виданого 20.04.2023 (а.с. 89).

21.11.2023 ІНФОРМАЦІЯ_9 направлено на адресу ОСОБА_1 сповіщення сім`ї № 9/5750, в якому повідомлено про загибель сина позивачки - військовослужбовця ОСОБА_4 (а.с. 29).

Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №470 від 21.11.2023 року, виданого Покровським відділенням Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи (копія додається), причинами, що призвели до смерті солдата ОСОБА_4 , є травматичний шок; ушкодження головного мозку та внутрішніх органів; сполучена травма із залученням декількох ділянок тіла (пасажир, що знаходився у легковому автомобілі, потерпілий внаслідок зіткнення з важким вантажним транспортним засобом (а.с. 63).

Відповідно до Витягу з Протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 23.08.2024 року №2870 травма солдата ОСОБА_4 , яка призвела до смерті 21.11.2023 ТРАВМА, ОДЕРЖАНА В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (а.с. 64 звор.бік).

Відповідно до Акта проведення спеціального розслідування за фактом смерті, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_4 21.11.2023 року, будучи призначеним старшим машини, знаходився у стані алкогольного сп`яніння у якості пасажира в автомобілі, який потрапив в ДТП (а.с. 65-72).

Відповідно до Висновку експерта №431 від 23.12.2023 року Покровським відділенням Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи при судово-токсикологічному дослідженні крові і сечі від трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації: у крові 1,83%о, у сечі 3,76%о, що свідчить про те, що на момент смерті він знаходився в стані алкогольного сп`яніння середнього ступеня (а.с. 77-80).

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 Про результати спеціального розслідування за фактом смерті внаслідок дорожньо-транспортної пригоди старшого солдата ОСОБА_7 , смерті солдата ОСОБА_4 та травмування солдата ОСОБА_8 №1566 від 20.04.2024 спеціальне розслідування вважати завершеним. Вважати смерть солдата ОСОБА_4 такою, що настала ІНФОРМАЦІЯ_7 від отриманих травм під час дорожньо-транспортної пригоди внаслідок невиконання водієм бойової машини VAB номер НОМЕР_8 військової частини НОМЕР_9 старшим солдатом ОСОБА_6 вимог п. 2.3 (в), п. 9.9 (а) та п. 19.4 Правил дорожнього руху України, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, не пов`язана з вчиненням ним злочину. На момент смерті солдат ОСОБА_4 знаходився у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 74-77).

08.04.2025 року позивачі звернулися через ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю солдата ОСОБА_4 (а.с. 82, 85, 88).

ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Висновок №11/5621 від 21.04.2025 року щодо питання з приводу наявності права у позивачів на отримання одноразової грошової допомоги для розгляду Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (а.с. 61).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних від 04.07.2025 року №59/в (п.6) батьку ( ОСОБА_3 ), матері ( ОСОБА_1 ) та дружині ( ОСОБА_2 ) солдата ОСОБА_4 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Відповідно до ст.16-4 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 32).

Не погодившись з відмовою, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ч. 5 ст. 17 Конституції України).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу №2232-XII від 25.02.1993 (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За приписами статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У постанові від 29 червня 2022 року у справі № 640/6477/19 Верховним Судом зазначено: Системний аналіз положень Закону №2011-XII, Порядку № 975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 13 травня 1997 року № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть [……], а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Частиною 3 статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", указами Президента України.

Відповідно до ч. 4 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до ст. 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Статтею 16-2 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Згідно з частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас, статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначенні підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті16-3 Закону №2011-ХІІ).

Так, на виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25.12.2013 (далі - Порядок №975, тут і далі - у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

В силу пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідно до п. 10 Порядку № 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Так, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, Комісія Міністерства оборони України, посилаючись на положення ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ зазначила, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, як вбачається з Протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025 року за № 59/в, відповідач покликається на те, що відповідно до акту службового розслідування військової частини НОМЕР_2 від 20.04.2024 № 10379 ОСОБА_4 загинув в дорожньо-транспортній пригоді, будучи пасажиром. Нещасний випадок стався на автодорозі сполученням Курахове-Селідове в районі бойових дій. ОСОБА_4 був призначений старшим машини під час виконання завдання з доставки особового складу для виконання інженерних робіт.

Згідно висновку експерта Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи Покровського відділення СМЕ від 23.12.2023 № 431 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові та сечі ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,83 %о в крові та 3,76 %о в сечі.

Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням.

Згідно зі статтею 16-4 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Надаючи оцінку такій відмові, суд наголошує, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/6477/19 від 29.06.2022 року.

Таким чином, в такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Відповідно акту службового розслідування, смерть солдата ОСОБА_4 вважати такою, що настала ІНФОРМАЦІЯ_7 від отриманих травм під час дорожньо-транспортної пригоди внаслідок невиконання водієм бойової машини VAB номер НОМЕР_8 військової частини НОМЕР_9 старшим солдатом ОСОБА_6 вимог п. 2.3 (в), п. 9.9 (а) та п. 19.4 Правил дорожнього руху України, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, не пов`язана з вчиненням ним злочину. На момент смерті солдат ОСОБА_4 знаходився у стані алкогольного сп`яніння.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 загинув під час виконання обов`язків військової служби, а саме, військовослужбовці потрапили в дорожньо-транспортну пригоду в результаті чого, солдат ОСОБА_4 , перебуваючи на місці пасажира загинув.

Суд наголошує, що ОСОБА_4 не керував транспортним засобом, а був саме його пасажиром, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, відповідач у спірному рішенні не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою позивача (у тому числі, перебуванням його у стані алкогольного сп`яніння) та його загибеллю.

Також, стверджуючи про наявність у діях загиблого складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач не надав докази того, що ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні відповідного правопорушення.

При цьому повноваження щодо наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 172-20 КУпАП України в діях будь-якої особи та притягнення до адміністративної відповідальності належить суду, а тому посилання представника відповідача та зазначення у спірному протоколі про скоєння ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого наведеною нормою, є неприйнятним.

На підставі наданих сторонами письмових доказів суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для тверджень про те, що смерть ОСОБА_4 є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння, а відтак і для відмови у призначенні позивачам одноразової грошової допомоги з наведених підстав.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, висновок відповідача у про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є безпідставним, оскільки документи, на які посилається відповідач, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, в розумінні статті 76 КАС України, не є належними та достатніми.

Аналогічна позиція висловлена і Сьомим апеляційним адміністративним судом, зокрема в постанові від 12.02.2025 року по справі № 120/10798/24.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 - дружині загиблого солдата ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - матері загиблого солдата ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - батькові загиблого солдата ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 року № 168, виходячи з розміру 1/3 частини 2271000000 гривень 00 копійок в сумі 757000 грн., з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 №2073-IX дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Частиною третьою статті 6 цього ж Закону визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень (concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), прийнятими 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження визначаються як сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Баадсгаард проти Данії" ("Pedersen and Baadsgaard v. Denmark", заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Водночас у рішенні ЄСПЛ від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

З огляду на це дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб`єкта управлінської діяльності викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №540/913/21, від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, від 23.06.2023 у справі №160/6214/21.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивачів є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви та додані до них документи про призначення та виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини ОСОБА_4 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 по справі № 480/4122/22 та позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2025 по справі №280/2822/23

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

У відповідності до частини 1 статті 139 КАС України понесені позивачами судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 04.07.2024 № 59/в.

Зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_4 , з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Стягнути на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_12 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук